Поняття про файлову структуру

Поняття про файлову структуру.

2.1. Одиниці представлення даних.

Як нам вже відомо, що будь-яка інформація зберігається в вигляді кодів. На письмі ми кодуємо інформацію за допомогою кодів, які нази­ваються буквами, символами (в деяких країнах за допомогою ієрогліфів). Музику ми кодуємо за допомогою нот. У вигляді кодів зберігаються і гра­фічні зображення.

Щоб деяку інформацію можна було обробити за допомогою елект­ронної апаратури її код потрібно перетворити в електричний сигнал..

Сигнал (функція) може бути неперервним (аналоговим) або диск­ретним (імпульсним), наприклад, на фортепіано перехід від ноти мі до ноти фа проходить стрибкоподібно, тобто дискретно, а на скрипці перехід від одного тона до іншого відбувається плавно і неперервно.

Найяскравішим прикладом дискретного пристрою є комп’ютер, тому що майже всі сигнали, що обробляються комп’ютером є дискретними.

Комп’ютер – це цифровий пристрій. Вся інформація в ЕОМ (наприклад, символи, звуки, зображення) подається у вигляді цифр.

Багато сигналів спочатку є неперервними, тому перед обробкою на комп’ютері їх слід перетворити на дискретні. Неперервний сигнал апрок­симується низкою дискретних значень (у вигляді стовпчиків) (рис. 8).

Для запам’ятовування інформації (символів, цифр, графічних зоб­ражень) комп’ютер використовує двійковий код, тобто 0 і 1 через те, що комп’ютер складається з фізичних елементів, які можуть перебувати в двох стійких станах. У комп’ютерній техніці на носій інформації запи­суються дані в двійковому коді, тобто у вигляді нулів і одиниць.

Двійковий код позначається бітом. Слово біт походить від англійсь­ких слів Binary Digit (скорочено біт).

Біт – це найменша одиниця інформації, яка позначається двій­ковим кодом 0, 1. Вона також виражає логічні значення так, ні.

Але працювати окремо з кожним бітом неефективно, тому на ЕОМ організовують паралельну обробку бітів. Перший мікропроцесор міг об­роб­­ляти 8 біт в паралель, крім того комірка пам’яті містить теж 8 біт, тому вводиться нова одиниця міри інформації: 1 байт = 8 біт.

Ще більшими одиницями інформації (оскільки сучасні комп’ютери оперують великими обсягами інформації) є наступні одиниці:

1 Кб (кілобайт) = 1024 байт;

1 Мб (мегабайт) = 1024 Кб;

1 Гб (гігабайт) = 1024 Мб;

1 Тб (тебайт) = 1024 Гб;

1 Пб (петабайт) = 1024 Тб.

Поняття про файлову структуру.

1. Поняття файлу та файлової системи

Уся інформація, що опрацьовується комп’ютером, зберігається у файлах (від англ. file —

папка для документів). Файл може містити текст документа, текст програми, малюнок тощо. Деякі файли створюються в результаті роботи прикладних програм — текстових редакторів, табличних процесорів, графічних редакторів тощо. Що ж таке файл?

Файл — це місце на диску, що містить певну інформацію та має ім’я.

Часто під файлом розуміють вміст цієї частини пам’яті, тобто інформацію, яка там

зберігається. Ім’я файлу ще називають ідентифікатором (від англ. identify — ототожнювати, впізнавати, розпізнавати). Термін «ідентифікатор» підкреслює, що ім’я файлу є унікальним, за ним можна однозначно розпізнати його серед інших. У термінах ОС Windows файл, що містить дані певних типів (текст, малюнок, електронну таблицю тощо), називається документом. Але файли інших типів так і звуться файлами.

Обсяг пам’яті, який займає файл, називається розміром файла.

Файловою системою називають спосіб організації файлів, збереження інформації про них.

