Концепція Кулешова Сергія Григоровича

Лекція 1.

Тема: Основні етапи розвитку та засади документології.

План

1. Передумови виникнення документологічного знання.

2. Основні етапи інституалізації документології як науки.

3. Місце документології в системі наук.

Емпіричне знання – знання в результаті практичної роботи (діяльності).

Емпіричні уявлення про документ – уявлення, що виникли як наслідок або підсумок спостереження та узагальнення багатьох реальних явищ.

Складові документа (матеріальна та інформаційна) були основою для створення первісних уявлень про значення документів у суспільстві.

Давньогрецькі логографи (оповідання, тексти)

Гекатей (?? Гераклій, Фалес) Мілетський, Гелланій Лесбоський, Діонісій Мілетський (?? Галікарнаський)(6 ст. до н.е.) для написання логосів (історії) опрацьовували міські та храмові хроніки, використовували аналітико-синтетичну обробку документів (аналіз, синтез).

Поступово накопичується знання.

Грецький історик Геродот вивчав офіційні документи управлінських структур.

Арістотель займався семантичною характеристикою творів, їх структурою, внутрішньою формою, впливом на читача.

Були зроблені перші спроби уніфікації тексту документа та його форми.

У другій половина ІІІ-го ст. до н.е. Олександрійські вчені зробили висновки щодо архетипу текстів класичних художніх творів, відредагували їх варіанти.

Архетип – об’єднує давні твори.

У часи середньовіччя об’єктом дослідження стає документ.

Епоха феодалізму – документ – юридичний акт.

Київська Русь – жалувальні грамоти на землю, привілеї, кріпаків.

Виникає потреба захисту документів від фальшування.

Закінчується час емпіричних знань.

ХVII ст. у Франції виникає наука дипломатика, яка досліджує юридично цінні документи, засновником якої є Жан Мобільйон.

ХVII – ХVIII ст. починається наукове оформлення знань про документ.

Одночасно сформувалось кілька історичних дисциплін, які досліджують документи як історичні пам’ятки (документологія відноситься до історичних та інформаційних наук). А саме:

- палеографія (досліджує історію письма, способи, форму літер);

- сфрагістика (вивчає печатки на справжність);

- текстологія (вивчає тексти документів: твори писемності, літератури, фольклору);

- археографія (вивчає як видавати писемні історичні джерела, розробляє методи публікації давніх документів);

- бібліографія (книгознавство).

Ці дисципліни входять до історичного джерелознавства.

Сер. ХVII ст. – перші журнали, перші спроби випуску реферативних часописів.

Розвиваються центри зберігання документів. Перший центр – «Папська реєстратура», створений у 1480 р. Були окремо відокремлені юридичні документи.

Перший державний архів паперів у Лондоні, де зберігалися правові пам’ятки, розпорядча, судова, фінансова документація.

У 1571 р. з’явилися перші праці зі справочинства та архівознавства: Якоб Фон Рамінген зі Штудгарта «Про реєстратуру, її устрій та управління», «Коротке повідомлення про вид досконалої та повної реєстратури».

1725 р. у Російській імперії був прийнятий вексельний статут «Упорядкування форм страхових зобов’язань і перелік необхідних реквізитів».

Середина ХІХ ст. характеризується працями Магницького «Спроба класифікації окремих типів документів та аналіз їх лінгвістичних особливостей», Вельбрехта «Про ведення досліджень у галузі теорії діловодства. Розроблення правових засад діяльності канцелярії», Варадінова «Розроблення класифікації документів державних установ та уніфікації їх форм».

Документ досліджується з різних боків і різними науками.

Необхідна наука, яка б вивчала будь-який документ.

Початок ХХ ст. виникла документацій на наука – засновник бельгійський вчений П. Отле.

Перша назва «документація», друга «документологія», «бібліологія».

Остаточної назви не дав.

Написав трактат «Про документацію» 1924 р.

Заклав теоретичні основи документознавства та документології.

Створюється Міжнародний інститут документації, Міжнародна федерація документації.

Уперше термін «документознавство» ввів Мітяєв. Вважав документознавство архівознавчою наукою – класифікація та історія документа.

На початку 50-х рр. ХХ ст. на базі «документації» (П. Отле) виникає новий науковий напрямок – наука про інформацію (інформаційна наука). Це сприяло винайденню «теорії комунікації або інформації», засновниками якої були Ноберт Вінор і Клод Шеннон.

