Підбір насоса та визначення частоти його включень
Для підіймання води із свердловин найчастіше застосовуються занурювальні насоси типу ЭЦВ (злектрический центробежный водяной) (рис. 3). Підбір насоса проводиться за подачею Q та напором Н по зведеному графіку полів Q - Н насосів (рис.4), характеристики яких приведені в (Д.10).
Годинна подача занурювального наcoca визначається за формулою:
Q н = Q г..тах + Q пож.. (10)
де Q г..тах - максимальна годинна витрата;
Q пож.. - витрата на тушіння пожежі.
Рис.3. Занурювальний багатоступеневий електронасос
1 - ел.двигун; 2-насос; 3-водопідйомна труба; 4-кабель.
Необхідний напір насоса визначається за формулою
Hн=hc+zc+HБ-zБ+h, (11)
де hc - відстань від горловини свердловини до динамічного рівня води в свердловині;
zc , zБ - відповідно геодезичні відмітки свердловини та башти;
HБ - висота башти,
h - втрати напору в водогоні.
Рис.4. Зведений графік полів Q -Н насосів типу ЭЦВ
Після вибору насоса визначаються параметри його роботи на водогін (Q та Н). Ці параметри визначаються точкою перетину характеристики насоса та гідравлічної характеристики трубопроводу. Для визначення гідравлічної характеристики водогону необхідно попередньо розрахувати його діаметр
(12)
де V - рекомендована швидкість руху води в водогоні (Д-11).
Після розрахунків діаметра водогону по формулі 12 ви рається стандартний діаметр за (Д.6).
Гідравлічна характеристика водогону визначається за формулою 8.
Число включень насоса визначається шляхом сумісної побудови добових графіків споживання та подачі води. Добовий графік споживання будується на основі типових графіків споживання води та максимального добового об'єму води, що споживається. Графік подачі води залежить від режиму роботи насосної станції. Час безперервної роботи насоса Т, при подачі максимального добового об'єму води, визначається за формулою
(13)
Після визначення Т на графіку споживання води будується пряма 1, що характеризує подачу насоса. Вона проходить через початок координат та точку, що відповідає об'єму максимального добового споживання води, який може бути поданий насосом за час Т (рис.5). Графік подачі води, при автоматичному режимі роботи насосної станції, будується з умовою, що на початку доби башта повністю заповнена водою і насос автоматично вмикається після спорожнення регулюючого об'єму, тобто в момент часу Т1. Таким чином від 0 часів до Т1 графік подачі води співпадає з віссю часу. Після моменту часу Т1 графік подачі води буде являти собою відрізок прямої, паралельний прямій 1, до точки перетину з графіком споживання води. Ця точка буде відповідати моменту часу Т2, моменту коли насос вимкнеться, тому що в цей момент бак буде повністю заповнений водою. Після зупинки насоса графік подачі води буде проходити горизонтально до того моменту часу, коли відстань по вертикалі між ним та графіком споживання води не буде дорівнювати регулюючому об'єму башти Wp. І так буде повторюватись до досягнення графіком подачі максимального добового об'єму споживання води. Таким чином точки на початку горизонтальних ділянок будуть відповідати моментам вмикання насоса, а точки на кінці - моменту вимкнення. Число вмикань насоса за добу визначається за графіком подачі, потім визначається середня кількість вмикань за годину. Якщо число вмикань буде перевищувати 2...4 рази за годину, то необхідно вибрати іншу типову башту, яка має більший об'єм. Більша кількість вмикань відноситься до малих насосів, які мають потужність до 10 кВт.