Структура файлової системи визначається конкретною операційною системою,

встановленою на комп’ютері. Ім’я файлу треба надавати так, щоб воно відбивало його основний зміст. Це є необов’язковим, але зручним для пошуку та подальшого використання інформації, що зберігається у файлі. Крім того, при наданні файлу імені необхідно дотримуватись певних правил, які встановлюються операційною системою.

Наприклад, в операційній системі Windows ім’я файлу складається з двох частин — назви й розширення, які записуються через крапку. В імені файлу можна використовувати латинські, українські літери та літери інших алфавітів (прописні та строчні літери не розрізняються), цифри, деякі інші символи: _ $ # & @ ! % ( ) ~ ^ { }, а також допускається використовувати пропуск. Наприклад, припустимими іменами є:

малюнок.bmp

реферат_з_історії.doc

про Європу.doc

мій кросворд1.cdr

1234!.txt

a@b^c~

2. Розширення в імені файлу

Розширення в імені файлу є необов’язковим, проте його зручно використовувати для позначення типу файлу. Як правило, прикладні програми встановлюють або пропонують своє унікальне розширення при записі файлу. Це дозволяє за іменем файлу з’ясувати, за допомогою якої програми його створено.

Наведемо приклади характерних розширень:

.com, .exe — файли з програмами, готовими до виконання;

.pas, .bas, .c, .for, .vb — тексти програм, написаних на мовах програмування

Паскаль, Бейсік, Сі, Фортран, Visual Basic відповідно;

.bak — копія файлу, яку роблять для попередження можливого порушення інформації;

.txt, .doc, .rtf — текстові документи;

.gif, .jpg, .pcx, .bmp, .cdr — файли з графічними зображеннями — малюнками, фотографіями тощо;

.xls, .wks — файли електронних таблиць;

3. Імена дисків

Коли ми працюємо з файлом, то маємо розуміти, що він зберігається на одному з дисків — жорсткому, гнучкому магнітному, компакт-диску тощо. Щоб розрізняти пристрої, з якими працюють, їм надають імена. Дисководи прийнято позначати латинськими літерами з двокрапкою. Перші букви алфавіту А і В застосовуються для позначення накопичувачів на гнучких дисках, наступні літери позначають логічні диски, тобто умовні частини жорсткого диска (вінчестера). І нарешті, останніми позначаються накопичувачі на компакт-дисках, DVD та флеш-пам’ять. Це можуть бути літери E, F, G тощо.

Наприклад, комп’ютер може мати один дисковод А: для читання 3,5-дюймових дискет, логічні диски вінчестера С:, D: та E:, дисковод для читання та запису компакт-дисків F:, дисковод для читання DVD G:.

4. Поняття каталогу (папки) та підкаталогу

Імена файлів реєструються на дисках у каталогах.

Каталог — це спеціальне місце на диску, де зберігаються імена файлів, відомості про їх розмір, дату й час створення та останнього оновлення, основні властивості файлу.

У термінах ОС Windows каталог, як і звичайне місце збереження документів, зветься папкою.

Якщо, наприклад, у каталозі Games зберігається ім’я файлу sea.exe, то говорять, що

файл sea.exe знаходиться в каталозі Games. Кожний диск містить один каталог, який називається кореневим. Усі інші каталоги є підпорядкованими до кореневого каталогу й називаються підкаталогами. У свою чергу, будь-який каталог може містити не тільки файли, а й інші каталоги, які є підкаталогами цього каталогу.

Вимоги до імен каталогів такі самі, як до імен файлів, але, як правило, вони не мають розширень. В окремих каталогах розміщують файли, що належать до різних програм або стосуються різних тематик. Так, документи можуть зберігатися в каталозі Document; ігри — у каталозі Мої ігри, власні малюнки та фотографії — у каталозі Малюнки. У свою чергу, тексти рефератів, повідомлень з біології — у каталозі Біологія, з географії — у Географія тощо. Файли, що стосуються різних ігор, теж зручно розміщувати у відповідних підкаталогах каталогу Мої ігри. Таким чином, створюється деревовидна структура

Шлях до файлу

Каталог, із файлами якого працюють у поточний момент, називається поточним, або активним. Щоб звернутися до файлу з поточного каталогу, достатньо вказати його ім’я. Якщо треба вказати файл не з активного каталогу, необхідно описати шлях до файла або його повне ім’я.

