Вимоги до оформлення списку використаних джерел 3 страница
Абсолютні показники туристських потоків не дозволяють судити про рівень туристської активності окремої країни, оскільки вони залежать від загальної площі та чисельності населення. Тому для оцінки інтенсивності прибуттів (вибуттів) студент повинен використовувати відносні показники. Інтенсивність прибуттів визначається як кількість туристів на 1 жителя країни. Інтенсивність прибуттів можна оцінювати в відсотках, тобто з розрахунку на 100 чоловік населення приймаючої країни. У цілому по світу цей показник дорівнює 0,11 (11 %). По окремих регіонах і групах країн цей показник істотно відхиляється від середньосвітового значення. Якщо в Центральній Африці та Південній Азії він складає 0,005, то в Карибському басейні та Океанії не менше 0,4. Найвища туристська активність наголошується в Європі - понад 0,6. В окремих країнах розкид значень ще більший: у Китаї - 0,02, Франції - 1,3, Андоррі - 26. Аналогічним чином визначається інтенсивність вибуттів. Зручніше оцінювати виїзд у відсотках (на 100 жителів країни виїзду), оскільки це показує, яка частина її населення виїжджає. Для поїздок за кордон максимальні значення показника характерні для Північної і для Західної Європи - більше 70 %. У деяких країнах (Німеччина, Нідерланди) інтенсивність вибуттів складає більше 100 %. Це означає, що частина туристів виїжджає два й більше разів на рік.
Інший показник у статистиці турпотоків - тривалість перебування. Він вимірюється кількістю ночівель, які здійснив турист. Тривалість перебування всіх туристів у країні протягом певного тимчасового періоду підраховується підсумовуванням кількості ночівель, які здійснили всі туристи. Загальна кількість ночівель - показник більш гнучкий, ніж кількість туристських прибуттів. Наприклад, Франція за прибуттями значно випереджає Іспанію, але тривалість перебування там туристів значно менше. У результаті Іспанія випереджає Францію і за кількістю ночівель і за доходами від туризму. Тому в туристській характеристиці країни студенту необхідно вказати середню тривалість перебування одного туриста в країні,оскільки цейпоказник, якісно характеризує тривалість відвідин. Залежно від тривалості перебування (числа ночівель) бажано виділити сегменти ринку подорожей, які домінують у країні. Середня тривалість перебування найзначніша для країн, віддалених від основних туристських ринків: Австралія - 24 ночівлі, Нова Зеландія - 19. Для невеликих за площею країн, а також орієнтованих на діловий туризм, середня тривалість перебування складає мінімальну величину: Сінгапур - 3 дні, Гонконг - 3,9 днів.
У результаті аналізу показників туристських потоків студент повинен вказати домінуючий тип туризму в країні - внутрішній або міжнародний; в’їзний або виїзний.
У статистиці туристських доходів і витрат враховується сума грошей, увезених (вивезених) туристами при поїздках за кордон із туристською метою. Іноземні туристи, оплачуючи товари та послуги, забезпечують надходження валюти до бюджету приймаючої країни (туристський дохід) і тим самим активізують її платіжний баланс. Тому приїзд іноземних туристів отримав назву активного туризму. Навпаки, виїзд туристів зв’язаний з відтоком грошей з країни їх постійного мешкання (туристська витрата). Міжнародні платежі за туристськими операціями такого роду фіксуються в пасиві платіжного балансу країни - постачальника туристів, а сам туризм іменується пасивним. У ході написання курсової роботи особливу важливість має для студента підрахунок туристського сальдо, яке визначається як різниця між доходами та витратами в туризмі. На сьогоднішній день позитивне туристське сальдо мають країни з надходженням валюти, що перевищує витрати на міжнародний туризм (США, Франція, Китай). Негативне туристське сальдо характерне для країн — донорів міжнародного туризму, які поставляють на міжнародний туристський ринок численних мандрівників (Німеччина, Японія, Великобританія). Необхідно запам’ятати, що туристське сальдо світу дорівнює нулю, оскільки доходи та витрати туристів рівні.
