Вивчення життя і діяльності історичних осіб за допомогою засобів навчання

Навчально-методична література передбачає трьохкомпонентне зображення історичної особи. По-перше, це картина (фотографія), що відтворює зовнішній вигляд. По-друге, це розповідь описового (не проблемного) характеру, що містить одночасно і біографічні відомості, і аналіз діяльності, і її оцінку з точки зору авторів підручника. По-третє, це історичне писемне джерело, що як правило, ілюструє положення, виведені в основному тексті.

Важливу роль у розкритті історичних осіб відіграють засоби навчання: художньо-історичні та документальні твори, дидактичні матеріали, різні види наочності, у тому числі екранно-звукові посібники.

Серед засобів навчання великим потенціалом володіють літературні та художньо-історичні твори, у яких відображено життя і діяльність видатних історичних діячів. У цих творах не лише вміщено інформацію про них, дано яскраву характеристику, але й акцентовано на їх благородстві, патріотизмі.

Учитель може використовувати на уроках уривки із художньо-історичної літератури, які дають портрету характеристику відомим діячам.

Під час вивчення теми ,,Київська Русь” можна звернутися до праці Семена Скляренка ,,Володимир”, де дана характеристика князю Володимиру:

,,На придніпровському узвишенні ‒ Володимирській гірці ‒ серед зеленого шумовиння віт при свічках київських каштанів стоїть пам'ятник великому князеві Володимиру Святославовичу. Володимир Великий, Володимир Святий, Володимир Хреститель поглядом зорить у майбутнє: ,,Чую вас. Бачу минувшину й сьогочасність, хочу прозріти й будуче наше...

Володимир був видатним державним і політичним діячем, при житті якого Київська Русь досягла небувалого розквіту, утвердилась як могутня, високорозвинута держава. Запровадивши християнство, він завершив об'єднання східнослов'янських земель у складі Київської Русі. Його ім'я стало символом державного розуму, єдності, високих духовних устремлінь.

Залучаючи фрагмент із літопису „Повість минулих літ”, картину художника К. Лебедєва „Хрещення киян”, учитель пропонує учням дати оцінку діяльності князя.

На думку дослідниці О. Кожем'яки, надзвичайно ефективним є використання віршів та віршованих завдань.

Крім суто педагогічних, вірш може виконувати також і виховні функції, прищеплюючи почуття поваги до особи, що вивчається, захоплення окремими героїчними фактами її біографії, свідомого патріотизму до своєї держави, в якій жили та працювали такі люди, формуючи власне ставлення дитини до особи та її вчинків, яке з часом перетворюється у життєву позицію громадянина.

Якщо вірші та віршовані загадки вживаються для закріплення вивченого матеріалу, перед учнями ставляться завдання: впізнати історичного діяча, підтвердити свою здогадку рядками з вірша, навести факти з біографії, про які ви дізналися з уривку, та інші.

Учитель може використати твори Т. Шевченка ,,Гайдамаки”, О. Олеся ,,Княжа Україна”, Лесі Українки ,,На роковини Шевченка”, В. Сосюри ,,Мазепа”, Ліни Костенко, Касіяна Саковича, А. Малишка та інших, рекомендованих для позакласного читання, у яких викладені біографічні дані, міститься портрет-опис діяча та факти, знайомі з підручника або ж розповідей на попередніх уроках.

До таких римованих рядків можна віднести безпосередньо вірші-портрети, вірші-загадки, шаради, омоніми, акровірші, метаграми тощо.

Так, на уроці „Зміцнення Київської держави в середині X століття” під час вивчення питання „Князь Святослав. Завойовницькі походи” вчитель пропонує учням віршований портрет:

Одним із важливих засобів навчання є наочність. На основі безпосереднього сприйняття предметів або з допомогою зображень у процесі навчання в учнів формуються образні уявлення і поняття про історичне минуле і про її творців ‒ історичних діячів.

У шкільній практиці найчастіше використовуються образотворчі і графічні наочності. Портрет відноситься до образотворчих засобів.

Портрет ‒ це твір образотворчого мистецтва, який містить зображення певної людини або групи певних людей (живописі, скульптурі, графіці або фотографії).

Важливо дотримуватися ряду правил.

1. Нерідко виникає необхідність розкрити внутрішній світ історичного діяча, охарактеризувати його думи, переживання, пояснити його погляди, переконання. Для цього використовується переважно інтимний реалістичний портрет, що більш виразно передає внутрішні, духовні риси людини.

2. Для характеристики суспільного становища або історичних заслуг особистості використовується парадний портрет, що опукло відтворює парадну обстановку, одяг, атрибути влади особистості і тим підкреслює його суспільне становище. Найчастіше за допомогою парадних портретів учителі характеризують видатних військових діячів.

З. Коли необхідно показати видатну особистість у колі її соратників або, навпаки, підкреслити соціально-політичний конфлікт, головними учасниками якого є досліджувані історичні діячі, використовується груповий портрет.

4. Участь історичних діячів у конкретних подіях минулого найкраще сприймається за допомогою композиційних картин, у яких особистістю показана в дії й у тісному зв'язку з конкретною історичною обстановкою. Тому в даних випадках переважно використовуються не портрети, а композиційні картини.

Картини‒портрети можна використовувати для створення ігрових ситуацій на уроці.

Зокрема, можливим є проведення на ряді уроків конкурсу „Чи знаєш ти історичних діячів?”. Завдання першого варіанту ‒ взнати історичного діяча по портрету без підпису і розповісти про його діяльність.

Завдання другого варіанту ‒ по портретах двох історичних діячів (без підпису) визначити, кому з них належить висловлювання, взяте з підручника.

Завдання третього варіанту ‒ на основі фрагменту художнього тексту визначити, про якого діяча йде мова, розказати про його роль в історії, знайти портрет серед зарання підготовлених.

Вивчення життя і діяльності історичних осіб засобами образотворчого мистецтва передбачає використання на уроках не лише портретів, але й сюжетних картин.

У вивченні життя і діяльності історичних діячів використовують умовно-графічну наочність, зокрема, таблиці.

Так у процесі вивчення теми, у якій передбачено розглянути діяльність персоналій, вчитель пропонує заповнити порівняльну таблицю, яка допоможе чітко визначити певні якості у деяких осіб, що за вміло скерованої самоосвітньої діяльності учнів сприятиме опрацюванню додаткових джерел знань.

Методист Л. Лисенко пропонує методичний прийом, який вона іменує схематичним. За ним вивчення життя та діяльності історичних осіб здійснюється через складання та використання схем-портретів. Цей методичний прийом може мати різновиди, наприклад: опис зовнішнього портрета діяча; його характеристика на основі пам’ятки; характеристика схеми – портрета. Виконуються ці види робіт послідовно різними учнями, і вдумливий слухач зможе значно глибше осягнути долю, внутрішній світ персоналії і, в результаті, проникнути в духовну ауру певної епохи;

Використання схеми-портрета може бути різним: це може бути своєрідним наочним інструментом у ході розповіді, лекції, на семінарських заняттях чи конференціях, коли учні виступають з повідомленнями про окремі моменти життя й діяльності історичної особи, а схема-портрет слугує завершальним етапом. підсумком заняття; як твоче домашнє завдання; на підсумкових, повторювально-узагальнюючих уроках, коли можна здійснювати порівняння окремих схем-портретів, наприклад, Ярослава Мудрого і Володимира Великого, Івана Мазепи і Пилипа Орлика.

Комплексним засобом навчання, який значно підвищить ефективність вивчення на уроках історії історичних персоналій, є тематичні мультимедійні презентації, наповнені текстовою, візуальною (портрети видатних осіб, малюнки, схеми, діаграми, карти, відеофрагменти) інформацією.

Питання і завдання для самоперевірки:

1. Яке місце у навчально-виховному процесі займає матеріал про видатних історичних діячів?

2. Як трактували історичних осіб у радянській школі?

3. Як здійснювалося вивчення історичних осіб?

4. За якими ознаками окремих осіб відносять до видатних історичних діячів?

5. Які критерії відбору історичних персоналій?

6. Які методи і прийоми застосовують у вивченні видатних історичних діячів?

7. Яку роль у вивченні історичних осіб займає робота з історичними портретами?

8. Яку роль у вивченні історичних осіб займають засоби навчання?