Шлях до файлу — це послідовність з імен каталогів та підкаталогів, розділених символом «\».

Шлях задає маршрут від поточного або кореневого каталогу до того каталогу, в якому знаходиться файл. Якщо шлях починається із символу «\», то маршрут обчислюється з кореневого каталогу, інакше — з поточного каталогу. Повне ім’я файлу складається з імені дисковода, шляху та імені файла, які розділяються символом «\». Повне ім’я файла має вигляд:

дисковод:\шлях\ім’я файлу

Наприклад, у наведеній вище деревовидній структурі (рис. 8.1) повне ім’я файлу henry.doc матиме вигляд D:\Document\Біологія\henry.doc; повне ім’я файлу про місто.doc — D:\Document\Географія\про місто.doc. Повне ім’я D:\Мої ігри\winmine.exe означає, що виконуваний файл winmine.exe знаходиться в каталозі Мої ігри диска D:.

6. Відкриття об’єкта в операційній системі Windows

Будь-яка операційна система дозволяє виконувати такі дії: створювати папки, файли, копіювати їх, змінювати їх ім’я, переміщувати та вилучати. Кожна операція може бути виконана різними способами — за допомогою миші, клавіатури, пунктів меню. Це зроблено для того, щоб кожний користувач міг вибрати найбільш зручний для себе спосіб.

Перед виконанням будь-якої дії з об’єктом його слід виділити. Виділити об’єкт означає підвести курсор до його піктограми та натиснути ліву кнопку миші. Об’єкт буде підсвічено іншим кольором, тобто виділено.

Розглянемо, як працювати з основними об’єктами (папками та файлами) за допомогою вікна Мій комп’ютер.

Щоб відкрити диск (прочитати вміст диска), папку, вікно, додаток (завантажити прикладну програму) або документ, потрібно його виділити та двічі натиснути ліву кнопку миші. Відкрити виділений об’єкт можна також за допомогою клавіші [Enter].

Щоб одержати доступ до будь-якого файлу або папки, слід виконати певну послідовність дій: відкрити відповідний диск, потім папки одну за одною, доки не буде знайдено потрібний об’єкт.

Наприклад, для відкриття файлу D:\Document\Географія\про Європу.doc слід виконати такі дії:

· відкрити вікно Мій комп’ютер подвійним натисканням піктограми на робочому

столі Windows лівою кнопкою миші;

· відкрити диск D: подвійним натисканням зображення диска лівою кнопкою миші;

· у кореневому каталозі диска знайти папку Document і відкрити її;

· у папці Document знайти папку Географія і відкрити її;

· знайти файл про Європу.doc і відкрити. При цьому автоматично запуститься

програма Microsoft Word.

7. Створення об’єктів

Для того щоб створити новий об’єкт, потрібно викликати контекстне меню вікна або робочого стола, якщо новий об’єкт буде створено на робочому столі. Для цього слід натиснути праву кнопку миші й вибрати пункт Створити. Серед пунктів підменю вибрати потрібний 4 натисканням лівої кнопки миші. Список документів, які можна таким чином створювати, залежить від того, які додатки встановлено на комп’ютері.

При створенні папки або документа і виборі відповідного пункту меню у вікні (або на робочому столі) з’явиться відповідна піктограма із затемненою назвою. Необхідно ввести ім’я папки або файлу й натиснути клавішу [Enter] або ліву кнопку миші. Крім того, можна створити ярлик до файлу, папки, диска або іншого пристрою. Ярлик — це невеликий файл, що містить посилання на об’єкт (файл, папку, пристрій тощо). Подвійне натискання ярлика приводить до відкриття відповідного об’єкта. Можна створити декілька ярликів до одного файлу або папки та розташувати їх там, де зручно користувачеві. Для створення ярлика до певного об’єкта в його контекстному меню є окремий пункт Створити ярлик.

