Особливості давньоскандінавської літератури.
У період незалежності (870—1262) в Ісландії була створена багата і свого роду унікальна література. У той час, коли в Європі вже загинула поганська культура, тут, у далекому північному краї, зберігалась і створювалась література, котра багато в чому відтворила звичаї, вірування та народноепічну традицію германо-скандинавської язичницької старовини. Давньоскандінавська література складається з «Едди» (едична поезія).Збірка «Старша Едда» складена у другій половині XIII ст„ але це, мабуть, список з дещо старішого рукопису, про який нічого невідомо. До збірки входять 19 анонімних пісень. За змістом їх поділяють на міфологічні та героїчні. Є тут і проза, яка зв'язує, роз'яснює і доповнює зміст пісен. Вражають, що міфологічні пісні остаточно склалися в епоху вікінгів, а отже, відтворили уявлення пізнього скандинавського поганства(язичництва). Міфологічні пісні тематично різноманітні. В них відбито уявлення скандінавів про походження богів світу, людей. Вони.складались під впливом особливостей буття народів скандінавської півночі, які протягом століть жили в умовах суворої природи ,знаходячи притулок у відокремлених садибах. Певно, тому в їхній міфології світ, де живуть люди, називається Мідгард (до слівно — «садиба, яка стоїть посередині»). Мідгард оточений Утгардом, «тим, що знаходиться за огорожею, поза межами садиби». Це світ велетнів, чудовиськ, котрі уособлюють руйнівні сили природи, хаос, ворожий і богам,і людям. Над світом людей височить Асгард, пристановище богів-асів. З'єднує ці два світи міст-веселка. У «Старшій Едді» відображені відносини та світосприйняття скандінавів доби розкладу родового ладу. Світ богів нагадує патріархальний рід з рисами групового шлюбу і матріархату. Поганські боги — це ідеалізовані люди. Вони народжуються і вмирають, не позбавлені людських пристрастей і вад, але показані більш могутніми, спритними, обізнаними з магією. Родоначальником богів і людей, творцем землі є верховний бог Одін.Він бог війни, робить своїх улюбленців сильними і непереможними. Він також — бог мудрості, покровитель поетів і сам поет, сила його слова підкорює всіх(мужній і стійкий) Його дружина вважалася покровителькою шлюбів, втіленням родючості.Великою пошаною у скандинавів користувався бог блискавки і грому рудобородий богатир Тор.Тор наділений рисами простого селянина-скандінава. Озброєний кам'яним молотом, дуже сильний, добрий, але запальний Тор завжди готовий вступити у двобій зі злом.Ворог зла і несправедливості, Тор захищає від чар, хвороб, біди.Втіленням руйнівних демонічних сил, чвар, а також комічної стихії у скандінавській міфології був Локі, розумний, але злий жартівник. Героїчні пісні «Едди» виникали в різні часи.Декілька пісень можуть бути прикладами героїчної пісні ще часів великого переселення .Поряд з ними існують нові, вже скандінавської форми пісні, але різного ступеня давності, й тому в них виявився різний світогляд. У пізніших текстах «Едди» значимою стає тема кохання. Характерно, що в еддичній поезії жінка виступає нарівні з чоловіком не поступаючись, йому ні Е мужності, ні в рішучості. Саме її характер і вчинки найчастіше зумовлюють весь хід подій, особливо у здійсненні помсти, яка вважалась вищим обов'язком людини. Головна мета героїчних пісень — мужність людини перед лицем невблаганної полі Герой знає, що чекає його, але, не вагаючись, йде назустріч неминучості. Зa тогочасним уявленням, найвище благо — це слава про подвиги і честь тільки вони залишаються у пам'яті людей. «Старша Едда» має народно-поетичну основу. В ній присутні елементи фольклорно-епічного стилю (постійні епітети, повтори, паралелізми; нерозчленованість епічного,і ліричного начал). В «Едді» відбито свідомість людей ще докласового родового ладу;в ній панує волелюбний, героїчний дух епохи вікінгів. Пісні «Едди» мають величезне історико-культурне значення.