Робота з ілюстраціями та іншими поза текстовими елементами підручника

Ілюстрації підручника поряд з його текстом є джерелами історичних знань школярів. Вони також є багатим джерелом інформації, але передають її засобами, властивими лише їм. ,,Прочитати” разом з учнями зміст ілюстрації, включити здобуті відомості в систему їх знань і навчити їх ,,читати” мову ілюстрацій ‒ одне з важливих завдань учителя історії. Зміст ілюстрації, її ,,мова”, а звідси її місце у вивченні учнями історії, прийоми навчальної діяльності з нею великою мірою залежать від типу ілюстрації, її характеру.

У підручнику вміщено ілюстрації майже всіх типів, що застосовуються в навчанні історії: відтворення предметів матеріальної культури, включаючи різні споруди; відтворення давніх пам'яток образотворчого мистецтва: живопису, скульптури та ін.

Обидва ці типи ілюстрацій належать до документальних першоджерел історичних знань. Картини й малюнки художників нашого часу, на яких в художніх образах відтворено життя людей в давнину, карти й картосхеми, що відтворюють умовними знаками історичні явища на певній території і звичайно в їх географічному положенні, схематичні креслення і малюнки, що показують основні ознаки явищ, зв'язки і відношення між ними.

Ілюстрації підручника використовуються або для образної конкретизації відомостей, які подає вчитель і текст підручника, та підвищення емоційності їх пізнання, або для здобуття шляхом розбору нових відомостей про історичні явища та їх ознаки. В останньому випадку iлюcтpaцiї можyть виступати як самостійні джерела історичних знань.

Перш ніж починати роботу з будь-якою ілюстрацією підручника чи якоюсь іншою історичною ілюстрацією, треба з'ясувати ряд питань. Насамперед необхідно визначити її характер, тип. Дуже важливо відрізняти давні документальні зображення від виконаних сучасними художниками.

Історична ілюстрація має пізнавальну цінність тільки тоді, коли встановлено, до якого часу відноситься і якої країни стосується зображене на ній. Велике значення для розвитку пізнавальних здібностей учнів мають під час роботи з ілюстрацією запитання. Наприклад, ,,Про що ми довідалися з ілюстрації?” (запитання, що допомагає підсумувати проведену роботу), або ,,Про що ми можемо дізнатися з ілюстрації?” (запитання, що передує роботі й стимулює її).

Ілюстрації використовуються в процесі навчання учнів більшості з названих вище способів розумових дій. Однак робота з кожним типом ілюстрацій має свою специфіку.

1. Ілюстрації, на яких відтворені предмети або їх фрагменти, використовують насамперед для формування в учнів уявлень-понять про матеріальну культуру давніх часів: знаряддя праці, зброю, будівництво та ін. Міцне й економне в часі засвоєння знань здійснюється також і під час розгляду учнями і пояснення ілюстрації. Зіставлення аналогічних ілюстрацій дає відомості про розвиток матеріальної культури, її особливості в різних країнах і в різні епохи, а іноді й про культурні впливи, наприклад, у грецькій і римській архітектурі.

2. Ілюстрації, на яких відтворені давні пам'ятки образотворчого мистецтва, містять значно багатшу і різностороннішу інформацію, ніж ті, що відтворюють предмети матеріальної культури.

Різноманітність змісту документальних творів мистецтва дає можливість використовувати їх на багатьох уроках під час вивчення різних сторін суспільного життя. Деякі з них використовуються не раз ‒ на різних уроках розкриваються певні аспекти їх змісту. Так, та сама історична пам'ятка використовується і на уроці соціальної чи політичної історії, і на уроці з історії мистецтва. За допомогою мистецтва глибше вивчається суспільне життя, що дістало відображення в ньому, і, навпаки, знання суспільного життя полегшує розуміння твору мистецтва. Наприклад, пам'ятки стародавнього Єгипту дають, змогу глибше усвідомити суть давньоєгипетської деспотії, а знання політичного ладу Єгипту допомагає краще розібратися в особливостях його мистецтва.