8. Перейменування активного об’єкта

Змінити ім’я виділеного об’єкта можна різними способами:

· шляхом безпосереднього редагування імені. Для цього потрібно на назві виділеного об’єкта клацнути один раз лівою кнопкою миші. Назва стає затемненою, і з’являється текстовий курсор . Тепер можна редагувати ім’я;

· за допомогою пункту меню Файл ® Перейменувати вікна Мій комп’ютер або в

контекстному меню об’єкта. Після виконання цієї команди на імені об’єкта з’являється текстовий курсор.

9. Копіювання та переміщення об’єктів

Один із способів копіювання та переміщення об’єктів — перетягування їх за допомогою миші. Якщо перетягування здійснюється правою кнопкою миші, то користувачеві пропонується вибір із варіантів: Копіювати, Перемістити, Створити ярлик або Скасувати. Другий спосіб полягає в застосуванні буфера обміну.

Буфер обміну — частина пам’яті, яку операційна система Windows виділяє на час своєї роботи для тимчасового зберігання об’єктів.

Достатньо в контекстному меню виділених об’єктів вибрати пункт Копіювати або Вирізати, потім перейти в каталог, куди потрібно відповідно скопіювати або перемістити об’єкти, і в контекстному меню його вікна вибрати пункт Вставити. Для виконання цих дій можна скористатися й клавішами швидкого виклику: для копіювання в буфер обміну — [Ctrl+C] або [Ctrl+Insert]; для переміщення в буфер обміну — [Ctr+X] або [Shift+Delete], для читання з буфера — [Ctrl+V] або [Shift+Insert]. Команди копіювання та переміщення використовуються в більшості додатків, що працюють в ОС Windows.

10. Видалення об’єктів

Для видалення будь-яких об’єктів (файлів, документів, папок) потрібно їх виділити і натиснути клавішу [Delete] на клавіатурі. Для виконання цієї самої операції можна скористатися командою Видалити контекстного меню.

11. Виділення декількох об’єктів

Для роботи з групою об’єктів (файлів, папок тощо) потрібно спершу їх виділити, а потім виконувати певні дії. Виділити групу об’єктів у Windows можна декількома способами:

· щоб виділити групу об’єктів, які розташовані у прямокутній ділянці, достатньо натиснути ліву кнопку миші у верхівці прямокутника і, не відпускаючи її, переміщувати курсор, щоб усі ці об’єкти опинилися всередині прямокутної рамки. Для виділення об’єктів, що розташовані у вікні поряд, можна також виділити перший об’єкт, натиснути клавішу [Shift] і, не відпускаючи її, виділити останній об’єкт;

· щоб виділити декілька несуміжних об’єктів, потрібно виділити перший об’єкт, натиснути клавішу [Ctrl] і, утримуючи її, виділяти інші об’єкти;

· щоб виділити всі об’єкти вікна, достатньо вибрати пункт меню Правка ®Виділити

все пункту меню Правка.

Для того щоб зняти виділення з певного об’єкта, треба клацнути на ньому лівою кнопкою миші, утримуючи клавішу [Ctrl].

ІІІ. Інформатика як наука

3.1. Предмет і задачі інформатики.

3.2. Джерела і передумови інформатики.

3.1. Предмет і задачі інформатики.

Інформатика - це комплексна, технічна наука, що систематизує прийоми створення, збереження, відтворення, обробки та передачі даних засобами обчислювальної техніки, а також принципи функціонування цих засобів та методи керування ними. Термін "інформатика" походить від французького слова Informatique і утворене з двох слів: інформація та автоматика. Запроваджено цей термін у Франції в середині 60-х років XX ст., коли розпочалося широке використання обчислювальної техніки. Тоді в англомовних країнах увійшов до вжитку термін "Computer Science" для позначення науки про перетворення інформації, що грунтується на використанні обчислювальної техніки. Тепер ці терміни є синонімами.

