Сільська лікарська дільниця

Лікарі сільської лікарської дільниці (амбулаторії) забов’язані:

- планувати і брати участь у формуванні бригад для проведення щорічної туберкулінодіагностики і ревакцинації БЦЖ;

- брати участь у проведенні флюорографічного обстеження населення і контролювати своєчасне до обстеження осіб із виявленими патологічними змінами у легенях;

- контролювати систематичне (раз на рік) флюорографічне обстеження осіб із груп підвищеного ризику захворювання на ТБ.

- спрямовувати на флюорографічне обстеження осіб, які звертаються за медичною допомогою і не проходили флюорографію 2 роки і більше, а при скаргах на кашель з боку органів дихання – незалежно від строків попереднього обстеження;

- спрямовувати хворих на дослідження мокротиння на МБТ та направляти до лабораторії мокротиння нетранспортабельних хворих;

Дільничний терапевт (відповідає за раннє виявлення і своєчасну діагностику туберкульозу серед населення своєї дільниці) забов’язаний:

- залучати до профілактичних флюорографічних обстежень мешканців дільниці, які не пройшли флюорографії впродовж 2-х років і більше;

- проводити рентгенологічне обстеження особам із бронхолегеневими симптомами або тривалою інтоксикацією, незалежно від термінів попередньої флюорографії;

- стежити за щорічним флюорографічним обстеженням осіб із груп підвищеного ризику захворювання на туберкульоз;

- проводити 3-разове бактеріоскопічне дослідження мокротиння на МБТ особам з тривалим з явищами інтоксикації і/або кашлем більше 2-3-х тижнів, а також у осіб із виявленими при рентгенологічному обстеженні змінами у легенях невстановленої етіології або підозрілі на ТБ;

- спрямовувати на консультацію до фтизіатра хворих зі змінами в легенях нез’ясованої природи або з тривалим субфебрилітетом і симптомами інтоксикації.

Лікар-терапевт стаціонарузабов’язаний:

- проводити рентгенологічне обстеження всіх госпіталізованих хворих, якщо таке дослідження не зроблено в поліклініці;

- хворим, які лікуються у стаціонарі з приводу неспецифічних захворювань легень, з вогнищевими, інфільтративними або деструктивними змінами в легенях, обов’язково зробити контрольне рентгенологічне обстеження перед випискою;

- зробити 3-разове дослідження мокротиння на МБТ всім хворим стаціонару з легеневими змінам неясної природи, організувати їм консультацію фтизіатра;

- усіх таких хворих, а також осіб із післятуберкульозними змінами в легенях, якщо їм планується призначити масивні дози глюкокортикоїдів, консультувати у фтизіатра.

Лікар-педіатр відповідає за весь комплекс протитуберкульозних заходів серед дітей міста або району, які починаються вже з пологового будинку.

- Педіатр пологового будинку разом з акушером-гінекологом відповідає за проведення вакцинації БЦЖ новонародженим і за передачу інформації про це дільничному педіатру.

- Після виписки дитини з пологового будинку дільничний педіатр стежить за розвитком післявакцинних реакцій і описує їх в історії розвитку дитини через 1, 3 і 12 місяців після щеплення.

- Дільничний педіатр відповідає за щеплення БЦЖ дітей, які не були вакциновані в пологовому будинку після зняття у них протипоказань. У випадку розвитку післявакцинних ускладнень він спрямовує дітей на консультацію до фтизіатра.

- Педіатрична служба відповідає за щорічну туберкулінодіагностику дітям, починаючи з 12-місячного віку.

- Після обліку результатів туберкулінодіагностики лікар-педіатр спрямовує на консультацію до фтизіатра дітей із віражем туберкулінових реакцій, гіперергічними реакціями на туберкулін, при наростанні реакції на туберкулін на 6 мм і більше, порівняно з попереднім роком.

- У 7 та 14 років після туберкулінодіагностики роблять ревакцинацію БЦЖ дітей і підлітків.

- Лікар-педіатр поліклініки або стаціонару повинен позачергово зробити пробу Манту з 2 ТО, а також рентгенографію органів грудної клітки дітям із тривалими явищами інтоксикації, симптомами ураження органів дихання і, при підозрі на туберкульоз, спрямувати на консультацію до фтизіатра.

