Поняття про речення. Основні ознаки речення

В ієрархічній системі синтаксичних одиниць речення посідає центральне місце. Воно розглядається, з одного боку, як одиниця, що утворюється зі слів і словосполучень, а з другого - як одиниця, що вичленовується з тексту. Утворюючи речення, слова й словосполучення об'єднуються синтаксичними відношеннями й виражають думку, тобто якесь повідомлення про предмети і явища дійсності. У реченні виражається ставлення мовця до фактів дійсності з погляду ствердження, заперечення, непевності, вірогідності, невірогідності.

Переважна більшість речень має типову формально-синтаксичну будову - наявність предикативної пари (підмета і присудка).

Речення - багатоаспектна одиниця, виділення якої базується на таких ознаках, які репрезентують його структурно-семантичну єдність:

1) самостійність функціонування;

2) предикативність;

3) інтонаційна оформленість та смислова завершеність;

4) граматична організованість.

Сукупність цих ознак і характеризує речення як одиницю мови й мовлення.

Отже, речення - це граматично й інтонаційно оформлена за законами певної мови комунікативна одиниця, яка є основним засобом формування, вираження й повідомлення думок, вольових почуттів, емоцій: / спасе того в недолі наша мрія золота, наше гасло і мета: рідна мова в рідній школі; Живіть! Ідіть на сизі гори, в тернах співаючи пісні, летіть в незмірені простори, назустріч сонцю і весні (3 тв. О. Олеся).

Головні члени речення — це підмет і присудок.

Підметом називається головний, граматично незалежний член речення, що називає предмети, опредмечені ознаки або дії, предикативна ознака якого розкривається присудком. Підмети переважно виражається формою називного відмінка субстантивного слова. Вони бувають простими (виражені одним словом) і складеними (вираженими двома і більше словами).

Способи вираження підмета:

1.Іменник у називному відмінку будь-якого лексико-граматичного розряду: Нагріта сонцем рілля дихає парою. Петро Іванович з самого ранку виходив на своє подвір 'я подивитися на схід сонця.

2.Займенником будь-якого семантичного розряду у формі називного відмінка або синтаксично зв'язаним словосполученням займенника з іменником або іншим займенником: Він з Миколою ніяк поладнати не міг.

3.Субстантивованим прикметником або дієприкметником: Їздові тихенько перемовлялися.

4.Числівником або синтаксично зв'язаним словосполучення числівника з іменником або займенником: Двоє вийшли з лісу. Два місяці - це термін, відведений для виконання роботи.

5.Граматично незалежним інфінітивом або сполученням інфінітива з іменником: Працювати — її улюблене заняття.

6.Фразеологізмом: Бити байдики - мрія будь-якого ледаря.

7.Реченням: «Я буду літати!» - лунало в його голові.

Присудком називається головний, граматично залежний від підмета член речення, що розкриває його предикативну ознаку, який називає дію або стан предмета, характеризує предмет, кваліфікує предмет.

Присудки поділяються на прості та складені.

Простий присудок виражається особовою формою дієслова, що передає лексичне і граматичне значення.

Хмари спустилися на поля.

Складені присудки поділяються на два види: дієслівні та іменні.

Складений дієслівний присудок виражаєтьсядопоміжним дієсловом, що передає граматичне або граматичне і частково лексичне значення та смисловою частиною, вираженоюінфінітивом, що передає лексичне значення. Замість допоміжного дієслова може виступати прикметник з модальним значенням (готовий, радий, необхідний) або модальне слово (треба, можна, необхідно, не можна).

Людина прагне вчитися. Яготовий поговорити з вами. Нам необхідно зустрітися.

Складений іменний присудок виражаєтьсядієсловом-зв'язкою, що передає граматичне або граматичне і частково лексичне значення, таіменною частиною (призв'язковим елементом), що передає лексичне значення.

Зв'язка зазвичай представлена дієсловами бути, ставати, робитися, здаватися, опинитися тощо, причому вона може бути матеріально вираженою (тобто наявною в реченні) або опущеною (як правило, опускається дієслово-зв'язка бути у формі теперішнього часу).

Хлопчаки, принишклі, дивилися вслід вантажівці, / 1 поки той не від'їхав за перехрестя, / 2 поки не розсіялася піднята їм пил, / 3 поки сам він не став клубом пилу / 4.

Горизонтальна схема (лінійна) – схема, відбиває розташування простих речень у складі складного:

[] 1, (поки – союз) 2, (поки – союз) 3, (поки – союз 4).

Вертикальна схема (структурна) – схема, відбиває не розташування простих речень у складі складного, а їх залежність від головного речення і інших придаткових:

[] 1

↓

(поки – союз) 2, (поки – союз) 3, (поки – союз) 4