Порядок захисту курсового проекту
Затверджено
навчально-методичною радою університету
протокол № від
Житомир 2013
Навчальне видання
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
до виконання курсової роботи
з курсу «Аналітична хімія та геохімія довкілля»
для студентів 2-го курсу спеціальності 6. 040106
«Екологія охорона навколишнього середовища і збалансоване природокористування».
денної та заочної форм навчання
Відповідальний за випуск Г.В. Скиба
Редактор О.Л. Герасимчук
Комп’ютерне верстання О.В. Венгловська
Підп. До друку поз.
Формат 60х84/16. Папір офс. Гарнітура Times New Roman Cyr.Друк офс.
Ум. друк. арк. Обл..-вид. арк.
Тираж 50 пр. Собівартість вид.
Зам. №
Видавництво ЖДТУ
10007, м. Житомир, вул.. Черняхівського, 103
ЗМІСТ
| 1. Загальні положення .................................................................................... | |
| 2. Тематика курсових робіт......................................................................... | |
| 3. Зміст, обсяг і порядок виконання курсової роботи................................ | |
| 4. Вимоги до звіту про курсову роботу......................................................... | |
| 5. Порядок захисту курсової роботи…………. ............................... | |
| Перелік посилань ...................................................................................... | |
| Додаток А. Зразок оформлення титульного аркуша..................................... | |
| Додаток Б. Зразки написання рефератів..................................................... | |
| Додаток В. Приклади оформлення анотації до звітів про курсову роботу | |
| Додаток Г. Приклад оформлення змісту......................................................... | |
| Додаток Д Приклади оформлення висновків та підсумків ........................... | |
| Додаток Е. Зразки оформлення ілюстрацій ................................................... | |
| Додаток Ж. Приклади опису джерел інформації............................................ | |
| Додаток И. Список ресурсів Інтернет, рекомендованих для використання студентами ......................................................................................................... | |
| Додаток К. Одиниці фізичних величин за міжнародною системою СІ...... |
1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
1.1. Курсові роботи зі спеціальності виконуються згідно з діючим навчальним планом з дисципліни «Аналітична хімія та геохімія довкілля» (3 семестр):
1.2. Дані методичні вказівки визначають мету курсових робіт, їх тематику, порядок виконання, вимоги до змісту звіту і його оформлення, порядок підготовки до захисту та процедуру захисту роботи.
1.3. Виконання курсових робіт має такі цілі:
- придбання навичок самостійного виконання невеликих за обсягом наукових досліджень під керівництвом викладача або інженера;
- закріплення та розширення знань з лекційних курсів та лабораторних практикумів, що вивчаються згідно з навчальним планом;
- придбання теоретичних та практичних знань у галузях якісного та кількісного аналізу складових навколишнього середовища, що не входять безпосередньо до навчального плану;
- придбання навичок роботи зі спеціальною науково-технічною літературою, вироблення вміння не тільки засвоювати інформацію, а й критично оцінювати її та систематизувати з метою використання при вирішенні тих задач, що ставляться при проведенні курсових проектів;
- придбання навичок використання ПЕОМ для обробки результатів, виконання складних обчислень, моделювання і планування експерименту, для електронного відображення текстової та графічної інформації, а також для пошуку науково-технічної інформаціі (з використанням мережі Інтернет або локальних інформаційних систем).
1.4 Курсова робота, що виконується у 3 семестрі на 2 курсі, є реферативною та експериментальною. Його метою є написання аналітичного огляду на основі вивчення науково-технічної літератури за темою роботи та визначення і проведення методик експериментальних досліджень із застосуванням апаратури, що використовуються в лабораторії, де виконується робота, описанням цієї методики у звіті та одержаних результатів.
1.5. Курсова робота являє собою самостійні експериментальні або теоретичні дослідження.
1.6. Дані методичні вказівки розроблено з урахуванням нормативних документів [1– 3].
2. ТЕМАТИКА КУРСОВИХ РОБІТ
2.1.Курсові проекти виконуються в лабораторіях кафедри природничих наук ЖДТУ.
