Яким є особливо великий розмір завданої матеріальної шкоди?

Третім кваліфікованим видом даного злочину є завдання діями, передбаченими ч. 1 ст. 229 КК України, матеріальної шкоди в особливо великому розмірі. Відповідно до Примітки до ст. 229 КК України матеріальна шкода вважається завданою в особливо великому розмірі, якщо її розмір у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

На сьогодні лишається актуальною проблема визначення розміру матеріальної шкоди в особливо великому розмірі, завданою порушенням прав інтелектуальної власності на торговельні марки. Для цього необхідно провести відповідні розрахунки та враховувати відповідні положення чинного законодавства України у цій сфері.

Так, до 31 грудня 2003 р. один неоподатковуваний мінімум доходів громадян у розумінні вказаної Примітки складав 17 грн, відтак, матеріальною шкодою, завданою в особливо великому розмірі, вважалась шкода, яка була більшою або дорівнювала 17 тисяч гривень (17 грн х 1000). Однак з 1 січня 2004 р. набув чинності Закон України „Про податок з доходів фізичних осіб” (далі – „Закон про податок з доходів”), яким були встановлені інші правила обрахування неоподаткованого мінімуму доходів громадян при застосуванні саме норм кримінального законодавства. Так, при визначенні розміру матеріальної шкоди, завданої порушенням прав на торгівельну марку, відтепер слід керуватись пп. 22.5 ст. 22 Закону про податок з доходів.

Відповідно до цього пункту з 1 січня 2004 р. до 31 грудня 2004 р. розмір матеріальної шкоди в особливо великому розмірі для кваліфікації діяння винної особи за ч. 2 ст. 229 КК України мав бути більшим або дорівнювати 61 тис. 500 грн (61,5 х 1000), з 1 січня 2005 р. до 31 грудня 2005 р. – повинен бути більшим або дорівнювати 131 тис. грн (131 х 1000), а з 1 січня 2006 р. (175 х 1000) – 175 тис. грн (тисяча неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).

Слід підкреслити, що на майбутнє упродовж 2006-2007 рр., зважаючи на положення Закону про податок з доходів, а також на підвищення розміру заробітної плати, розмір завданої матеріальної шкоди в особливо великому розмірі, який буде необхідним для кваліфікації відповідних діянь винної особи за ч. 2 ст. 229 КК України, ще більше підвищиться.

Крім того, у правозастосовній практиці існує дещо інший підхід до розрахунку розміру матеріальної шкоди, яка завдається при вчиненні діянь, передбачених ст. 229 КК України, відповідно до якого під час вирахування зазначеної матеріальної шкоди враховується підвищення мінімальної заробітної плати протягом відповідного року, хоча, як наголошувалося, у пп. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 Закону про податок з доходів чітко визначено, що податкова соціальна пільга визначається у розмірі, що дорівнює одній мінімальній заробітній платі у розмірі (у розрахунку на місяць), встановленій законом саме на 1 січня звітного податкового року.

Виходячи з того, що відповідно до ст. 89 Закону з 1 січня 2004 р. розмір мінімальної заробітної плати складав 205 грн на місяць, а з 1 вересня 2004 р. – 237 грн на місяць, відповідний розмір матеріальної шкоди, необхідний для притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 229 КК України на 2004 р. складав: з 1 січня до 1 вересня 2004 р. – 61 тис. 500 грн, а з 1 вересня до кінця 2004 р. – 71 тис. 100 грн.

Аналогічно, враховуючи, що сума мінімальної заробітної плати протягом 2005 р. також змінювалась упродовж року відповідно до положень ст. 82 Закону про державний бюджет на 2005 рік і змінюватиметься протягом 2006 р. згідно із ст. 82 Закону про державний бюджет на 2006 рік, розрахунок суми матеріальної шкоди складатиме таке: з 1 січня до 31 березня 2005 р. – 131 тис. грн, з 1 квітня до 30 червня 2005 р. – 145 тис. грн, з 1 червня до 31 серпня 2005 р. – 155 тис. грн, з 1 вересня до 31 грудня 2005 р. – 166 тис. грн, з 1 січня 2005 р. по 1 липня 2006 р. – 175 тис. грн, з 1 липня до 1 грудня 2006 р. – 187 тис. 500 грн, з 1 грудня до 31 грудня 2006 р. – 200 тис. грн.

На нашу думку, таке законодавче регулювання не сприяє кримінально-правовій охороні прав інтелектуальної власності на торговельні марки від злочинних посягань та запобіганню вчиненню порушень зазначених прав. Навпаки чинне законодавче регулювання фактично заохочує злочинців до вчинення порушень відповідних прав інтелектуальної власності, гарантуючи їм уникнення від кримінальної відповідальності, якщо розмір матеріальної шкоди, завданий даними порушеннями суб’єктам прав інтелектуальної власності на відповідну торговельну марку, складатиме суму, яка є меншою від необхідної для притягнення до кримінальної відповідальності.

Крім того, Закон про податок з доходів не повинен встановлювати кримінально-правові норми, оскільки за предметом регулювання (податкові правовідносини) не має до них відношення.

Зважаючи на наведене, постає питання виключення із зазначеного Закону пп. 22.5 ст. 22 та повернення до визначення одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян у кримінальному законодавстві на рівні 17 грн, що мало місце до 1 січня 2004 р. На наш погляд, не виключається також пропозиція про певне збільшення даного мінімуму, однак, у будь-якому випадку він не повинен бути таким, аби змінювати кваліфікацію злочинів, що наразі склалося у зв’язку з дією пп. 22.5 ст. 22 Закону про податок з доходів фізичних осіб.