Розділ 1. мирова угода: поняття, види, історія становлення та розвитку

ЗМІСТ

ВСТУП
РОЗДІЛ 1. МИРОВА УГОДА: ПОНЯТТЯ, ВИДИ, ІСТОРІЯ СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТКУ
1.1 Еволюція інституту мирової угоди у правових пам’ятках Європи та Росії
1.2 Поняття «мирової угоди» в процесуальній науці
1.3 Інститут мирової угоди у правових системах сучасності
РОЗДІЛ 2. МИРОВА УГОДА В ЦИВІЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ
2.1 Мирова угода сторін у позовному провадженні
2.2 Виконавче провадження
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Актуальність теми. В умовах здійснення правової реформи й становлення правової держави, подальшого закріплення гарантій прав і свобод фізичних та юридичних осіб важлива роль відводиться судовій владі. Основним завданням цивільного судочинства в умовах проведення правової реформи є забезпечення можливості вільної реалізації прав осіб, які беруть участь у справі.

У сучасному суспільстві набуває все більшого значення диспозитивний метод правового регулювання в різних галузях права, що втілюється у наданні права сторонам відповідних правовідносин здійснювати саморегулювання своєї поведінки. Із цим пов'язаний подальший розвиток альтернативних способів вирішення правових конфліктів: третейський розгляд цивільно-правових спорів, примирення тощо.

Одним із основних принципів цивільного процесуального права України є принцип диспозитивності, змістом якого є широке коло правомочностей, від здійснення сторонами яких залежить розвиток процесуальної діяльності по справі. Однією з форм прояву принципу диспозитивності є гарантована законом можливість сторін при досягненні домовленості припинити спір шляхом укладення мирової угоди. Здійснення права на укладення мирової угоди є ефективним способом врегулювання спору та ліквідації правового конфлікту між сторонами матеріального правовідношення. Визначення природи та функціональної ролі диспозитивних засад цивільного судочинства, поняття та змісту принципу диспозитивності у свою чергу дозволить встановити необхідні системні властивості інституту мирової угоди.

Актуальність теми курсової обумовлена тим, що низка наукових праць із даної тематики була створена ще в радянські часи та в правовому сенсі вже значно застаріла для тлумачення нормативно-правових актів. У національній процесуальній науці тема мирової угоди сторін, порядок її примусового виконання залишаються дискусійними, що спричиняє проблеми на рівні правозастосування, до того ж на науково-теоретичному рівні не існує єдиної думки щодо їх вирішення.

Метою курсової роботи виступає науковий аналіз норм, що регулюють укладення та реалізацію мирової угоди з урахуванням сучасного розвитку диспозитивних засад у цивільному судочинстві.

Мета наукового дослідження зумовила вирішення наступних завдань:

Об’єктом роботи є суспільні відносини, що характеризуються диспозитивним методом правового регулювання, зокрема, виникають у зв’язку з укладенням сторонами мирової угоди, визнанням її судом та закриттям провадження у справі.

Предметом курсової є норми цивільного процесуального права, що визначають порядок укладення та виконання мирової угоди як одного з характерних проявів принципу диспозитивності, правові наслідки її укладення тощо, судова практика, яка пов’язана з укладенням мирової угоди.

Методи дослідження. У процесі дослідження було застосовано загальнонаукові і спеціальні методи, що дозволило дослідити юридичні явища в єдності їх соціального змісту та юридичної форми.

Положення курсової можуть використовуватись у судовій та іншій юридичній практиці, у законотворчій діяльності, а також при викладенні навчальної дисципліни «Цивільний процес», при написанні підручників, навчальних посібників, підготовці методичних матеріалів.

Структуракурсової визначена метою та завданнями дослідження і складається зі вступу, двох розділів, що містять п’ять підрозділів, та списку використаних джерел. Обсяг роботи становить 36 сторінок.

РОЗДІЛ 1. МИРОВА УГОДА: ПОНЯТТЯ, ВИДИ, ІСТОРІЯ СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТКУ