Класифікація кіберзлочинів.

Конвенція Ради Європи про кіберзлочинність визначає чотири типи комп’ютерних злочинів «у чистому вигляді», розглядаючи їх як злочини проти конфіденційності, цілісності та доступності комп’ютерних даних і систем:

- незаконний доступ – протиправний навмисний доступ до комп'ютерної системи або її частини;

- незаконне перехоплення – протиправне умисне перехоплення непризначених для громадськості передач комп’ютерних даних в комп'ютерній системі, з неї або в її межах;

- втручання до даних – протиправне пошкодження, видалення, порушення, зміна або припинення комп’ютерних даних;

- втручання до системи – серйозне протиправне перешкоджання функціонуванню комп’ютерної системи шляхом введення, передачі, пошкодження, видалення, порушення, зміни або припинення комп’ютерних даних.

Згідно з розділом XVI чинного Кримінального кодексу України до комп’ютерних злочинів віднесені злочини щодо використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку.

Предметом цих злочинів є комп’ютери та комп’ютерні мережі, тобто сукупність інформаційних ресурсів, програмних і технічних засобів, на які здійснюється злочинне посягання. Об’єктивна сторона злочинів, як правило, проявляється у формі незаконного втручання у роботу комп’ютерних мереж та комп’ютерів, що тягне за собою негативні наслідки для власника, призводить до знищення, перекручення комп’ютерної інформації.

Класифікація кіберзлочинів передбачає поділ на:

- насильницькі або інші потенційно небезпечні (загроза фізичної розправи, кіберпереслідування, дитяча порнографія, кібертероризм);

- ненасильницькі злочини (протиправне порушення володіння у кіберпросторі, кіберкрадіжка, кібершахрайство, реклама послуг проституції в мережі Інтернет, незаконний обіг наркотиків з використанням мережі Інтернет, азартні ігри в мережі Інтернет, відмивання грошей за допомогою електронного переміщення, деструктивні кіберзлочини, інші кіберзлочини).

Кібертероризм – це тероризм, спланований, вчинений або скоординований у кіберпросторі – тобто за допомогою комп’ютерних мереж.

Ця категорія злочинів включає також використання електронної пошти для зв'язку між учасниками злочинної змови, передачі інформації, що використовується для здійснення насильницьких дій, вербування нових учасників терористичних груп через веб-сайти мережі Інтернет.

Кіберпереслідування – форма електронного переслідування, яка найчастіше пов'язана з явно вираженими або уявними фізичними погрозами, що створюють відчуття небезпеки у жертви. Іноді це переростає у переслідування в реальному житті q агресивну поведінку. Загроза фізичної розправи може бути передана електронною поштою. Цей злочин полягає у заподіянні особі постійного страху за власне життя чи за життя дорогих їй людей (це правопорушення іноді називають терористичною загрозою). До цього виду злочинів можна також віднести передані електронною поштою фірмам або владним структурам загрози, наприклад, вибуху бомби.

У свою чергу дитяча порнографія має безліч проявів: створення порнографічних матеріалів за участю неповнолітніх, поширення цих матеріалів, одержання доступу до них. Коли будь-яка з цих дій пов’язана з використанням комп’ютерів або комп'ютерних мереж, дитяча порнографія стає кіберзлочином.

Ненасильницькі кіберзлочини можуть бути поділено на такі категорії:

- протиправне порушення володіння у кіберпросторі;

- кіберкрадіжки;

- кібершахрайство;

- руйнування та інші кіберзлочини.

Під час порушення володіння у кіберпросторі при злочинному доступі до ресурсів комп’ютера правопорушники не пошкоджують дані й не мають наміру їх використання. Звичайний приклад – це хакер-підліток, який «порушує кордони» тільки для того, щоб продемонструвати або вдосконалити свої навички, довести будь-що одноліткам або самому собі.

Існує багато різних типів кіберкрадіжок або засобів використання комп’ютерів і мереж для розкрадання інформації, грошей та інших цінностей. Оскільки прибуток є універсальним мотивом, а також з тієї причини, що здатність вкрасти «на відстані» зменшує для злодія ризик бути виявленим або спійманим, розкрадання – один з найпопулярніших видів кіберзлочинів. До цих злочинів включено такі соціально небезпечні вчинки:

- розтрата й привласнення – включають незаконне привласнення грошей або власності, доручених особі. Наприклад, службовець, який використовує свій законний доступ до платіжної відомості у комп’ютерній системі, змінює дані так, щоб в результаті йому заплатили додаткові кошти. Або за допомогою комп’ютера переміщує фонди з рахунків у банку на свій особистий рахунок;

-незаконне асигнування, яке відрізняється від розтрати тим, що цінності не були доручено злочинцеві, але він, маючи доступ до системи, змінює документи, в результаті чого набуває право на майно, яке не мало йому належати;

