Архівація даних - це злиття кількох файлів чи каталогів в єдиний файл - архів (Слайд 12).

Стиснення даних - це скорочення обсягу вихідних файлів шляхом усунення надлишкової інформації (Слайд 13 - 16).

Для виконання цих завдань існують програми-архіватори, які забезпечують як архівацію, так і стиснення даних. За допомогою спеціальних алгоритмів архіватори видаляють з файлів надлишкову інформацію, а при зворотній операції розпаковування вони відновлюють інформацію у первісному вигляді. При цьому стиснення та відновлення інформації відбувається без втрат.

Стиснення без втрат актуальне при роботі з текстовими і програмними файлами, у задачах криптографії.

Існують також методи стиснення із втратами. Вони видаляють з потоку інформацію, яка незначно впливає на дані або взагалі не сприймається людиною. Такі методи стиснення застосовуються для аудіо- та відеофайлів, деяких форматів графічних файлів.

На сьогодні розроблено багато способів стискання без втрат, в основі їх лежать такі методи кодування (Слайд 17):

· Кодування Хаффмана (англ. Huffman) - в основі лежить той факт, що деякі символи в тексті можуть траплятися частіше середньої частоти повторень, а інші - рідше.

· Кодування Лемпеля-Зіва (англ. Lempel, Ziv) - використовує факт неодноразового повторення фрагментів тексту, тобто послідовностей байтів.

· Групове кодування RLE. Використовується для зображень з великими одноколірними ділянками. Зображення, в яких мало сусідніх пікселів однакового кольору, не придатні для стиснення по методу RLE. Розмір стиснутого файлу в такому разі може перевищувати розмір вихідного файлу.

Архівний файл (архів)являє собою набір із одного або кількох файлів, записаних у стисненому вигляді в єдиний файл, із якого, за потреби, їх можна відновити в початковому вигляді (Слайд 18).

На початку архівного файла розташовується його зміст, що має:

• ім'я файла;

• відомості про папку, в якій є вихідний файл;

• розмір вихідного файла на диску та в стисненому вигляді в архіві;

• код циклічного контролю файла для перевірки цілісності архіву.

Ступінь стиснення першочергово залежить від типу вихідного файла. Наприклад, об'єм архівної копії графічного файла формату BMP зменшується в 150 - 200 раз, у той час, як формат GIF практично не стискується.

Ступінь стиснення вихідної інформації залежить також і від методу стиснення, що використовує конкретна програма-архіватор. Найпростіший метод полягає в тому, що замість фізичного запису­вання на диску, наприклад, даються підряд 100 нулів або 50 одиниць, архіватор записує лише один нуль або одну одиницю зі вказівкою на повторення їх відповідну кількість разів.

Архівний файл може використовуватися лише після того, як він буде відновлений у початковому вигляді, тобто розархівований.

Розархівація,або поновлення інформації в попередньому вигляді, виконується тими самими програмами-архіваторами або окремими програмами, що називаються розархіватори (Слайд 19).

Типи архівів (Слайд 20):

ü Неперервний архів – звичайний архів.

ü SFX-архів (англ. SelF eXtracting - саморозпаковующийся) – це файл з розширенням *.exe, який містить стиснені дані і програму розпакування (близько 15 Кб).

ü Багатотомний архів– це архів, розбитий на декілька частин.

В ОС Windows використовують архіватори WinRar та WinZip(Слайд 21 - 25).

Комп'ютерним вірусомназивається невелика, складна, ре­тельно складена і небезпечна програма, здатна самостійно розмно­жуватися, дописуючи себе до інших програм, переноситися на диски і дискети, передаватися комп'ютерною мережею, порушуючи роботу комп'ютера(Слайд 26 - 28).

Як правило, середовищем розповсюдженнявірусів є: ком­п'ютерні мережі, файли програм або документів, завантажувальні сектори дисків.

За способом зараження оточуючого середовищакомп'ю­терні віруси можна поділити на резиденти та нерезиденти. Резидентні віруси постійно знаходяться в пам'яті та активні до моменту виключення комп'ютера. Нерезиденті не заражають пам'ять та активні обмежений проміжок часу, доки працює заражена програма чи відкрито заражений документ(Слайд 29, 30).

За деструктивними можливостямикомп'ютерні віруси поділяють на: нешкідливі, безпечні, небезпечні і дуже небезпечні(Слайд 31).

За особливостями алгоритму віруси можна класифікувати на віруси-"супутники", "паразитичні", студентські, "стелс"-віруси (невидимки), віруси-привиди (самомодифікуючі), макровіруси(Слайд 32).

Поряд із комп'ютерними вірусами існує кілька різновидів небезпечних програм - "троянські" програми, програми-реплікатори ("черв'яки"), "жадібні" програми та захоплювачі паролів. Такі програми замасковані під корисні та необхідні, але дія цих програм така сама, як і невидимих комп'ютерних вірусів(Слайд 33).

Для захисту від вірусів створено спеціальні антивірусні програми, що дають змогу виявляти віруси, лікувати інфіковані файли і диски, попереджувати підозрілі дії, характерні для вірусів. Антивірусні програми можна розподілити на такі види: детектори; лікарі (фаги); ревізори; вірус-фільтри (охоронці); імунізатори (вакцинатори)(Слайд 34).

Детекторомназивається програма, що виконує пошук вірусів у пам'яті та на дисках комп'ютера за характерними ознаками (сигнатурою) для кожного вірусу. Недоліком таких програм є неможливість знаходження вірусу, невідомого розробникам цих програм(Слайд 35).

Програми-лікарі (фаги)не лише знаходять заражені вірусами файли, але й "лікують" їх, тобто вилучають із файла тіло програми-вірусу, повертаючи файлу попередній вигляд. На початку своєї роботи фаги шукають віруси в оперативній пам'яті, знищують їх, а лише потім переходять до "лікування" файлів. Серед фагів окремо виділяють поліфаги, тобто програми-лікарі, призначені для пошуку і знищення великої кількості вірусів. Найвідоміші з них - це Norton AntiVirus і DrWeb. Але через те, що більшість небезпечних вірусів -мутанти, можлива ситуація, коли антивірусна програма не може правильно "вилікувати" файл. У такому випадку поліфаги, на жаль, пропонують просто знищити файл разом із вірусом(Слайд 36).

Програми-ревізориналежать до найнадійніших засобів захисту комп'ютерів від комп'ютерних вірусів. Ревізори запам'ятовують інформацію про стан файлової системи дисків, а при наступних запусках системи порівнюють її стан із попереднім. При виявленні невідповідностей про це повідомляється користувачу. Програми-ревізори мають достатньо розвинені алгоритми, знаходять "стелс"-віруси і часто мають "лікуючі" блоки(Слайд 37).