Практика вчинення злочинних порушень

На підтвердження викладеного наведемо матеріали конкретних кримінальних справ про порушення прав інтелектуальної власності на торговельні марки, які розглядалися судами України.

Так, матеріалами кримінальної справи № 1-349/2003 р. за обвинуваченням чотирьох осіб, які створили організовану злочинну групу та порушували права на торговельні марки, а саме: підсудного С. у вчиненні злочинів, передбачених частинами 1, 2 ст. 209, ч. 2 ст. 216, ч. 1 ст. 229 КК України, підсудного С. у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 216, ч. 1 ст. 229 КК України, підсудного І. у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 216, ч. 1 ст. 229 КК України та підсудного С. у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 216, ч. 1 ст. 229 КК України згідно із вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 квітня 2003 р. було встановлено, що „впродовж 2002 року С., попередньо зорганізувавшись у стійке злочинне об'єднання зі своїми родичами С., І., С., для вчинення злочинів, пов’язаних з виготовленням фальсифікованих підакцизних товарів з незаконним використанням торговельних марок - горілки, вчинили ряд умисних злочинів організованою групою за таких обставин.

У квітні 2002 року С. у невстановленому місці та у невстановленої досудовим слідством особи придбав обладнання, яке забезпечує масове виробництво алкогольних напоїв: насоси, фільтри, ручні машинки для закатування пробок, шланги, фен, порожні пляшки, етикетки з торговельними марками різних виробників спиртних напоїв України, підроблені акцизні марки, пробки, 10 бочок спирту по 200 літрів у кожній, поліетиленову плівку, яке розмістив у приміщенні, розташованому в домоволодінні його родича.

Організувавши таким чином підпільний цех з виробництва фальсифікованих спиртних напоїв, С. залучив до роботи в ньому своїх родичів С., С., які раніше працювали на Кременчуцькому лікеро-горілчаному заводі та І., попередньо повідомивши їм, що вони вироблятимуть фальсифіковану горілку та розподіливши між ними функції. Сам С., за розробленим ним планом займався організацією діяльності підпільного цеху, підтримував зв’язок із постачальниками сировини та матеріалів, особами, які забирали готову продукцію, готував та розливав готову сировину у пляшки, розподіляв прибуток між членами групи. І. займався розливом фальсифікованої горілки в пляшки, закручуванням пробок за допомогою закатувальної машинки та упаковкою пляшок у поліетиленову плівку з допомогою фена. С. та С. мили брудний посуд, змішували водно-спиртову суміш, розливали її в пляшки, за допомогою закатувальної машинки закривали пляшки пробками, приклеювали на пляшки з фальсифікованою горілкою етикетки з торговельними марками підприємств України та підроблені акцизні марки. Кожен член групи міг виконувати суміжну функцію, брав участь у виготовленні фальсифікованих алкогольних напоїв, наклеюванні підроблених марок акцизного збору, маркуванні пляшок етикетками з чужими торговельними марками.

Щоденно С., С., І. та С. виготовляли біля 40 ящиків по 20 пляшок у кожному фальсифікованої горілки, що складало 800 пляшок на добу. В період з квітня по жовтень ними було виготовлено в підпільному цеху і частково реалізовано С. біля 108 000 пляшок по 0,5 літра фальсифікованої горілки на загальну суму 540 000 грн, що в 31 764 рази перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто в особливо великому розмірі. Всі пляшки були марковані підробленими акцизними марками та етикетками з чужими торговельними марками.

Розподіляючи отриманий прибуток, С. щотижня виплачував І., С., С. по 150-200 грн.

14 жовтня 2002 року працівники міліції виявили діяльність підпільного цеху, натомість група, продовжуючи злочинну діяльність у підпільному цеху, описаним способом виготовила 15 200 пляшок по 0,5 літра фальсифікованої горілки на суму 76 000 грн, що в 894 рази перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто в особливо великому розмірі. Всі пляшки були марковані підробленими акцизними марками та етикетками з чужими торговельними марками.