Поява інформатики зумовлена виникненням і поширенням нової технології збирання, оброблення і передачі інформації, пов'язаної з фіксацією даних на машинних носіях.

Предмет інформатики як науки складають:

• апаратне забезпечення засобів обчислювальної техніки;
• програмне забезпечення засобів обчислювальної техніки;
• засоби взаємодії апаратного та програмного забезпечення;
• засоби взаємодії людини з апаратними та програмними засобами.

Засоби взаємодії в інформатиці прийнято називати інтерфейсом. Тому засоби взаємодії апаратного та програмного забезпечення інколи називають також програмно-апаратним інтерфейсом, а засоби взаємодії людини з апаратними та програмними засобами - інтерфейсом користувача.

Основною задачею інформатики як науки є систематизація прийомів та методів роботи з апаратними та програмними засобами обчислювальної техніки. Мета систематизації полягає у тому, щоб виділити, впровадити та розвинути передові, найбільш ефективні технології автоматизації етапів роботи з даними, а також методично забезпечити нові технологічні дослідження.

Інформатика - практична наука. Її досягнення повинні проходити перевірку на практиці і прийматися в тих випадках, коли вони відповідають критерію підвищення ефективності. У складі основної задачі сьогодні можна виділити такі основними напрямками інформатики для практичного застосування : ь архітектура обчислювальних систем (прийоми та методи побудови систем, призначених для автоматичної обробки даних);

• інтерфейси обчислювальних систем (прийоми та методи керування апаратним та програмним забезпеченням);
• програмування (прийоми, методи та засоби розробки комплексних задач);
• перетворення даних (прийоми та методи перетворення структур даних);
• захист інформації (узагальнення прийомів, розробка методів і засобів захисту даних);
• автоматизація (функціонування програмно-апаратних засобів без участі людини);
• стандартизація (забезпечення сумісності між апаратними та програмними засобами, між форматами представлення даних, що відносяться до різних типів обчислювальних систем).

На всіх етапах технічного забезпечення інформаційних процесів для інформатики ключовим питанням є ефективність. Для апаратних засобів під ефективністю розуміють співвідношення продуктивності обладнання до його вартості. Для програмного забезпечення під ефективністю прийнято розуміти продуктивність користувачів, які з ним працюють. У програмуванні під ефективністю розуміють обсяг програмного коду, створеного програмістами за одиницю часу. В інформатиці все жорстко орієнтоване на ефективність. Питання як здійснити ту чи іншу операцію, для інформатики є важливим, але не основним. Основним є питання як здійснити дану операцію ефективно.

В межах інформатики, як технічної науки можна сформулювати поняття інформації, інформаційної системи та інформаційної технології.

Інформація - це сукупність відомостей (даних), які сприймають із навколишнього середовища (вхідна інформація), видають у навколишнє середовище (вихідна інформація) або зберігають всередині певної системи.

Інформація існує у вигляді документів, креслень, рисунків, текстів, звуковиз в світлових сигналів, електричних та нервових імпульсів тощо. Саме слово 'інформатика' походить від латинського information, що означає виклад, роз'яснення факту, події.

3.2. Джерела і передумови інформатики.

Становлення інформатики як наукової дисципліни відноситься до 60-років нашого століття. У самому загальному сенсі під інформатикою розуміють фундаментальну природну науку, що ви-вчає процеси передачі, накопичення і обробки інформації.

Термін «Informatique» був введений французами на рубежі 60-70-х років. Але ще раніше американцями був введений у вжиток термін «Computer Science» для позначення науки про перетворення інформації, що базується на обчислювальній техніці. У даний Водночас терміни «Informatique» і «Computer Science» вживаються в еквівалентному сенсі.

