Типи кліматі. кліматичні пояси.

Азія з прилеглими островами знаходиться в усіх кліматичних поясах пн. півкулі. 1) Арктичний пояс . Охоплює най північніші о-ви і прилеглу до Північно льодовитого ок. сушу. Тут протягом всього року панує холодне арктичне повітря. Поширені арктичні пустині. Холодне літо. В липні t менша +4. Сильні вітри. Висока хмарність. Переважають тверді опади, вічні сніги. 2) Субарктичний пояс. Пн. частина Азії від пн. полярного кола, а на сході опускається до 60 град. Знаходиться між літнім і зимовим надходженням повітряних мас. В цьому поясі найбільші на Землі сезонні коливання t-ри . Взимку в горах тепліше ніж в долинах. Прохолодне, сире літо. Тундра, лісотундра. 3) Помірний пояс розташований південніше субполярного поясу. В його межах виділяють материковий і мусонний помірні клімати. Материковий кл. характеризується значним сезонними коливаннями t. Він ділиться на такі кл. області: з достатнім зволоженням ( Західносибірська низовина); з нестійким зволоженням ( південь Зх.Сибірської низ. і Казахстан); з найбільшими сезонними коливаннями t (Середній і Пн-Сх. Сибір); з засушливими територіями ( пн. Середньої Азії, Джунгарія та Гобі). Мусонний клімат охоплює території, найблищі до Тихого ок. Це пн.-сх. Китай, Корея, пн. Японських о-вів, узбережжя Охотського моря і Камчатку. 4) Субтропічний кл. пояс. Це Мала Азія, Месопотамія, Іранське нагір’я Тібет, Сх. Китай, пд. Японських о-вів та п-ів Корея. У межах цього поясу виділяють такі клімати: Середземноморський на зх. ( Мала Азії, Ліван). Жарке літо, тепла зима; континентальний – із сухим жарким літом і відносно холодною зимою (Іранське нагір’я, південь Середньої і Центральної Азії). Різновидністю цього континентального клімату є високогірний кл. із сухим прохолодним літом і холодною зимою на Тибеті; мусонний субтропічний східних узбереж ( схід Центрального Китаю, пд. Корейського п-ова, пд. частина Японських о-вів). Прохолодна, суха зима і тепле дощове літо. 5) Тропічний пояс виражений у Пд-Зх. Азії. В Сх. Азії відсутній через мусонну діяльність. Охоплює Аравійський п-ів, пд. Месопотамії і Іранське нагір’я. переважає сухе континентальне повітря, пасатна діяльність. 6) Субекваторіальний охоплює Філіппіни, пд.-сх. Китай, Індокитай, Індостан, Індо-Гангську рівнину, підніжжя Гімалаїв. В літній період панує вологе екваторіальне повітря, а взимку – сухий сезон. 7) Екваторіальний. Це п-ів Малакка, пд.-зх. узбережжя Шрі- Ланки, Зондський архіпелаг. Характеризується рівномірним високим зволоженням протягом року і стабільно високими t-ми. Проте о. Ява і Малі Зондські о-ви розміщені у південному субекваторіальному поясі.

Внутрішні води

Ріки.