9.2. Характеристика видів туризму за мотивацією та основних туристських центрів країни. У вітчизняній спеціальній літературі прийнято виділяти види туризму за комплексом ознак (мотив поїздки, технологія туристичних послуг, тип рекреаційних ресурсів). У міжнародній практиці значне місце займають лікувально-оздоровчий, спортивно-оздоровчий, пізнавальний, подієвий, діловий, науковий, релігійний, розважальний та круїзний види туризму, а також шоп-туризм. Студенту слід перерахувати найпоширеніші види туризму в країні й надати коротку характеристику кожного з них за таким планом: географія розповсюдження, основні туристські центри, особливості надання послуг.
ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ
Курсову роботу друкують на комп’ютері з одного боку аркуша білого паперу формату А4 (210х297 мм) з полуторним міжрядковим інтервалом.
Загальний обсяг курсової роботи складає 30-40 сторінок друкованого тексту без урахування списку використаної літератури та додатків. Значне перевищення встановленого обсягу може бути свідченням недостатнього орієнтування студента в матеріалі, його невміння відмежовувати головне від другорядного. У той самий час надто малий обсяг роботи не дозволяє з достатньою повнотою розкрити тему. Крім того, має бути витримане оптимальне співвідношення між структурними складовими роботи. Так, зокрема, сумарний обсяг вступу та висновків не повинен перевищувати п’ятої частини її загального обсягу. Текст курсової роботи необхідно друкувати, залишаючи поля: вгорі, внизу - 20 мм, з лівого боку - 30 мм, з правого боку - 15 мм. Абзац - 1,25. Шрифт - Times New Roman, кегль - 14. Шрифт друку повинен бути чітким, чорного кольору, середньої жирності. На другій сторінці курсової роботи подається зміст роботи. Наприклад:
ЗМІСТ
ВСТУП ………………………………………………………........3-5
РОЗДІЛ 1 НАЗВА РОЗДІЛУ…………….……………………6-21
1.1.Назва параграфу…….…………………………………6-13
1.2.Назва параграфу…….………………………………..13-21
РОЗДІЛ 2 НАЗВА РОЗДІЛУ…………………………...……22-37
2.1. Назва параграфу…………..….....…….……………..22-29
2.2. Назва параграфу………...…….……………..………29-37
ВИСНОВКИ...………………………………………………………...38-40
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……..41-42
ДОДАТКИ…..……………………………………………….………..43-47
Заголовки структурних частин курсової роботи, а саме: «ЗМІСТ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ», «ДОДАТКИ» друкують великими літерами симетрично до тексту.
Заголовки підрозділів (параграфів) друкують з абзацу маленькими літерами (крім першої літери, яка друкується великою). Крапка в кінці заголовків не ставиться. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапками.
Відстань між заголовком структурних частин, підрозділів (параграфів) та текстом повинна дорівнювати 2-3 інтервалам. Кожну структурну частину роботу слід починати з нової сторінки.
Курсова робота починається з титульного аркуша, на якому вказуються:
§ повне найменування вищого навчального закладу та кафедри, де виконується наукове дослідження;
§ назва роботи;
§ номер та назва спеціальності магістерської підготовки;
§ прізвище, ім’я та по батькові магістранта;
§ вчене звання і науковий ступінь наукового керівника;
§ місто та рік виконання роботи (зразок додається) (див. додаток С).
При друкуванні тексту слід чітко диференціювати тире та дефіс. Дефіс - це коротка риска (-), що вживається як знак переносу частин слова з одного рядка на інший або як з’єднувальна риска між словами, наприклад: «навчально-виховний процес». Тире (-) ставиться перед «це», перед узагальнюючим словом, що стоїть після однорідних членів речення, тощо, наприклад: «туризм - це .....».
Нумерація
Нумерація сторінок, розділів параграфів, таблиць подається арабськими цифрами без знака №.
