Становлення авіації та основні шляхи її розвитку в період Першої світової війни

Зміст

Вступ………………………………………………………………………….…2

Становлення авіації та основні шляхи її розвитку в період Першої світової війни…………………………………………………….……..10

Розвиток космонавтики в Україні……………………………….……20

Америконський геній………………………………………….……….32

Нацистський геній……………………………………………..……….33

Висновок ……………………………………………………………...……….36

Список використаної літератури………………………………………...…..39

Вступ

Авіація - одна з наймолодших галузей техніки. На латинській мові "Авіа" означає "Птах". З давна людина заздрила птахам, але лише з кінця 19 ст. змогла піднятися в повітря. З другого боку, споглядання за "повітряними зміями", які у всі часи були дитячою забавкою, підказували більш простий шлях до створення літака, ніж птахи, бо ж в польоті змій має ту ж саму основу, що й крило літака: в небі їх тримає підйомна сила від набігаючого повітряного потоку.

Винахідник першого літака А. Ф. Можайський також спочатку пробував літати на змієві. Правда його змій був величезним: щоб підняти його в повітря, знадобилось троє коней. Для того, щоб літак міг літати, йому потрібен був лиш сильний і легкий двигун, який відігравав би роль дитини, котра тягне за нитку. Як тільки з'явився такий двигун, літак піднявся в повітря.

Першими в історії авіації були такі літальні апарати, як планер О. Лілієнталя (середина 90-х років 19 ст.); літак О. Ф. Можайського (1882 р.); літак К. Адера (1890 р.); літак братів Райт (1903 р.).

Перші польоти на літальних апаратах американців братів Райт відкрили нову еру - еру підкорення відстаней з нечуваними швидкостями, еру неймовірних рекордів дальності і висоти польоту, еру героїчних льотчиків і допитливих конструкторів.

В травні 1910 р. в Києві був побудований перший літак повністю із вітчизняних матеріалів. Піднявся в повітря на ньому його конструктор - професор О. С. Кудашев.

Історія авіаційного Києва пам'ятає видатного льотчика і талановитого конструктора - Петра Миколайовича Нестерова - автора однойменної "мертвої петлі". Тут він в 1913-1914 рр. займався вдосконаленням конструкції літака "Ньюпон-4", розробляв дослідну конструкцію семициліндрового двигуна потужністю 120 к. с. з повітряним охолодженням. В серпні 1913 р. провів груповий переліт ланкою з трьох літаків за маршрутом Київ-Остер-Київ з посадками на польових аеродромах.

Під час польоту вперше в історії авіації проводилась маршрутна кінозйомка. В першій половині 1914 р. Петро Миколайович виконав два рекордних перельоти: Київ-Одеса за 3 год. 10 хв. і Київ-Гатчина за 9 год. 35 хв. Для того часу це було великим досягненням.

27 серпня 1913 р. В Києві над Сирецьким полем П. М. Нестеров вперше в світі виконав на літаку "Ньюпон-4" з двигуном "Гном" потужністю 70 к. с., замкнуту петлю у вертикальній площині.

10 лютого 1914 р. Київське товариство повітроплавання відзначило Нестерова за наукову розробку питання про глибокі крени, а також за виконану ним "мертву петлю" і присудила золоту медаль товариства. Пізніше, Київське міське товариство від імені міста вручило відважному пілоту - новатору пам'ятний золотий жетон, з яким Нестеров не розлучався ніколи.

Під час Першої світової війни Нестеров приймав участь у бойових діях, впроваджуючи в життя різноманітні винаходи. Так для руйнування оболонки ворожого дирижабля він пристосував в хвостовій частині аероплану "ніж-пилку", а для руйнування повітряного гвинта літака неприятеля - довгий трос з вантажем на кінці в вигляді "кішки". Крім того, для повітряного бою Нестеров придумав бойовий маневр "таран".

Його 11 авіазагін приймав участь у звільненні від австрійців м. Львова. Австрійське командування обіцяло велику грошову винагороду тому, хто зіб'є аероплан Нестерова, настільки прицільно він бомбардував ворожі позиції.

Загинув Нестеров 8 вересня 1914 р. за тридцять сім кілометрів від Львова під с. Жовквою під час тарану ворожого літака "Альбатрос". Знищивши ворожого літака, літак Нестерова дістав великі пошкодження і упав з висоти на землю.

В 1962 р. Міжнародна авіаційна федерація (ФАІ) впровадила перехідний приз для переможця першості світу з вищого пілотажу - Кубок ім. П. М. Нестерова.

