Особливості використання прикметників

ТЕМА. Морфологічні норми сучасної української мови

У професійному мовленні

План

3. Особливості вживання прикметників, числівників у текстах офіційно-ділового та наукового стилів.

4. Дієслово, його форми у діловому мовленні.

3. Особливості вживання прикметників, числівників у текстах офіційно-ділового та наукового стилів.

Прикметник

Прикметник – самостійна частина мови, що називає ознаку, якість або властивість предмета, явища, істоти і відповідає на питання який ? чий ? Виділяють такі семантичні групи прикметників : якісні, відносні та присвійні. Прикметники змінюються за числами, родами та відмінками. Якісні прикметники мають ступені порівняння : вищий і найвищий, які можуть виражатися простими ( синтетичними ) і складеними ( аналітичними ) формами.

Творення ступенів порівняння прикметників

Прикметники вищого ступеня набувають певного значення в плані кількісного виміру ознаки. Існує дві форми вираження : проста ( синтетична ) і складена ( аналітична ). Проста форма вищого ступеня порівняння утворюється додаванням суфіксів –ш, -ішдо основи початкової форми прикметника : глибокий – глибший, білий – біліший. Складена форма вищого ступеня утворюється сполученням слова більш ( менш ) та початкової форми прикметника : уважний – менш уважний, корисний – більш корисний. Для підсилення ознаки порівняння використовують прислівники : ледь, значно, ще, незрівнянно. Наприклад, значно розумніший, ще вищий, незрівнянно кращий.

Прикметники найвищого ступеня передают повну, абсолютну перевагу одного предмета над іншими за якоюсь відомою ознакою.

Проста форма найвищого ступеня порівняння утворюється від основи прикметника вищого ступеня за допомогою префікса най- : щедріший – найщедріший, вищий – найвищий, довший – найдовший. Для підсилення цієї форми використовують частки як, що: якнайближчий, щонайсильніший. Склалена ( аналітична ) форма найвищого ступеня прикметників утворюється шляхом сполучення слів антонімічного значення найбільш, найменш з початковою формою прикметника : найменш рішучий, найбільш вибагливий. Найвищий ступінь прикметника, що передає властивості живих істот, утворюється за допомогою прикметника вищого ступеня у поєднанні його із словосполученням за ( від ) + усіх, наприклад : веселіший від усіх, щедріший за усіх.

Особливості використання прикметників

1. Перевага надається прикметникам книжного походження : чинний, лаконічний, бюджетний, національний.

2. Необхідно уникати вживання прикметників з розмовної, зниженої лексики, з двозначним змістом, суфіксами збільшеності, зменшеності й пестливого забарвлення тощо. Наприклад, працьовитий ( неправильно – роботящий ), молоді ( неправильно – молодії ).

3. У використанні ступенів порівняння окремих якісних прикметників перевага надається аналітичним формам, які утворюються за допомогою прислівників більш, менш ( вищий ступінь порівняння ) чи найбільш, найменш ( найвищий ступінь порівняння ) : менш працьовитий,найбільш впевнений.

Неправильним є використання таких конструкцій, як більш рішучіший, найменш дотепніший. Типовою помилкою при вживанні форм ступенів порівняння прикметників є використання російськомовних конструкцій самий + початкова форма прикметника: найвищий ( неправильно – самий високий ), найекономніший ( самий економний ).

4. У формах місцевого відмінка однини чоловічого та середнього роду ( з двох форм –ому, -ім ) слід використовувати закінчення –ому: на попередньому засіданні, на старому агрегаті.

5. Уникати вживання присвійних прикметників, замінюючи їх іменниками або відповідними прикметниковими формами : розпорядження декана ( неправильно – деканове розпорядження ), пропозиції Власенка ( неправильно – Власенкові пропозиції ).

6. Правильно утворювати прикметники, похідні від географічних назв : калуський, заліщицький, тернопільський.

7. Узгодження прикметників з іменниками на означення певних професій, посад, звань осіб жіночої статі – у формі чоловічого роду : досвідчений інженер, відомий професор.

8. Активним є явище термінологізації прикметникових сполук : балансова вартість, підзвітна особа, платіжна картка.

Числівник

Числівник – це повнозначна змінна частина мови, яка означає абстрактне число, кількість однорідних предметів, кількість частин від цілого або місце предмета в ряду однорідних при лічбі. Числівники відповідають на питання скільки ? котрий ?

За значенням і граматичними ознаками числівники поділяються на кількісні і порядкові. Кількісні числівники означають назви абстрактних чисел чи кількість предметів : вісім хвилин, двадцять студентів, сто сорок будинків. Поділяються на групи : власне кількісні, збірні, дробові та неозначено-кількісні. Порядкові числівники означають порядок предметів при лічбі або місце предмета в ряду однорідних. : десятий день, двісті друга сторінка.