Лікар акушер-гінеколог. Районний або міський акушер-гінеколог відповідає за протитуберкульозні заходи серед вагітних, породіль, а також за систематичне (при влаштуванні на роботу, а далі - раз на рік) флюорографічне обстеження працівників пологового будинку.

Перед випискою з пологового будинку породіллі роблять флюорографічне обстеження. Лікар акушер-гінеколог вимагає також висновку про флюорографічне обстеження членів сім’ї новонародженого та інших осіб, які проживають із ним в одному помешканні.

Працівники пологового будинку (неонатологи, акушери) відповідають за вакцинацію немовлят і передачу про це інформації у дитячу поліклініку, лікарську амбулаторію чи фельдшерсько-акушерський пункт. Потрібно повідомляти про дітей, які не були щеплені, та причини цього.

Лікар жіночої консультаціїзобов’язаний:

- спрямовувати на флюорографічне обстеження усіх жінок, які до нього звертаються і не проходили флюорографії 2 роки і більше.

- спрямовувати на консультацію до фтизіатра вагітних із симптомами властивими ТБ легень і жінок із підозрою на туберкульоз статевих органів.

Лікарі інших спеціальностей (хірурги, урологи, ендокринологи, психіатри, окулісти, наркологи тощо) у процесі обстеження, лікування та диспансерного спостереження за хворими відповідного профілю зобов’язані спрямовувати хворих на флюорографічне обстеження у встановлені терміни, а при появі симптомів ураження органів дихання - позачергово, і призначати дослідження харкотиння на МБТ.

При виявленні на флюорограмі патологічних тіней, а також при появі симптомів, підозрілих на специфічне ураження інших органів (кісток, нирок, гортані, очей, нервової системи), лікарі відповідного фаху повинні направляти таких хворих на консультацію у тубдиспансер.

Сімейний лікар. Сімейний лікар повинен:

- здійснювати санітарно-освітню роботу в сім’ї, роз’яснювати важливість флюрографічних обстежень дорослих і туберкулінодіагностики у дітей для раннього виявлення туберкульозу; щеплень БЦЖ для його профілактики;

- виявляти в родинах людей з підвищеним ризиком захворювання на туберкульоз і залучати їх до щорічних профілактичних обстежень. Осіб, які кашляють протягом 2-3-х тижнів або мають симптоми інтоксикації спрямовувати на рентгенологічне обстеження, нетранспортабельним організувати дослідження харкотиння на МБТ;

- запідозрити туберкульоз органів дихання у сім’ї, організувати потрібні обстеження (рентгенологічне, лабораторне, туберкуліножіагностика) і у разі потреби спрямувати на консультацію до фтизіатра;

- лікувати (за рекомендацією фтизіатра) в амбулаторних умовах хворих на туберкульоз, що завершили стаціонарний етап хіміотерапії, здійснювати контрольовану хіміопрофілактику в групах підвищеного ризику.

- в амбулаторних умовах і вдома встановити діагноз та надати екстрену допомогу при таких невідкладних станах: спонтанний пневмоторакс, гостра дихальна недостатність, легенева кровотеча, гострі алергічні реакції на протитуберкульозні препарати;

- організувати щеплення БЦЖ невакцинованим в пологовому будинку дітям, контролювати розвиток післявакцинних реакцій, при ускладненнях вакцинації - спрямувати дітей до фтизіатра.

- разом із лікарем-фтизіатром і епідеміологом здійснювати протиепідемічні заходи в сім’ї, де є хворий - бактеріовиділювач.