Ім'я автора ідеї першого в світі гідролітака і першого в світі винищувача з шасі, що забирається в повітрі – Дмитра Павловича Григоровича також походить з Києва. Ще будучи студентом Київського політехнічного інституту, Д. П. Григорович активно займався в авіаційному гуртку. Закінчивши Київський політехнічний Інститут, він зайнявся створенням першого спортивного літака, якого назвав "Г-1".

Поблизу інститутських будівель Григорович пристосував хлів для складання машини. Деталі літака виготовлялись на квартирі. Незабаром Григорович переїхав з Києва до Петербургу, де йому запропонували посаду технічного директора і головного конструктора заводу, який належав "Першому Російському Товариству Повітроплавання". Там Григорович і спроектував на початку 1913 р. перший у світі гідролітак "М-1" і в тому ж році "М-2" і "М-4", котрі використовували, як злітну і посадочну смугу водяний простір.

Найбільша епоха в розвитку авіації в Україні належить геніальному конструктору Київського Окремого Конструкторського Бюро - Антонову Олегу Костянтиновичу (1906- 1984). Майже за 60 років конструкторської діяльності під керівництвом Олега Костянтиновича було створено декілька десятків різних машин - вантажних, пасажирських, спеціальних. Особисто Антонов вніс неоцінимий вклад в розвиток світової науки з питань планеризму, літакобудування, економіки.

Ось як він розповідав про свій шлях в авіацію: "Мені дуже хотілося літати. Чотирнадцятирічним школярем я намагався поступити в льотну школу. Але мене не прийняли. Я зробив прямолінійний, але вірний висновок - якщо хочеться літати, але нема на чому, треба побудувати те, на чому можна літати. Я почав будувати планери. Ось так я став конструктором."

Після закінчення інституту в 1930 р. О. К. Антонов очолив конструкторське бюро, яке розробляло планери. Під його керівництвом було побудовано декілька тисяч ширяючих апаратів. В роки війни конструктор створював планери для армії - вантажні, десантні, транспортні. А в 1946 р. він почав працювати для Аерофлоту: був спроектований і побудований чудовий літак АН-2, який і до нині служить вірою і правдою на господарських роботах в Україні та інших державах бувшого радянського простору. АН-2- це біплан. Біплан - це літак з двома крилами, розміщеними одне над другим.

Біплани, в яких одне крило коротше за друге, називаються півторапланами. На початку розвитку авіації будували і триплани - з трьома крилами одне над одним. А якщо крил було більше, ніж три, то це вже мультиплан - справжня етажерка. Нічого доброго із цих конструкцій не вийшло - дуже вони були незграбними. Випробування часом витримав лиш біплан.

Треба відмітити, що біплан більш маневрений за звичайного літака. Зате, щоб "підперти" неміцні дерев'яно-полотняні крила біплану, приходилось ставити розтяжки, підкоси, розкоси, котрі зовсім не прикрашали літак і, найголовніше, збільшували і без того значний лобовий опір. Відомо: чим більший лобовий опір, тим менша швидкість. Тому в кінці кінців перемогли більш швидкісні моноплани. В сім'ї металевих птахів залишився тільки один діючий біплан - АН-2.

Ще однією невід'ємною складовою частиною літака є так званий пропелер. Пропелером раніше називали повітряний гвинт, який створює тягу для польоту. Ідею повітряного гвинта ще в 1475 році запропонував Леонардо да Вінчі, а вперше застосував на практиці М. В. Ломоносов. В 1754 році він побудував модель приладу з повітряним гвинтом для метеодосліджень.

А в нашому сторіччі пропелер знадобився літаку, вертоліту або гелікоптеру, дирижаблю. Перші гвинти робили з дерева. В 20-х роках вони стали металевими (із дюралюмінію). З появою реактивних літаків пропелери відійшли на задній план. Але сьогодні, коли паливо стає все дорожче, конструктори згадали про більш економічні повітряні гвинти, придумали так звані гвинтовентилятори - пропелери з 8-12 тонкими лопатями. Порівняно із звичайними гвинтами вони меншого діаметру і ваги, набагато менше шумлять, а, головне, економлять майже третину палива.

