Зразок морфемного аналізу слова
Практичне заняття №1
Тема. Природа і функції мови
Мета: засвоїти основні теоретичні положення про лінгвістичну науку, обʼєкт, предмет, сутність мови, суспільний характер мови, її функції та методи лінгвістичних досліджень.
Основні завдання, яких повинні набути студенти: знати визначення мови, основні функції мови, основні методи лінгвістичних досліджень.
Основні вміння, яких студенти повинні набути: уміти добирати власні приклади та ілюстрації для пояснення основних теоретичних проблем лінгвістики.
Основні поняття: мовознавство, мова, мовлення, мислення, методологія, метод, функція.
План
1. Мовознавство – наука про мову.
1.1. Коротка історія розвитку мовознавства.
1.2. Обʼєкт і предмет лінгвістики.
1.3. Загальне і часткове мовознавство.
1.4. Місце мовознавства в системі наук.
2. Поняття про мову.
3. Суспільний характер мови. Мова і мислення.
4. Мова і мовлення.
5. Основні функції мови.
6. Вихідні позиції мовознавства.
7. Методи лінгвістичних досліджень.
Завдання
1. Опрацювати теоретичний матеріал за поданим планом (використати конспекти лекції та необхідні підручники).
2. Написати коротке повідомлення на одну з тем:
а) “Роль мови в житті суспільства”;
б) “Основні функції мови”.
Література
1. Карпенко Ю.О. Вступ до мовознавства. – К., 2006. – С. 8-61.
2. Кочерган М.П. Вступ до мовознавства. – К., 2000. – С. 7-38.
3. Дорошенко С.І., Дудик П.С. Вступ до мовознавства. – К., 1974. – С. 5-34.
4. Білецький А.О. Про мову і мовознавство. – К., 1997.
5. Головин Б.И. Введение в языкознание. – М., 1983. – С. 8-24.
Форми перевірки знань студентів
Опитування, перевірка конспектів, вибіркове зачитування рефератів, самостійна робота.
Методичні рекомендації
Готуючись до відповіді на питання, які пропонуються планом обовʼязково доберіть власні приклади на підтвердження теоретичних положень.
Практичне заняття №2
Структура мови. Системний характер будови мови. Мова як знакова система
Мета: засвоїти основні теоретичні відомості про системно-структурну організацію мови; ознайомитися із проблематикою семіотики як важливої галузі лінгвістики.
Студент повинен знати:
- визначення системи і структури;
- особливості системно-структурної організації мови;
- визначення мовного знака та його властивості;
- мовні рівні та їхні одиниці.
Студент повинен уміти:
- членувати мовну систему на підсистеми;
- встановлювати можливі системні зв’язки у складі будь-якої гомогенної чи гетерогенної мовної системи.
Терміни: система; структура; закрита система, відкрита система; гомогенна система, гетерогенна система; структурна організація мовної системи; парадигматична, синтагматична ієрархічна взаємодія мовних одиниць; знак, лінгвістичний знак, лінгвосеміотика, мовний рівень, розділ мовознавства.
Теоретичні питання
1. Поняття системи мови і мовної структури. Основні ознаки мовної системи, її типи.
2. Мовна система як особлива гетерогенна система. Підсистеми мовної системи.
3. Знаковий характер мови. Поняття лінгвістичного знака і рівня мови.
4. Мовні рівні і розділи мовознавства.
Література
1. Безобразова Л.Л., Степаненко М.І. До проблеми системно-структурної організації мови // Cлово і мовні рівні: збірник наукових праць. Полтава, 1993. – С. 4-10 (законспектувати).
2. Дорошенко С.І., Дудик П.С. Вступ до мовознавства. – К., 1974. – С. 24-50.
3. Карпенко Ю.О. Вступ до мовознавства. – К., 2006. – С. 38-41, 64-70.
4. Кодухов В.И. Введение в языкознание. –М., 1987. – С. 7-17, 29-32, 35-52, 105-108.
5. Кочерган М.П. Вступ до мовознавства. – К., 2000. – С. 29-31, 34, 50-51.
6. Ющук І.П. Вступ до мовознавства. – К., 2000. – С. 29-31.