План і організаційна структура заняття

№ з/п	Етапи заняття	Розподіл часу	Види контролю	Засоби навчання
1.	Підготовчий етап	40 хв.(15%)
1.1	Організаційні питання	3 хв.
1.2	Формування мотивації	4 хв.
1.3	Контроль початкового рівня підготовки	20 хв.	Тести	Методична розробка заняття
2.	Основний етап	176 хв.(65%)
2.1	Туберкульозний плеврит (в тому числі емпієма). Патогенез, патоморфологія, клініка, діагностика, диференціальна діагностика, лікування, наслідки.	25 хв	Усне опитування	Підручник, методична розробка заняття, рентгенограми
2.2	Пневмоконіози. Класифікація. Силікоз, патогенез, патоморфологія, форми, перебіг. Рентгенологічна характеристика стадій перебігу силікозу. Диференціальна діагностика з туберкульозом легень. Силікотуберкульоз. Патогенез, клініка, лікування.		-“-“-“-“	Підручник, методична розробка заняття, рентгенограми
2.3	Причини розвитку туберкульозу у хворих на ВІЛ/СНІД. Найчастіші форми, перебіг, лікування туберкульозу у хворих на ВІЛ/СНІД.		-“-“-“-“	Історії хвороб хворих на ТБ із ВІЛ/СНІД
2.4	Обсяги медичної допомоги в протитуберкульозних закладах (діагностика і лікування туберкульозу).		-“-“-“-“	Підручник, методична розробка заняття
2.5	Завдання протитуберкульозного диспансеру, методи й організація його роботи. Категорії диспансерного обліку. Раннє, своєчасне, несвоєчасне і пізнє виявлення туберкульозу. Методи і шляхи виявлення туберкульозу. Групи населення, що підлягають обов’язковому щорічному флюорографічному обстеженню		-“-“-“-“	-“-“-“-“
2.6	Варіанти тактичних дій лікарів в залежності від результатів первинного дослідження мокротиння та рентгенологічного обстеження, які отримані у закладі загальної лікувальної мережі.		-“-“-“-“	-“-“-“-“
2.7	Участь медичних працівників у виявленні туберкульозу.		-“-“-“-“	-“-“-“-“
2.8	Захист історії хвороби курованого хворого.	80 хв.		Історії хвороб куруємих хвоих
3.	Заключний етап	54 хв.(20%)
3.1	Контроль кінцевого рівня підготовки	35 хв.	Задачі
3.2.	Загальна оцінка навчальної діяльності студента	15хв.	Критерії
3.3	Інформування студентів про тему наступного заняття	4 хв.

5. Методика проведення заняття

5.1. Підготовчий етап

Сформулювати тему практичного заняття та її значення для подальшого вивчення фтизіатрії і професійної діяльності лікаря, щоб сформувати мотивацію для цілеспрямованої навчальної діяльності. Ознайомити студентів з навчальними цілями та планом проведення заняття.

Провести контроль початкового рівня підготовки студентів з базисних дисциплін, а також контроль поточної навчальної діяльності за допомогою тестів (орієнтований перелік тестів – додаток 1. Тести отримує кожен студент. Перевірка тестів проводиться викладачем під час їх виконання. З урахуванням рівня підготовки далі потрібно перейти до наступного етапу.

5.2.Основний етап

1. Проводиться розбір теоретичного матеріалу з трактовкою рентгенограм хворого на ексудативний плеврит (емпієму плеври), пневмоконіоз, силікотуберкульоз.

2. Проводиться огляд хворих на туберкульоз, асоційованого з ВІЛ/СНІД із наступним оцінюванням виконаної практичної роботи.

3. Студенти захищають історії хвороби, перевірені викладачем.

5.3. Заключний етап

Здійснюється кінцевий контроль засвоєного матеріалу шляхом вирішення ситуаційних задач (додаток 2) та оцінки його результатів. Перевірка результатів проводиться під час вирішення задач. Далі викладач інформує студентів про систему оцінювання та загальну оцінку засвоєння теми.

7. Рекомендована література

1. Фтизиатрия: Учебник / В.И. Петренко.- К.: Медицина, 2008. – 488 с.

2. Фтизіатрія. Підручник / За ред. проф. В.І. Петренка.- Вінниця: “Нова книга”, 2006. - 503с.

3. Фтизіатрія. Підручник / За ред. акад. А.Я. Циганенка, проф. С.І. Зайцевої. - Х.: Факт, 2004.- 390с.

4. Савула М.М. Ладний О.Я. Туберкульоз: Підручник. – Тернопіль: Укрмедкнига, 1999. – 323 с.

5. Фтизіатрія: навчально-методичний посібник. Збірник завдань для тестового контролю знань / За ред. В.Ф. Москаленка, В.І. Петренка. - Вінниця: Нова книга, 2005.- 296с.

6. Сучасні методи діагностики, лікування, і профілактики туберкульозу / Фещенко Ю.І. Мельник В.М. – К.: Здоров’я, 2002. – 904 с.

7. Перельман М.И., Корякин В.А., Богадельникова И.В. – Фтизиатрия: Учебник. - 3-е изд., перераб. и доп. – М.: ОАО “Издательство “Медицина”, 2004. –520 с.