2.2. Тема курсового проекту формулюється керівником і затверджується на засіданні кафедри природничих наук. Як правило, тема проекту має бути невеликим розділом планової науково-дослідної роботи керівника (або лабораторії) або міжнародного наукового співробітництва. Тема курсового проекту може належати до наступних видів науково-дослідних робіт:
1) написання аналітичного огляду науково-технічної літератури;
2) написання аналітичного огляду науково-технічної літератури, опис методик проведення аналізу об'єктів, а також опис методів і методик дослідження цих об'єктів;
3) експериментальне або теоретичне дослідження на виявлення в складових навколишнього середовища вмісту того чи іншого забруднення;
4) на основі аналітичного огляду наукової літератури визначення ефективної методики проведення аналізу об’єктів та матеріалів;
2.3. Наведений розподіл курсових проектів за тематикою є умовним, оскільки в експериментальній роботі можуть бути розрахунково-теоретичні розділи, а в теоретичному дослідженні – проведення експериментів, метою яких є перевірка результатів теоретичних досліджень. Крім того, розділи з виявлення ефективних методик дослідження об’єктів, методик розрахунково-теоретичної обробки експерименту можуть входити у будь-яку експериментальну роботу.
2.4. Кожному студентові надається окрема тема, але поряд з виконанням індивідуальних тем практикується проведення комплексних курсових робіт. Теми таких робіт за своїм змістом являють собою різні аспекти єдиної науково-дослідницької задачі. Наприклад, при проведенні комплексних курсових робіт одні й ті ж об’єкти можуть досліджуватися різними студентами за допомогою відмінних методів або однакові методи можуть бути застосовані для дослідження різних об’єктів з метою узагальнення результатів та їх взаємного доповнення.
2.5. За своїм змістом курсові проекти не мають повторювати роботи, що виконувались іншими студентами у попередніх роках, але при цьому допускається близькість тем та їх наступність.
ТЕМАТИКА КУРСОВИХ РОБІТ
1. Потенціометричний метод визначення pH у водних об’єктах.
2. Визначення вмісту води у кизеріті MgSO4 • H2O.
3. Визначення БПК (біологічне поглинання кисню) в природних водах.
4. Дослідження наявності токсичних домішок у харчових продуктах методом тонкошарової хроматографії.
5. Визначення іонів Ni2+ у водному середовищі.
6. Визначення іонів Кобальту у водному середовищі.
7. Плутоній у навколишньому середовищі та аналітичні методи його визначення.
8. Визначення вмісту мікроводоростей у воді методом оксітермографії.
9. Комплексометричне визначення твердості води.
10. Біотехнологія наночастинок CdS для використання в електронній промисловості (огляд).
11. Визначення лужності питної води.
12. Методи визначення іонів амонію.
13. Кількісне визначення сульфат-іонів в мінеральній воді.
14. Методи визначення іонів Меркурію.
15. Методи визначення іонів Цинку.
16. Визначення нітратів в овочах.
17. Визначення нітратів у криничній воді.
18. Визначення кислотності молока.
19. Визначення вмісту вологи у ковбасних виробах.
20. Визначення вмісту нітратів у ковбасних виробах.
21. Визначення карбонату та гідрокарбонату при їх співіснуванні (титрування).
22. Визначення вмісту соляної та оцтової кислот при їх співіснуванні.
23. Визначення вмісту пестицидів у рослинах.
24. Визначення вмісту іонів Феруму у питній воді.
25. Визначення фосфат-іонів у питній воді.
26. Визначення кислотності вершкового масла.
27. Визначення хлоридів у ковбасних виробах.
28. Кількісне визначення вологи у грунті.
29. Аналіз мінеральної води різних виробників на вміст хлорид-іонів.
30. Визначення хлорид-іонів методом титрування.
31. Визначення хлор (IV) оксиду методом окисно-відновного титрування.
32. Кількісне визначення іонів Мангану у питній воді.
33. Визначення загальної лужності у соді.
34. Методи визначення іонів Купруму.
35. Методи визначення іонів Хрому.
36. Методи визначення іонів Алюмінію.
37. Методи визначення іонів Кадмію.
38. Методи визначення іонів Плюмбуму.
39. Методи визначення іонів Sn2+.
40. Методи визначення іонів Барію.
3. ЗМІСТ, ОБСЯГ І ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ КУРСОВОГО ПРОЕКТУ
3.1. Курсовий проект студент виконує протягом семестру. Обсяг роботи визначається з огляду на те, що кожний студент працює над нею 3-4 години на тиждень. Крім того, студенти можуть добровільно за узгодженням з керівником збільшити вказаний обсяг часу для роботи в лабораторії. В цьому разі додаткові розділи можуть включати опис і результати експериментальних досліджень.
