Значення світла та іонізуючої радіації для гідробіонтів

Лабораторна робота №1

Мінливість факторів фізико-хімічного середовища гідробіонтів та їх основні характеристики.

Мета. Засвоїти поняття про мінливість факторів оточуючого середовища гідробіонтів та їх основні характеристики.

Відомо, що високі температури мають прискорюючий вплив на швидкість обміну речовин та темп розвитку гідробіонтів. Він залежить від видової приналежності гідробіонтів, стадії їх розвитку та інтервалу, в якому відбувається підвищення температури. Найчастіше для порівняння впливу температури на темп обміну речовин та швидкість розвитку у різних об’єктів користуються температурним коефіцієнтом Вант-Гофа. Він відображує емпіричним шляхом знайдене правило, за яким з підвищенням температури на 10° С швидкість хімічних реакцій збільшується у 2-3 рази. Це підвищення позначається як Q10 та виражається формулою

Q10 = (К21) 10 / (t2-t1) та К2 = К1 х Q10 (t2-t1)./ 10 ,

Де К1 – протяг розвитку при температурі t1, К2 – протяг розвитку при температурі t2.

Хід роботи.1. Письмово перелічити основні фактори оточуючого середовища гідробіонтів.

2. Розв’язати задачу за допомогою використання коефіцієнта Вант-Гофа. Привести порядок розрахунків та пояснити результат.

Задача: З підвищенням температури від 10 до 18° С протяг життя дафній скорочується зі 108 до 42 днів. При цьому температурний коефіцієнт Q10 складає 2,16. Знайти, якого протягу життя досягають дафнії, якщо температура буде підвищена ще на 10° С і при цьому коефіцієнт Вант-Гофа дорівнює 0,61 ?

Питання для самопідготовки.1. Фактори середовища, що закономірно та незакономірно змінюються. 2. Оптимальні умови мешкання гідро біонтів. 3. Механіко-динамічні властивості води. 4. Температура води як універсальний екологічний фактор 5. Речовини, які розчинені у воді. 6. Активна реакція середовища та його значення.

Лабораторна № 2

Значення світла та іонізуючої радіації для гідробіонтів

Мета.Засвоїти значення світла та іонізуючої радіації для гідробіонтів.

Світло є обов’язковою умовою існування автотрофних рослин, а для тварин має переважно сигнальне значення, а також орієнтаційне. Іноді світло безпосередньо впливає на життєво важливі біохімічні процеси. В значній мірі від світла залежить колір гідробіонтів. Гідробіонти у більшості мають чітко виражений фототропізм. У планктонних форм він частіше позитивний, у бентосних – негативний.

В залежності від інтенсивності, іонізуюча радіація може впливати на гідробіонтів як стимулюючий, пригнічуючий, або летальний фактор. Величина радіації виражається в радах (1 рад в СІ = 0,01 дж/кг) або рентгенах ( 1 рентген = 2,58 х 10 -4 к/кг). 1 рад відповідає випромінюванню, при якому 1 г біологічної тканини поглинає 10-5 дж енергії, 1 рентген відповідає поглинанню 8,3х10-6 дж. Кількість радіоактивної речовини виражається в середовищі в кюрі, віднесених до одиниці об’єму.

Поверхня водойм представляє собою більш ефективний колектор радіоактивних аерозолів, ніж суходіл, найбільша кількість радіонуклеїдів накопичується в поверхневому шарі води.

Особливо чутливі до дії іонізуючої радіації ранні стадії розвитку гідро біонтів.

На малюнку представлено результати дії різних доз гамма-радіації на розмноження та смертність рачка Daphniapulex.

Значення світла та іонізуючої радіації для гідробіонтів - student2.ru Хідроботи.1. Розглянутималюнок та прокоментувати результати впливу гамма-радіації на народженість, смертність та приріст популяції рачків Daphniapulex від початкової чисельності за 1 день при різних дозах гамма-радіації.

Питання для самопідготовки.1. Значення світла для гідро біонтів. 2. Основні джерела світла для гідро біонтів. 3. Від чого залежить швидкість затухання світла у воді? 4. Іонізуюча радіація та її вплив на гідро біонтів.

Література.

  1. Догель В.А. Зоологиябеспозвоночных, Учебник для ун–тов. / Под ред. проф. Полянского Ю.И. – 7 –е изд. – М.: Высш. шк. , 1981, 606 с.
  2. Натали В.Ф. Зоологиябеспозвоночных. Подред проф. О.Н.Сазоновой. Изд. 3 – е. М.<Просвещение>, 1975. – 487 с.
  3. Абдурахманов Г.М. Основызоологии и зоогеографии. – М.: Издательский центр “Академия”, 2001.

Константинов А.С. Общаягидробиология. – М.: Высш. шк., 1

Наши рекомендации