7. Солнцев В.М. Язык как системно-структурное образование. – М., 1971.
Практичні завдання
1. Опрацювати матеріал лекції та рекомендованої літератури.
2. До кожного теоретичного положення теми дібрати власні приклади.
3. За різними критеріями об’єднати слова в системи: хати, ліс веселий, ніжно, дядько, хлопець, зелененький, синенький, зимно, холодно, колосся, волосся, знання, парубок, листоноша, зелень, невісточка, оповитий, сказаний, ходою, вродою, себе, тобою, ним, всякий, праліс, прабаба, переддень, сорокакілометровий, сорокатисячний, квіточка, хлоп’я, нероба (наприклад: батько, день, пролісок – система іменників ІІ відміни, чоловічого роду, однини; день, пролісок – система іменників ІІ відміни, що мають нульове закінчення...).
4. Накреслити таблицю.
| Мовний рівень | Розділ мовознавства |
| Фонетичний | Фонетика, фонологія, акцентологія, просодія |
| ? | ? |
Практичне заняття № 3
Фізичні характеристики звуків людської мови. Робота мовленнєвого апарату. Фонетичне членування мовлення
Мета: з’ясувати основні характеристики звука як фізичного явища, вивчити будову й роботу мовленнєвого апарату людини, засвоїти правила фонетичного складоподілу.
Студент повинен знати:
- аспекти вивчення звуків людської мови;
- фізичні характеристики звука;
- будову й роботу мовленнєвого апарату людини;
- основні одиниці фонетичного членування мовлення;
- теорії складу;
- правила фонетичного складоподілу;
- типи наголосів.
Студент повинен уміти:
- виділяти в мовленні фрази, такти, фонетичні слова;
- ділити слово на фонетичні склади й характеризувати їх;
- аналізувати особливості наголосу.
Терміни: фонетика, звук, тон, шум, висота, сила, тембр, довгота, активні органи мовлення, пасивні органи мовлення, артикуляція, артикуляційна база, фраза, такт, синтагма, склад (відкритий, закритий, прикритий, неприкритий), інтонація, наголос (силовий, музикальний, логічний, емфатичний, синтагматичний), енклітики, проклітики, складотворчі звуки, нескладотворчі звуки, ядро складу, периферія складу, фраза, синтагма, такт, фонетичне слово.
Теоретичні питання
1. Аспекти вивчення звуків мовлення.
2. Фізична природа звуків мовлення, їхні акустичні характеристики (тон, шум, висота, сила, довгота, тембр звука).
3. Будова й робота мовленнєвого апарату людини.
4. Фонетичне членування мовлення (фраза, синтагма, такт (фонетичне слово), склад).
5. Орфографічний та фонетичний склад. Правила фонетичного складоподілу.
6. Наголос.Типи наголосів.
Література
1. Дорошенко С.І., Дудик П.С. Вступ до мовознавства. – К. 1974.– С. 50-87.
2. Карпенко Ю.О. Вступ до мовознавства. – К., 2006. – С. 109-141.
3. Кочерган М.П. Вступ до мовознавства. – К., 2000. – С. 102-132.
4. Головин Б.И. Введение в языкознание. – М., 1983. – С.30-69.
5. Кодухов В.И. Введение в языкознание. – М. , 1979 – С.109-120, 133-138.
Завдання
1. Опрацювати матеріал лекції та рекомендованої літератури.
2. Накреслити схему мовленнєвого апарату людини.
3. До кожного теоретичного положення теми дібрати власні приклади.
4. Подані слова поділити на фонетичні склади, схарактеризувати кожний: діждатися, неспокій, гребти, прекрасний, вістря, майструвати, морква, заздрощі, гострий, люблю, сільський, малювання, казка, боротьба, рюкзак, неспокій, посмішка, вільно, абстрактний, прийшла, кучерявляться, підтримавши, примерзлий.
Зразок: місто – [м’і'-сто] – 2 склади: 1 – прикр., відкр., наголош.;
2 – прикр., відкр., ненаголош.; два шумні пригол. “глух. + глух.” належать до наступного складу).