3.2. На початку семестру студент разом зі своїм керівником складає розпорядок роботи в лабораторії з урахуванням діючого розкладу занять та режиму роботи лабораторії. Керівник контролює виконання цього розпорядку, а студент систематично доповідає керівникові про хід виконання роботи.
3.3. Перед початком роботи студент повинен пройти інструктаж з техніки безпеки на робочому місці. Про проходження інструктажу роблять записи у спеціальних журналах, в яких розписується студент, а також співробітник, який проводив інструктаж.
3.4. Керівник докладно пояснює задачі, що студент має вирішити, розробляючи запропоновану тему проекту. Керівник видає студентові вихідні дані: посилання на основні джерела науково-технічної літератури з теми роботи. Вихідні дані використовуються студентом при написанні аналітичного огляду, опису методик.
3.5. Рекомендується конспектувати джерела науково-технічної літератури в окремому зошиті. Ці конспекти будуть дуже корисними при написанні аналітичного огляду, описуванні методик, тощо. Необхідно також завести зошит, для записів виконуваних експериментів. У такому зошиті (робочому журналі) щоразу записують мету експерименту, обладнання що використовується, умови проведення експерименту, режими роботи установок і апаратури, наводяться первинні таблиці з виміряними величинами, ескізи з графіками експериментальних та розрахункових залежностей, результати обчислень експериментальних даних а також висновки. Після закінчення випускної роботи студент здає робочий журнал керівникові. Зошит з конспектами джерел інформації залишається у студента і може використовуватись ним в учбовому процесі: при підготовці до занять, складанні заліків та іспитів, виконанні наступних курсових робіт та проектів.
3.6. Складовими частинами курсового проекту є такі:
- опрацювання науково-технічних джерел з теми роботи та складання аналітичного огляду;
- визначення об’єктів дослідження (зразків);
- вибір і освоєння методики досліджень;
- проведення експериментальних досліджень або теоретичних розрахунків;
- обробка одержаних результатів за допомогою математичних методів і ПЕОМ;
- обговорення одержаних результатів у співставленні з джерелами науково-технічної інформації;
- виготовлення ілюстрацій і плакатів;
- оформлення звіту.
3.7. При складанні аналітичного огляду студент використовує вихідні дані, що їх надає йому керівник, а також додаткову науково-технічну інформацію, яку студент розшукує і обробляє самостійно, використовуючи бібліотеки або інформаційні ресурси мережі Інтернет.
3.8. При роботі у бібліотеках слід користуватися такими каталогами:
- алфавітним каталогом книг, що являє собою картотеку, в якій картки розставлені за прізвищем автора, або за назвою книги; останнє, як правило, стосується книг, написаних великим колективом авторів;
- систематичним каталогом книг, в якому картки розміщуються за рубриками УДК – універсальної десяткової класифікації; при цьому показник рубрик УДК знаходиться у допоміжному каталозі;
- каталогом вітчизняних журналів;
- каталогом зарубіжних журналів.
За допомогою цих каталогів студент знаходить необхідні джерела (книги, статті, довідники, словники) з теми курсового проекту. Для цієї мети можна також використовувати локальні інформаційні системи. Такими системами є, наприклад, локальні мережі університету і кафедр, а також, окремі комп'ютери при установці на них спеціального програмно-інформаційного забезпечення. Таким спеціалізованим програмним забезпеченням є інформаційні бази даних, бібліотечні каталоги, списки посилань на інформаційні ресурси і т.п., що забезпечують різні види пошуку необхідної інформації. Однак, необхідно враховувати, що локальні інформаційні системи можуть виступати тільки у виді допоміжного засобу і при використанні знайденої в них інформації посилатися необхідно на першоджерело.
3.9. Інформативними при пошуку джерел є такі журнали, де друкуються статті з аналітичної хімії та екології:
Велику допомогу при пошуку джерел дають фахові реферативні журнали “Аналітична хімія”, “Екологія” та інші, що до 1992 р. видавались Всесоюзним інститутом науково-технічної інформації і продовжують друкуватись аналогічним Російським інститутом. В реферативних журналах розміщені у певному порядку реферати статей, книг, збірників доповідей на конференціях, патентів, що опубліковані в світі за кілька місяців до виходу реферативного журналу з друку.
При конспектуванні джерела необхідно дати його повний бібліографічний опис, щоб при повторному звертанні до джерела можна було б легко знайти це джерело. Опис джерел використовується при формуванні переліку посилань. Зразки описів різних джерел наведено нижче (див. п. 4.3.17 та додаток Ж)
3.10. Для ефективної роботи в глобальній мережі Інтернет, необхідно грамотно використовувати пошукові системи. Раціональний вибір відповідної пошукової системи залежить від поставленої задачі. При роботі з документами англійською мовою, наприклад, якщо необхідно переглянути всі сервери за визначеною темою – рекомендується користуватись каталогом Yahoo чи Magellan; якщо потрібно шукати інформацію на великій кількості серверів Інтернет (здійснити найбільше охоплення) – рекомендується вживати Alta Vista або InfoSeek; якщо потрібно знайти повідомлення, опублікованої в одній з конференцій USENET - треба використовувати Alta Vista, InfoSeek чи WebCrawler, а найкраще – спеціалізований сервер DejaNews; для пошуку важкодоступного чи “замаскованого” документа – використовувати Alta Vista; для пошуку зведень про конкретну продукцію – застосовувати HotBot; для одержання максимальної кількості результатів – краще вживати Alta Vista, InfoSeek чи спеціалізований метасервер, наприклад WebCrawler.
Для пошуку інформації російською мовою необхідно використовувати спеціальні розділи Alta Vista і Excite чи російськомовні сервери Ремблер, АПОРТ, АУ, Яндекс та ін. Для пошуку інформації українською мовою можна звертатись до Український Yahoo (UA-HOO) або до повнотекстової пошукової системи МЕТА чи Каталогу українських ресурсів Інтернет на Web-сервері інформаційного центру “Електронні вісті”. Повний список пошукових систем, що рекомендуються для вживання, приведений у додатку И.
Виконуючи інформаційний пошук у ресурсах Інтернет, важливо вміти правильно вибирати стратегію пошуку, для чого треба знати основні методичні правила інформаційного пошуку, тобто знати не тільки що і де шукати, але і як грамотно виконувати пошук. Ідеально складений запит дозволить одержати посилання тільки на ті сторінки, що потрібні користувачу. Просто грамотний запит може видати користувачу кілька десятків сторінок, пошук серед яких виявиться не таким вже і складним. Необхідно розуміти, що жодна пошукова система неспроможна цілком індексувати всі сторінки і документи на всіх серверах Інтернет. Кожен пошуковий сервер проводить добір і індексування за своїми власними методами і правилами. Тому може знадобитися скористатися декількома пошуковими системами для досягнення необхідного результату.
4. ВИМОГИ ДО ЗВІТУ ПРО КУРСОВИЙ ПРОЕКТ
4.1. Після виконання курсового проекту, не пізніше, ніж за 2 тижні до початку екзаменаційної сесії, студент подає керівникові звіт, який має містити в собі опис таких питань:
- стан проблеми за літературними даними, мету та задачі проекту;
- методика експерименту, зразки, обладнання, прилади, які застосовувалися у проекті студентом при його виконанні;
- теоретичні і експериментальні результати та їх обговорення;
- висновки (підсумки);
- перелік посилань.
Курсовий проект повинен бути написаний абсолютно грамотно, чіткою і зрозумілою мовою. Текст необхідно розбивати на абзаци, при цьому використовують минулий час, користуючись першою особою множини. При згадуванні в тексті прізвищ авторів їх ініціали розміщують перед прізвищем.
Назви хімічних сполук слід давати відповідно до прийнятої номенклатури, одиниці вимірювання наводять згідно із системою одиниць СІ. Допускається наводити скорочені назви хімічних сполук, давати скорочення деяких методів, властивостей і т. ін. Математичні величини слід позначати звичайними символами та назвами фізичних та інших величин. Помилки, описки та графічні неточності допускається виправляти коректором, виправлення необхідно робитичорним кольором.
Структура та правила оформлення курсової роботи повинні відповідати Державному стандарту України ДСТУ 3008-95 «Документація. Звіт у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення».
4.2. Обсяг основної частини звіту (див. п. 4.3.1 та 4.3.6) складає до 20-25 сторінок набраного тексту, з них 5-7 сторінок відводиться на аналітичний огляд літератури, а 3-4 сторінки на методику. Треба уникати докладного опису літературних даних, стандартних методик. Особливу увагу необхідно приділити новизні у застосуванні методик при дослідженні об'єктів, а також новизні, науковій та практичній цінності одержаних результатів.
