Особливості добровільного об’єднання територіальних громад в Україні.
Сучасний адміністративно-територіальний устрій України є трирівневим: субнаціональний (регіональний) рівень складають Автономна Республіка Крим, області, міста Київ та Севастополь, субрегіональний рівень – адміністративні райони, низовий рівень – сільська, міська, селищна рада, населений пункт.
Станом на 01.10.2015 р. система адміністративно-територіального устрою включала: Автономну Республіку Крим, 24 області, міста Київ та Севастополь, 490 районів, 460 міст, 885 селищ міського типу, 10278 сільських рад, 28385 сільських населених пунктів (Додаток Б).
Основними проблемами системи адміністративно-територіального устрою України, що обумовлюють необхідність його реформування є:
- надмірна кількість адміністративно-територіальних одиниць базового та районного рівнів, що знижує ефективність управління територіями;
- деградація системи сільського розселення та прискорена депопуляція населення в малих сільських радах;
- невідповідність статусу адміністративно-територіальних одиниць та їхнього кадрового, ресурсного та організаційного потенціалу;
- складна й ієрархічно невпорядкована структура адміністративно-територіального устрою;
- законодавча неврегульованість правового статусу адміністративно-територіальних одиниць;
- відсутність у багатьох випадках точно визначених меж адміністративно-територіальних одиниць або встановлення частини меж таких одиниць без урахування місцевих географічних та інших факторів, відсутність відповідних картографічних матеріалів;
- надмірна диференціація за кількістю населення, площею, іншими параметрами адміністративно-територіальних одиниць одного рівня; нерівномірна доступність та віддаленість від адміністративного центру адміністративно-територіальних одиниць.
Процес формування територіальних громад має реалізуватись згідно концепції у два етапи(Таблиця1.2.)[5].
Таблиця 1.2. Концепція формування територіальних громад
Перший (підготовчий) етап | Другий етап |
внесення змін до Конституції України зміни щодо утворення виконавчих органів обласних і районних рад та розподілу повноважень між ними | проведення інституційної реорганізації органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади на новій територіальній основі |
розроблення проектів та прийняття актів законодавства щодо запровадження механізму прямого народовладдя, удосконалення правового регулювання процедур проведення загальних зборів громадян за місцем їх проживання та встановлення додаткових гарантій діяльності органів самоорганізації населення | уніфікація і стандартизування публічних послуг, що надаються населенню органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади з урахуванням принципів максимальної доступності |
створення законодавчої основи для реалізації права територіальних громад на добровільне об’єднання, передбачивши при цьому надання державної підтримки об’єднаним громадам протягом п’яти років після утворення | удосконалення системи планування території громад, вирішення питання забезпечення новостворених громад схемами планування території та генеральними планами |
створення законодавчої основи для реалізації права територіальних громад на співробітництво на засадах ресурсно-організаційної кооперації | проведення місцевих виборів з урахуванням реформованої системи органів місцевого самоврядування |
законодавче врегулювання нової системи адміністративно-територіального устрою | |
здійснення моделювання адміністративно-територіальних одиниць у регіонах та розробити проекти нормативних актів, необхідних для завершення формування нової системи адміністративно-територіального устрою |
Об’єднання територіальних громад регламентується законом України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» (Рис.1.1.). Суб’єктами добровільного об’єднання територіальних громад виступають суміжні територіальні громади сіл, селищ, міст.[4]
Рис.1.1. Умови добровільного об’єднання громад
Адміністративним центром об’єднаної територіальної громади визначається населений пункт (село, селище, місто), який має розвинуту інфраструктуру і, як правило, розташований найближче до географічного центру території об’єднаної територіальної громади. Добровільне об’єднання територіальних громад не призводить до зміни статусу населених пунктів як сільської чи міської місцевості.
Об’єднана територіальна громада є правонаступником всього майна, прав та обов’язків територіальних громад, що об’єдналися, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною такою об’єднаною територіальною громадою. У разі об’єднання всіх територіальних громад одного району в одну об’єднану територіальну громаду все майно спільної власності територіальних громад такого району є комунальною власністю об’єднаної територіальної громади, а пов’язані з таким майном права та обов’язки належать об’єднаній територіальній громаді з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною такою об’єднаною територіальною громадою.[4]