Першою сторінкою курсової роботи є титульний аркуш, який включається до загальної нумерації сторінок, але номер сторінки (1) не ставиться. На наступних сторінках номер ставиться в правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.
Вступ, висновки, список використаних джерел не нумерують. Тобто не можна друкувати «1. Вступ» або «6. Висновки». Всі аркуші, на яких розміщено структурні частини курсової роботи нумерують звичайним чином.
Номер розділу ставиться після слова «РОЗДІЛ», після номера крапка не ставиться (РОЗДІЛ 1). Заголовок розділу друкується з нового рядка великим літерами симетрично до тексту.
Параграфи нумерують у межах коленого розділу. Номер параграфу складається з номера розділу й порядкового номера параграфа, між якими ставиться крапка. В кінці номера параграфу теж ставиться крапка й далі, у цьому ж рядку, йде заголовок параграфу (Наприклад: 1.1. Географічне положення країни).
Якщо в тексті роботи використовуються ілюстрації (малюнки, графіки, схеми) та таблиці (а це необхідний елемент наукової праці), то вони подаються безпосередньо після тексту, де згадуються вперше. Якщо ілюстрація чи таблиця має розмір більший за формат А4, то її можна розмістити в додатках.
Ілюстрації позначають словом «Рис.» і нумерують послідовно в межах розділу (за винятком ілюстрацій, поданих у додатках). Номер ілюстрації складається із номера розділу та порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка. Наприклад: «Рис. 1.3» (третій рисунок першого розділу). Номер ілюстрації, її назва та пояснювальний підпис розміщується безпосередньо під ілюстрацією.
Таблиці нумеруються послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах розділу. У правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщується напис «Таблиця» із зазначенням її номера. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу та порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка Наприклад: «Таблиця 1.2» (друга таблиця першого розділу).
Якщо таблиця переноситься на наступну сторінку, то над таблицею пишеться «Продовження таблиці» і вказується її номер, наприклад: «Продовження табл. 1.2». Назви граф у таблиці пишуться з великої літери, підзаголовки - з маленької, якщо вони складають одне речення із заголовком. Якщо зони самостійні, то пишуться з великої літери. Висота рядків повинна бути не менше 8 мм.
Ілюстрації
Основними видами ілюстративного матеріалу в курсових роботах є: схема, фотографія, діаграма, графік. Ілюструють наукові роботи, виходячи з певного загального задуму, за ретельно продуманим планом, що допомагає уникнути ілюстрацій випадкових, пов’язаних із другорядними деталями тексту. Кожна ілюстрація має відповідати тексту, а текст - ілюстрації.
Номер ілюстрації та відповідну назву розміщують під малюнком. За необхідності ілюстрації доповнюють пояснювальними даними (підмалюнковий підпис).
У тому місці наукової роботи, де викладається тема, пов’язана з ілюстрацією, і де читачеві треба вказати на неї, розміщують посилання в вигляді виразу в круглих дужках, наприклад: (мал. 3.1) або зворот типу: «... як це видно з мал. 3.1»або «…як це показано на мал. 3.1)».
У курсовій роботі слід застосовувати лише штрихові ілюстрації та оригінали фотознімків. Фотознімки розміром, меншим за формат А 4, наклеюють на стандартні аркуші білого паперу формату А 4.
Таблиці
Цифровий матеріал, як правило, повинен оформлюватися в вигляді таблиць.
Приклад побудови таблиці.
Таблиця (номер)
Назва таблиці
| Головка | Заголовки граф | ||||||
| Підзаголовки граф | |||||||
| Боковик (заголовки рядків | Графи (колонки) | ||||||
Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею та друкують симетрично до тексту. Назву та слово «Таблиця»починають з великої літери. Назву наводять жирним шрифтом.
За логікою побудови таблиці її логічний суб’єкт, або підмет (позначення тих предметів, які в ній характеризуються), розміщують у боковику, головці, чи в них обох, а не в прографці; логічний предикат, або присудок, таблиці (тобто дані, якими характеризується підмет) у прографці, а не в головці чи боковику. Кожен заголовок над графою стосується всіх даних цієї графи, кожен заголовок рядка в боковику - всіх даних цього рядка.