4.3. При оформленні звіту треба керуватись наступними правилами:
4.3.1. Звіт містить такі складові: ввідну частину, основну частину та додатки. До ввідної частини входять структурні елементи: титульний аркуш (див. додаток А), реферат (додаток Б) або анотація (додаток В) та зміст (додаток Г). Структура основної частини описана нижче (п.4.3.5). Додатки до звіту складаються у разі необхідності. Рекомендації про їх оформлення викладені у п.4.3.18.
4.3.2. Реферат містить відомості про обсяг звіту (кількість сторінок, ілюстрацій, таблиць, джерел інформації та додатків), текст реферату, а також перелік ключових слів. У тексті реферату слід коротко охарактеризувати: об’єкт дослідження, мету роботи, методи дослідження і апаратуру, основні результати роботи, відомості про застосування одержаних результатів. Ключові слова характеризують зміст звіту і включають 5-15 слів та словосполучень у називному відмінку, написаних з абзацу великими літерами в рядок через коми. Перелік ключових слів розміщується після тексту реферату. Не рекомендується вживати в рефераті не загальновизнані скорочення науково-технічних термінів.
Обсяг реферату - не більш 500 слів. Рекомендується розмістити реферат на одній сторінці формату А4. Реферат складається українською, російською та англійською або німецькою чи французькою мовами. В додатку Б наведено приклади оформлення реферату.
4.3.3. Анотація, як і реферат, містить дані про обсяг звіту, текст анотаціі, а також перелік ключових слів. У тексті анотації містяться дані про ті питання, що розглядались у курсовій роботі згідно з п.п. 1.4 та 2.2. Анотації складаються українською та російською мовами. У додатку В наведено приклади оформлення анотацій.
4.3.4. Зміст розміщується після реферату (анотації). У змісті наводяться структурні елементи звіту в такій послідовності: вступ, найменування розділів та підрозділів основної частини звіту, висновки або підсумки, перелік посилань, а також додатки з зазначенням номерів сторінок, з яких починається кожний з вказаних елементів. Номери сторінок мають бути написані так, щоб розряди чисел були розміщені один під другим. Слово “сторінка” або його скорочення не пишуть. Між закінченням назви структурного елементу звіту і номером сторінки рекомендується ставити крапки. Найменування розділів та підрозділів і інших структурних елементів звіту пишуться у змісті малими літерами (крім першої великої). Приклад оформлення змісту наведено у додатку Г.
4.3.5. Основна частина містить такі розділи та елементи:
- вступ;
- аналітичний (літературний) огляд, в кінці якого наводиться обґрунтування вибраного напрямку (формулювання задач проекту);
- експериментальну частину: опис установок, приладів, методик експерименту або розрахунку;
- результати роботи та їх обговорення;
- техніка безпеки;
- висновки (підсумки);
- перелік посилань.
У вступі коротко характеризується сучасний стан науково-технічної проблеми (питання), що опрацьовується у роботі, розкривається актуальність і новизна даної теми. Обсяг вступу не повинен перевищувати двох сторінок. Вступ не поділяють на пункти.
4.3.6. У розділі аналітичного (літературного) огляду повинен бути систематично відображений стан досліджень за поставленою темою. Огляд повинен містити критичне та об’єктивне обговорення даних літератури та інших джерел за темою роботи, зазначати можливість застосування результатів досліджень для потреб практики. Перед написанням аналітичного огляду необхідно проаналізувати матеріал літературних джерел та скласти зміст оглядової частини, поділяючи матеріал на розділи, підрозділи або пункти.
Розділи нумеруються в межах усього звіту арабськими цифрами. Номер підрозділу складається із номеру розділу і порядкового номеру підрозділу, які розділені крапкою, наприклад: 2.1 (перший пункт другого розділу). Номер пункту складається з номерів розділу, підрозділу і пункту, які розділені крапками, наприклад: 2.1.3 (третій пункт першого підрозділу другого розділу).
4.3.7. Розділ і підрозділ повинні мати найменування (заголовки). Пункти також можуть мати заголовки. У цьому випадку їх рекомендується поділяти на підпункти, що нумеруються в межах пункту, наприклад: 2.1.3.4 (четвертий підпункт третього пункту першого підрозділу другого розділу).