Документологія розглядається як інформаційна наука – робота з документами. Не є самостійною. Основне завдання – передавання інформації.

У зв’язку з цим документаційна наука трансформується у документаційно-інформаційну науку.

Створюється Міжнародна федерація з інформації та документації.

Поступово документаційна назва науки втрачається.

Перетворюється на інформаційну – вивчає закономірності інформаційних процесів. Документ стає частиною об’єкта інформатики.

60-ті рр. ХХ ст. – інформатика наукова.

Вивчає процеси в інформаційній діяльності та відповідно наукові документи.

Загальні закономірності створення та використання документів у 60-70 ті рр. ХХ ст. почала вивчати документалістика. Представник Геннадій Воробйов.

Зацікавленість документом виникла у зв’язку із потребою опрацювання документів інформатики: перфокарт, перфострічок.

З 40-х рр. почало розвиватися документознавство в межах підготовки фахівців з архівної справи.

Головна мета – вивчення процесів підготовки управлінських документів, які після виконання функцій направляються в архів.

Залишаються відкритими питання визначення поняття «документа», функції науково-технічної документації, методів дослідження тощо.

70-80 рр. ХХ ст. Юрій Столяров (бібліотекознавець), Олег Коршунов (бібліографознавець) – вводять поняття «документ» у систему бібліотекознавства, бібліографознавства.

Усвідомлюють необхідність вивчення документознавства для майбутніх фахівців бібліотекознавців, бібліографознавців.

Цей напрям був не такий новий, але у 30-х рр. було штучно припинено.

Процес оформлення напряму документознавства відбувається у 90-ті рр.: статті, підручник Кушнаренко. Розглянуто понятійний апарат документознавства.

Швецова-Водка визначає дві концепції документознавства.

Кулешов виділяє:

1) загальне документознавство;

2) управлінське документознавство.

Слободяник розглядає три концепції:

1) розширена (Кушнаренко);

2) спеціалізована (Кулешов);

3) інформаційна (Слободяник).

В основі – різне розуміння сутності, структури, базових понять документознавства.

Кінець ХХ – поч. ХХІ ст. представники загального документознавства дійшли висновку змінити назву на документологію, щоб уникнути суперечок між загальним і управлінським документознавством.

Потреба прийняття рішення про трактування документознавства та документології.

Слободяник вважає тактичним перейменувати. Але дискусія між документознавством та документологією продовжується дотепер.

Основні дати:

1973 р. документознавство визнане як наукова дисципліна.

1975 р. документознавство – як комплексна інтегрована наукова дисципліна, що виникла в результаті розвитку теорії та практики діловодства.

1980 р. документознавство введене до блоку дисциплін документно-інформаційного циклу.

90-ті рр. – розробка нових версій поняття «документознавство».

1991 р. – активізація дискусії щодо співвідношення категорій книга та документ (Швецова-Водка, Столяров, Соколов).

1994 р. – створення УНДІАСД.

1996 р. – заснування часопису «Студії з архівної справи та документознавства».

1997 р. – перший підручник з документознавства Кушнаренко Н. «Документоведение».

2000 р. – монографія С. Кулешова «Документознавство. Історія. Теоретична основа».

2003 р. – Кулешов «Управлінське документознавство: Посібник»

2004 р. – публікація праць П.Отле «Бібліотека. Библиография. Документация: избранные труды пионера информатики».

Журнал «Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія» Слободяника.

Державна академія керівних кадрів культури та мистецтв.

2006 р. – Н.П. Бездрабко «Управлінське документознавство», Ларьков «Документоведение» м. Томськ.

2004 – 2006 р. – дискусія (продовження) понять «документознавство» та «документологія».

Представники: Юрій Столяров (Москва), Ларьков М. (Томськ), Галина Швецова-Водка (Рівне), Сергій Кулешов (Київ), Микола Слободяник (Київ), Палеха (Київ), Н. Кушнаренко (Київ), Гельман-Виноградов (Москва), Зинов’єва (Москва), Плешкевич (Саратов).

Лекція 2.

Тема: Документологія як наука та навчальна дисципліна.

План

1. Проблема вибору назви для узагальнюючої науки про документ.

2. Сучасні концепції науковців щодо документології.

3. Об’єкт, предмет, структура документології.

Проблема вибору назви для узагальнюючої науки про документ залишається невирішеною.

1934 р. Отле обґрунтував необхідність створення синтезованої науки про документ.

