Права на об’єкти промислової власності

Тема 7: Нематеріальні активи та ресурси підприємства

1. Поняття і класифікація нематеріальних активів і ресурсів підприємства

2. Оцінка вартості та амортизація нематеріальних активів

3. Реалізація права власності на нематеріальні ресурси

1. Поняття і класифікація нематеріальних активів і ресурсів підприємства

П(С)БО 8 "Нематеріальні активи"

1. Це Положення (стандарт) визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про нематеріальні активи і незавершені капітальні інвестиції в нематеріальні активи та розкриття інформації про них у фінансовій звітності.

2. Норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами усіх форм власності (крім бюджетних установ).

3.Це Положення (стандарт) непоширюється на гудвіл та операції з нематеріальними активами,особливості обліку яких визначаються іншими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

4. Закону України „Про охорону прав на зазначення походження товарів” ЧИННИЙ

Нематеріальні ресурси – ресурси, які не мають матеріальної основи, але здатні давати прибутки або користь підприємству впродовж досить тривалого періоду. Головною особливістю таких ресурсів є відсутність можливості визначення загального конкретного розміру користі, вигоди, яку вони дають підприємству.

Нематеріальний ресурс – це невід’ємна складова потенціалу підприємства, призначена для забезпечення економічної користі протягом певного періоду часу, яка не має уречевленої форми.

Нематеріальні активи - вкладені грошові кошти підприємства Із нематеріальні об'єкти, які визнаються об’єктом права власності конкретного підприємства, використовуюіься протягом відносно тривалого періоду (більше року) в й ото господарській діяльності і мають приносити прибуток (величину якого важко прогнозувати).

Характерні ознаки нематеріального активу:

• не мас грошової форми;

• не мас матеріальної форми;

• не є дебіторською заборгованістю;

• використовується на підприємстві більше року (або операційного циклу, якщо його тривалість перевищує один рік);

Нематеріальний актив визнається підприємством, якщо існує ймовірність отримання майбутніх економічних вигод*, пов’язаних з його використанням, а також вартість активу може бути достовірно визначена.

*Майбутні економічні вигоди, які очікують отримати від нематеріального активу, можуть включати дохід від реалізації продукції, заощадження витрат або інші вигоди, які є результатам використання підприємством цього активу. Наприклад, використання об’єктів інтелектуальної масності у виробничому процесі може зменшити майбутні виробничі втрат або збільшити майбутні доходи.

Склад нематеріальних активів:

1. Права на об’єкти промислової власності.

2. Права на об’єкти, що охороняються авторським і суміжними правами.

3. Інші права власності і користування.

Права на об’єкти промислової власності

Промислова власність - поняття, яке застосовується для позначення виключного права на використання певних немітеріальних ресурсів (винаходів, товарних знаків тощо).

До об'єктів промислової власності належать:

Ø винаходи;

Ø промислові зразки;

Ø корисні моделі;

Ø товарні знаки і знаки обслуговування;

Ø зазначення походження товару;

Ø фірмове найменування (назва).

Винахід - позначене істотною новизною вирішення технічного або технологічного завдання, яке дає позитивний ефект і відповідає умовам патентоспроможності (новизні, винахідницькому рівню, промисловій придатності).

Об’єктом винаходу може бути:

§ продукт (прилад, речовина, культура клітин і рослин і тварин);

§ спосіб (процес виконання дій);

§ застосування раніше відомого продукту або способу за новим призначенням.

Промисловий зразок - нове, придатне до здійснення промисловим способом художнє вирішення виробу, в якому досягається єдність технічних та естетичних властивостей. Художнє вирішення конкретної форми виробу називається промисловим зразком і забезпечується правовою охороною за умов його новизни, оригінальності та придатності до промислового виготовлення.

Корисна модель - нова за виглядом, формою, розміщенням частин або побудовою модель, придатна до промислового виготовлення. Предметом технічного рішення тут є тільки конструкція виробу, його форма.