27 листопада 2002 року працівники міліції діяльність підпільного цеху припинили, під час огляду вилучили спирт, фальсифіковану горілку, підроблені акцизні марки, етикетки з чужими торговельними марками, а також обладнання, яке згідно із висновком спеціаліста може використовуватись з метою масового виготовлення алкогольних напоїв”.

В іншій кримінальній справі №1-433/2002 р. за обвинуваченням восьми осіб, які створили організовану злочинну групу і порушували права на торговельні марки, вироком Святошинського районного суду м. Києва за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 204, ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 229 КК України були засуджені підсудні Ж., М., Д., С., О., К., К., Ш., а судом було встановлено, що <w:wrap anchorx="margin"></WRAP>„…Ж., М., Д., С., К., Ш., К., О. організували незаконне виготовлення алкогольних напоїв шляхом відкриття підпільних цехів та з використанням обладнання, що забезпечує масове виробництво алкогольних напоїв.

З цією метою Ж. у жовтні 2000 року звернувся до К. і уклав з нею усну угоду про оренду приміщення у будинку. Виконуючи свій злочинний умисел щодо виробництва фальсифікованих алкогольних напоїв, Ж. у жовтні 2000 року підшукав і зорганізував на підставі розробленого ним з А. єдиного плану злочинної діяльності у стійке об'єднання для вчинення злочинів В., Д., С., Ш. та інших невстановлених слідством осіб. При цьому Ж. довів до відома вказаних осіб вимоги розробленого єдиного плану злочинної діяльності, зумовленого розподілом функцій кожного учасника злочинної групи для досягнення цього плану. При цьому В., Д., С. та Ш. погодились з розподілом їх обов'язків та розміром винагороди, яку вони отримуватимуть за незаконне виробництво алкогольних напоїв.

Також Ж. спільно з А. згідно із розподілом функцій єдиного плану злочинної діяльності поклали на себе обов'язки із керівництва роботою підпільного цеху, а саме забезпечували безперебійну роботу з виробництва алкогольних напоїв, організовували її зберігання з метою збуту, транспортування з цією метою та збуту виготовленої продукції. В подальшому Ж., використовуючи свої та А. злочинні зв'язки, став придбавати та поставляти до підпільного цеху необхідні для виробництва компоненти, а саме: спирт, горілчані етикетки, акцизні марки, пробки, порожні пляшки та матеріали для виготовлення ящиків. З метою завезення цих компонентів Ж. підшукав невстановлених слідством осіб, які б здійснювали перевезення незаконно виготовленої продукції.

При цьому Ж. у жовтні 2000 року, дотримуючись розробленого єдиного злочинного плану, зумовленого розподілом ролей при незаконному виготовленні горілки і відомого всім учасникам групи, надав вказівку В. та іншим невстановленим членам організованої злочинної групи виготовити з придбаних поліетиленових бочок та шлангів обладнання, необхідне для виробництва фальсифікованих алкогольних напоїв. Виготовлене обладнання, а саме: 3 поліетиленові бочки об'ємом 200 літрів із вмонтованими кранами, 6 поліетиленових бочок зі зрізаним верхом об'ємом 200 літрів, шланги, а також придбані фени для запаювання та поліетилен для пакування горілки Ж. за допомогою В. та інших членів організованої злочинної групи розмістив в орендованому приміщенні будинку.

Після цього Ж. спільно з А. з жовтня 2000 року по травень 2001 року згідно із розподілом функціональних обов’язків щодо досягнення єдиного злочинного плану, погодженого з усіма членами злочинної групи, почав здійснювати керівництво виготовленням фальсифікованих алкогольних напоїв шляхом розведення харчових спиртів водою та добавлення компонентів для поліпшення смакових властивостей продукту, а саме: надаючи вказівки учасникам групи Д., С., В. та іншим невстановленим слідством особам...”.

Отже, саме у зазначеному вигляді, як свідчить судово-слідча практика, переважно здійснюються порушення прав інтелектуальної власності на торговельні марки. Вчинення даного злочину організованою групою осіб є набагато більш суспільно небезпечним діянням, ніж вчинення даного злочину однією особою чи за попередньою змовою групою осіб.