Синполітейні су-ства – осн. етнографія, апополітейні археологія

Джерела вивчення іпс

Джерела вивчення історії первісного суспільства надзвичайно різноманітні. Все, що може свідчити про минуле людства, все, що створила людина, все на, що вона впливала, і все, що впливало на людську діяльність – є джерелами для історії первісного суспільства.

Первісна історія є майже «безписемним періодом»; найважливіші для історичної науки писемні джерела відіграють для первісної історії, за виключенням її останнього періоду, безперечно меншу роль, на відміну від інших видів джерел.

Дослідження історії первісного суспільства спирається на широке коло природно-історичних та історичних джерел. Варто підкреслити важливість комплексного використання джерел, а також їх необхідність для дослідження різних сторін життєдіяльності первісного суспільства, щоб уявити собі життя первісного суспільства.

Специфіка джерел первісної історії така, що в реконструйованих на їх основі історичних фактів відсутні не тільки дійові особи і окремі події, але й багато деталей господарського і суспільного життя.

Вдається виявити лише важливі зміни в розвитку продуктивних сил і продуктивних відносин, основні суспільні і ідеологічні структури, загальну картину міжплемінних відносин та зв’язків, при тому, що через нестачу і протиріччя фактичних даних багато чого ще залишається не до кінця зрозумілим і спірним.

Археологічні джерела

Велике значення мають речові джерела, які збереглися з давніх часів, чи, як їх по-іншому називають, археологічні пам’ятники. Речові джерела – це залишки матеріальної культури певного суспільства. До речових джерел належать: знаряддя праці, залишки стародавніх споруд, прикраси, посуд та ін.

Речі - це цінне історичне джерело, так як всі вони є продуктами своєї епохи, властиві даній епосі і відображають умови життя того часу, коли вони були вироблені.

Радянські історики первісного суспільства, виходячи з марксистського тезису про конкретні закономірності розвитку продуктивних сил і продуктивних відносин, вважають, що між матеріальною культурою і соціально-економічним життям суспільства на будь-якому етапі його розвитку існує конкретний закономірний зв'язок.

Тому, знаючи умови існування суспільства, можна уявити собі, яка матеріальна культура відповідала цьому суспільству, і навпаки, за матеріальною культурою можна відновити основні риси соціально-економічного устрою, а інколи і історію суспільства, яке створило цю матеріальну культуру. З усіх речей для вивчення минулого найбільше значення мають знаряддя праці.

«Таку ж важливість, яку будівництво залишків кісток має для вивчення організації вимерлих видів тварин, залишки знарядь праці мають для вивчення зниклих суспільно-економічних формацій. Економічні епохи різняться не тим, що виробляється, а тим, як виробляється, якими засобами праці. Засоби праці не тільки міра розвитку людської робочої сили, але й показник тих суспільних відносин, за яких здійснюється праця».

Археологічними джерелами є не тільки речі, але й залишки поселень і жител, поховань, майстерні, святилища, канали дороги тощо. Вивчення еволюції житла чи поселення дозволяють судити у якійсь мірі про еволюції сім`ї і суспільного життя – колективні житла змінюються сімейними, неукріплені – укріпленими та ін..

Археологічні пам’ятники вивчаються та виявляються в процесі розкопок. В кінці ХІХ ст.. в археологічній науці склалось поняття про археологічну культуру, має велике значення для вивчення первісної історії.

«Археологічною культурою» називають сукупність археологічних пам’ятників, які відносяться до одного часу, відрізняються місцевими особливостями і зосереджених на певній території. Уявлення про археологічну культуру і вивчення її виникнення, поширення і зникнення дозволяють реконструювати історію племен і народностей в епохи, попередньому виникненню письмових джерел.

Археологічний матеріал безперечно дозволяє здійснити ряд наукових процедур і зробити певні висновки, в чому і є його історичне значення. Створюється картина прогресу людської культури протягом історії первісного суспільства і прослідковується розвиток культури від простіших до більш складних форм. Локальні відмінності в культурі допомагають ставити питання про час та характер етнічної диференціації.

