Етапи розвитку виробляючого господарства неоліту

Виробляюче господарство пройшло ряд етапів розвитку в неоліті:

І. Архаїчне господарство. Відсутня гармонічна відповідність між виробничою базою та навколишнім природним середовищем. Не розроблена спеціальна техніка, застосовуються примітивні знаряддя праці. Освоєння територій призводить до порушення навколишнього середовища: ерозії, деградації ґрунтів. Через декілька років використання землі населення змушене переходити на інші місця. Людина ще не здатна оцінити результати своєї діяльності на перспективу.

ІІ. Сформоване землеробсько-скотарське виробляюче господарство. В залежності від умов навколишнього середовища розвиваються типи землеробства: зрошуване, підсічно-вогневе, переложне. Скотарство відгінне або придомне. Господарства стають багатогалузеві, що зумовлює розвиток техніки і відповідно – ремесла. В епоху неоліту та енеоліту було винайдене прядіння та ткацтво, оскільки одяг із шкур тварин був незручним у післяльодовиковий період в умовах потепління клімату. Сировиною були кропива, дика конопля, лико, дикий льон, шерсть. Спеціалізація общин призводить до розвитку міжплемінних зв’язків – обміну, торгівлі. Виникає первісна грошова система.

ІІІ. Верхня межа розвитку неолітичного господарства. Вдосконалюються знаряддя праці, трудові навички, способи експлуатації природних ресурсів. Розвивається нехарчовий сектор господарства. З’являються міста, культові споруди. Закладається економічна база та культурні основи перших цивілізацій.

Освоєння металів

Перший метал, відомий людям ще в неоліті, очевидно, золото (самородне). Спершу золото добували в Стародавньому Єгипті (Нубія, Синайський півострів), пізніше – в Малій Азії, в Індії, у Стародавньому Римі. Золото використовувалось для виготовлення прикрас, культових виробів, пізніше – карбування монет.

За іншою версією, першим металом була мідь. У верхів’ях р. Тигр (Вірменське нагір’я) знайдені мідні знаряддя праці, датовані 8 – 7 тис. р. до н.е. Відкриття міді було „необов’язковим”, в цьому не було великої необхідності, це відбулося, скоріш за все, випадково, із цікавості. Період ІV – ІІІ тис. до н.е. отримав назву мідно-кам`яний вік – енеоліт. Мідь добували на Балканському і Піренейському півостровах, в Палестині, Індії, на Кавказі, на о. Кіпр (походить назва острова – купрум). Виплавка здійснювалась шляхом простого обпалювання руди на багаттях або в примітивних печах, чому сприяла легкоплавкість металу. Недоліком міді була її низька твердість.

Метали освоювалися людиною в такій хронологічній послідовності:

- свинець – 7 тис. р. до н.е.;

- золото і срібло – 6 – 5 тис. р. до н.е.;

- сплави міді зі сріблом, срібла з золотом – 5 тис. р. до н.е.;

- олово, цинк, сплав міді з оловом (бронза) – 3 тис. р. до н.е. Спочатку бронза була дорогим і дефіцитним сплавом, оскільки родовища олова були недостатньо розвідані. Але вже у ІІ тис. до н.е. в Європі, Азії, Єгипті бронза починає переважати над міддю. Бронза значно твердіша від міді і корозійно більш стійка.

- сплави міді з цинком (латунь), оловом, свинцем – 2 тис. р. до н.е.;

- залізо – 1 тис. р. до н.е. Виплавка залізних руд і виготовлення залізних виробів почалося в Єгипті і Межиріччі. Згодом поширилося в Передній Азії, Південній Європі, Індії, на Кавказі, а пізніше – в інших регіонах стародавніх цивілізацій. Спочатку залізо виплавляли в глиняному пічному посуді, пізніше – в спеціальних глиняних горнах, а згодом і в більш удосконалених печах. Використовували головним чином болотні та озерні руди.