5. Подані текстові фрагменти поділити на фрази і такти, потім записати відповідно до орфографічних і пунктуаційних норм:
Навітьпринайдосконалішихзточкизорусучасноїлюдинизнанняхкоженповиненусвідомлювативідносністьіобмеженістьсвогопроникненнявтаємниціістинибовонаякозерозчистоюводоюдоякогоідеспраглийупустелііколинаблизитьсядоберегатоздаватиметьсяпошукачевіщозаразвип’євсюводутакавеликайогоспрагаалезачерпнувшидекількаразівжменеюводивтамуєсвоюспрагубоістиникоженможеувібратистількискількиздатнавміститисвідомість
Менінасналасявночіамерикаязродузакордономнебулаатутбудьласканеякасьтамжмеринкааявамерицітожздрастуйчужина
Твійшляхважкийвідсянуідодонутвійбатогамибитийдовгийшляхпроїхалаісторіяпоньомунаконяхнапідводахіволах
Практичне заняття № 4
Лінгвістичний (функціональний) аспект вивчення звуків.
Фонологія як наука. Інваріант і варіанти фонем.
Фонематична і фонетична транскрипції.
Мета: засвоїти основні поняття фонології, виробити навички запису текстів фонематичною та фонетичною транскрипціями.
Студент повинен знати:
- визначення фонеми, її ознаки, функції;
- відмінності між фонемою та звуком;
- правила фонематичного запису;
- закони фонетичної транскрипції, фонетичний алфавіт (фонетичний алфавіт – система літер і додаткових позначок, що служать для відтворення звукової системи мови);
- класифікаційні характеристики голосних і приголосних фонем;
- основні риси української літературної вимови;
- визначення транслітерації.
Студент повинен уміти:
- визначати інваріант і варіанти фонем;
- записувати тексти фонематичною й фонетичною (спрощеною та деталізованою) транскрипціями.
Терміни: фонологія, фонема, звук, звукове поле, наголос, фонетична транскрипція, фонематична транскрипція, транслітерація, фонетичний алфавіт, інваріант, варіанти фонем, фраза, синтагма, такт, фонетичне слово, орфоепічні норми, диференційна ознака фонеми, інтегральна ознака фонеми, дивергенція, конвергенція, інваріант фонеми, варіант фонеми, комбінаторний варіант фонеми, позиційний варіант фонеми, конститутивна функція, ідентифікаційна функція, дистинктивна функція.
Теоретичні питання
1. Лінгвістичний (функціональний) аспект вивчення звуків.
Фонологія як наука.
2. Поняття фонеми. Класифікація голосних і приголосних фонем. Звук і фонема.
3. Функції фонем. Диференційні та інтегральні ознаки фонем.
4. Інваріант і варіанти фонем.
5. Фонематична транскрипція. Правила фонематичного запису.
6. Фонетична транскрипція. Закони фонетичної транскрипції, фонетичний алфавіт.
7. Основні риси української літературної вимови.
8. Транслітерація.
Література
1. Дорошенко С.І., Дудик П.С. Вступ до мовознавства. – К. 1974.– С. 57-105.
2. Карпенко Ю.О. Вступ до мовознавства. – К., 2006. – С. 141-165.
3. Кочерган М.П. Вступ до мовознавства. – К., 2000. – С. 133-163.
4. Головин Б.И. Введение в языкознание. – М., 1983. – С.30-69.
5. Кодухов В.И. Введение в языкознание. – М. , 1979 – С.109-120, 133-138.
Завдання
1. Опрацювати матеріал лекції та рекомендованої літератури.
2. Копіювати й вивчити класифікації голосних і приголосних фонем (Сучасна українська літературна мова (1993) (за ред. А.П. Грищенка) (с. 33, 49-50), М.А. Жовтобрюх, Б.М. Кулик Курс сучасної української літературної мови (1972) (с.103, 112 ), М.П. Кочерган Вступ до мовознавства (2000) (с. 110-119).
3. До кожного теоретичного положення теми дібрати власні приклади.
4. Подані тексти записати фонематичною та деталізованою фонетичною транскрипціями:
Блакить мою душу обвіяла, душа моя сонця намріяла, душа причастилася кротості трав – добридень я світу сказав!