Оскільки зміст і ,,мова” багатьох стародавніх творів мистецтва досить складні, треба дуже уважно підходити до розкриття їх змісту і проводити-значну роботу по навчанню учнів дій з ними.

Твори стародавнього мистецтва ми розглядаємо завжди у зв'язку з історичною дійсністю, що породила їх. Аналізуючи їх, ми привчаємо учнів самостійно ставити і розв'язувати такі питання:_ хто зображений (що зображено), яке призначення твору і де він знаходився, які ідеї і думки втілені в творі, якими художніми засобами вони виражені?

З метою морального й естетичного виховання, розвитку самостійності ми прагнемо виробити в учнів особисте ставлення до найбільш типових і визначних творів мистецтва ‒ стимулюємо самостійну оцінку не тільки виражених в цих творах ідей, а і їх художньої цінності. Тому під час вивчення історії мистецтва ставимо також запитання: які художні достоїнства твору, що вам у ньому подобається, а що не подобається і чому?

Під час розбору пам'ятки мистецтва стає у великій пригоді читання письмового документа, що виражає аналогічні з нею ідеї.

Дуже важливе значення має зіставлення творів мистецтва різних країн і епох. Воно здійснюється за тими самими ознаками, за якими ставляться запитання під час аналізу окремих творів. Зіставлення допомагає глибше зрозуміти не тільки питання мистецтва, а й ту історичну дійсність, яка в ньому відбилася: соціальний і політичний лад, побут людей, культурні зв'язки, ідеологія суспільства та ін.

3. Малюнки й картини сучасних художників, особливо виконані фарбами, реалістично відтворюють сцени суспільного життя, показуючи при цьому найбільш істотні риси й ознаки історичних явищ і подій. Вони сприяють створенню у школярів цілісних уявлень про життя в давнину, емоційності сприймання історичного матеріалу, стимулюють формування особистого ставлення до явищ і людей давнини, їх ,,зображувальна мова” значно легша ніж мова документальних ілюстрацій. Малюнки і картини використовуються у процесі навчання або для ілюстрування, конкретизації і пожвавлення розповіді вчителя і тексту підручника, або як основне джерело знань про зображені на них явища. В обох випадках, але особливо у другому, вони відіграють важливу роль у формуванні не тільки яскравих уявлень, а й головних понять курсу. На наочній основі, виділяються і узагальнюються істотні ознаки поняття. Ілюстрація стає образом-носієм історичного поняття. Поняття, що формується, закріплюється під час роботи з текстом підручника.

Тематичність малюнків і картин, певна цілісність розкриття в них історичних явищ створюють сприятливі умови для використання їх з метою розвитку усної і писемної мови учнів, для розповідей і написання творів за ілюстраціями. При цьому можна використовувати дві й більше ілюстрацій, що відображають ту саму епоху і взаємозв'язані між собою Корисно також встановлювати зв'язки між стародавніми і сучасними зображеннями, зокрема виявляти, на якій документальній основі створені останні. Це підкреслює значення історичних першоджерел, стимулює учнів до використання їх під час викладу матеріалу і для зарисовок. Природно, що такі завдання можна давати учням після засвоєння ними основних способів розумових дій з історичним матеріалом, зокрема ілюстративним.

4. Історичні карти використовуються в процесі навчання не тільки як засіб локалізації у просторі подій і явищ, а й як джерело знань про історичні факти. У них, по-перше, зосереджені дуже важливі для курсу історії відомості про країни: географічне положення, рельєф, близькість моря, наявність річок, сусідні країни та ін. По-друге, карти розповідають про деякі явища суспільного життя у відповідний історичний період ‒ про наявність міст, кордони держав, шляхи сполучення, розселення народностей та ін. По-третє, карти відтворюють деякі події, що вже відбулися: воєнні походи та їх напрями, завоювання, повстання та охоплені ними території, утворення колоній та ін.