Таким чином, можна зробити висновок, що археологічний матеріал дуже інформативний і його роль в реконструкції історичних процесів первісності – величезна.

Етнографічні джерела

Одна з галузей історичної науки – етнографія, вивчає особливості культури і побуту народів земної кулі, займається дослідженням цих племен і народностей. Етнографічні дані мають важливе, хоча і трохи обмежене, значення. Етнографічні матеріали дають уявлення про первісну культуру людини сучасного типу. Проте, спроби реконструювати культурно відсталих народів, які жили у далекі часи призводили к помилковим висновкам. Це пояснювалось тим, що народи, які етнологи застали на тому чи іншому етапі первісного розвитку, за час свого існування, еволюціонували в матеріальному і духовному житті, а також піддавалися зовнішнім впливам. Тому, тільки те, що спостерігали етнологи у галузі господарства і матеріальної культури у «бродячих» за господарсько-культурним типом малих народів тропіків, можна використовувати для реконструкції найдавнішого стану людства, але лише тропіків.

Племена і народності, які зберегли риси первіснообщинного ладу живуть у різних місцях земної кулі й понині. Основні риси господарства, суспільного устрою, матеріальної і духовної культури цих відсталих у своєму розвитку племен,в далекому минулому були властиві всьому людству.

Для реконструкції цього минулого має величезне значення вивчення пережитків, які особливо яскраво спостерігаються в обрядах(весільних, святкових та ін.), в одязі, прикрасах, плануванні житла, у фольклорі (казках, піснях, загадках) тощо.

Завдяки етнографічним джерелам вдалося отримати більш зрозуміле уявлення про різні етапи суспільного розвитку в минулому.

На каркас археологічних фактів етнологія наносить первісну культуру, даючи можливість, з допомогою своїх досліджень, відчути її живе дихання.

Лінгвістичні джерела

Важливим джерелом уявлення про минуле народу можуть слугувати лінгвістичні дані. Всі сучасні мови складались по мірі розвитку суспільства і зберегли в собі залишки далекого минулого. Наприклад, слова «стріляти» походить від слова «стріла», яке відноситься ще до епохи мезоліту. По мірі суспільного розвитку змінювалось значення, зміст слів. В багатьох індоєвропейських мовах (в тому числі в російській), слово «худоба» вживалось у значенні «майно», «гроші», тому що в давнину худоба замінювала гроші і слугувала засобом обміну.

Вивчення взаємовідносин і ступені спорідненості сучасних мов призводить до встановлення фактів історичних зв’язків між народами, так як мовні сім`ї – це групи мов, тобто народів, пов’язаних спільним походженням.

Серед інших лінгвістичних даних велике значення мають дані ономастики – науки про найменування. Її три складові частини – антропоніміка (наука про імена людей), етноніміка (наука про назви народів) і топоніміка (наука про географічні найменування) – однаково важливі для відтворення минулого. Вони дозволяють зрозуміти характер стародавньої природи, господарських занять, племінного складі і міжплемінних відносин, релігійних вірувань та ін..

Письмові джерела

Кількість письмових джерел швидко зростає у процесі археологічних розкопок, і буде зростати в майбутньому. Але необхідно підкреслити, що письмові джерела залишаються другорядними для історії первісного суспільства. Це пояснюється характером письмових джерел. На перших порах - це царські написи про походи, завоювання та храмові, що відображали велике храмове господарство.

Тексти наукового змісту, історичні трактати є нормою лише в Стародавній Греції, проходять через римську, візантійську та мусульманську історію. Для сходу Азіатського материка характерні китайські хроніки. Цим практично обмежується коло писемних джерел, які можуть бути використані для відновлення подій первісної історії. Проте, в географічних та історико-етнологічних текстах міститься часто великий запас свідчень про культуру сусідніх з греками, римлянами і китайцями народів, їх побут і господарство, які не відповідають вимогам сучасної науки про первісну історію. Дуже часто ці свідчення фантастичні і містять помилки та розбіжності.