- корпоративне (промислове) шпигунство, коли працівники підприємства або інші особи використовують комп’ютери та мережі для розкрадання комерційної таємниці (наприклад, рецепт напою, виготовленого конкурентом). Предметом розкрадання можуть також виступати фінансові дані, конфіденційні списки клієнта, маркетингові стратегії або інша інформація, яка може використовуватися для підриву бізнесу або одержання конкурентоспроможної переваги;

- піратство, тобто неправомірне копіювання захищеного авторським правом програмного забезпечення, а також музики, кіно, книг, інших творів мистецтва, що завдає збитків законному власнику авторських прав;

- розкрадання персональних даних, коли Інтернет використовується для отримання особистих даних жертви, наприклад, номерів водійських прав, кредитних карт і банківських рахунків для наступних шахрайських дій, у тому числі отримання за допомогою особистих даних грошей чи іншого майна;

- неправомірна зміна даних DNS (сервера доменних імен) – це форма неправомірного перехоплення, за якої зловмисники управляють змістом DNS для переадресації даних, переданих мережею, на свій сервер.

Література.

Нормативна:

1. Про інформацію [Електронний ресурс]: закон України від 02.10.1992 № 2657-12 в редакції Закону України 10.08.2012 № 5029-17. – Електрон. дан. (1 файл ). – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua.

2. Про Доктрину інформаційної безпеки України: Указ Президента України від 08.07.09 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: //www.zakon1.rada.gov.ua/laws/show/514/2009.

3. Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки: Закон України від 09.01.07 р. [Текст] //Відомості Верховної Ради України. – 2007. – №12. – Ст.102.

Базова:

1. Мещеряков В.А. Преступления в сфере компьютерной информации: основы теории и практики расследования [Текст] /В.А. Мещеряков. – Воронеж: Изд-во Воронежского государственного университета, 2002. – 408 с.

Допоміжна:

1. Бытко С.Ю. Некоторые проблемы уголовной ответственности за преступления, совершенные с использованием компьютерных технологий [Текст]: дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук /С.Ю. Бытко. – Саратов, 2002. – 204 c.

2. Додонов В.В. Сравнительное уголовное право. Общая часть: [Текст] монография /В.В. Додонов; под общ. ред. и науч. ред. С.П. Щербы. – М.: Юрлитинформ, 2009. – 448 с.

3. Максимов В.Ю. Компьютерные преступления (вирусный аспект) [Текст] /В.Ю. Максимов. – Ставрополь: Книжное издательство, 1999. – 97 с.

4. Манжай О.В. Використання кіберпростору в оперативно-розшуковій діяльності [Текст] /О.В. Манжай //Право і безпека. – 2009. – №4 (31). – С.215-219.

5. Мотлях О.І. Безпека комп’ютерних інформаційних даних: реалії сьогодення та перспективи [Текст] //Юридичний вісник України. – 2008. – №4. – С.47-52.

6. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України: за станом законодавства і Постанов Пленуму Верховного Суду України на 1 грудня 2001 р. [Текст] /за ред. С.С. Яценка. – К.: А.С.К., 2002. – 906 c.

7. Пашнев Д.В. Виды и классификация преступлений, совершаемых с помощью компьютерных технологий [Текст] /Д.В. Пашнев //Компьютерная преступность и кибертерроризм: Сборник научных статей. – 2004. – Вып. 2. – С.42-46.

8. Сивицкая Н.А. Уголовная ответственность за компьютерные преступления в странах СНГ и Балтии (сравнительный анализ законодательства) [Текст] //Проблемы правовой информатизации. – 2004. – Вып. 1. – С.86-88.

9. Стрельцов А.А. Обеспечение информационной безопасности России: теоретические и методологические основы [Текст]; под ред. В.А. Садовничего и В.П. Шерстюка. – М.: МЦНМО, 2002. – 86 с.

Інформаційні ресурси:

1. Галамба М. Інформаційна безпека України: поняття, сутність та загрози [Електронний ресурс]. – Режим доступу: //www.justinian.com.ua/article.php?id=2509.

2. Тропина Т.Л. Киберпреступность: понятие, состояние, уголовно-правовые меры борьбы [Електронний ресурс]. – Режим доступу: //www.crime.vl.ru/index.php?p=3626&more=1&c=1&tb=1&pb=1.

3. Шиндер Д.Л. Киберпреступность [Електронний ресурс] /Д.Л. Шиндер. – Режим доступу: //www.law.edu.ru/script/cntsource.asp?cntID=100087735.

Питання для самоперевірки.

1. Визначте суть поняття «кіберпростір».

2. Визначте суть поняття «кіберзлочин».

3. Що є об’єктом кіберзлочину?

4. Що є предметом кіберзлочину?

5. Наведіть класифікацію кіберзлочинів.

6. Наведіть приклади насильницьких кіберзлочинів.

7. Наведіть приклади ненасильницьких кіберзлочинів.

8. Що таке кібертероризм?

9. Що таке кіберпереслідування?

10. Перелічіть види кіберкрадіжок.