Картосхема, план відображають окремі події, що відбулися на певній території, наприклад, битву або якесь інше явище, план міста чи розташування споруд.

Мова карт ‒ лаконічна, багата за своїм змістом мова знаків. Дуже важливо, щоб учні не тільки запам'ятали значення картографічних знаків, а й навчилися зв'язувати їх у своїй свідомості з позначуваними природними й історичними явищами, бачити за ними історичну дійсність.

Свій виклад матеріалу або вивчення його учнями за підручником учитель супроводить показом на настінній карті локалізованих у просторі подій і явищ. Школярі знаходять позначені вчителем об'єкти на настільних картах. На початку навчального року нерідко доводиться допомагати їм у цьому. Після того, як учні засвоїли значення умовних знаків і елементарних прийомів роботи з картою, можна застосовувати й інший методичний прийом ‒ учні самостійно знаходять на настільних картах потрібний об'єкт, а далі один з них показує його на настінній карті. Розповідаючи про географічне положення країни на земній кулі, учитель використовує карту східної півкулі або материка. Для характеристики природних умов країни він може використати фізико-географічну настінну карту. Історична карта країни, що вивчається, має бути на кожному уроці навіть і в тому випадку, коли зміст уроку не потребує просторової локалізації.

Вішати карту рекомендується не на класній дошці, яка має використовуватися на уроках за прямим своїм призначенням, а на спеціальній підставці, або, в крайньому разі, на стіні. Викликавши учня для розгорнутої усної відповіді, ми вимагаємо, щоб він підходив до карти і показував на ній об'єкти, про які розповідає.

Поряд з використанням карти для показу об'єктів, про які йде мова, ми вже на початку навчального року починаємо вчити школярів ,,читати” історичну карту. ,,Читання” передбачає постановку запитань для роботи з картою по опрацьовуваній темі, далі вивчення карти стосовно до поставлених запитань, порівняння, якщо в цьому є потреба, двох карт, і, нарешті, звіт про здобуті знання. Спочатку вчитель сам ставить запитання, знаходить потрібні об'єкти і ,,читає” їх учням. Поступово він залучає до участі в цих діях учнів, щоб навчити їх виконувати такі завдання самостійно. При цьому виробляються певні логічні схеми запитань стосовно до конкретної пізнавальної роботи з картою.

5. В схематичних кресленнях і малюнках використовується зображувальний матеріал, у переважній більшості вже знайомий учням, який виконує роль символів. Поєднання символічних малюнків і написів під час розкриття елементів складних історичних явищ допомагає аналізувати і синтезувати їх, виявляти основні ознаки понять та ін. Малюнки стають зоровою опорою для розумової діяльності учнів і використовуються переважно як посібники під час пояснення, а також закріплення в пам'яті важкого для учнів історичного матеріалу. Робота з ними часто поєднується з кресленням схеми на класній дошці та використанням інших засобів навчання. Під час опитування учнів чи повторювальної бесіди використовуються також аплікації або креслення, по можливості, з малюнками, але без написів.

Питання і завдання для самоконтролю:

1. Чому підручник вважають основним засобом навчання історії?

2. Які функції підручника з історії?

3. Назвіть і охарактеризуйте види підручників.

4. Назвіть і охарактеризуйте структурні елементи підручника.

5. Яку роль у розвиваючому навчанні відіграють поза текстові компо Назвіть і охарактеризуйтененти підручника?

6. Які вміння розвиваються в учнів під час роботи з навчальною літературою?

7. Назвіть і охарактеризуйте етапи пізнавальної діяльності учнів у роботі з підручниками.

8. Від чого залежить вибір. Назвіть і охарактеризуйте методів і прийомів роботи з підручниками.

9. Окресліть коло розумових дій з текстом підручника.

10. Назвіть і охарактеризуйте методи і прийоми роботи з ілюстраціями підручника