Розподіл рік нерівномірний і повторює розподіл атмосферних опадів. Сухі простори Зх. і Центральної Азії бідні на річки і тут значну площу займає область внутрішнього стоку і займає 40% території Азії. Натомість холодні пн. території характеризуються значною гідрографічною мережею. Основна площа Азії має стік до Пн. Льодовитого, Тихого і Індійського океанів. І лише незначна зх. частина стікає в басейн Атлантичного ок. Головні ріки беруть витоки переважно на високих нагір’ях або крайових хребтах, повернутих до океану. Тут виділяють 2 важливі гідрографічні центри: Гімалаї і Тібетське нагір’я де беруть початок такі великі ріки як Інд, Ганг, Брахмапутра, Іраваді, Меконг, Янцзи та Хуанхе; звідки беруть витоки пн. ріки. Це гори Пд. Сибіру. Об, Єнісей, Лєна, Амур. Для рік пн. частини, особливо сибірських, властивий сезонний льодовий покрив. Тривалість його неоднакова і залежить від широти. Є відмінності за джерелами живлення і внутрішньорічним розподілом стоку. Є такі кліматичні типи рік: 1) Переважно снігового живлення з весняним водопіллям. Дуже добре виражений у Зх. Сибіру. Влітку ріки міліють. 2) Ріки в районі багаторічної мерзлоти з весняним водопіллям і літніми паводками. Властиві для пн.-сх. Сибіру де грунти скуті багаторічною мерзлотою. 3) Ріки льодовикового живлення з високою літньою водністю. Це ріки що беруть витоки з Тянь-Шаню, Паміру, Центрального Кавказу. 4) Ріки з паводковим режимом. Здебільшого на Кавказькому регіоні. Внаслідок теплої зими ріки мають паводок і взимку. 5) Ріки західних субтропічних окраїн Азії. Характеризуються середземноморським режимом. Для них властива літня межень і зимові опади. 6) Ріки районів мусонного кл. займають сх. і пд. частини материка. Вони досить неоднорідні за режимом. На водний режим рік мусонного кл. які беруть витоки в гірських системах впливає також льодовикове живлення. Властиво для рік Янцзи, Інд, Хуанхе. 7) Ріки посушливих областей закритих районів. Це Середня і Центральна Азія, нагір’я Зх. Азії і півострова Аравії з випадковим дощовим і сніго-дощовим живленням. Водотоки цих рік заповнюються водою у періоди випадання опадів. Основні водні артерії. На заході Пн. Азії Об з Іртишем. Плаща басейну 3 млн. км.кв. Довжина 3,7 тис км. Єнісей - найбагатоводніша ріка Пн. Азії. Довжина 4,1 тис. км. В нього впадає ріка Ангара, яка розвантажує оз. Байкал. Лєна довжиною 4,4 тис. км. При впадінні в море Лаптєвих утворює величезну дельту. На сх. р. Амур мусонного кл. В горах Кунь-Лунь бере витоки Хуанхе ( 4,8 тис. км.). Площа басейну 740 тис. км. кв. У нижній частині на водний режим ріки впливають мусонні дощі. Янцзи – найбільша ріка Азії, довжиною 5,8 тис км. бере витоки у сх. частині Тібету. На її режим впливає танення льодовиків, а у нижній частині – мусонні дощі. Меконг бере витоки в Тібеті на висоті 5000м. Найбільша водність влітку. Ганг тече по алювіальній рівнині, багатій на опади. Недалеко від дельти в Ганг впадає Брахмапутра. Мають найбільшу у світі дельту – біля 80 тис. км.кв. Ганг має мусонний режим. Інд бере початок у Гімалаях на висоті 5300м. Тече в ущелинах. Несе багато мулу. Єфрат і Тигр – найбільші ріки Месопотамії. Беруть витоки на Вірменському нагір’ї. Живляться талими сніговими водами. Перед впадінням у Перську затоку зливаються у єдине русло – Шат-ель-Араб. Найбільшими ріками Середньої Азії є Амудар’я і Сирдар’я. Мають льодовикове живлення.

Озера.Розподіл по території Азії нерівномірний, а походження різноманітне. Найпоширеніші тектонічні. Це Аральське море,Балхаш, Байкал, Ханка, Ван, Севаш, Мертве море. Термокарстові озера поширені на пн. Азії, особливо у Західносибірській низовині. Є вулканічні озера на Курильських о-вах. Суфозійно-просадові на Зх. Сибірські низовині. Каррові у гірських системах, особливо на Кавказі. Є завальні озера у горах. Є дельтові озера у дельтах Амудар’ї і Сирдар’ї. Найбільше озер на Зх. Сибірській низовині. На пн. сх. і пд.-сх. Азії із достатнім і надмірним зволоженням озера прісні. В областях аридного клімату озера солоні. Для Азії властива і заболоченість. Найбільша на рівнинах Пн. Азії, зокрема у Західному Сибірі. Багаторічна мерзлота і сучасне зледеніння.Багаторічна мерзлота займає площу 11 млн. км.кв. Максимальна потужність 1500м. Менше 100м. на пд.-зх. Середнього Сибіру, півдня Забайкалля, Камчатці. Поширена у районах із від’ємними t-ми повітря. Сучасне зледеніння представлене: покривними льодовиками на Арктичних о-вах. Переважають льодові щити і куполи з вивідними льодовиками; гірські льодовики поширені на Памірі, Тянь-Шані, Кавказі, Алтаї, Камчатці, горах Пд. Сибіру, Каракорумі, Гімалаях,Кунь-Луні, Гіндукуші. Висота снігової лінії змінюється в залежності від клімату від 1500 - 1600м. (Кавказ, пн.-сх. Сибір) до 6000 м. у горах Центральної Азії із малою кількістю опадів.