Таким чином, АН - марка літаків, побудованих в конструкторському бюро, яким довгий час керував Олег Костянтинович Антонов. Діапазон їх - від найменших АН-2 і АН-14 "Бджілка" до повітряного вантажника АН-72. Ці літаки, маленькі і великі, які літають далеко і близько, об'єднуються такими чудовими якостями, як невибагливість і економічність. Всі машини з маркою "АН" можуть приземлятися не лише на бетонні доріжки, але і на ґрунтові аеродроми і не тільки. В 1961 р. два літаки АН -12 і ІЛ -18 зробили переліт Москва-Мирний (Антарктида) майже за 45 льотних годин. Літаки в Антарктиді сідають не на бетонну смугу, а прямо на поверхню фірну - спресованого часом снігу. Тяжкі катки утрамбовують його, поки злітно-посадочна смуга шириною 10 м і довжиною майже 3 км не стане достатньо міцною.

Незамінні літаки Антонова і під час освоєння Арктики. В наші дні конструктори створили спеціальний арктичний літак АН-74. Майже будь-яка площадка - лід, сніг - підійдуть йому для посадки. Для цього літак оздобили лижним і колісним шасі. А якщо все-таки сісти неможливо, то літак має обладнання для парашутного скидання вантажу. До речі, це перший реактивний літак О. К. Антонова. Всі решта - турбогвинтові.

Двигун - "серце" літака. Він створює тягу, необхідну для польоту. Першим авіаційним двигуном, який підняв літак в повітря, був звичайний автомобільний двигун. Поступово поршневі двигуни вдосконалювались. В одних циліндри розміщувались вздовж валу і охолоджувалися водою, як в автомобільних двигунах. В інших циліндри розміщувались, як промені зірки - навколо валу (вони так і називалися зіркоподібними) і мали повітряне охолодження. У тих і інших були свої переваги і недоліки.

В 50 -і роки на середніх і тяжких літаках появились турбогвинтові і турбореактивні (їх часто називають просто реактивними) двигуни. Як вони працюють? У турбогвинтових основну частину тяги створює гвинт, що крутиться двигуном. І лиш десята частина тяги виникає за рахунок потоків розігрітих газів, які вириваються із сопла. У реактивних же - тяга цілком створюється струменем газу. Який тип двигуна вибрати і де його установити, вирішує конструктор.

В ті ж 50-і роки був створений пасажирський АН-24, на базі якого розроблені вантажний АН-26 і спеціальний літак для аерофотозйомок АН-30. Транспортні АН-12 і АН-22 "Антей" перевозять великі вантажі. Найбільший у світі транспортний літак, створений в конструкторському бюро О. К. Антонова - АН -124 "Руслан". Його киль знаходиться на висоті восьмиповерхового будинку, а пілотська кабіна - на рівні третього поверху. Він призначений для перевозки особливо великих вантажів, особливо в віддалених і важкодоступних районах Далекого Сходу і Півночі. Цьому літакові також не обов'язковий бетонний аеродром, він може приземлятися і на ґрунтові смуги.

Від АН-22 "Антей", свого попередника, "Руслан" відрізняється не лише більшою вантажопідйомністю і розмірами кабіни, але і в три рази більшою продуктивністю і ефективністю. На борту літака працюють 34 ЕОМ. Вони об'єднані в чотири системи: навігаційну, автоматичного пілотування, дистанційного пілотування і контролю. Готовність літака до польоту також перевіряється з допомогою ЕОМ. Для надійності роботи використовується чотирикратне дублювання різноманітних систем.

Для серійного випуску деталей такого літака прийшлось розробляти нові технологічні процеси (наприклад, обробка великих деталей проводилась на станках з програмним управлінням, деякі деталі виготовлялися з допомогою вибуху). Широко використовуються в конструкції літака скло і вуглепластики. Завдяки цьому вага деяких деталей зменшилася майже на третину, що дуже важливо в авіації.

Унікальне обладнання "Руслана" дозволяє швидко навантажувати і розвантажувати двадцятитонні залізничні і морські контейнери, мостові конструкції, обладнання для буріння, важкі трактори, автобуси і навіть невеликі судна. В одному із перших польотів АН -124 перекинув по повітрі вісімдесятитонне колесо для однієї із електростанцій, що будувалася. Така транспортна операція була виконана вперше в світі. Для полегшення навантаження-вивантаження літак може ніби присідати за рахунок зменшення висоти шасі.

На літаку може працювати два екіпажа і для відпочинку змінного складу тут обладнана спеціальна кабіна. Салон на 88 місць призначений для людей, які супроводжують вантажі.

