Уроки № 22, 23

Тема: Односкладні речення як частини складного речення

Мета:звернути увагу на складні речення, частинами яких є односкладні прості речення, формувати вміння визначати в таких складних реченнях граматичні основи, визначати типи односкладних речень, що є їх частинами; виховувати повагу до влучного слова; розвивати логічне мислення, увагу.

Тип уроків:уроки вивчення нового матеріалу.

Обладнання:підручник.

Хід уроків

І. Перевірка домашнього завдання.

* Пояснювальний диктант. Вказати односкладні речення, визначити тип кожного.

І. Сірий ранок. Тихо скрізь. Небо хмарою повито. (А.Казка.) Одне слово, летимо через Гімалаї. Сяйво снігів. Сліпучість небес. Чистота вічності. (О.Гончар.) Повсюди повно сонця і тіней. (М.Самійленко.)

ІІ. Гульня. Весільної співають. В дворі дівчата й парубки веселий танець починають. (Б.Грінченко.)

ІІ. Підготовка до вивчення нового матеріалу.

* З кожної пари простих речень утворити складне речення.

.

o Хочу вірити знов у матусину казку. Під неї я в дитинстві засинав.

o Кожна попелюшка може перетворитися на принцесу. В це дуже хочеться вірити.

o Мені подобається пізньою осінню. Тоді спалахує природа прощальною красою.

ІІІ. Повідомлення теми і мети уроку. Мотивація навчання.

ІV. Вивчення нового матеріалу.

* Робота з підручником. Опрацювання теоретичного матеріалу (с. 25).

V. Виконання вправ на закріплення вивченого.

*Попереджувальний диктант.У кожному з речень підкреслити граматичні основи. Вказати частини складних речень, що є односкладними реченнями, з’ясувати їх тип.

І. Чорна ніч чорніла, не світало вранці. (Олександр Олесь.) Дивлюсь, як ніч надходить, як жито шелестить. (П.Тичина.) Збагну, як плаче на вітрах слізьми червоними калина. (П.Перебийніс.) Дідові-морозу і в морози жарко, він мені дарує теж вушанку шапку. (М.Сингаївський.) Дитинства не жду я із вирію знов, не вернеш і мамину казку... (Д.Луценко.) Терпко пахло дитинство, пахло степами, житнім хлібом, скрутою і злагодою великої родини в тісній хаті, щирістю та правдивістю. (Ю.Мушкетик.)

ІІ. В хаті спокійно й затишно, вечір десь бродить в гаю. (Д.Луценко.) Тихо в садку, тихо в місті, бо пізня година. (Леся Українка.) На вулиці серед хмар пилу жарко, зате в холодочку та в садочку саме добре. (Панас Мирний.) Не зчулися, як смерклося. (Т.Шевченко.) Не цвіте черемха, і пташок не чуть. (В.Сосюра.) Була зима, та пахло все ще осінню. (Т.Кобаль.) Так яблуками пахне у хатинці, як пахнуть хати тільки восени! (М.Бажан.) В хатах нам тісно, душить дах... (Олександр Олесь.) Звечора, либонь, не ждалось, а на ранок – паморозь. (М.Сингаївський.) Видно в огні блискавиць: рифи лежать горілиць. (Л.Костенко.)

* Диктант із коментуванням. З’ясувати типи односкладних речень, що є частинами складних речень.

І. В садах пилюкою сивіло, списи кидало сонце з хмар. (І.Драч.) Сум гнітить, коли душі не весниться. (М.Самійленко.) Не їсться, не п’ється, і серце не б’ється, і очі не бачать, не чуть голови! (Т.Шевченко.) Хай ліпше вб’є громом, ніж їстиме лихо. (Б.Грінченко.) Потім викосять трави, і піду я з вітрами. (М.Сингаївський.) Коли не хочуть мене розуміти, мені стає сумно. (А.Малишко.) Не наговоримось, а час летить потоком мимо нас. (Олександр Олесь.) Випивайте гіркотного трунку, щоб пізнати солодкість медів. (Л.Забашта.) Та де ж таки це видано, щоб люди за журавлями відлітали вирій? (І.Жиленко.) Не вірю, що стануть прахом збудовані мною споруди. (Р.Лубківський.) Верба усохне, і спиляють грушу, зелене море зроблять із Дніпра. (Л.Костенко.) Зерно в землю теж кладуть, щоб воно воскресло в житі. (Б.Олійник.) Хай в головах посадять кущ калини, щоб ми з одних джерел із віку в вік пили. (Л.Забашта.) Я люблю, як справляють обжинки. (М.Сингаївський.)