(П. Тичина)
Із поля дівчина утомлена прийшла, і хоч вечеряти дбайлива кличе мати, за сапку – і в квітник, де рожа розцвіла, де кучерявляться кущі любистку й мяти. (М. Рильський)
То сивий, смарагдовий, то буряковий, аж червонястий понад стежкою, понад дорогою шовково хвилюється, мріє вівсюг. Тобі так і хочеться погладити його рукою. А зовсім-зовсім поруч синіє смуга, мов стьожка неба впала додолу або мов річечка полем пролягла. Аж ні – то волошки так синьо-синьо дивляться на дорогу. А то що за квітка дивна? Чим більше до неї придивляєшся, тим швидше вона оживає: ось уже й очка бачаться тобі, і писок, і вушка, і вусики. Вушка аж сині, а борода біла... Мовбито маленькі білі гномики причаїлися в траві. Ой, як же їх багато!..
(Дм. Чередниченко)
5. Виправити помилки у фонетичній транскрипції, подати орфографічний та фонематичний запис вірша:
[Йак мин’і їх зупиенят΄ //
кри'л΄ц΄·а так ніжн˚о тр΄іпо·ч΄·ут’ /
ў білих метеликів д΄на /
в ч˚о'рниех мете'ликів ноч΄і]
(Г. Чубач)
Практичне заняття № 5
Фонетичні процеси.
Позиційні фонетичні зміни . Комбінаторні фонетичні зміни.
Фонетичні закони
Мета: засвоїти різновиди та особливості фонетичних змін, виробити навички аналізу позиційних і комбінаторних змін у словах.
Студент повинен знати:
- визначення фонетичних процесів;
- відмінності між позиційними та комбінаторними фонетичними змінами;
- різновиди позиційних і комбінаторних фонетичних змін, їх визначення;
- сутність фонетичних законів;
- відмінності між історичними фонетичними змінами та живими фонетичними процесами;
- типи чергувань.
Студент повинен уміти:
- розрізняти позиційні й комбінаторні фонетичні зміни фонем;
- визначати різновиди позиційних та комбінаторних фонетичних змін, аналізувати їх;
- характеризувати причини та умови фонетичних змін.
Терміни: фонологія, фонема, звук, звукове поле, наголос, фонетична транскрипція, фонематична транскрипція, транслітерація, фонетичний алфавіт, інваріант, варіанти фонем, фраза, синтагма, такт, фонетичне слово, орфоепічні норми, диференційна ознака фонеми, інтегральна ознака фонеми, дивергенція, конвергенція, інваріант фонеми, варіант фонеми, комбінаторний варіант фонеми, позиційний варіант фонеми, асиміляція, дисиміляція, сингармонізм, акомодація, гаплологія, стяжіння, епентеза, протеза, дієреза, метатеза, субституція, гіперизми, оглушення, редукція, чергування, спонтанні звукові зміни.
Теоретичні питання
1. Загальна характеристика фонетичних процесів.
2. Позиційні фонетичні зміни (редукція, оглушення, протеза).
3. Комбінаторні фонетичні зміни (асиміляція, дисиміляція, акомодація, дієреза, епентеза, метатеза, сингармонізм голосних, гаплологія, стяжіння). Субституція, гіперизми.
4. Живі та історичні фонетичні процеси. Конвергенція, дивергенція. Поняття чергування.
5. Спонтанні звукові зміни.
6. Фонетичні закони.
Література
1. Дорошенко С.І., Дудик П.С. Вступ до мовознавства. – К. 1974.– С. 87-106.
2. Карпенко Ю.О. Вступ до мовознавства. – К., 2006. – С. 141-156, 160-162.
3. Кочерган М.П. Вступ до мовознавства. – К., 2000. – С. 133-151, 157-159.
4. Головин Б.И. Введение в языкознание. – М., 1983. – С.47-52.
5. Кодухов В.И. Введение в языкознание. – М. , 1979 – С.125-131.
Завдання
1. Опрацювати матеріал лекції та рекомендованої літератури.
2. Для ілюстрації різновидів фонетичних змін в українській та інших мовах дібрати власні приклади (не менше 5), зафіксувати їх у зошитах для практичних занять.