Слід пам’ятати, що заголовки наступних структурних елементів звіту не нумеруються: РЕФЕРАТ (АНОТАЦІЯ), ЗМІСТ, ВСТУП, ВИСНОВКИ (або ПІДСУМКИ), ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ. Ці структурні елементи, як і розділи звіту, необхідно починати з нової сторінки. Заголовки розділів друкують симетрично до тексту, а заголовки підрозділів починають з абзацного відступу. Крапки в кінці заголовків не ставлять (див. також п.4.3.19).
4.3.8. Експериментальна (теоретична, розрахункова) частина курсової роботи повинна включати: обґрунтування роботи, опис методики дослідження експерименту. Необхідно зазначати кваліфікацію вихідних речовин, способи їх очищення (у разі необхідності), методики всіх експериментів, опис вимірювальних приладів та математичну обробку результатів експерименту.
Обов’язково наводять опис речовин: називають колір, дисперсність, форму кристалів, розчинність у воді, відношення до кислот і лугів, окиснювально–відновні властивості, здатність до гідролізу (наводяться довідкові дані щодо кількісних характеристик процесів). Висновки щодо хімічних властивостей речовин необхідно підтвердити за допомогою хімічних реакцій. Результати бажано ілюструвати рисунками, формулами, таблицями даних. Рекомендований обсяг частини – 8-10 сторінок.
4.3.9. У розділі техніки безпеки зазначають:
- основні відомості про шкідливість хімічних реагентів, що були використані в роботі, для людини та навколишнього середовища;
- заходи техніки безпеки та міри перестороги при роботі з вищезазначеними речовинами;
- заходи техніки безпеки при виконанні всіх експериментальних операцій, що виконуються за темою роботи. Обсяг розділу 1-2 сторінки.
4.3.10. Формули розміщують симетрично тексту, залишаючи вище та нижче по одному вільному рядку. Нумеруються формули у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, що розділені крапкою. Номер формули наводять на правому боці аркуша на рівні формули у круглих дужках, наприклад:
p = k T n , (1.3)
де k- постійна Больцмана, Т- температура, n – молекулярна концентрація газу. Пояснення кожного з символів, що входять до формул, можна розміщувати окремими рядками.
4.3.11. Ілюстрації(схеми, графіки, креслення) мають бути виконані відповідно з вимогами стандартів ЕСКД. Експериментальні дані на графіках треба наводити з урахуванням похибок. Приклади оформлення графіка та схеми наведено у додатку Е.
На фотографіях мікро- і макроструктур або поряд з ними необхідно приводити лінійний масштаб: відрізок прямої, над яким вказується його реальний розмір на об'єкті.
Iлюстрації іменують рисунками. Їх розміщують на аркушах формату А4 (210х297 мм.).
Ілюстрації нумерують у межах розділу. Номер рисунка складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, які розділені крапкою. Ілюстрація повинна мати найменування (заголовок), розташоване під нею. У разі необхідності, ілюстрація забезпечується пояснювальними даними, що розміщуються між рисунком та його найменуванням. Номер ілюстрації містять після слова “Рисунок” на одному рівні з найменуванням (див. додаток Е).
4.3.12. Таблиця є однією з форм узагальненого подання цифрових або інших даних. Рекомендується надавати таблиці змістовний заголовок, який розміщується над таблицею. Таблиця нумерується у межах розділу, наприклад: Таблиця 3.2 (друга таблиця третього розділу). Напис “Таблиця 3.2” містять зліва над таблицею на одному рівні з заголовком, наприклад : Таблиця 3.2 - Дані про якісний склад зразків. Докладні рекомендації щодо оформлення таблиць наведено в [2]. Розміщені у додатку К таблиці можна використовувати при написанні звіту як приклад їх оформлення.
4.3.13. Ілюстрації і таблиці розміщують, як правило, після першого посилання на них в тексті. Розміщення рисунків і таблиць на аркуші має бути таким, щоб можна було їх читати без оберту звіту або з обертом по годинниковій стрільці.
