Колядки

Смеркалося. Голоси малих колядників уже розтиналися по селу. Село перед вечором загомоніло, загуло. Холодна різдвяна ніч – не припона молоді.

Ніч ясна, морозна. Півмісяць високо плаває у чистому небі, горить. Кругом нього витанцьовують та виблискують зорі. А він, зрадівши, висвічує на все небо, вистилає своїм світлом землю, горить в однім місці сизим вогнем, у другім - зеленим, у третім - червоним чи жовтогарячим. В повітрі тихо, холодно.

Риплять швидкі кроки по усланій білим снігом землі. Рипить більше десятка ніг, перебігаючи вулицю. Черідка високих голосів мчиться понад селом, будить застигле холодне повітря, веселить криві вулиці, дратує собак по дворах... Дорогих гостей приймають, частують, пирогами годують. У батюшки доводиться колядувати всім: батюшці, матушці, їхнім дітям.

З усіх країв села доноситься колядка. Живе, радіє Мар’янівка! Радістю й веселощами б’ється серце. (За Панасом Мирним; 125 сл.)

***

Над землею лине ніч. Постала вона темною синню над просторами Тихого океану, огорнула широкими крилами Берінгове море, тихо хлюпнула в скелясті береги Азії і пішла по сопках і по долинах, по тундрах і степах. Повітря густе, дзвінке від морозу. Тріщать в тайзі кедрові стовбури та модрини, сосни й берези. Блимають вовчі та рисячі очі. Під схиленим до землі гіллям старих ялин йде дрібний звір: лиси, куниці, шакали, барсуки, дикі коти.

Рідко, боязко блимають в пітьмі тьмяні вогники. Низенькі чуми, юрти, хатки, будинки туляться до лісів або до річного берега.

А ось і Дніпро, сповитий кригою й снігами. Тануть у білих пустелях села та хутори. Тьмяно виблискує хрестами й золотоглавими дзвіницями Київ. Синя ніч огортає його мовчанням і спокоєм.

І лине далі ніч Поліссям і Білоруссю, Галичиною і Польщею, над лісами, болотами. Ніч лине все далі, пливе аж до далеких країв... (За З.Тулуб; 140 сл.)

Калина

Зеленіє, квітне й плодоносить калина в луках і садочках. Зелено-біло-червоними барвами виграє калинове диво у піснях, казках, прислів’ях і легендах.

Звідки калина взялася? Розповідають, колись напали на українське село вороги. Красуня дівчина, яку вони схопили, вирвалася, почала тікати. Розірвалося її намисто, розсипалося по землі яскравими блискучими намистинками. Через деякий час повиростали з них калинові кущі.

Калина – спомин про домівку, про рідну матір, її турботливі пестливі руки. Це символ дівочої краси, кохання та вірності. Калину вплітали у вінки, нею прикрашали весільні короваї.

Калину саджають біля колодязів, щоб вода була здоровою й смачною. Калина, без сумніву, є прикрасою й гордістю зимового українського садка.

Схиляються червоні кущі і на козацьких могилах. Журиться, сумує Україна. А ми тую червону калину підіймемо, а ми нашу славну Україну розвеселимо! (За В.Супруненком; 125 сл.)

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ ТЕМАТИЧНОГО КОНТРОЛЮ (зразки)

1. Звертання - це

а) слово, що називає особу або предмет, до якого звертаються з мовленням;

б) слово, яке виражає ставлення мовця до висловлюваного ним повідомлення;

в) чуже мовлення, передане дослівно, без змін.

Скласти (пригадати) й записати речення зі звертанням (напр.: Пригорнись до мене, слово, коли щира ллється мова. Відвернись від мене, слово, коли думка, як полова. (Л.Забашта.) Дитинства золоті причали, до вас шляхи ведуть усі. (М.Томенко.) Мій Києве-граде, мій сонячний брате, ти крила розкинув над сивим Дніпром. (А.Матвійчук.)

2. Звертання

а) є головним членом речення;

б) є другорядним членом речення;

в) не є членом речення.

Скласти (пригадати) й записати речення зі звертанням, підкреслити в ньому всі члени речення (напр.: Вгамуйся, думко, не літай так буйно. (Леся Українка.) Прудко, човне мій, лети до немудрої мети. (М.Рильський.)

3. Своє ставлення до повідомлюваного мовець висловлює за допомогою

а) однорідних членів речення;

б) звертання;

в) вставних слів (словосполучень, речень).

Скласти (пригадати) й записати речення зі вставним словом (словосполученням), підкреслити в ньому члени речення (напр.: Може, вам зустрічалась нині синя райдуга у долині? (А.Малишко.) Зокрема, тракторів маємо вісім, а треба їх двадцять вісім. (М.Доленго.)

4. Вставні речення виділяються

а) дужками або тире;

б) лапками;

в) двокрапкoю й тире.

Скласти (пригадати) й записати речення, ускладнене вставним реченням (напр.: Ми по сходах ступаєм, а ніч (мабуть, є щось чаклунське у ночі) зорі сипала прямо до віч. (Б.Степанюк.) Можливо, юнь, - поети звуть, - крилата. (А.Малишко.)

5. Вставні слова по-перше, по-друге, отже, до речі виражають

а) вказівку на джерело повідомлення;

б) послідовність викладу думок, зв’язок між ними;

в) впевненість у повідомлюваному.

Скласти (пригадати) й записати речення зі вставним словом, що виражає ввічливість (напр.: Люди є іще, дякувать Богу. (Г.Калюжна.) Ти заспокойся і не плач, а як тебе зовуть, пробач? (Д.Луценко.) Не жартуй наді мною, будь ласка, і, говорячи, не мовчи. (В.Симоненко.)

6. Поширене звертання є у такому реченні:

а) Струни, не рвітесь, ще трохи пограйте тихо. (Л.Забашта.);

б) Розливайся, рідне слово, по всій Україні! (П.Куліш.);

в) Я про камінь смерековий розповім легенду, люди. (Л.Забашта.)

Скласти (пригадати) й записати речення з поширеним звертанням (напр.: Возрадуйсь, граде на Дніпровій кручі! (Б.Олійник.) Дзвени, предковічна бандуро моя! (А.Наталенко.) І ви, мої волошки сині в житі, і ви, топольки у блакиті, не похиляйте голови. (Л.Забашта.)

1Див.:Рекомендації щодо викладання рідної мови в новому 2001-2002 навчальному році /Дивослово, № 8, 2001 р.

/

1 Див,: Рекомендації щодо викладання рідної мови в новому 2001-2002 навчальному році /Дивослово, № 8, 2001 р.