Необхідно ще сказати, що турбовентиляторні двигуни, створені під керівництвом генерального конструктора В. Л. Лотарєва спеціально для "Руслана", - найпотужніші в світі. При цьому за рівнем створюваного шуму АН -124 відповідає вимогам ІКАО, тобто він може експлуатуватися і на міжнародних лініях.

Основні характеристики:

· Екіпаж - 6 чол.

· Крейсерська швидкість - 800-850 км/год.

· Висота польоту - 10-12 км.

· Максимальна злітна маса - 405 т

· Максимальна вантажопід'ємність - 150 т.

За роки своєї діяльності Антонов Олег Костянтинович став з 1962 р. генеральним конструктором з літакобудування, академіком АН УРСР з 1967 р., академіком АН СРСР з 1981 р., Героєм Соціалістичної Праці з 1966 р., заслуженим діячем науки УРСР з 1976 р., лауреатом Державної премії СРСР в 1952 р., Ленінської премії в 1962 р., Державної премії УРСР в 1976 р.

Після смерті 4.04. 1984 р. Олега Костянтиновича Антонова, Київське ОКБ ім. О. К. Антонова очолив генеральний конструктор, Герой Соціалістичної Праці - Петро Васильович Балабуєв. Традиції ОКБ продовжились в створенні вантажного літака "Мрія", який здатний виводити на стартову висоту космічні кораблі багаторазового використання типу "Буран" для запуску в космічний простір; пасажирського літака з принципово новим конструктивним рішенням турбогвинтових двигунів і на подібному принципі – літака для гасіння лісових пожеж.

На момент лютого місяця 2004 р. проводиться створення нового військово-транспортного літака АН -70 з двигуном Д-27 заводу "Прогрес". Кабміну доручено президентом України протягом трьох місяців організувати серійне виробництво літака.

На закінчення розробки лайнера треба 128 млн. гривень, на підготовку до запуску в серійне виробництво - 450 млн., а ще 427 млн. - на випуск перших двох літаків. Держзамовниками виступають оборонні відомства України та Росії.

АН -70 складатимуть на київському заводі "Авіант" і на російському підприємстві "Політ" в Омську. Загальна потреба України та Росії в літаках такого класу - 230 машин. Крім того, лайнером зацікавилися на Близькому Сході та в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні, зокрема в Об'єднаних Арабських Еміратах, Індії та Китаї.

Історія українського літакобудування продовжується.

Протягом усього свого існування людство, починаючи з часів Ікара, мріяло опанувати небо. Вінцем цієї мрії став початок XX сторіччя, коли людина вперше піднялась у повітря на літаку.

Авіація, яка зародилась на початку XX століття, активно розвиваючись впродовж ста років, переможно вступила у третє тисячоліття. Сьогодні немає жодної галузі народного господарства, яка так чи інакше не була б пов’язана з авіацією.

З самого початку існування людства часто траплялось те, що найсміливіші, найцінніші його досягнення використовувались у воєнних цілях. Не оминула ця доля і такий грандіозний винахід, як літаки. Відтоді, коли брати Райт у 1903 році вперше у світовій історії піднялись у повітря, людство гаряче аплодувало - людина силою своєї думки нарешті відірвалась від землі! Оптимісти та пацифісти втішалися можливістю у недалекому майбутньому оглядати прекрасну землю з небес, добиратися до місць, раніше недоступних та нести у найвіддаленіші куточки світу джерело знань і прогресу. Прагматики ж та “мідні каски” - військові одразу ж зрозуміли, що виникла унікальна можливість використовувати авіацію для досягнення військових цілей [2, c.12]. Нажаль, ця концепція панує у світі і сьогодні, а тому найсильніші, найновіші досягнення в галузі авіаційної техніки використовуються багатьма державами з метою вирішення військових завдань.

На наш погляд, ні одне технічне досягнення не розвивалось такими швидкими темпами, як авіація. Так, якщо на початку 1903 року літак братів Райт зміг відірватись від землі й пролетіти декілька сот метрів, то по закінченню Першої світової війни літаки повністю опанували небо, здолавши швидкість 200 км/год та висоту підйому у 5 тисяч метрів.

Становлення авіації та основні шляхи її розвитку в період Першої світової війни

Найбільш видатними досягненнями, що вплинули на хід війни, були надбання у галузі авіації. Панування у небі забезпечувало постійну загрозу військам супротивника та захист власних наземних сил. Авіація, яка започатковувалась на початку свого розвитку як розвідувальна, отримала великий імпульс розвитку.