Заголовок кожної графи в головці таблиці мусить бути по можливості коротким. Слід уникати повторів тематичного заголовка в заголовках граф, зазначення одиниці виміру в тематичному заголовку, винесення до узагальнюючих заголовків слів, що повторюються.
Боковик, як і головка, потребує лаконічності. Повторювані слова тут також виносять в об’єднувальні рубрики; загальні для всіх заголовків боковика слова розміщують у заголовку над ним.
У прографці повторювані елементи, які стосуються всієї таблиці, виносять у тематичний заголовок або в заголовок графи; однорідні числові дані розміщують так, щоб їх класи збігалися; неоднорідні - посередині графи; лапки використовують тільки замість однакових слів, які стоять одне під одним. Заголовки граф повинні починатися з великих літер, підзаголовки - з маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони є самостійними. Висота рядків повинна бути не меншою від 8 мм. Графу з порядковими номерами рядків до таблиці включати не треба.
Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті так, щоб її можна було читати без повороту переплетеного блоку роботи або з поворотом за стрілкою годинника. Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на наступну сторінку. При посиланні в тексті на таблиці слово «таблиця» пишеться скорочено, наприклад: «... в табл. 1.2».
Загальні правила цитування та посилання на використані джерела
У процесі написання наукової роботи студент повинен обов’язково посилатися на авторів і джерела, з яких запозичив матеріали або окремі результати. Посилання бажано робити на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли праці, в яких міститься необхідний матеріал, не перевидавалися (праці відомих науковців).
Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу тієї чи іншої друкованої праці слід наводити цитати. Науковий етикет потребує точного відтворення цитованого тексту, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором. Використовувати цитати в тексті роботи доцільно тоді, коли є потреба порівняти погляди різних авторів з приводу одного й того ж питання. Текст, який цитується, береться в лапки й супроводжує посиланням на джерела. Посилання роблять і тоді. коли думка автора переказується.
Загальні вимоги до цитування такі:
§ текст цитати починається й закінчується лапками та наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, зі збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз «так званий»;
§ цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту та без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту й позначається трьома крапками. Вони ставляться в будь-якому місці цитати (на початку, всередині, наприкінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;
§ кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело;
§ при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні .думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів;
§ якщо необхідно виявити ставлення автора наукової праці до окремих слів або думок із цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або знак питання;
§ коли автор наукової праці, наводячи цитату, виділяє в ній деякі слова, то робиться спеціальне застереження, тобто після тексту, який пояснює виділення, ставиться крапка, потім дефіс і вказуються ініціали автора, а весь текст застереження вміщується в круглі дужки. Варіантами таких застережень є: (курсив наш. - MX.), (підкреслено мною. - MX), (розбивка моя. - М.Х.).
Якщо використовуються матеріали з монографій, збірників статей, інших джерел із великою кількістю сторінок, тоді в посиланні треба точно вказати номери сторінок із джерела, на яке дається посилання в науковій роботі.
Посилання в тексті курсової роботи на джерела слід зазначати в квадратних дужках порядковим номером цього джерела за бібліографічним списком (списком використаної літератури) і відповідною сторінкою, наприклад: [9, с. 66].Цей запис означає, що науковець посилається на роботу, яка значиться в списку літератури під номером 9, а матеріал взято зі сторінки 66 цього джерела.
