Загальний опис середовища

Інтегроване середовище розробки Delphi - це середовище, в якій є все необхідне для проектування, запуску і тестування створюваних додатків. Більшість версій Delphi випускається в декількох варіантах: а) стандартна, б) професійна версія, в) розробка баз даних предметних областей. Ці варіанти розрізняються, в основному різним рівнем доступу до систем управління базами даних. Бібліотеки компонентів в різних варіантах практично однакові.

1) Верхній частині вікна середовища відображається смуга головного меню.

2) Нижче смуги головного меню розташовані дві інструментальні панелі. Ліва панель містить два ряди кнопок, які дублюють деякі найбільш часто використовувані команди меню (відкрити, зберегти і т.д.). Права панель містить панель бібліотеки візуальних компонентів (або палітра).

Основні Палітри компонентів представлені в таблиці:

1. Standard Більшість компонентів є аналогами екранних елементів операційної системи Windows.

2. Additional. Містить більш розвинуті компоненти: а) відтворення звуку, музики і відео, б) відображення графічної інформації.

3. System Надає можливість об'єднувати окремі елементи, такі як списки каталогів і файлів, а також генерувати події через певні проміжки часу.

4. Win32 Містить компоненти, що дозволяють створеним програмам використовувати інтерфейс Windows.

5. Dialogs Містить стандартні діалогові вікна для операцій над файлами

6. Data Access, Data Controls(Сервіс баз даних)

3) Правіше смуги головного меню розташовується ще одна невелика інструментальна панель, що містить список, що розкривається і дві кнопки. Ця панель служить для збереження і вибору різних конфігурацій вікна середовища, які можна створювати і запам'ятовувати.

4) Під палітрою компонентів розташовується вікно форми.

5) В основному полі вікна зліва знаходиться вікно Інспектор об'єктів, яке складається з двох сторінок, кожну з яких можна використовувати для визначення поведінки активного компонента. Перша сторінка - це Властивості, друга - Події.

6) Одним з найбільш важливих елементів середовища Delphi є вікно Редактора коду. Воно розташовується нижче вікна форми. Редактор коду є повноцінним програмним редактором. У заголовку вікна редактора коду відображається ім'я поточного файлу, з текстом якого проводиться робота (стандартне ім'я - Main.pas). У нижній частині вікна редактора кодів розташовується рядок стану. У самій лівій її позиції відображається позиція курсору: номер рядка та колонки.

7) Вище вікна Інспектора об'єктів розташоване вікно Дерево об'єктів, яке відображає структуру компонентів додатка з точки зору їх належності один до одного.

29. Побудова графічних зображень у Pascal (Delphi).

Delphi 5 має певні класи для використання графічних засобів Windows: TCanvas – канва, TPen – перо, TBrush – пензель, TFont – шрифт.

Об’єкт канви використовують як поверхню малювання для об’єктів, які вимальовують власне зображення.

Канва в свою чергу є об’єктом, який об’єднує в собі поле для малювання, олівець (Pen), пензель (Brush) і шрифт (Font).

Властивості об’єкту Canvas.

1. Властивість Brush (тип TBrush):

1. Color – визначає колір заливки;

2. Style – визначає стиль заливки;

3. Bitmap – елемент розміром 8x8, який використовують для заливки ділянки екрану та деякі інші.

2. Властивість Font:

1. Color – встановлює колір тексту;

2. Height – встановлює розмір шрифту в пікселях;

3. Name – визначає назву шрифту (Arial, Times New Roman тощо);

4. Size – визначає розмір шрифту в пунктах .

5. Style – визначає стиль шрифту (курсив, напівжирний, підкреслений тощо).

3. Властивість Pen:

1. Color – встановлює колір лінії;

2. Style – визначає стиль виведення лінії (суцільна лінія, пунктир тощо);

3. Width – задає ширину лінії в точках та деякі інші.

Методи об’єкту Canvas:

1. Метод Arc (X1, Y1, X2, Y2, X3, Y3, X4, Y4: Integer) – для малювання дуги.

2. Метод Ellipse (X1, Y1, X2, Y2: Integer) – дозволяє намалювати заповнений еліпс.

3. Метод FillRect (const Rect: TRect) – забезпечує заливку прямокутника.

4. Метод FrameRect (const Rect: TRect) – виводить незаповнений прямокутник.

5. Метод LineTo (X, Y: Integer) – малює лінію від покажчика до точки з координатами (X,Y).

6. Метод MoveTo (X, Y: Integer) – застосовують для переміщення поточного покажчика в нову позицію з координатами (X,Y).

7. Метод Polygon (const Points: array of TPoint) – призначений для малювання заповненого багатокутника.

8. Метод PolyLine (const Points: array of TPoint) – дозволяє намалювати незаповнений багатокутник.

9. Метод Rectangle (X1, Y1, X2, Y2: Integer) забезпечує виведення на екран заповненого прямокутника.

10.Метод RoundRect (X1, Y1, X2, Y2, X3, Y3: Integer) - заповненого прямокутника з закругленими краями.

11.Метод TextOut (X, Y: Integer; const Text: String) – призначений для відображення тексту на поверхні малювання.

12.Метод TextRect (Rect: TRect; X,Y : Integer; const Text: String) – призначений для відображення тексту, який визначається параметром Text на поверхні малювання, в ділянку виведення, що визначається параметром Rect.

30. Записи (структури) і файли у мові програмування Pascal (C++).

Структури – дозволяють об’єднувати в одному об’єкті значення різного типу. С задається за допомогою ключового слова STRUCT. Використання С у тілі програми можливе лише у випадку якщо буде оголошено об’єкт новоствореного типу.

STRUCT [ім‘я структури]

{

тип1 елемент1;

тип2 елемент2;

}; або [список_описів];

На відміну від описів інших типів даних, опис С не виділяє місця в пам’яті під елементи С. Її опис визначає лише шаблон, який описує характеристики змінних, що будуть розміщені в конкретній С. Щоб ввести змінні та зарезервувати для них пам'ять необхідно після фігурної дужки, що завершує опис С вказати список ідентифікаторів або окремо оголосити змінну типу С.

Доступ до окремого елемента С забезпечується оператором вибору, прямим селектором (.) та непрямим селектором (->).

Непрямий селектор використовується для доступу до елементів С через покажчики.

Приклад. Ввести дату народження 11 студента.

a[10].day=12;

*p->month=3;

cin.getline(a[b].name,sizeof(a[6].name));

anketa b={31,12,2001,”Petro”};

Для зміни першого типу визначена операція присвоєння, при цьому відбувається по елементне копіювання значень полів, але для порівняння С необхідно обов’язково перевірити рівність відповідних полів цих С.

ФАЙЛИ

Класичний підхід, прийнятий в С++, полягає в тому, що інформація про потік заноситься в структуру FILE, яка визначена у Ф stdio.h. Ф відкривається за допомогою ф-ї fopen, яка повертає покажчик на С типу FILE.

Синтаксис ф-ї fopen :

FILE *fopen(const char *filename, const char *mode);

Дана ф-я відкриває Ф із заданим ім'ям і зв'язує з ним потік. Аргумент mode вказує режим відкриття Ф.

Значення аргументу mode функції fopen:

“r”- Ф відкривається лише для читання;

“w”- створення нового Ф тільки для запису;

“a”- відкриття Ф тільки для додавання інформації в кінець Ф;

“r+”- відкриття існуючого Ф для читання та запису;

До вказаних специфікаторів в кінці або перед символом „+" може додаватися символ «t» (текстовий файл), або «b» (бінарний, двійковий файл).