У нашій країні для позначення нової наукової дисципліни застосовувалися терміни «обчислювальні науки» або «обчислювальне справа», використання ж терміну «інформатика» стримувалося вживанням його в області, пов'язаної з документалістикою. Починаючи з 60-х років, назва інформатика в нашій країні отримала інша наукова дисципліна – теорія наукової інформації та науково-інформаційної діяльності. І хоча для позначення цієї галузі знання в російській мові пропонувалися й інші терміни (спочатку «теорія наукової інформації», потім «документалістика»), дуже скоро абсолютно домінуючим став термін інформатика. Цьому багато в чому сприяв вихід фундаментальної праці провідних спеціалістів у даній області – А.І. Михайлова, А.І. Чорного і Р.С. Гиляревский – під назвою «Основи інформатики». Нове тлумачення цього терміна відноситься до 1976 року, коли з'явився російський переклад книгиФ. Бауера і Г. Гооза «Введення в інформатику». Хвилю широкого інтересу до інформатики викликав вихід влітку 1982 року монографії академіка В.М. Глушкова «Основи безпаперової інформатики». Остаточне затвердження терміна «інформатика» пов'язано зі створенням у березні 1983 року Відділення інформатики, обчислювальної техніки і автоматизації Академії Наук.

В якості джерел інформатики зазвичай називають дві нау-ки:документалістику і кібернетику .

Документалістика сформувалася наприкінці XIX століття у зв'язку з бурхливим розвитком виробничих відносин. Її розквіт припав на 20–30–ті роки XX ст., А основним предметом стало вивчення раціональних засобів і методів підвищення ефективності документообігу.

Основи близькою до інформатики технічної науки кібернетики були закладені працями з математичної логіки американського математика Норберта Вінера, опублікованими в 1948 р., а сама назва походить від грецького слова kyberneticos – майстерний в управлінні.

Вперше термін кібернетика ввів французький фізик Андре Марі Ампер в першій половині XIX ст. Він займався розробкою єдиної системи класифікації всіх наук і позначив цим терміном гіпотетичну науку про управління, якої в той час не існувало, але яка, на його думку, повинна існувати.

Сьогодні предметом кібернетики є принципи побудови та функціонування систем автоматичного управлінні, а основними завданнями – методи моделювання процесів прийняття рішень, зв'язок між психологією людини і математичною логікою, зв'язок між інформаційним процесом окремого індивідуума та інформаційними процесами в суспільстві, розробка принципів і методів штучного інтелекту. На практиці кібернетика в багатьох випадках спирається на ті ж програмні і апаратні засоби обчислювальної техніки, що й інформатика, а інформатика, у свою чергу, запозичує у кібернетики математичну і логічну базу для розвитку цих засобів.

Що ж це за наука, або навіть більше того – область людської діяльності – інформатика?

Наведемо визначення інформатики, дане Міжнародним конгресом в Японії в 1978 р.: «Поняття інформатики охоплює області, пов'язані з розробкою, створенням, використанням та матеріально–технічним обслуговуванням систем обробки інформації, включаючи машини, устаткування, математичне забезпечення, організаційні аспекти, а також комплекс промислового, комерційного, адміністративного, соціального та політичного впливу ».

Відомо визначення інформатики дане академіком А.П. Єршовим: «... фундаментальна природнича наука, що вивчає процеси передачі та обробки інформації».

В.С. Михалевич у роботі «Інформатика – нова галузь науки і практики» дає таке визначення: «Інформатика – комплексна наукова й інженерна дисципліна, що вивчає всі аспекти розробки, проектування, створення, оцінки, функціонування машинізованого (заснованих на ЕОМ) систем переробки інформації, їх застосування та впливу на різні галузі соціальної практики ».

Сучасні підручники інформатики визначають її предмет наступним чином.

«Інформатика, самостійна наукова дисципліна, предметом якої стали властивості інформації, її поведінку в техногенних, соціальних і біологічних системах, а також методи і технології, орієнтовані на збір, обробку, зберігання, передачу і поширення інформації, або, коротко, інформаційної технології».