Переказ думок ряду авторів оформляється зазначенням у квадратних дужках номерів їх праць у бібліографічному списку через крапку з комою. Наприклад, запис [4; 5; 7; 9] означає посилання на джерела під номерами 4, 5, 7, 9 у списку літератури. При роботі з науковими джерелами слід пам’ятати, що власне дослідження передбачає передусім критичний аналіз цих джерел, а не механічне переписування чужих думок без відповідних посилань. Саме критичний аналіз наукової літератури дає можливість визначити ще невивчені сторони наукової проблеми й точно окреслити завдання своєї роботи. Автор курсової роботи повинен вміти викласти свій погляд на шляхи вирішення обраної проблеми. При цьому він має показати вміння оперувати науковою термінологією, осмислювати ті наукові визначення, які найбільш точно характеризують проблему дослідження. Слід зауважити, що введення нових термінів потребує глибокого обґрунтування.
Вимоги до оформлення списку використаних джерел
Список використаних джерел - елемент бібліографічного апарату, який містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується після висновків.
Джерела, що використані для написання наукових робіт, слід розміщувати в списку за алфавітним порядком прізвищ авторів (якщо авторів декілька, то прізвищ перших), а також заголовків праць. До списку літератури включаються всі публікації вітчизняних і зарубіжних авторів, на які є посилання в роботі. Джерела вказуються тією мовою, якою вони видані. Неприпустимим є переклад російських видань українською мовою. Література іноземними мовами наводиться в кінці списку використаної літератури. Відомості про джерела, що включені до списку, подаються згідно з вимогами державного стандарту з обов’язковим наведенням назв праць.
Бібліографічний опис оформлюється згідно з ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 „Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання”.
‘Зразки оформлення бібліографічного опису в списку джерел
| Характеристика джерела | Приклад оформлення |
| Книги: Один автор | Воскресенский В. Ю. Международный туризм: Учеб. пос. / В. Ю. Воскресенский. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2008. - 463с. |
| Два автори | Романов А.А. География туризма: Учеб.пособие. / А. А. Романов, Р. Г. Саакянц - М.: Советский спорт, 2002.т - 464с. |
| Три автори | Мальська М. П. Міжнародний туризм і сфера послуг: Підручник. / М. П. Мальська, Н. В. Антонюк, Н. М. Галич - К., 2008. - 661с. |
| Чотири автори | Фізична географія Української РСР : навч. посіб. для студ. геогр. спец. ун-тів і пед. ін-тів / [О. М. Маринич, А. І. Ланько, П. Г. Шищенко, М. І. Щербань] ; за ред. О. М. Маринича. – К. : Вища шк., 1982. – 208 с. |
| П’ять і більше авторів | Экономическая и социальная география стран ближнего зарубежья: пособие для вузов / [М. П. Ратанова, В. Л. Бабурин, Г. И. Гладкевич и др.] – М. : Дрофа, 2005. – 576 с. : ил., 16 с., цв. вкл. |
| Стаття з журналу | Коваленко К. Туризму на Луганщине быть? / Ксения Коваленко // Наша газ. – 2008. – № 147 (2972). – С. 9. |
| Багатотомний документ | Максаковский В. П. Географическая картина мира: Учебн. пособие: у 2 кн. / В. П. Максаковский. - Ярославль, Верхневолжское книжное издательство, 1995. - Кн. ІІ - 560с. |
| Матеріали конференцій, з’їздів | Пазенок В. С. Туризмологія: концепти теорії туризму / В. С. Пазенок // Матеріали VІІ-х аспірантських читань [«Туризмологія: концепції та термінологічно-понятійний апарат»]. – К. : КУТЕП, 2006. - 185 с. |
| Перекладні видання | Дж. Кристофер Холловей. Туристический бізнес. / Дж. Кристофер Холловей, Дейл Тейлор. - К.: Знання, 2007. - 673с. |
| Словники, енциклопедії | Украинско-русский словар / [под ред. В.С. Ильина]. – К. : 1965. - 275 с. |
| Тези доповідей | Литвин В. М. Втрати України в Другій світовій війні // Українська історична наука на сучасному етапі розвитку: II Міжнар. Наук. конгрес укр. істориків. Кам’янець-Подільський, 17-18 верес. 2003 р. - Кам’янець-Подільський; К.; Нью-Йорк; Острог, 2005. – Т. 1. – С. 23-36. |
| Дисертації | Бабарицька В. К. Територіальна організація комплексу міжнародного туризму України: Дис... канд. географ. наук: 11.00.02 / Київський ун-т ім. Т.Шевченка. - К., 1997. - 194с. - укp. |
| Автореферати дисертацій | Гализдра А. С.Феномен туризма: социально-философский аналіз : автореф. дис. на получение науч. степени канд. филос. наук: спец 09.00.11 «Социальная философия и философия истории» / А. С. Гализдра. – Саратов, 2006. – 23 с. |
| Роботи іноземною мовою | Yearbook of Tourism Statistics. - 1995 - 1999. - WTO, Madrid, Spain, Vol. II. - 278p. Homans G. Social Behaviour as Exchange //American Journal of Sociology. - 2008. - Vol. 63. - P. 32-49. |
| Посилання на Інтернет | Катарина. Философия туризма. – Режим доступу до вид.:http://www.proza.ru/avtor/gachki. |
В описах дозволені скорочення тільки таких міст: К. (Київ, Київ), М. (Москва), Л. (Ленінград), СПб (Санкт-Петербург), закордонних -Р. (Paris), L. (London), N.Y. (New York).
