Зміст структурних частин самостійних наукових робіт

3.1.1. У ВСТУПІ (INTRODUCTION) обґрунтовується вибір теми самостійної наукової роботи, розкривається актуальність, визначається її новизна, практична та теоретична цінність, вказується робоча гіпотеза, основна мета та конкретні цілі, основні завдання роботи, предмет і об'єкт дослідження, методи лінгвістичного аналізу, зазначаються джерела ілюстративного матеріалу, струк­тура курсової роботи. Вступ доцільно писати після того, як написана основна частина курсової (бакалаврської, дипломної) роботи. Якщо студент вирішив не торкатися деяких аспектів теми, він має зазначити про це у вступі. Обов'язковою частиною вступу є огляд літератури з теми дослі­дження, в який включають найбільш цінні, актуальні роботи (10—15 джерел). Огляд має бути систематизованим аналізом теоретичної, ме­тодичної й практичної новизни, значущості, переваг та недоліків роз­глядуваних робіт. Закінчити огляд треба коротким висновком про ступінь висвітленості в літературі основних аспектів теми.

3.1.2 РОЗДІЛ 1 (CHAPTER 1) носить, як правило, теоретичний характер, де дається загальне теоретичне підґрунтя того дослідження, що автор прагне зробити, далі даються посилання на наукові праці, у яких вже розглядалася ця проблема, дається визначення основних понять та категорій проблеми, що розглядається, характеристика основних термінів та понять, що використовуються, критичний аналіз праць інших дослідників обраної проблеми, інформація щодо історії розгляду проблеми науковцями тощо.

3.1.3. РОЗДІЛ 2 (CHAPTER 2) та інші розділи, якщо вони передбачені автором, мають більш практичний характер, де на прикладах, зібраних автором з джерел оригінального ілюстративного матеріалу доводиться робоча гіпотеза роботи та доказуються теоретичні положення, що були окреслені у Розділі 1. Кожний розділ роботи закінчується стисло викладеними узагальненнями і висновками.

3.1.4. У ВИСНОВКАХ (CONCLUSIONS) підводяться підсумки дослідження стосовно доведення робочої гіпотези та даються відповіді на проблематичні питання, що були поставлені у Вступі (Introduction) даються рекомендації щодо практичного застосування отриманих результатів перспективи та напрямки подальших досліджень обраної теми. Висновки подаються у вигляді окремих лаконічних положень. Дуже важливо, щоб вони відповідали поставленим завданням. У вис­новках слід зазначити не тільки те позитивне, що вдалося виявити в результаті вивчення теми, а й недоліки та проблеми. Основна вимога до заключної частини — не повторювати змісту вступу, основної частини роботи і висновків, зроблених у розділах.

3.1.5. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ (BIBLIOGRAPHY) оформляється за вимогами Державного стандарту України (див. Додаток 3). Більшість студентів та здобувачів наукових ступенів звикли укладати список використаних джерел в алфавітному порядку, хоча Державний стандарт України ДСТУ 3008-95 та ВАК України надають перевагу списку, який укладено в порядку згадування джерел в тексті наукової роботи. Проте згідно із існуючою практикою, більшість здобувачів, особливо в галузі гуманітарних наук, продовжують укладати список в алфавітному порядку, що методичними вказівками ВАК визнається допустимим. Якщо було обрано алфавітний порядок наведення джерел у списку, то джерела розміщуються таким чином:

а) наукові джерела в алфавітному порядку “кирилицею” (українська, російська, білоруська, болгарська мови тощо);

б) наукові джерела в алфавітному порядку “латиницею” (англійська, німецька, французька, італійська, іспанська мови тощо);

в) джерела написані іншими мовами (арабською, грузинською, японською, китайською тощо) подаються у латинській транслітерації.

Написання зазначених робіт передбачає опрацювання певної кількості наукових першоджерел (мінімум 20-25 джерел для курсової 30-35 джерел для бакалаврської 50 джерел для дипломної роботи), збір оригінального ілюстративного матеріалу з газет, журналів, художньої літератури або інших джерел (наприклад з мережі Інтернет або інших електронних засобів масової інформації), систематизацію та аналіз цього матеріалу.

3.1.6. В науковій роботі після "СПИСКУ ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ" слід наводити "СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДОВІДКОВИХ ДЖЕРЕЛ" (LIST OF REFERENCE SOURCES), до якого вносяться словники, енциклопедії, довідники довідкові джерела з мережі Інтернет тощо (якщо автор роботи використав вказані джерела). Посилання на ці джерела в тексті роботи та їх бібліографічний опис у списку оформлюються згідно з вимогами до посилань та бібліографічного опису наукових джерел.

3.1.7. Після “СПИСКУ ВИКОРИСТАНИХ ДОВІДКОВИХ ДЖЕРЕЛ” слід наводити “СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ” (LIST OF DATA SOURCES), до якого вносяться офіційні документи, закони, постанови, міжнародно-правові документи, наукові або технічні джерела, словники, газети, журнали, художні твори, джерела з мережі Інтернет тощо, з яких автор наукової роботи брав приклади для аналізу. Нормативні документи ВАК не встановлюють жорстких вимог до оформлення цього списку, так само як і для форми посилань на джерела ілюстративного матеріалу в тексті наукової роботи, тому при оформленні цих посилань та при їх бібліографічному описі слід виходити з існуючого досвіду (Див. Додаток 3). У літературних і наукових джерелах вказують прізвище, ініціали автора, повну назву книги, місце видання, видавництво, рік видання. Для статей, що опубліковані в періодичній пресі, зазначають прізвище, ініціали автора, назву статті, назву журналу чи газети, рік видання, номер журналу чи дату виходу газети.

3.1.8. ДОДАТКИ (ANNEXES), якщо вони є, оформлюються згідно з існуючими стандартами та можуть містити додаткові тексти для аналізу, словники, глосарії вправи та методичні матеріали для подальшого використання в навчальному процесі, фотокопії текстів (документів, схем фотографій), слайди, аудіо та відеозаписи, дискети з відповідними файлами, таблиці проміжних цифрових даних, ілюстрації, схеми допоміжного харак­теру або інші супутні матеріали. Таблиці, графіки, схеми, наведені в основній частині роботи або у Додатках повинні бути пронумеровані і мати заголовки. Кожний додаток починають з нової сторінки, у правому верхньому куті пишуть слово «Додаток». Додаток повинен мати те­матичний заголовок. Якщо в роботі міститься кілька до­датків, їх послідовно нумерують арабськими цифрами (наприклад: «Додаток 1»). Сторінки в додатках нумерують у межах одного до­датка. Посилання на додатки в текстовій частині роботи є обов'яз­ковим.