3. Записати подані слова деталізованою фонетичною транскрипцією. Назвати й схарактеризувати всі фонетичні процеси, які відбуваються в них:
Ведмідь, милозвучний, вмиваєшся, дитинство, стіна, тижневий, вокзал, молодість, мести, вітчизна, блюдце, шістсот, чумацький, спитавши, блакитний, пісня, горіх, воля, яблуко, книжці, березіль.
Практичне заняття № 8,9
Лексикологія
Мета: засвоїти основні поняття лексикології, виробити навички лексикологічного, семантичного, етимологічного аналізів.
Студент повинен знати:
- основні поняття лексикології;
- науки, що належать до лексикології, об’єкт і предмет їхніх досліджень;
- визначення слова, його ознаки, функції; типи відношень;
- визначення лексеми, особливості співвідношення слова і лексеми;
- типи значень слова; типи перенесення значення слова;
- особливості співвідношення слова і поняття;
- особливості співвідношення слова і морфеми, слова і словосполучення;
- визначення синонімів, антонімів, омонімів, паронімів, архаїзмів, неологізмів, їхніх різновидів;
- основні стилістичні шари лексики;
- типи відношень лексико-семантичної системи.
Студент повинен уміти:
- розрізняти слова різних лексико-семантичних груп;
- добирати синоніми, антоніми, омоніми;
- розмежовувати полісемію та омонімію;
- виконувати лексикологічний, семантичний, етимологічний аналіз слова, лексичний аналіз тексту.
Терміни: лексикологія, слово, поняття, концепт, лексема, лексико-семантична категорія, лексико-семантична система, лексико-семантичний варіант, термін, синоніми (дублетні назви, семантичні, стилістичні, семантико-стилістичні), антоніми (контрарні, комплементарні, векторні, конверсиви, контрадикторні), омоніми (омофони, омоформи, омографи), розширення обсягу значення слова, звуження обсягу значення слова, семантичне зміщення, стилістично нейтральна лексика, стилістично маркована лексика, активна лексика, пасивна лексика, професіоналізми, діалектизми, екзотизми, жаргонізми, арготизми, табу, евфемізми, архаїзми, неологізми, калькування, пряме значення слова, переносне значення слова, полісемія, моносемія, семантична структура слова, сема, семема, семантема, семасіологія, ономасіологія, ономастика, етимологія, фразеологія, лексикографія, вільне значення слова, фразеологічно зв’язане значення слова, синтаксично зумовлене значення слова, конструктивно зумовлене значення слова, метафора, метонімія, синекдоха, парадигматичні відношення, синтагматичні відношення, лексико-семантичне поле, наукова етимологія, принципи наукової етимології, народна етимологія.
Теоретичні питання
1. Лексикологія – розділ науки про мову. Науки, що належать до лексикології.
2. Слово як одиниця мови. Ознаки слова. Функції слова. Слово і поняття. слово і концепт. Слово і лексема.
3. Лексичне значення слова. Типи лексичних значень. Типи відношень, у які вступає слово. Лексико-семантичний варіант.
4. Семантична структура слова.
5. Пряме й переносне значення слова. Типи переносних значень.
6. Лексико-семантичні категорії. Критерії розмежування полісемії та омонімії.
7. Лексико-семантична система мови. Типи відношень.
8. Словниковий склад мови.
9. Історичні зміни словникового складу мови.
10. Історична лексикологія та етимологія. Принципи наукової етимології.
Література
1. Безобразова Л.Л., Степаненко М.І. Системні зв’язки на лексико-семантичному рівні // Cлово в лексичній системі мови. – Полтава, 1994. – С. 4-14.
2. Дорошенко С.І., Дудик П.С. Вступ до мовознавства. – К. 1974.– С. 119-175.
3. Карпенко Ю.О. Вступ до мовознавства. – К., 2006. – С. 182-256.
4. Кочерган М.П. Вступ до мовознавства. – К., 2000. – С. 181-240, 249-261.
5. Головин Б.И. Введение в языкознание. – М., 1983. – С. 53-61, 67-76, 85-89.
6. Кодухов В.И. Введение в языкознание. – М. , 1979 – С. 159-204.
7. Попова З.Д., Стернин И.А. Лексическая система языка. – Воронеж, 1984. – 148 с.