Озброєння літаків бомбами та кулеметами зумовило появу та розвиток бомбардувальної, штурмової та винищувальної авіації. Розробка літаків великої вантажності та дальності польоту дозволила наносити бомбові удари по глибоким тилам супротивника і стала основою розвитку стратегічної авіації. Необхідність захисту від атак з неба призвело до виникнення нового роду військ – військ протиповітряної оборони.

Розвиток науково-технічного прогресу сприяв винайденню й використанню нових видів зброї та військової техніки. Кожна з країн, яка брала участь у військових операціях, мала певні особливості розвитку науково технічного прогресу та ,як наслідок, - розвитку озброєння й військових машин. Військова авіація - відносно новий вид військової техніки, який отримав велике поширення під час ведення воєнних дій. Держави використовували авіацію як новий, прогресивний метод знищення воєнних сил ворогів.

Найрозповсюдженішою тактикою використання авіації було тактичне та стратегічне бомбардування. Для цих цілей використовували бомбардувальники. Німеччина, як один з лідерів літакобудування, використовувала бомбардувальники

Гота G 1 , Гота G II (G III, G IV), Гота G V [див. додаток 4]. Технічні характеристики літака Гота G1 викликали загальне задоволення - оригінальна конструкція дала змогу розширити поле зору як для екіпажа, так і для кулемета, який кріпився під крилом літака. Незважаючи на те, що конструкторами були виявлені ряд недоліків, G1 широко використовувався до кінця 1915 року, а згодом був замінений на більш прогресивні моделі (Гота G II, G III, G IV) [6].

Піком бомбардувального літакобудування було створення Німеччиною найкращого зі своїх бомбардувальників - Гота G V. Цей літак відрізнявся від своїх попередників наявністю більш якісних деталей та покращеною формою, що значно підвищило його бойові якості. Першу бойову операцію було проведено 13 липня 1917 року - наліт на Лондон, у результаті якого загинуло 162 чол. й 400 чол. отримали поранення. Це була найбільша кількість постраждалих за весь час повітряних атак на Англію під час Першої світової війни .

Росія, як країна з потенційно великими ресурсами і можливостями, не відставала за розвитком авіації від інших країн. Росією був створений ряд важких літаків, які широко застосовувалися під час війни. Найкращим досягненням російського важкого літакобудування було створення конструктором І. Сікорським бомбардувальника «Ілля Муромець». І. Сікорський розробляв літак як пасажирський, але з початком Першої світової війни його конструкція була докорінно змінена. Для «Муромця» була характерна велика вантажопід’ємність, що давала змогу перевозити до 1400 кг бомб. Крім того, це був перший літак, який мав 7-9 кулеметів, які забезпечували «сферичну» оборону. 3 кулемети вели вогонь по піхоті, у той час як інші захищали від нападів ворожої авіації. Сікорський поступово удосконалив «ІЛ»: замість однієї важкої бомби літак мав змогу нести від 8 – ми 100 - кілограмових бомб, що давало змогу вести вогонь по скупченню артилерії та техніки ворога. Для цього ж літака була сконструйована спеціальна 650-кілограмова фугасна бомба. «Ілля Муромець» широко використовувався для знищення стратегічних об’єктів та техніки Троїстого Союзу .

Розвиток важкого літакобудування стимулював також розвиток легкої авіації (винищувачі, штурмовики). Якщо будування важких бомбардувальників було найбільш розвинене в Німеччині та Росії, то легкі літаки широко використовувались усіма країнами.

Розглянемо легку авіацію деяких країн - учасниць подій 1914-18 років.

1)Австро-Угорщина. На відміну від Німеччини Австро-Угорщина виробляла меншу кількість літаків. Армія держави вела військові дії на території Балканів та Росії і не мала значної необхідності у літаках. Тільки під час воєнної кампанії в Італії літаки використовувались досить широко. Літаки Австрії характеризувалися високими льотними якостями. Найрозповсюдженими серед них були Авіатик (Берг) D.I та Ганза-Бранденбург D.I. Авіатик (Берг) D.I став основою австро-угорської авіації у Першій світовій війні. Він характеризувався досить простою конструкцією та високим льотними якостями. Літак широко використовувався для повітряної підтримки важких бомбардувальників під час бойових операцій на території Італії. Більшість австрійських пілотів з повагою відзивалися про цей літак, його якості також змогли оцінити італійці, захопивши під час ведення бойових дій декілька літаків.