Називає документаційною наукою, документологією, бібліологією у «Трактаті про документацію».

Столяров пропонує поняття «документологія».

Лише кін. ХХ–ХХІ ст. почала активно формуватися узагальнююча наука про документ, яка синтезує напрацювання всіх дисциплін документально-комунікаційного циклу. Ця наука називалася документологією. Поштовхом до такого інтенсивного процесу становлення був розвиток нових інформаційних технологій, пов’язаний зі створенням електронних видань на новітніх матеріальних носіях та появою електронних бібліотек, що перетворився в комплексні інформаційні центри з ефективним використанням інформаційних технологій.

Наразі існує розробка загальної теорії документа та документної діяльності.

Ю. Столяров пропонує найменувати таку наукову дисципліну «Документологія».

Наталя Кушнаренко трактує документологію як синонімічну назву до теорії документа та вводить її до складу загального документознавства (вона вже зараз погоджується, що все загальне документознавство треба назвати документологією).

Сергій Кулешов також вважає документологію синонімом, але до всього загального документознавства, яке досліджує питання теорії та еволюції документа, проблеми створення та функціонування документів.

На думку Михайла Слободяника документологія є інтегруючою наукою, що має відчутний метанауковий характер як для документознавчих дисциплін, так і для споріднених суміжних наук, що вивчають документ як одну зі складових власного об’єкта.

Як наукова дисципліна документологія входить до структури документознавства та складається з таких частин:

1. Теорія документознавства, документа та документної інфраструктури суспільства;

2. Історія документознавства та документа.

Оригінальну концепцію структури документознавства та документології запропонувала Швецова-Водка. Вважає слушним об’єднати увесь комплекс дисциплін, що досліджують інформацію у єдину науку «інформологія», у складі якої виділити окремі частини, такі як: «Теорія інформації», «Інформатика соціальна», «Інформатика прикладна». У межах «Інформатика соціальна. Ноокомунікації» виділити теорію соціальної інформації та документології як комплекс наук про документ, що розглядається як засіб передачі соціальної інформації.

Швецова-Водка розглядає документознавство як окрему структурну частину документології, як одну з документознавчих наук.

Світлана Віталіївна вважає документознавство наукою про документ.

Такий поділ запобігатиме полісемії назви. Не порушує закінчення –знавство.

Об’єктом вивчення документології є документ і документно-комунікативна діяльність, а предметом – теорія документа в усіх її аспектах та історія розвитку документа, вчення про документ.

Варіанти назв документології:

- інформаційна наука (Зінов’єва, проф. Краснодарського університету);

- документно-комунікаційна наука (Швецова-Водка);

- загальне документознавство (Мітяєв Костянтин, Кулешов, Палеха);

- документологія (Автократов, Ілізаров, Столяров, Кушнаренко, Слободяник).

Термін «знавство» притаманний найменуванням теоретичних наук.

Термін «логос» (гр. – слово, думка) означає цілісність, єдність, наука, знання).

Документологія – сукупність знань про документ.

Концепція Ю. Столярова

Перший, хто із сучасних фахівців порушив питання щодо утворення узагальнюючої науки про документ у всіх його проявах. Він спочатку запропонував назвати документологією лише теорико-методологічну частину документознавства.

Друга пропозиція ґрунтується на альтернативному рішенні: «збірну науку» назвати документологія, а всередині її виділити дисципліну часткового галузевого документознавства. Залишивши провідне місце управлінському документознавству.

Документологія повинна займати визначальне місце у системі наук, взагалі. Ю. Столяров вважає, що документознавство є наукою та дисципліною соціального циклу, є інтегрованою наукою про документ.

Розробив програму курсу «Документологія» для студентів Московського Державного університету культури та мистецтв. Ця програма складається з двох розділів: «Теоретичні основи документології», «Класифікація документів».

Концепція Н.Б. Зінов’євої

Вважає документознавство одночасно фундаментальною та прикладною науковою дисципліною.

Концепція Н.Кушнаренко

Поділяє документознавство на загальне та спеціальне.

Загальне документознавство: теорія, історія, організаційно-методичні проблеми.

Особливе документознавство: спеціальне, приватне.

Визначає такі функції науки: об’єктивність, впорядкованість, раціональність, всеохопленість, інтернаціональність, конвенціальність, уніфікованість, спадкоємність, діахронічність, прискореність, безмежність, непередбачуваність.

Основні ознаки: наявність власного предмета, теорії, законів.