Товарний знак - оригінальна позначка, яка має правовий захист і призначена для виділення конкретного товару серед інших подібних. Якщо під товарним знаком надаються послуги, він називається знаком обслуговування.

Бренд - широко відома торгова марка, синонім якості, якій споживачі беззаперечно довіряють. Поняття „бренд” і „товарний знак” не є синонімами. Товарний знак - категорія юридична, а бренд - маркетингова. Далеко не кожен товарний знак є брендом, і напроти - відомі випадки, коли бренди на початку використання не були захищені як товарні знаки.

Власник товарного знаку (знаку обслуговування) може проставляти поряд з ним попереджувальне маркування:

- ознака того, що на товарний знак отримано свідоцтво про державну

реєстрацію, і він має правовий захист з боку держави;

ТМ- означає, що товарний знак знаходиться на стадії реєстрації (заявку на реєстрацію подано, але охоронні документи ще не отримані);

SМ - ознака того, що на знак обслуговування отримано свідоцтво про державну реєстрацію, і він має правовий захист з боку держави;

Види товарних знаків.

• словесні - слова або абревіатура;

• зображувальні – композиції ліній, плям, фігур або форм на площині;

• обє’мні- композиції фігур у просторі;

• комбіновані - поєднання образотворчих, словесних і об’ємних елементів;

• інші - звуки, мелодії, запахи.

Зазначення походження товару - категорія, що охоплює (об'єднує) такі терміни:

- просте зазначення походження товару;

- кваліфіковане зазначення походження товару.

Відповідно до Закону України „Про охорону прав на зазначення походження товарів” (чинний 2014) просте зазначення походження товару - це будь-яке словесне чи зображувальне (графічне) позначення, що прямо чи опосередковано вкачує на географічне місце походження товару.

Кваліфіковане зазначення походження товару - категорія, що охоплює (об’єднує) наступні терміни: назву місця походження товару і географічне зазначення походження повару.

Географічне зазначення походження товару — назва географічного місця, яка вживається як позначення у назві товару, що походить із цього географічного місця та має певні якості, репутацію або інші характеристики, в основному зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами чи людським фактором або поєднанням цих природних умов і людського фактора.

Географічне місце - будь-який географічний об’єкт із офіційно визначеними межами, зокрема: країна, регіон як частина країни, населений пункт, місцевість тощо.

„Коньяк” і „шампанське” - це зазначення назв французьких провінцій (тобто, ці слова можуть претендувати на визнання у якості зазначення походження товару). Проте, якщо ці назви попадуть в нормативних актах до переліку видових*, французька сторона не матиме змоги отримати на них в Україні охорону. У випадку, коли коньяк і шампанське не попадуть до переліку видових назв, за бажанням французи можуть зареєструвати їх в Україні. Тоді вітчизняним підприємствам, шо використовують ці назви, потрібно буде, скоріше за все, змінювати етикетки і назви підприємств.

*Видова назва товару - застосовувана в назві товару назва географічного місця, в якому спочатку товар цього виду вироблявся, яка згодом стала загальновживаною в Україні як позначення (назва) певного виду товару безвідносно до конкретного місця його походження.

Фірмове найменування вказує на підприємство без посилань на продукцію, яку воно виробляє. Фірмове найменування – це стале позначення підприємства (фірми, компанії, тощо) або окремої особи, від імені якої здійснюється виробнича або інша діяльність. Фірмове найменування використовується для розпізнавання підприємств і виокремлювання їх з-поміж інших. На відміну від знаків для товарів і послуг, які уможливлюють ідентифікацію конкретних товарів та послуг даного підприємства, фірмове найменування вказує на підприємство як таке, без будь-яких посилань на товари та послуги, які воно постачає на ринок. Фірмове найменування ідентифікує підприємство, є символом його репутації, незалежно від того, які товари і послуги воно реалізує на ринку. Комерційне найменування – це позначення, яке надає можливість вирізнити одну особу, що виготовляє та (або) реалізує товари або надає послуги з-поміж інших.