4.3.14. Переліки, які є в тексті, рекомендується oформляти на такий зразок: перед кожною позицією переліку ставиться дефіс або а),б),в) і т.д., а якщо потрібен другий рівень деталізації, використовується числова нумерація -1),2),3) і т.д., наприклад:
а)
б)
1)
2)
3)
в)
4.3.15. Одиниціфізичних величин повинні відповідати міжнародній системі одиниць СІ. При необхідності використання одиниць, які не входять до СІ, рекомендується зробити переклад цих одиниць в одиниці СІ. У додатку К наводяться списки основних, додаткових та найбільш вживаних похідних одиниці СІ, а також співвідношення для перекладу деяких одиниць у СІ. 4.3.14. Дозволено використовувати тільки загальновизнані скорочення: і т.д. - і так далі; і т.п. - і тому подібне; і та ін. - і такі інші; р. - рік; рр. - роки). Більш докладний перелік скорочень наведено в [2].
4.3.15. Увисновках коротко формулюються основні результати роботи. Текст висновків слід поділяти на пункти, які нумеруються арабськими цифрами. Висновки з роботи повинні містити результати досліджень. При їх написанні спочатку оцінюють характер та обсяг виконаних досліджень, вказують на можливі галузі використання результатів роботи. Висновки записують у вигляді окремих пунктів. Якщо робота присвячена узагальненням на основі огляду літературних джерел, то висновки слід розмістити після нього. В цьому випадку висновки повинні бути максимально чіткими і короткими.
Висновки повинні стосуватися і позитивних, і негативних результатів, які були одержані. Експериментальна робота повинна містити і висновки про:
результати про об’єкти, процеси, явища, закономірності; методики, методи, принципи дослідження; розроблені інструкції, рекомендації, методики;
Як приклад, наводимо один з пунктів висновків: “3. Визначено, що у водопровідній воді присутні катіони Fe3+ у кількості 0,003 мг/л, що відповідає стандарту «Вода питна», тому дана вода може використовуватись для споживання». Більш докладний приклад написання висновків наведено у додатку Д.
4.3.16. У звітах про курсові проекти замість висновків дозволяється формулювати підсумки. Приклад написання підсумків наведено у додатку Д.
4.3.17. У перелік посилань включають всі джерела (книги, статті, дисертації, патенти і т.п.), які слід розміщувати за чергою проходження посилань в тексті звіту. При згадуванні будь-якого джерела інформації в тексті треба наводити його порядковий номер за переліком, замикаючи цей номер у квадратні дужки, наприклад: “Вимірювання оптичної густини забарвлених розчинів здійснювалось на лабораторному приладі ФЕК – 5 за методикою, яку описано у роботі [19]”. Усі посилання на використані літературні дані студент має ретельно перевіряти за першоджерелами. Треба пам'ятати, що помилки в переліку посилань можуть суттєво ускладнювати або навіть робити неможливим пошук джерела користувачами звіту. Не слід посилатись на джерела, з якими ви не знайомились. Бібліографічний опис використаних джерел повинен бути достатньо повним для одержання інформації про предмет джерела і для його пошуку.
Бібліографічний опис джерела складається з елементів, що містять інформацію про джерело. Елементами опису є відомості про автора (авторів) - їх прізвища та ініціали, назва статті ( книги), найменування журналу (збірника), місце і рік видання та ін.
Елементи опису джерела мають такі умовні роздільні знаки:
а) / (похилу рису) - перед прізвищем першого автора (у описах за назвою джерела);
б) : (двокрапку) - перед відомостями, які відносяться до назви статті (книги) і перед найменуванням видавництва або видавничої організації;
в) , (кому) - між прізвищами авторів, а також перед роком видання книги;
г) // (дві похилі риси) - перед відомостями про документи (журнал, збірник), в якому вміщено складову частину (статтю, реферат);
д) . - (крапку, тире) - перед показанням року видання, номера тому, номера випуску журналу, а також сторінки, з якої починається стаття.
е) - (тире)- між номерами сторінок, на яких надруковано складову частину (статтю , доповідь тези і т. ін.).
Усі посилання наводяться у переліку мовою оригіналу. При посиланні на розміщений у мережі Інтернет електронний варіант друкованої статті, бібліографічний опис доповнюється URL адресою ресурсу. Якщо стаття існує тільки в електронному виді, але на спеціалізованому сервері, то бібліографічний опис виконується за правилами, зазначеним для даного ресурсу. Приклади описів джерел інформації наведено у додатку Ж.