Завдання
І. Опрацювати матеріал лекції та рекомендованої літератури.
ІІ. Дібрати по 5 прикладів слів кожної з груп лексики.
ІІІ. Виконати лексикологічний, семантичний, етимологічний аналізи (завдання, що стосується повного етимологічного аналізу слова, виконати на наступне заняття після опрацювання теми “Морфеміка. Словотвір”), попередньо засвоївши інформацію про їх сутність, вивчивши послідовність виконання (схеми) та ознайомившись зі зразками (с. 27, 28; 42, 43), і вправи з посібника “Лінгвістичний аналіз: Практикум. Навчальний посібник (За ред. Г.Р. Передрій)”: 46 (В-І) (с. 28); 47 (В-І) (с. 28); 48 (с. 28); 49 (с. 28); 50 (В-І) (с. 28); 52 (с. 29); 53 (В-І) (с. 29); 54 (В-І) (с. 29); 59 (В-І) (с. 30); 60 (В-ІІ, рідне) (с. 31); тести (1-14) (с. 31); 75 (В-І) (с. 43); тести (с. 43).
Етимологічний аналіз
Етимологічний аналіз визначає походження слова, давню його будову, словотвірні зв’язки. Для етимологічних спостережень слід звертатися до етимологічного словника. Етимологічний і морфемний аналіз відрізняються тим, що перший пов’язаний історією слова, а другий встановлює наявність морфем з точки зору сучасних відношень.
1. Подати етимологічну довідку для слова рідний.
Семантичний аналіз
Якщо об’єктом аналізу є багатозначне слово, взяте поза контекстом (тобто без урахування його функційно-стилістичних властивостей), то лексикологічний аналіз включає як обов’язковий елемент семантичний аналіз.
Схема аналізу
1. Виписати всі значення багатозначного слова із тлумачного словника. Побудувати топологічну схему.
2. Визначити тип переносу найменування для кожного з лексико-семантичних варіантів (ЛСВ).
3. Дати загальну характеристику зв’язків ЛСВ у структурі слова (визначити тип полісемії: радіальна, ланцюгова, радіально-ланцюгова).
4. Схарактеризувати тип лексичного значення кожного ЛСВ (пряме чи переносне; мотивоване чи немотивоване (якщо значення мотивоване, вказати тип мотивації: міжслівна чи внутрішньослівна (значення слова, що з’явилося в результаті словотвірних процесів, має міжслівну мотивацію: сад – садок; значення яке є результатом розвитку полісемії, має внутрішньослівну мотивацію: лінивець – південноамериканська тварина, котра погано пристосована до ходьби по землі).
Зразок аналізу
Зразок аналізу на прикладі слова Пасха подано в статті “І. Г. Павлова Терміни Воскресіння Христове, Пасха, Великдень у терміносистемі української мови (проблема семантичного аналізу)”.
1. Виконати семантичний аналіз слова рідний, а також будь-яких інших 3 слів.
Практичне заняття № 10
Фразеологія
Мета: засвоїти основні поняття фразеології, виробити навички фразеологічного аналізу.
Студент повинен знати:
- основні поняття фразеології;
- визначення фразеологічної одиниці, її ознаки, функції;
- класифікації фразеологізмів за різними ознаками;
- відмінності між фразеологізмом та вільним словосполученням;
- особливості співвідношення слова і фразеологічної одиниці;
- джерела української фразеології.
Студент повинен уміти:
- розподіляти фразеологічні одиниці між класифікаційними групами;
- добирати синоніми, антоніми (слово – фразеологізм, фразеологізм – фразеологізм);
- добирати відповідники фразеологізмів до іншомовних одиниць;
- виконувати фразеологічний аналіз окремої одиниці та фразеологічний аналіз тексту.
Терміни: фразеологія, слово, поняття, вільне словосполучення, фразеологічне зрощення, фразеологічна єдність, фразеологічне сполучення, фразеологічний вираз, ідіома, фразема, крилатий вираз, прислів’я, приказка, семантика фразеологізму, фразеологічні вирази комунікативного характеру, фразеологічні вирази номінативного характеру, лексикалізація.
Теоретичні питання
1. Фразеологія – розділ науки про мову. Поняття фразеологічної одиниці. Особливості формування фразеологізмів. Поняття лексикалізації.