Співвідношення та зв’язок документології з такими науками та галузями знань:

- інформаціологією;

- семіотикою (наука про знаки);

- семантикою (наука про зміст);

- мовознавством;

- соціологією;

- культурологією;

- психологією;

- історичним джерелознавством;

- музеєзнавством;

- архівознавством;

- книгознавством;

- діловодством;

- бібліографознавством;

- патентознавством;

- комунікологією.

Концепція Кулешова Сергія Григоровича

Загальне документознавство як метанаукова надбудова для всіх наук комунікаційного циклу.

Загальне документознавство повинне складатися не з окремих дисциплін, а з розділів:

1. «Концепції документа»

2. «Функції документа»

3. «Основні етапи розвитку документа»

4. «Загальні проблеми створення, зберігання та функціонування документа».

Вважає, що документологією варто назвати загальнотеоретичний розділ документознавства.

Концепція Слободяника

Документологію встановити у складі документознавства.

Збагачення документної науки через інфраструктуру суспільства.

Документологія як наукова дисципліна складається з таких частин:

- теорія документознавства, документа та документної інфраструктури суспільства;

- історія документознавства та документа.

До теоретичної частини належать серед інших проблеми класифікації документів і аналізу виділених видів і типів документів.

Характеризує документологію як фундаментальну науку, як загальне документознавство.

Інші дисципліни, які належать до документознавства він називає спеціальними, а саме: «Теорія документації», «Теорія документних потоків», «Документне фондознавство», «Електронне документознавство», «Управлінське документознавство», «Теорія та історія діловодства».

Таблиця 1. Інформологія.

Теорія інформації	Інформатика соціальна (комунікологія)
Математична теорія інформації	Технічна теорія інформації	Теорія соціологічної інформації	Документологія
Документознавство (наука про підготовку та функціонування документів)	Бібліологія або книгознавство	Інформатика наукова	Теорія журналістики	Інформатика прикладна

Таблиця 2. Документознавство.

Загальне	Спеціальне
Часткові дисципліни
1. Теорія документа. 2. Теорія документних ресурсів. 3. Документна лінгвістика. 4. Документні АІПС. 5. Технологія збереження документів.	1. Теорія документних потоків. 2. Управлінське документознавство. 3. Електронне документознавство. 4. Картознавство. 5. Вчення про науково-технічну документацію. 6. Вчення про спецвиди документів тощо.

Лекція 3.

Тема: Теоретико-методологічні основи документології.

План

1. Поняття «методології» та «методу дослідження».

2. Загальнонаукові та спеціальні методи документологічного дослідження.

3. Принципи пізнання документа.

Методологія – вчення про науковий метод пізнання й перетворення світу, його теоретична та філософська основа.

Методологія – сукупність методів, прийомів, способів дослідження, що застосовуються в будь-якій науці відповідно до об’єкта науки.

Від грецького methodos – спосіб, logos – вчення.

Метод – спосіб пізнання знань, явищ природи або суспільного життя.

Метод – прийом або система прийомів, що застосовуються в будь-якій галузі науки або виробництва.

Принцип – основне вихідне положення, керівна ідея певної науки або діяльності.

Документознавчий метод – система принципів і способів документаційної діяльності направлена на її пізнання та оцінювання. Це поняття об’єднує в собі різнорідні способи, прийоми, операції вивчення системи документальної комунікації.

Завдання методології полягає у забезпеченні пізнавальної, теоретичної діяльності людини найефективнішими прийомами, способами опанування дійсності з метою ефективного продукування матеріальних і духовних цінностей.

Принципи документологічних досліджень:

- об’єктивності;

- всебічності (цілісності відтворення);

- детермінізму (причинна зумовленість усіх явищ природи та мислення);

- системності;

- функціональності;

- історизму (передбачає аналіз процесів, явищ, подій, окремих фактів історії та буття в тому контексті та вимірі, у якому вони відбувались).

Принципи методології документознавства:

1) соціально-комунікаційно-інформаційний підхід – комунікаційну діяльність треба розглядати як частину системи соціально-інформаційних комунікацій, спрямованих на передавання інформації в суспільстві (для аналізу системи інформаційної комунікації; для визначення місця документа в ній);

2) документологічний підхід – об’єкт документознавства треба розглядати як частину документних комунікацій (яке місце посідає документ в діяльності будь-яких документних комунікацій).

Методи

На сучасному етапі проблема методів документознавства та документології перебуває в стадії дослідження.