4.3.18. У додатки рекомендується включати допоміжні матеріали:
- ілюстрації або таблиці, які містять характер первинних експериментальних даних;
- матеріали, які через великий обсяг не можуть бути віднесені до основної частини (фотографії, мікрофільми, проміжні математичні докази, формули, розрахунки, протоколи випробувань, висновки метрологічної експертизи, інструкції, опис комп’ютерних програм, розроблених в роботі, та ін.).
Додатки позначають у межах звіту великими літерами абетки, наприклад: Додаток А. Цей напис розміщується посередині над заголовком додатку. Додатки повинні мати змістовні заголовки, які друкують симетрично тексту. Якщо додатків багато, вони позначаються послідовно літерами абетки, крім Ґ, Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь (або З, Й, О,Ч, Ъ, Ь, Ы – при написанні звіту російською мовою). Дозволяється позначати додатки літерами латинського алфавіту.
4.3.19 Звіт виконується у формі комп’ютерного тексту, з використанням білого паперу формату А4 (210х297мм). Текст розміщується на одній сторінці аркуша з полями таких розмірів: ліве поле - 30 мм, праве - не менш 10 мм, верхнє та нижнє - 20 мм. Міжрядковий інтервал – 2, шрифт Times New Roman – 14. Заголовки структурних елементів звіту та заголовки розділів слід розташовувати симетрично тексту і друкувати великими літерами, без крапки в кінці, не підкреслюючи. Переносити слова в заголовках розділів не дозволяється. Заголовки підрозділів необхідно починати з абзацу та друкувати малими літерами, крім першої великої, не ставлячи крапку в кінці, не підкреслюючи. Абзацні відступи мають бути однаковими в усьому тексті і становити 1,25.
Відстань між заголовком розділу та наступним текстом або заголовком підрозділу має бути не менше 2 рядків при комп’ютерному друкуванні, відповідно. Таких же відстаней рекомендується додержуватись між заголовками підрозділів (пунктів), наступним або попереднім текстом.
Забороняється розміщувати заголовок підрозділу (пункту) в кінці сторінки, якщо після нього розташовано менше двох рядків.
4.3.20. Усі сторінки звіту нумерують арабськими цифрами. Номери проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки. На титульному аркуші номер не ставлять, але включають його у загальну нумерацію сторінок. Номер “2” ставлять на рефераті (анотації) і далі - за порядком.
4.3.21. Звіт брошурується і має обкладинку. Зразок оформлення титульного аркуша наведено у додатку А. За титульним аркушем розміщують реферат (анотацію), зміст та інші структурні елементи звіту.
ПОРЯДОК ЗАХИСТУ КУРСОВОГО ПРОЕКТУ
5.1. Керівник курсового проекту після ознайомлення зі звітом дає письмовий або усний відзив про роботу студента, в якому характеризує студента, його досягнення та недоліки в самостійній роботі, обсяг індивідуально виконаної роботи, виявлену зацікавленість у роботі, дисциплінованість, ерудицію студента, тощо. Необхідно оцінити проект в балах до 50.
5.2. Публічний захист курсової роботи відбувається в навчальній групі студентів, на засіданні кафедри або на наукових семінарах студентів та аспірантів кафедри або факультету. Для доповіді студентові надається до 10 хвилин. Рекомендується під час доповіді користуватись ілюстраціями у вигляді плакатів. Члени комісії та інші присутні на її засіданні, в тому числі і студенти задають питання. Відповіді мають бути вичерпними, але лаконічними. Члени комісії ознайомлюються зі звітом. При оцінюванні курсових проектів приймаються до уваги такі показники: якість доповіді, правильність відповідей на запитання, ступінь складності поставлених задач, об'єм самостійної роботи, якість оформлення звіту з урахуванням даних методичних вказівок, ступінь використання ПЕОМ. По проектах, що не відповідають вимогам, встановленим у даних методичних вказівках, бали та оцінка не виставляються. Студентові пропонується усунути виявлені недоліки. Якщо робота містить грубі порушення, може бути призначений повторний захист. За ілюстративний матеріал, що використовувався при захисті курсового проекту ставляться бали до 20, за доповідь, правильність відповідей – до 30 балів, за оформлення і зміст проекту до 50 балів. Максимальна кількість балів за виконання курсового проекту – 100 балів.
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ
1. ДСТУ-3008-95 “Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення”
2. СТ ВУЗ-ХПІ-3.01-2010 “Текстові документи в сфері навчального процесу. Загальні вимоги до виконання.”
Додаток А