Ганза-Броанденбург D.I був наступним за бойовими показниками літаком Австрії. Мав високу маневреність та бойові якості. Більшість австрійських повітряних асів літали на «Бранденбургу», а пілот Годвін Брумовскі збив на ньому 22 ворожих літака.

2)Англія.Хоча і була морською державою, проте мала дуже високий рівень розвитку літакобудування. Наявність на території країни людей з високим науковим потенціалом дало змогу Англії розвиватись не тільки у військово-морському плані, а й у авіаційному. Тому на час Першої світової війни Англія мала велику кількість одиниць авіації. Основу англійської авіації складали: DH.5, Брістоль "Скаут С", Сопвич "Пап" [див. додаток 6], Сопвич 5F.1 Долфин, F.E. 2b (2d), Віккерс F.B.9, SPAD S.13C.1.Кожен з перелічених літаків мав певні технічні показники й особливості, але під час ведення військових дій особливо вирізнився DH.5. Наступним літаком, який відіграв вагому роль у Першій світовій війні, був Сопвич "Пап".Цей літак було сконструйовано вперше на замовлення англійського флоту для створення нової воєнно-морської ескадрильї. «Пап» відрізнявся від інших англійських літаків своєю блискучою маневреністю, не втрачав висоту під час віражів, та, не дивлячись на відносно слабкий двигун, міг розвивати швидкість до 179 км/год.

3) Франція. Знаходження безпосередньо біля кордонів Німеччини і загроза постійних атак з її сторони стимулювало розвиток воєнних галузей науки й техніки. Авіація Франції була на високому рівні й активно використовувалась під час ведення воєнних дій. Близькість державних кордонів Англії давало змогу здійснювати обмін науковими ідеями й винаходами обох сторін, що певним чином впливало на перебіг війни. Наочним тому прикладом було використання Французами у авіації англійських «Папів» .

Щодо власних літаків, то найрозповсюдженішими у Франції були SPAD S.13C.1, Моран-Солне N, Ньюпор 17С.1.Першим за технічними показниками був Ньюпор 17С.1. На відміну від його попередника Ньюпора 16С.1 нова модель відрізнялась від базової формою капоту та несучої поверхні. Кулемет був перенесений з передньої частини до лівого крила і зроблений рухомим, тим самим забезпечивши більшу вогневу силу. Літак вийшов напрочуд вдалим, і саме це зумовило його широке використання на фронті. Літаки цього типу використовували також бельгійці та італійці. Був широко застосований у франко-американській ескадрильї № 124 «Лафайєтт», а також у трьох ескадрильях американського експедиційного корпусу.

4) Італія. Віддаленість від найбільших і найнебезпечніших країн Європи не сприяла стимуляції та розвитку воєнної промисловості Італії. Однак навіть у Італії були певні власні науково-технічні досягнення, одним з яких стало створення П’єром Дюпоном у 1915 р. невеликого винищувача «Анріо HD.1», який вирізнявся легким силуетом та високими технічними якостями. Літак виявився швидким та вирізнявся високою маневреністю. Певним чином він був схожий на англійський Сопвич 11/2 "Страттер" .Під час воєнних дій майже не використовувався, оскільки армія вже замовила серію Блеріо “SPAD”, але італійські ідеї були використані англійцями для створення та вдосконалення певних одиниць авіації.

5) Росія. Окрім розвитку важкого літакобудування на території Імперії розвивались і легка авіація. Стовпом Російського літакобудування був І.Сікорський. Ним була створена основа російської легкої авіації, а саме - літаки Сікорський С-16 та Сікорський С-18. Оскільки на той час пілоти Росії літали переважно на французьких літаках, спроектовані Сікорським літаки не знайшли свого визнання. Але характерними особливостями цих літаків були легкість каркасу, висока швидкість та маневреність, проте із-за розмірів він не здобув широкого використання. Перший винищувач конструктора С16 частково використовувався у воєнних діях на фронті, та його було випущено лише 34 одиниці.

6) Німеччина. Розвитку авіації Німеччини сприяли швидкі темпи зростання її економіки, що дало змогу вийти на 1 місце не лише серед важкого літакобудування, а й у легкій авіації. Найкращими літаками легкої авіації Німеччини були Фоккер і Альбатрос. Альбатрос Д 2 був одним з найрозповсюдженіших німецьких винищувачів, який за своїми технічними показниками приблизно відповідав найкращим літакам Франції. Характеризується високою швидкістю, достатньою маневреністю та двома кулеметами, що й послугувало тому, що Альбатрос став головною наступаючою силою Троїстого Союзу.

