Класифікація методів навчання

• Наукові методи (загальнодидактичні) – методи наукової діяльності, діяльності, адекватні відомим розумовим операціям (спостереження, дослід, порівняння, аналіз, синтез тощо), а також методи наукового дослідження (індуктивний, дедуктивний та ін.).

• Навчальні методи (частково-дидактичні) - методи, які були спеціально створені з метою здійснення ефективного вивчення навчального предмета (евристичний, навчання на моделях, метод доцільних завдань, метод телекомунікаційних проектів тощо).

Класифікація методів навчання
за джерелом знань

• вербальні (словесні)- лекція, розповідь, пояснення, бесіда, робота учнів з підручником, довідковою, науково-популярною і навчальною літературою, комп'ютерними програмами чи глобальною мережею Інтернет;

• наочні (демонстраційний експеримент) - демонстрація вчителем явищ і предметів, вчитель спрямовує хід спостережень і логіку міркування учнів;

• практичні - виконання лабораторних робіт, практикумів, робота з роздатковим матеріалом, розв'язування задач та ін.

Класифікація методів навчання
за рівнем пізнавальної активності та самостійності

• пояснювально-ілюстративний, або інформаційно-рецептивний — вчитель повідомляє матеріал, учні його сприймають (розповідь, шкільна лекція, пояснення, робота з підручником, демонстрація та ін.)

Як правило використовується при введенні нових понять. При цьому методі навчання діяльність вчителя зводиться де і подання нового навчального матеріалу, а діяльність учнів — до сприймання, усвідомлення, запам'ятовування матеріалу.

• репродуктивний — учень виконує дії за зразком, наданим учителем (відтворення знань і способів дій, діяльність за алгоритмом, програмою тощо)

Застосовується під час повторення вивченого на уроці, виконання домашнього завдання. Діяльність вчителя при цьому — аналізувати відповідь учня, виправляти його помилки, діяльність учнів — відтворювати те, що було зроблено в класі. Використовується для формування в учнів уміння застосовувати знання.

• проблемне навчання — вчитель ставить перед учнями проблему, демонструє шляхи її розв'язання; учні стежать за логікою розв'язування проблеми, одержують зразок розгортання пізнання;

Характеризуються тим, що вчитель, використовуючи слово і наочність, ставить проблему, а потім у формі пояснення чи лекції сам її розв'язує, показуючи тим самим процес пізнання. При цьому можуть певною мірою залучатися учні. Постановка проблем посилює увагу учнів, активізує процес сприймання і усвідомлення того, що пояснює вчитель

• частково-пошуковий або евристичний — учитель розділяє проблему на частини, учні здійснюють окремі кроки щодо розв'язування підпроблем;

Вчитель складає систему запитань для учнів, відповідаючи на які, учні відкривають для себе нове в навчальному матеріалі. Учні беруть активну участь у пошуку, який збуджується і спрямовується учителем, після ознайомлення з певними правилами чи законами, учні під керівництвом учителя доводять їх істинність; пошук нових знань здійснюється на основі аналогії.

• дослідницький — пошукова творча діяльність учнів стосовно розв'язування нових для них проблем.

Використовується в тому випадку, коли проблему перед учнями ставить або вчитель, або її формулюють самі учні і самостійно розв'язують цю проблему. Це дозволяє забезпечити учнів глибоко усвідомленими знаннями і формувати в них досвід творчої, самостійної дослідницької діяльності.

Зазначені методи можуть бути поділені на дві групи:

1) репродуктивні, при використанні яких учень засвоює готові знання і відтворює вже відомі йому способи діяльності;

2) продуктивні, які відрізняються тим, що учень здобуває суб'єктивно нові знання внаслідок творчої діяльності.

Наши рекомендации