Наведено формулювання предмета інформатики не єдина. Популярним є визначення згідно з яким, «Інформатика – це наука про опис, поданні, інтерпретації, формалізації та застосуванні знань, накопичених за допомогою обчислювальної техніки, з метою отримання нових знань».

Наведемо ще кілька визначень фігурують у наших вітчизняних українських підручниках.

«Інформатика – наука, яка вивчає інформаційні процеси, методи та засоби отримання, перетворення, передачі, зберігання і використання інформації, застосування інформаційних технологій».

«Інформатика – комплексна наукова й інженерна дисципліна, що вивчає всі аспекти проектування, створення, оцінювання, функціонування комп'ютерних систем обробки інформації, їх застосування і впливу на різні галузі соціальної практики».

Згідно з [1] вважають, що «Інформатика – це технічна наука, систематизує прийоми створення, обробки і передачі даних засобами обчислювальної техніки, а також принципи функціонування цих засобів та методи управління ними.

В даний час інформатика виходить за рамки вузької технічної дисципліни, що відноситься до засобів обчислювальної техніки та інформаційних технологій. Відтепер її предмет стає ширше. Інформатика в XXI столітті стає природною наукою, що займає положення між іншими природними, технічними та суспільними науками. Її предмет складають інформаційні процеси, що протікають в природі, суспільстві і технічних системах. Її методи у своїй більшості засновані на взаємодії програмних і апаратних засобів обчислювальної техніки з іншими технічними системами, з людиною і суспільством. Її мета – наукове обгрунтування ефективних прийомів створення, розподілу і споживання всіх трьох типів інформаційних ресурсів та методологічне забезпечення розробки нових інформаційних систем. Її центральна роль полягає в представленні свого апарату та понятійної бази інших природничих, суспільних і технічних дисциплін».

До появи електронної обчислювальної техніки були відомі дві інформаційні технології: рукописна і книгодрукування. Технологія як строго наукове поняття означає певний комплекс наукових і інженерних знань, втілених у способах, прийомах праці, наборах матеріально–речових факторів виробництва, способів їх з'єднання для створення якогось продукту або послуги. У такому розумінні термін технологія нерозривно пов'язаний з машинізацією того чи іншого виробничого або соціального процесу. Поява комп'ютерів, їх використання для обробки інформації та вирішення різноманітних завдань призвело до появи нового наукового напрямку – «комп'ютерної інформатики» та нової «електронної інформаційної технології», пов'язаної з автоматизованою обробкою інформації.

«Інформаційна технологія в своєму повному вигляді повинна відповідати наступним вимогам:

1. Високий ступінь розчленування процесу на стадії (фази), що відкриває нові можливості для раціоналізації всього процесу і переведення його на машинну техніку. Це – найважливіша характеристика технологічного процесу, що виникає на базі машин.

2. Системна повнота (цілісність) процесу, який повинен включати весь набір елементів, що забезпечують необхідну завершеність дій людини в досягненні поставленої мети. Потрібна також певна пропорційність у співвідношенні різних ланок технологічного ланцюга і в рівні їх розвитку. Досвід показує, зокрема, що як не покращуй окремі елементи інформаційно–переробного процесу на базі електронно–обчислювальних машин, це не дає цілісної технології і не дає, отже, необхідного ефекту.

3. Регулярність процесу і однозначність його фаз, що дозволяють застосувати середні величини при характеристиці цих фаз і, отже, їх стандартизацію та уніфікацію. У результаті з'являється можливість обліку, планування, диспетчеризації інформаційних процесів. У такій розвинутій формі, що має всі зазначені ознаки, інформаційно–комунікаційні процеси виступають на високій історичної стадії розвитку – в машинізованого кібернетичних системах ».