Додатки
У кінці наукових робіт розміщуються додатки в порядку появи посилань у тексті. Сюди можуть бути включені - таблиці, рисунки, графіки, текстова інформація. Додаток повинен мати заголовок, який друкується в правому верхньому куті малими літерами (перша - велика) із зазначенням його номера, але без знака №, наприклад: «Додаток А» чи «Додаток Б». Якщо до наукової роботи включено лише один. додаток, то слово «Додаток» подається без номера. У заголовку додатку не використовуються таки літери, як Є, І, Й. Посилатися в тексті на додаток можна в кінці речення, наприклад: (див. додаток Е).
ЗАХИСТ КУРСОВОЇ РОБОТИ
Після написання й належного оформлення курсової роботи студент здає її на кафедру. Керівник пише відгук на курсову роботу. У разі необхідності робота повертається студентові на доопрацювання.
Курсова робота допускається до захисту при наявності позитивного відгуку на неї наукового керівника.
Під час захисту курсової роботи студент у своїй доповіді (8-10 хв.) інформує комісію про основні завдання дослідження з викладом загального змісту роботи та формулюванням висновків, окремо зупиняючись на вказаних керівником недоліках. Якщо студент не погоджується з деякими зауваженнями, він повинен навести вагомі аргументи на захист своєї точки зору. Доповідь студента його відповіді на запитання та зауваження членів комісії мають бути науково обґрунтованими.
Остаточна оцінка курсової роботи виноситься комісією за результатами захисту й з урахуванням оцінки наукового керівника, вказаної в рецензії.
При незадовільній оцінці, комісією ухвалюється рішення про повторний захист або про зміну теми курсової роботи. Якщо студент не захистить курсову роботу з другої спроби, він підлягає відрахуванню з університету.
ДЖЕРЕЛА ІНФОРМАЦІЇ
1.Александрова А. Ю. Международный туризм: Ученик / Александрова А. Ю. – М.: Аспект Пресс, 2004. – 470с.
2.Безуглий В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн: Навч.пос. для студентів ВУЗів. / В. Безуглий. - К.: ВЧ «Академія», 2005. - 704с.
3.Блій Г. де. Географія: світи, регіони / Г. де Блій, П. Муллер. - К.: Либідь, 2004. - 740с.
4.Бутов В. И. Экономическая и социальная география зарубежного мира и РФ: Учебно-справ. пособие. / В. И. Бутов. - М.: ИКЦ, «МарТ», 2006. - 208с.
5.Весь мир: Страны. Флаги. Гербы. - Мн.: Харвест, 2004. - 704с.
6.Воронкова А. Є. Міжнародна економіка: економіка організації: Навч. посібник. / А. Є. Воронкова, Л. В. Єрохіна, Рябченко А. І. - К., ВД Професіонал, 2006. - 352с.