Історія світової авіації тісно пов′язана з українською землею. Тут творили конструктор одного з перших літаків, який піднявся в повітря, Олександр Можайській, засновник теорії ракетобудування Микола Кибальчич, творець бойових ракет Олександр Засядько.

Імена киян Ігоря Сикорського і Дмитра Грігоровіча стали всесвітньо відомими завдяки побудованими ними літальними апаратами. Безстрашниє українські соколи Костянтин Арцеулов і Володимир Дибовській зуміли “приборкати” страх перших авіаторів - штопорів.

Мужній і талановитий пілот Євграф Крутень заклав основи тактики винищувальної авіації, на яких спираються і сьогоднішні прийоми повітряного бою. У Одесі промисловцем Артуром Анатра був створений один з перших в Російській імперії авіаційних заводів.

3. Основні характеристики першої воєнної авіації, її здобутки та недоліки

Як кожний новий прогресивний винахід, авіація мала як недоліки, так і переваги. Зупинимось на перевагах саме цього виду воєнної техніки:

1) мобільність; 2) можливість наносити повітряні атаки; 3). достатня грузопід’ємність; 4) маневреність.

Мобільність літаків Першої світової війни забезпечувалась високою швидкістю - 180-190 км/год. У той самий час швидкість першого англійського танку МК-1 була приблизно 3-4 км /год. Хоча обидва винаходи відіграли велику роль у ході воєнних операцій, проте танки використовувались в основному на Західному фронті, а авіація - всюди.

Маневреність найперших літаків була досить низькою, але вже до 1914 році вона піднялась на достатній рівень. Маневреність, окрім швидкості, забезпечувалась також оригінальною конструкцією. У свою чергу, танки, як новий винахід, мали дуже низьку прохідність й маневреність, проте відсутність цих чинників компенсувалась бронею та вогневою міццю.

Таким чином, танки відрізнялись своїм броньованим захистом, який у літаків був відсутній, однак вогнева міць танків компенсувалась зі сторони авіації масованістю бомбових вогневих ударів. Найважливішою властивістю авіації була можливість наносити повітряні атаки по наземним військам та стратегічним об’єкта супротивника, що стимулювало розвиток бомбардувальної авіації. Це стало основним чинником визнання авіації як найбільш маневрового та смертоносного виду військової техніки.

Вантажопід’ємність кожного літака забезпечувалась конструкцією та потужністю двигуна. У свою чергу, вантажопід’ємність була необхідна бомбардувальній авіації для перевезення корисного військового вантажу. Вантажопідє’мність же боєзаряду танків на той час залишалась більшою протягом усієї війни.

Окрім переваг, авіація мала певні недоліки, з якими інженери вели постійну боротьбу. Це:

1) висока ламкість та ненадійність конструкції.У порівнянні з танками літаки значно поступались їм у міцності конструкції. Загалом при звичайних бойових вильотах з 30 літаків повертались приблизно 22, що було досить низьким показником для ВПС;

2) обмежена дальність польоту. Виходячи з цілей авіації, дальність польоту не зовсім задовольняла військових, які постійно намагалися значно збільшити її. Таким чином, якщо на початку війни дальність відповідала сотням кілометрів, то у кінці війни літак мав змогу пролетіти до 400 кілометрів, і цей показник невпинно збільшувався;

3) обмеженість вантажопід’ємності. Конструктори вели розробки та удосконалювали великовагові літаки (типу «Ілля Муромець»);

4) недосконалість прицільності ведення бойового вогню. Над цією проблемою постійно вели роботу інженери стрілкової зброї, вдосконалюючи встановлені на літаках кулемети, а бомбометання компенсувалась лише особистими навичками пілотів (у подальшому цей чинник був компенсований створенням пікіруючих бомбардувальників та спеціальними прицілами);

5) майже повна відсутність захисту пілота. Цей чинник призвів до винайдення парашуту .

Отже, виникнення авіації призвело до становлення її як основного виду воєнної техніки, що використовувалась під час ведення військових дій.