Доменні імена – це імена, що використовуються для адресації комп’ютерів і ресурсів в Інтернеті.

Власники об’єктів промислової власності отримують виключні права на їх використання за допомогою патентів на винахід, промисловий зразок, корисну модель, а також свідоцтв на товарний знак.

. Патентом називається виданий державним органом (патентним відомством) охоронний документ, який підтверджує право його власника на відповідний об’єкт промислової власності. Патент забезпечує його власнику:

- виключне право використовувати винахід (корисну модель, промисловий зразок) на свій розсуд;

- право забороняти третім особам використовувати винахід (корисну модель, промисловий зразок) без дозволу власника;

- можливість передавати на підставі договору право власності на винахід (корисну модель, промисловий зразок) будь-якій особі, яка стає правонаступником власника патенту;

- право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання винаходу (корисної моделі, промислового зразка) на підставі ліцензійного договору;

- право подати до патентного відомства для офіційної публікації заяву про надання будь-якій особі дозволу на використання запатентованого винаходу (корисної моделі, промислового зразка).

Реєстрацію прав на об’єкти інтелектуальної, в тому числі промислової власності в Україні здійснює Державний департамент інтелектуальної власності у складі Міністерства освіти і науки України. Патент на винахід видається суб’єктам промислової власності на 20 років, термін дії інших охоронних документів -10 років.

Для отримання свідоцтва на об’єкти інтелектуальної власності юридична або фізична особа повинна подати до Департаменту заявку на реєстрацію. Департамент проводить експертизу заявки і, на основі рішення про реєстрацію об’єкта та за умов сплати збору за видачу свідоцтва, в офіційному бюлетені публікує відомості про видачу охоронного документа. Одночасно з публікацією відомостей про видачу свідоцтва здійснюється державна реєстрація об’єкта - вносяться відомості до Державного реєстру України. Видача свідоцтва здійснюється в місячний термін після державної реєстрації. Свідоцтво про державну реєстрацію надає власнику виключне право користування нематеріальним об’єктом, а також право забороняти іншим особам використовувати без дозволу на те власника цей об’єкт.

Правова охорона простого зазначення походження товару надається на підставі його використання. Правова охорона простого зазначення походження товару полягає у недопущенні використання зазначень, що є неправдивими (фальшивими) чи такими, що вводять споживачів в оману щодо дійсного географічного місця походження товару. Просте зазначення походження товару не підлягає реєстрації.

В Україні правова охорона кваліфікованим зазначенням походження товарів надається Законом на підставі їх реєстрації, яка діє безстроково від дати реєстрації.

Правова охорона надається географічному зазначенню походження товару, щодо якого виконуються такі умови:

а) воно є назвою географічного місця, з якого даний товар походить;

б) воно вживається як назва даного товару чи як складова частина цієї назви;

в) у вказаному цією назвою географічному місці наявні характерні умови та людський фактор, що надають товару певних якостей чи інших характеристик;

г) позначуваний цією назвою товар має певні якості, репутацію чи інші характеристики, в основному зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами та людським фактором;

д) хоча б основна складова позначуваного цією назвою товару виробляється або переробляється в межах зазначеного географічного місця.

Правова охорона може бути надана однаковим зазначенням походження товару, що використовуються для позначення різних за властивостями однорідних товарів, за умови забезпечення при використанні цих зазначень відмінностей, достатніх для запобігання введенню в оману споживачів щодо дійсної ідентифікації товарів.

Власник свідоцтва на зазначення походження товару не має виключною права на його використання і не може давати дозволу на це іншим зацікавленим особам, тобто Закон надає суб’єктам підприємницької діяльності право використання зареєстрованого зазначення походження товару, проте не надає права розпоряджатися ним, на відміну від товарного знаку.