7.Воскресенський В. Ю. Международный туризм: Учеб. пос. / В. Ю. Воскресенский. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2008. - 463с.
8.Геграфия туризма: Ученик / Под ред. А.Ю.Александровой. - М.: Аспект Пресс, 2008. - 529с.
9.Глушко А. А. География туризма. / А. А. Глушко, А. М. Сазыкин. - Владивосток, 2002. - 268с.
10.Голиков А. П. География мирового хозяйства. / А. П. Голиков. - К.: Центр «Учебная литература», 2008. - 192с.
11.Дехтяр В. Д. Основи спортивно-оздоровчого туризму. / В. Д. Дехтяр. - К.: Науковий світ, 2003. - 203с.
12.Драчева Е. Л. Страноведение - Италия, Германия, Финляндия: Учеб. пособие. / Е. Л. Драчева, А. О. Яворская, Т. Т. Христов. - М.: ООО «Книгодел»: МАТГР, 2007. - 308с.
13.Кисилев Ю. Л. Страноведение – ОАЭ, Япония, Китай: Учеб.пос. / Ю. Л. Кисилев, А. О. Яворская, Т. Т. Христов - М.: ООО «Книгодел»: МАТГР, 2007. - 261с.
14.Косолапов А. Б. Теория и практика экологического туризма: Учеб. пособие. / А. Б. Косолапов. - М.: Аспект Пресс, 2005. - 240с.
15.Косолапов А. Б. Туристское страноведение. Европа и Азия: Уч.-практ. пособие. / А. Б. Косолапов. - М.: КНОРІС, 2005. - 400с.
16.Кусков А. С. Курортология и оздоровительный туризм. / А. С. Кусков. - Ростов н/Д:Феникс. 2005. - 286 с.
17.Кусков А. С. Основы курортологии: Учеб. пособие. / А. С. Кусков, Л. В. Макарцева. - Саратов: Книга, 2002. - 361 с.
18.Максаковский В. П. Географическая картина мира: Учебн. пособие: у 2 кн. / В. П. Максаковский. – М.: Дрофа, 2003. – Кн. I. – 467 с.
19.Максаковский В. П. Географическая картина мира: Учебн. пособие: у 2 кн. / В. П. Максаковский. - Ярославль, Верхневолжское книжное издательство, 1995. - Кн. ІІ - 560с.
20.Масляк П. О. Країнознавство: Підручник. / П. О. Масляк - 2-е вид. - К.: Знання, 2008. - 292с.
21.Мироненко Н. С. Страноведение: Теория и методы: Уч.пособие для ВУЗов. / Н. С. Мироненко - М.: Аспект Пресс, 2001. - 268с.
22.Мальська М. П. Міжнародний туризм і сфера послуг: Підручник. / М. П. Мальська, Н. В. Антонюк, Н. М. Галич - К., 2008. - 661с.
23.Окладникова Е. А. Международный туризм. География туристских ресурсов мира: Учеб. пособие. / Е. А. Окладникова - М.,СПб.: ИФК Омега-Л; Учитель и ученик, 2003. - 384с.
24.Радионова А. И. Экономическая география: Учебно-справочное пособие. / А. И. Радионова - М., Московский лицей, 2003. - 496с.
25.Романов А. А. География туризма: Учеб.пособие. / А. А. Романов, Р. Г. Саакянц - М.: Советский спорт, 2002.т - 464с.
26.Самойленко А. А. География туризма: Учеб. пособие. / А. А. Самойленко. - Ростов н/Д: «Феникс», 2006. – 368с.
27.Сапожникова Е. Н. Страноведение: теория и методика туристского изучения стран: Учеб. пособие для высш.учеб. заведений. - 2-е издание. / Е. Н. Сапожникова. - М.: Изд-й центр «Академия», 2004. - 240с.
28.Социально-экономическая география зарубежного мира / Под ред. В. В. Вольского. - 2-е изд. - М.: Дрофа, 2003. - 560с.