На початку 1915 р. І. Сікорським був розроблений перший у світі літак, спроектований спеціально для повітряного бою, зі швидкістю 156 км/год та та вагою 600 кг.[. В 1916 р. почалось комплектування перших у світі, створюваних за ініціативою російських пілотів Євграфа Крутеня та Івана Орлова, винищувальних авіаційних загонів. Незабаром І.Сікорський збудував броньований С-17, а потім - С-20, озброєний вже двома синхронізованими кулеметами, який мав ший швидкість до 190 км/год]. Наприкінці війни Росія втратила свою перевагу у будівництві винищувачів. Винущувачі І.Сікорського, поступившись за технічними та бойовими характеристиками літакам інших держав - Німеччині - Фоккер Е.II, Фоккер D, Фоккер D.VII,І; Франції - Моран-Солнье N, Ньюпор 11,SPAD7C.1; Англії - S.E. 5а,DH.5.

Можливість використовувати у розвідувальних цілях повітряні апарати - повітряні кулі, а згодом дирижаблі - виникла ще на початку спочатку XX сторіччя. Одначе з появою авіації технічна розвідка набула свого найвищого розвитку. Вже з першим польотом братів Райт військові експерти пророкували авіації кар’єру мобільного розвідника, проте після рішень Гаазької конференції, яка заборонила зброю в повітрі, функція літака як розвідника залишалась єдиною, що цікавила військових. Ще до початку Першої світової війни пілоти, озброєні кінокамерами, робили перші спроби аеродинамічної зйомки. З початком війни функція літаків як розвідників значно розширилась і охопила всі літаючі засоби. Після бойових вильотів пілоти у своїх рапортах надавали командуванню інформацію про переміщення, базування та чисельність побачених сил супротивника.

Окрім того, окремі літаки цілеспрямовано проводили розвідувальні рейди у необхідних для військової розвідки напрямках. Для забезпечення їх безпеки, а також з метою збільшення огляду місцевості потрібно було досягти максимальної висоти польоту. І це було досягнуто уже в 1916 році, коли деякі літаки подолали відмітку в 5 км. Враховуючи швидкість, маневреність, висоту польоту, функції розвідувальної авіації виконували, в основному, винищувачі.

Отже, авіація використовувалось як плацдарм для спостереження за об’єктами супротивника, що робило ці повітряні апарати найкращими розвідниками-спостерігачами.

Ще до початку першої світової війни авіацією зацікавились воєнно-морські сили. Так, у Німеччині усі засоби повітроплавання підпорядковувались воєнно-морському флоту. Британія, як морська держава, теж була вкрай зацікавлена у якнайбільш тісному співробітництві авіації з ВМС. Літаки мали можливість проводити розвідувальні рейди, надавати інформацію про необхідність проведення рятувальних засобів на морі, наносити бойові удари по морським цілям супротивника та конвоювати свої кордони. Враховуючи географічне положення Британії, саме вона започаткувала авіаносний флот. Для цього було спроектовано багатофункціональну модель Сопвич «Пап». Цей літак було сконструйовано вперше на замовлення англійського флоту задля створення нової воєнно-морської ескадрильї. Дійсно, літак був зроблений настільки вдало, що окрім застосування у воєнно-морському флоті він здобув широке визнання й на суходолі. Загалом серію склали 1875 літаків, котрі застосовувалися під час різних кампаній. Завдяки створенню «Папів» англійський флот перетерпів ряд вдосконалень, оскільки надалась можливість використовувати авіацію для розв’язання військових дій на морі. Таким чином, були створені «носії літаків» (терміна авіаносець на той час не існувало), які широко використовувались під час ведення війни. «Пап» відрізнявся від інших англійських літаків своєю блискучою маневреностю, не втрачав висоту під час віражів, не дивлячись на відносно слабкий двигун, міг розвивати швидкість до 179км/год.[12]. Однак винайдення англійцями «носіїв літаків» стало не єдиним відкриттям у галузі синтезу авіації та воєнно-морських сил. Російським вченим І.Голенищевим-Кутузовим був спроектований перший на той час літак-торпедоносець. Голенищев-Кутузов добре знав потреби флоту, намагався знайти вихід з ситуації, яка склалася на морі. Він дійшов висновку, що бомбардувальники «Ілля Муромець» можна перебудувати в торпедоносці, задля виконання завдання повітряних атак на ворожий флот. Наступним важливим кроком в удосконаленні літака була постановка його на «поплавки», таким чином з’явилась ідея створення перших гідропланів. Проект був підтриманий владою, і згодом мав бути втілений в життя у вигляді створення серії спеціального загону з 10 літаків цього типу. Випробування були призначені на 1917 рік, однак складна політична ситуація в країні не дала змогу повністю завершити проект. Так закінчилась спроба створити перший російській торпедоносець

Таким чином, авіація стала основним чинником створення синтезованих видів бойової техніки в період Першої світової війни.