ІІ. Є держава вже, брате, і немає її. (Л.Степовичка.) Зберімось, порадьмось, що маєм робити. (П.Куліш.) І правді я дивлюсь в лице, життям заплачено за це. (О.Лукашенко.) Віддайте мені мову, якою мій народ мене благословив. (Л.Костенко.) Чи все ж те розумом збагнути, що дасться серцеві відчути? (М.Вороний.) Ділюся радістю, що світ існує. (С.Шевченко.) Мого життя не вистачить мені для діл, що їх у задімах лелію. (Д.Павличко.) Лиш храм збудуй, а люди в нього прийдуть. (Л.Костенко.) Співають, сміються, а я не сміюсь. (Олександр Олесь.) Зрубали дуба задля того, щоб сірника зробити з нього. (Б.Слюсар.) Катуй мене, я не зломлюсь ніколи! (М.Ракич.) Будь сівачем, і хай життя твоє насущний хліб, а не кукіль дає. (Л.Забашта.) Шлях потужний праці й боротьби, кров’ю щедро все на нім полито, сіймо жито, сіймо, сіймо жито! (Л.Стафф.)

* Переписати речення, уставляючи пропущені літери.У кожному з речень підкреслити члени речення.

Дуже гр..міло, та дощу не доч..калися. Пустий млин меле, а помолу нема. У лісі дрова рубають, а до с..ла тріски л..тять. У лісі вовки виють, а на печі страшно. Коли дер..во падає, лісорубів стає б..гато. Коли є в мішку, знайд..ш і в горшку. Заховався в закапелку, а хвостика видно. Ніколи не знаєш, де пр..чаївся заєць. Ковалеві лихо, коли в кузні тихо. Коли є дрова, казанові не холодно. Ле..ко в оч..реті дудки робити, тільки треба вміти. Кому ле..ко на серці, тому весь світ усміха..ться.

Народна творчість.

* Навчальний диктант.Указати прості односкладні речення та речення складні, частиною яких є просте односкладне речення.

І. А було так. В один з вихідних виїхали ми до озера. І мені засумувалося... Згадалося, як на Дніпрі розглядали ми камінь скелястий. На камені накарбовано по міді, що тут загинув у бою з половцями славний витязь Святослав Ігорович. Коли пороги затоплювали, ми видобули ту мідну плиту й перенесли на інше, на високе каміння.

“Пливи”, - наче штовхає мене хтось. І я поплив неквапом, економлячи сили. Підлітком я не раз Дніпро перепливав, завжди почуваючись на воді впевнено.

Вечоріло. Від своїх віддалившись, я більшу половину проплив, а до берега ще далеко. Мабуть, могутній дух запорожця якого-небудь мене присоромив, бо добувся я таки берега! Темрява. Хащі якісь. Зате вдалині вогник проблискує! Починаю пробиратись на той людський світлячок полум’я.

Не знаю, пришельцем з якої планети я тим рибалкам видався. Та дивились вони на мене не з ворожістю, а з бажанням розгадати мене і, можливо, допомогти. (За О.Гончаром; 140 сл.)

ІІ. Десь далеко обізвався грім. Потемніло, завітрило, закрутила курява. Гримнуло ближче, загуркотіло й покотилось у небі.

Вітер ущух. Між листом зашелестів густий, рівний дощ. А на небі кидало колоддям, ламало, трощило, луною розкочувався гук над хмарами по широких небесних просторах.

А з-під тієї тарахкотні тихо сіявся на прив’яле листя, на присмажені трави й хліба дрібний, як роса, холодний дощ. Захлинаючись, ковтала воду суха земля. Пирскало й плюскотіло листя на деревах. Вип’яли лани проти хмар широкі груди й заніміли. Сипте, хмари! До живого промочіть наше жагуче серце... Хмари й сіяли дощ щедро, не жаліючи. (За С.Васильченком; 92 сл.)

VІ. Підбиття підсумків уроків.

VІІ. Домашнє завдання. Скласти й записати 5 складних речень, одна або обидві частини яких є односкладними простими реченнями.