2. Ознаки фразеологізмів. Функції фразеологічних одиниць. Фразеологізм і поняття. Фразеологізм і слово. Фразеологізм і вільне словосполучення. Лексичний склад фразеологізмів.
3. Класифікації фразеологізмів (семантична, генетична, структурна, семантико-граматична, функціональна, стилістична).
4. Багатозначність фразеологізмів. Синонімічні відношення. Антонімічні відношення.
5. Джерела фразеології. Вияв у фразеологізмах національної специфіки мови.
6. Фразеологічний аналіз окремої одиниці та фразеологічний аналіз тексту.
Література
1. Дорошенко С.І., Дудик П.С. Вступ до мовознавства. – К. 1974.– С. 155,156.
2. Карпенко Ю.О. Вступ до мовознавства. – К., 2006. – С. 241-246.
3. Кочерган М.П. Вступ до мовознавства. – К., 2000. – С. 241-248.
4. Головин Б.И. Введение в языкознание. – М., 1983. – С. 79-84.
5. Кодухов В.И. Введение в языкознание. – М. , 1979 – С. 174-177.
6. Ужченко В.Д., Ужченко Д.В. Фразеологія сучасної української мови. Навчальний посібник. – К., 2007. – 494 с.
Завдання
І. Опрацювати матеріал лекції та рекомендованої літератури.
ІІ. Дібрати по 5 прикладів фразеологізмів кожної з груп.
ІІІ. Написати твір з використанням лише фразеологізмів (осяг – 1 стор.).
ІV. Виконати фразеологічний аналіз, попередньо засвоївши інформацію про його сутність, вивчивши послідовність виконання (схему) та ознайомившись зі зразком (с. 33, 34), і вправи з посібника “Лінгвістичний аналіз: Практикум. Навчальний посібник (За ред. Г.Р. Передрій)”: 61 (В-І) (с. 34); 62 (В-І) (с. 34); 63 (В-І) (с. 35); 65 (В-І) (с. 35); 66 (В-І) (с. 35); тести (1-5) (с. 36).
V. Дібрати значеннєві відповідники до російських фразеологізмів.
На всякий пожарный случай; добрая слава лежит, а худая (плохая) по дорожке бежит; десятая (седьмая) вода на киселе; соловья баснями не корми; бросаться в глаза; кормить завтраками; слухами земля полнится; кишмя кишеть; коломенская верста; разводить турусы. (Виконуючи завдання, скористайтеся російсько-українським фразеологічним тлумачним словником – І.С. Олійник, М.М. Сидоренко Українсько-російський і російсько-український фразеологічний тлумачний словник. – К., 1991. –
400 с.
VI. Навести приклади десяти фразеологізмів із числівниками.
Практичне заняття № 11,12
Морфеміка. Словотвір
Мета: засвоїти основні поняття морфеміки, словотвору, виробити навички морфемного та словотвірного аналізу слова.
Студент повинен знати:
- основні поняття морфеміки, словотвору, їх визначення;
- класифікацію афіксів, їх визначення, роль у структурі слова;
- класифікацію способів словотвору;
- різновиди й особливості історичних змін у морфемній структурі слова;
Студент повинен уміти:
- виконувати морфемний і словотвірний аналіз слова.
Терміни: морфеміка, словотвір (дериватологія), морфемна структура слова, афікс, морфема, морф, аломорф, коренева морфема, афіксальна морфема, префіксоїд, суфіксоїд, унірадикс (унірадиксоїд), постфікс, інтерфікс, префікс, суфікс, флексія, інфікс, циркумфікс (конфікс), трансфікс, несегментні морфеми, нульові морфеми, суперсегментні морфеми, поширений корінь, непоширений корінь, вільний корінь, зв’язаний корінь, лексико-поняттєві морфеми, словотворчі (дериваційні) морфеми, формотворчі (граматичні) морфеми, словозмінні морфеми, основа слова, чиста основа, непохідна (первинна) основа, похідна (вторинна, складна, афіксальна) основа, тверда основа, м’яка основа, закрита основа, відкрита основа, опрощення, перерозклад, ускладнення, словотворчі ресурси, мотивуюче слово, мотивоване слово, твірна основа, словотворчий афікс, словотворчий формант, спосіб словотворення, словотвірний тип, продуктивний словотвірний тип, непродуктивний словотвірний тип, словотвірне значення, словотвірне гніздо, продуктивний афікс, непродуктивний афікс, поширений афікс, непоширений афікс, морфологічний спосіб словотворення, неморфологічний спосіб словотворення, морфолого-синтаксичний спосіб словотворення, лексико-синтаксичний спосіб словотворення, лексико-семантичний спосіб словотворення.
Теоретичні питання
1. Морфеміка – розділ науки про мову. Предмет морфеміки.
2. Поняття морфеми. Типи морфем. Типи значення морфем (речове, дериваційне, реляційне). Морфемна структура слова. Основа слова і закінчення.
3. Типи слів за морфемним членуванням.
4. Історичні зміни в морфемній структурі слова (опрощення, перерозклад, ускладнення, декореляція).
5. Явище багатозначності, полісемії, омонімії в морфеміці.
6. Словотвір як розділ науки про мову. Поняття про твірну основу й словотворчий формант.
7. Словотвірний тип, словотвірне значення, словотвірне гніздо.
8. Способи словотворення (морфологічні, неморфологічні).
9. Морфемний і словотвірний аналіз слова.
Література
1. Дорошенко С.І., Дудик П.С. Вступ до мовознавства. – К. 1974.– С. 183-205.
2. Карпенко Ю.О. Вступ до мовознавства. – К., 2006. – С. 265-277, 287-297.
3. Кочерган М.П. Вступ до мовознавства. – К., 2000. – С. 275-280.
4. Головин Б.И. Введение в языкознание. – М., 1983. – С. 90-94.
5. Кодухов В.И. Введение в языкознание. – М. , 1979 – С. 235-239.
6. Ніколашина Т.І. Сучасна українська літературна мова. Морфеміка. Словотвір. Морфологія. Навчально-методичний посібник. – Полтава, 2005. – С. 10,11; 20,21.
7. Полюга Л.М. Словник українських морфем. – Львів, 2001 – 448 с.
Завдання
І. Опрацювати матеріал лекції та рекомендованої літератури.
ІІ. Дібрати приклади слів для ілюстрації теоретичних положень теми.
ІІІ. З посібника “Ніколашина Т.І. Сучасна українська літературна мова. Морфеміка. Словотвір. Морфологія. Навчально-методичний посібник. – Полтава, 2005. – С. 10, 11; 20, 21” переписати схеми морфемного і словотвірного аналізів.
ІV. Виконати морфемний і словотвірний аналізи слова, попередньо засвоївши інформацію про їх сутність, (с. 37, 44), і вправи з посібника “Лінгвістичний аналіз: Практикум. Навчальний посібник (За ред. Г.Р. Передрій)”: 69 (В-І, ІІ) (с. 38); 70 (В-І) (с. 39); 71 (В-І) (с. 39); 73 (В-І: спікся, по-школярському, поназбирувалося, самозаохочення, В-ІІ: п’ятистам) (с. 39,40); тести (1-15) (с. 40-42); 76 (В-І) (с. 44); 78 (В-І) (с. 45); 81 (В-І: колоситься, відтворивши, В-ІІ: беззаконно, відновлений, обезбарвимо) (с. 46); тести (1-16) (с. 46-49).
Зразок морфемного аналізу слова
Міжгір’я – міжгір’[jа].
Однокореневі слова: Одноструктурні слова:
гора, міжнародний,
гірка, межиріччя,
гірський, пір’[jа].
гірник.
Міжгір’[j-] – основа, похідна (складна, афіксальна – членується на морфеми), з вільним коренем, закрита, м’яка;-гір- – корінь, аломорф – -гор-, вільний; між- – префікс, аломорф – межи-, словотворчий, продуктивний, поширений, має значення “предмет, який знаходиться в просторі, обмеженому якимись двома предметами”; [-j-] – суфікс, словотворчий, продуктивний, поширений, має значення “сукупність певних предметів”;
[-а] – закінчення, виражає граматичні значення іменника: середній рід, називний відмінок, однина.