Доступність персональних комп'ютерів, орієнтованих на людей, які не мають спеціальної освіти в галузі інформатики і навичок роботи з комп'ютером, викликали підвищений інтерес до комп'ютерної інформатики представників різних професій. Діапазон ефективного застосування комп'ютерів для автоматизованої обробки інформації постійно зростає.

«Інформатика як самостійна наука вступає у свої права тоді, коли для досліджуваного фрагмента світу побудована так звана інформаційна модель. І хоча загальні методологічні принципи побудови інформаційних моделей можуть бути предметом інформатики, сама побудова та обгрунтування інформаційної моделі є завданням приватної науки. Поняття інформаційної та математичної моделей дуже близькі один до одного, оскільки і та і інша є знаковими системами. Інформаційна модель – це поєднання, через яке інформатика вступає у відношення з приватними науками, не зливаючись з ними і в той же час не вбираючи їх у себе ». ²

«Звідси вже слід складу інформатики – це три нерозривно і істотно зв'язані частини: технічні засоби, програмні та алгоритмічні ... Важливо не забувати, що без алгоритмів предмета інформатики не існує». ¹

Проблеми комп'ютерної інформатики зводяться до розробки:

• інформаційної моделі задачі;
• алгоритму обробки інформації;
• програми, що реалізує алгоритм на мові комп'ютера.

Таким чином, структура системи комп'ютерної інформатики базується на тріаді:модель – алгоритм – програма.

Теоретичною основою комп'ютерної інформації є методологія вирішення завдань за допомогою комп'ютера.

Рішення задач обробки інформації пов'язане з виконанням різних операцій над інформацією, що забезпечують отримання необхідного результату. Для автоматизації цього процесу необхідно перш за все формалізувати умову задачі та розробити методи пошуку рішення, в результаті чого отриману формалізовану інформаційну модель задачі та алгоритм пошуку її вирішення можна програмно реалізувати на комп'ютері.

Якість вирішення завдань з використанням комп'ютерів визначається тими алгоритмами обробки інформації, які в них закладаються людиною. Комп'ютери виконують роль інструменту, за допомогою якого реалізуються ці алгоритми.

Якість вирішення завдань з використанням комп'ютерів визначається тими алгоритмами обробки інформації, які в них закладаються людиною. Комп'ютери виконують роль інструменту, за допомогою якого реалізуються ці алгоритми.

«Хто володіє інформацією, той володіє світом» – знаменитий афо-ризм, що належить «батькові» кібернетики Норберту Віннер. Слово «інформація» перекладається на російську мову як відомості.

В останні роки воно стало вживатися в різних сферах і при цьому набуло багатозначне тлумачення.

В енциклопедичному словнику наводиться таке її визначення: інформація – це нові відомості про навколишній світ, одержувані в процесі взаємодії з ним.

З точки зору кібернетики під інформацією слід розуміти тільки ті відомості, які потрібні користувачеві і корисні йому. Можна сказати, що інформація невіддільна від процесу інформування людини. Відомості стають інформативними тільки тоді, якщо вони нові, достовірні, і зменшують невизначеність інформації.

З точки зору науки інформатики «інформація» – це предмет обробки, тобто предмет праці.

Тому ми будемо виходити з того, що інформація – це відомості про умови завдання і методи її вирішення, зафіксовані на тому чи іншому носії інформації (паперу, диску тощо).

Один з різновидів інформації – економічна, що виникає в процесі виробничо–господарської діяльності об'єкта, що відображає явища економічного життя суспільства і використовується для управління цією діяльністю.

Щоб більш точно визначити місце інформації в різних поняттях, пов'язаних з нею, розглянемо три визначення:

Дані – будь–які відомості про кого–небудь або про що–небудь;

Інформація – будь–які нові, корисні для користувача, відомості;

Знання – структуровані дані, здатні викликати машинні програми для виконання операцій над своїми елементами і позначати іншу інформацію та її структурні елементи. У знаннях містяться відомості про порядок обробки даних, що дозволяє автоматизувати процес їх обробки.