До того ж, майже всі без виключення стародавні тексти дійшли до нас у неповному вигляді, містять багато незрозумілих моментів.

Але все таки, писемні джерела дають нам унікальну інформацію. Геродот, наприклад, коли пише про скіфів – повідомляє про звичаї, легенди, пануючі у суспільстві. Так чи інакше, якби не свідчення Геродота – ми би знали про скіфське суспільство набагато менше, орієнтуючись лише на археологічні матеріали.

Важлива також історико-географічна ознака подій, яка можлива на основі лише письмових джерел. В них знаходяться етноніми – найменування народів, унікальний матеріал для створення етнічних карт древніх епох, в тому числі первісності.

Антропологічні та інші природничі джерела

Велике також значення мають антропологічні джерела – кісткові залишки первісних людей. Чим старіше епоха, до якої належать ці залишки, тим більше мистецтва необхідно щоб витягти з них повноцінну інформацію.

Тільки ретельне порівняльно-анатомічне дослідження дає можливість реконструювати недостатні відділи і створити уявлення про ціле по часинам.. Цьому допомагає ретельно розроблена в антропології система вимірювання скелета. Скелет людини використовується не лише для вивчення: за рельєфом місць прикріплення м’язів, наприклад, можна створити уявлення про розвиток мускулатури первісних людей; відновлення розмірів і зовнішньої будови мозку – важливе для зрозуміння розвиту людства, його трудової та розумової діяльності. Черепа та ендокрани дозволяють зрозуміти здібності первісних людини до мислення і членороздільної мови, загалом – формування людського суспільства.

Матеріали великого значення представляє у розпорядження антрополога і історика первісного суспільства – приматологія – галузь зоології, яка займається вивченням мавп. Відкриває можливість для реконструкції морфологічних особливостей предків людини та вивчення нервової діяльності антропоїдів, що дозволяє зрозуміти процес зародження та формування мислення, мови, зачатків трудової діяльності.

Дані для реконструкції природного середовища, в якому вирувало життя первісних людей, надають історику такі науки, як геологія, палеозоологія, палеоботаніка. В двох останніх випадкам ми судимо про склад приручених домашніх тварин та формах культивуючи злаків. Ці дані важливі для реконструкції життя первісного суспільств Значення даних медицини, геології, фізики, хімії, інформатики, географії та інших наук первісної історії зростає с кожним роком. Ці джерела є необхідними для вивчення історії первісного суспільства.

Отже, дослідження історії первісного суспільства спирається на широке коло природно-історичних та історичних джерел. Варто підкреслити важливість комплексного використання джерел, а також їх необхідність для дослідження різних сторін життєдіяльності первісного суспільства.

Археологічний матеріал безперечно дозволяє здійснити ряд наукових процедур і зробити певні висновки, в чому і є його історичне значення. Створюється картина прогресу людської культури протягом історії первісного суспільства.

Дані для реконструкції природного середовища, в якому вирувало життя первісних людей, надають історику такі науки, як геологія, палеозоологія, палеоботаніка

Значення даних медицини, геології, фізики, хімії, інформатики, географії та інших наук первісної історії зростає с кожним роком. Ці джерела є необхідними для вивчення історії первісного суспільства.

Специфіка джерел первісної історії така, що в реконструйованих на їх основі історичних фактів відсутні не тільки дійові особи і окремі події, але й багато деталей господарського і суспільного життя.

Вдається виявити лише важливі зміни в розвитку продуктивних сил і продуктивних відносин, основні суспільні і ідеологічні структури, загальну картину міжплемінних відносин та зв’язків, при тому, що через нестачу і протиріччя фактичних даних багато чого ще залишається не до кінця дослідженим.

Синполітейні су-ства – осн. етнографія, апополітейні археологія.