Застосування заліза дало потужний стимул розвитку виробництва і прискорило суспільний розвиток. Воно зробило можливим землеробство на більш обширних площах, розчищення під ріллю лісових земель, ускладнило знаряддя праці. Виплавляння металів потребувало запасів палива – дерева. У свою чергу застосування металевих знарядь праці призводило до ще більшого винищування лісів.

Виготовлення знарядь праці з металів підвищувало продуктивність праці у виробляючому господарстві та зумовлювало подальше зростання кількості населення Землі: наприкінці палеоліту на Землі проживало близько 3 млн. осіб., на початок неоліту – 5 млн., в енеоліті – 20 – 30 млн. Саме в залізному віці у більшості народів Євразії відбувся перехід від первіснообщинного до рабовласницького ладу і розквіт перших цивілізацій.

Можна простежити таку хронологію у поширенні металів у різних регіонах світу (рис. 1):

Рис. 1. Етапи поширення металів в окремих регіонах світу

- 7 – 6 тис. р. до н.е. – південь Малої Азії, Вірменське нагір’я (верхів’я р. Тигр), хребет Загрос (Західний Іран);

- 5 тис. р. до н.е. – Східне Середземномор’я (низов’я Нілу, Палестина, Греція, Мала Азія), Месопотамія, Іран;

- 4 тис. р. до н.е. – Північ Балканського півострова (між Чорним та Адріатичним морями), Кавказ, до Західної Індії;

- 3 тис. р. до н.е. – Єгипет, Північна Аравія, Європа від Іспанії до Волги на південь від Балтійського моря, Західна Індія, Центральна Азія;

- 2 тис. р. до н.е. – Північна Європа, Південний Сибір, долина Гангу, Східна Азія, Індокитай;

- 1 тис. р. до н.е. – Японія, Північні Анди, Південна Африка (верхів’я р. Замбезі);

- 1 тис. н.е. – Центральна Америка (Південні Кордильєри).

3. Міжплемінний обмін матеріалами у бронзовому віці (ІІІ–ІІ тис. до н.е.)

У бронзовому віці з’являються перші механізми. В Межиріччі винайдене колесо, а за ним – перші повозки на колесах. Почали використовувати енергію води (водяні млини), вітру (вітрильні судна). З’явилась зубчата передача і блок. Почалось виробництво фарб і скла, вдосконалилось виробництво тканин і гончарних виробів. Освоєння металів та перших механізмів зумовило другий суспільний поділ праці, внаслідок чого відокремлюється ремесло від сільського господарства. З’являються передумови для розвитку товарообміну між племенами та поглиблення географічного поділу праці.

У бронзовому віці торговельні потоки між племенами здійснювалися в таких основних напрямах (рис. 2):

Рис. 2. Міжплемінний обмін у бронзовому віці

1 - олово, 2 - зброя, 3 - золото, 4 - прикраси, 5 - мідь, 6 - кераміка, 7 - кедр, 8 - ляпис-лазур,

9 - обсидіан, 10 – нефрит

- Мідь: з Вірменського нагір’я – до Дону; з гір Наньшань (Центральний Китай) та Наньлін (Південний Китай) – на Велику Китайську рівнину; з Північної Аравії – до Єгипту; з Уралу – на захід, до Східної Європи;

- олово: з о. Великобританія – до Європи (сучасної Іспанії та Франції);

- золото: з Верхнього Єгипту до нижнього Нілу; з о. Кріт – до Західної Європи;

- кераміка: з о. Кріт – до Середземномор’я та Західної Європи (до о. Ірландія);

- зброя: з Месопотамії – до Єгипту, Малої Азії, Балкан, Кавказу, Волго-Донських степів, Середньої Азії та Південного Сибіру; з Піренейського півострова – до Західної Європи (сучасна Франція, Північна Італія); з Уралу – до Північної Європи; зі Східного Китаю – до Південного Сибіру та Західного Китаю;

- нефрит: із сучасної М`янми – до долини Інду; із Тянь-Шаню – до Китаю;

- кедр: з Лівану – до Єгипту; з верхів’їв Гангу (Гімалаї) – в долину Інду.