Тенденції правової охорони засобів індивідуалізації

Дослідження інституту засобів індивідуалізації неможливе без окреслення існуючих тенденцій та прогнозування перспектив його розвитку.

Насамперед, спостерігається поступове об'єднання норм, що стосуються правової охорони окремих засобів індивідуалізації, в єдиний правовий масив, при створенні якого враховуються особливості правового режиму кожного конкретного засобу індивідуалізації. Незважаючи на те, що на сьогоднішній день у законодавстві України існують декілька законів, присвячених правовій охороні засобів індивідуалізації (Закон України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" та Закон України "Про охорону прав на зазначення походження товарів"), можна прогнозувати поступове зближення їх правових норм та об'єднання останніх в єдиному правовому акті. Зокрема, в Російській Федерації у четвертій частині Цивільного кодексу1 положення, присвячені праву на засоби індивідуалізації юридичних осіб, товарів, робіт, послуг і підприємств, втілені в окремій главі. У ЦК України норми, які стосуються охорони комерційних найменувань, торговельних марок та географічних зазначень розміщені у різних главах Кодексу, проте вони розташовані єдиним масивом у статтях 489-504 ЦК України, а тому охорона засобів індивідуалізації також має комплексний характер.

Необхідно також зазначити, що на сьогодні розроблений проект закону України "Про охорону прав на торговельні марки, географічні зазначення та комерційні найменування". Ним пропонується уніфікувати правові норми з приводу набуття та здійснення прав інтелектуальної власності на торговельні марки, географічні зазначення та комерційні найменування. Проте наразі розвиток законодавства про засоби індивідуалізації у вітчизняному законодавстві здійснюється незбалансовано. На сьогоднішній день на неналежному рівні забезпечується охорона комерційних найменувань, що спричиняється відсутністю спеціального системного нормативного акта регламентації відносин у галузі їх використання, процедури та порядку державної реєстрації, захисту суб'єктивних прав на комерційні найменування. Крім того, норми існуючих законів у сфері правової охорони засобів індивідуалізації не приведені у відповідність до ЦК України.

Іншою тенденцією розвитку законодавства про охорону засобів індивідуалізації є вплив на його формування положень міжнародних договорів, насамперед Угоди ТРІПС, та його гармонізація з директивами Європейського Союзу. Законом України від 18 березня 2004 р. була затверджена Загальнодержавна програма адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу2. На її виконання прийнята низка актів Кабінету Міністрів, спрямованих на забезпечення відповідності національного законодавства про охорону промислової власності вимогам законодавства ЄС. Проте слід зазначити, що автоматичне запозичення положень міжнародних документів без врахування особливостей розвитку національної системи охорони засобів індивідуалізації не завжди може мати позитивні наслідки.

Інший аспект проблеми охорони засобів індивідуалізації полягає у забезпеченні ефективного функціонування існуючих нормативних документів. Особливо гостро дана проблема постає у сфері географічних зазначень. Незважаючи на тривале існування Закону України "Про охорону прав на зазначення походження товару" та створення відповідного державного реєстру, можна констатувати, що з моменту створення національної системи охорони географічних зазначень кількість зареєстрованих кваліфікованих зазначень є незначною. Причина невисокої активності підприємців в охороні позначень як географічних зазначень вбачається в ускладненій процедурі їх реєстрації та необхідності постійного підтримання високої якості продукту за рахунок використання характерних для даного регіону природних чи людських факторів. Тому практика пішла по шляху більш спрощеної реєстрації географічних назв в якості торговельних марок. Зазначена ситуація не може вважатися прийнятною з огляду на наявність суттєвої різниці в об'єктах та механізмі охорони торговельних марок та географічних зазначень. її покращенню може сприяти спрощення процедури реєстрації географічних зазначень та встановлення обмежень на реєстрацію як торговельних марок географічних назв, що застосовуються у назві товару.

Розвиток інституту засобів індивідуалізації передбачає не лише розширення видової чисельності об'єктів охорони, а й деталізацію правового режиму охорони окремих різновидів ідентифікуючих позначень. Зокрема, у 2003 р. до Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" була внесена ст. 25, спрямована на забезпечення охорони добре відомих товарних знаків. На розвиток її положень був затверджений Порядок визнання знака для товарів і послуг добре відомим в Україні Апеляційною палатою Державного департаменту інтелектуальної власності, який встановив критерії, процедуру та особливості захисту суб'єктивного права на добре відомі торговельні марки. З 2003 р. у судовому порядку та Апеляційною палатою добре відомим було визнано вже понад десяток торговельних марок відомих українських та зарубіжних товаровиробників.

Потребує нормативного вирішення питання конфліктів суб'єктивних прав на засоби індивідуалізації, що мають подібні об'єкти. Зокрема, співвідношення прав на торговельну марку та промисловий зразок, торговельну марку та комерційне найменування тощо. Виникнення ймовірних судових спорів можна мінімізувати шляхом перевірки при реєстрації нового позначення на предмет тотожності чи схожості з раніше зареєстрованими іншими видами засобів індивідуалізації. Даний підхід видається найбільш вірним, проте його реалізація може занадто ускладнити процедуру реєстрації нових засобів індивідуалізації, що наразі також є досить тривалою. Інший спосіб полягає у законодавчому розмежуванні об'єктів різних засобів індивідуалізації шляхом обмеження реєстрації тих об'єктів, що збігаються з іншими розрізняльними позначеннями. Законодавство про засоби індивідуалізації у перспективі має також вирішити дану проблему.

Цивільно-правовий інститут засобів індивідуалізації наразі перебуває лише на стадії свого становлення. На його розвиток впливають різні фактори: зміни в економічній сфері, досягнення у галузі інформаційних технологій, адаптація законодавства України до вимог міжнародних документів і права кран-членів ЄС. Системно вони сприяють об'єднанню в єдиний правовий масив положень про охорону різних засобів індивідуалізації з врахуванням особливостей правової природи кожного виду ідентифікуючого позначення. У даній сфері спостерігається певні недоліки та суперечності, відсутність системних підходів до правової охорони. Вирішення цих та інших проблем, що виникають у сфері охорони засобів індивідуалізації має здійснюватися комплексно, з урахуванням вітчизняних традицій нормотворення та зарубіжного досвіду, виходячи з положень доктрини та потреб практики.

Якщо міжнародним договором, у якому бере участь Україна, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про промислову власність, то застосовуються правила міжнародного договору. Так, Закон України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" в ст. З "Міжнародні договори" проголошує: "Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про винаходи (корисні моделі), то застосовуються правила міжнародного договору".