Оболонку називають епігеосферою
МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ
ДЕПАРТАМЕНТ НАУКОВО-ОСВІТНЬОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АПВ
ТА РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ
НАУКОВО-МЕТОДИЧНИЙ ЦЕНТР АГРАРНОЇ ОСВІТИ
ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ З ДИСЦИПЛІНИ
"ЛАНДШАФТНА ЕКОЛОГІЯ"
Київ
"Аграрна освіта"
1. Автор терміна "ландшафтна екологія" – це:
Розенкранц;
Докучаєв В.В.;
+Троль К.;
Берг С. В.;
Пассарже З.
2. "Ландшафтна екологія" – це наука, яка:
вивчає особливості формування, будову, властивості, розвиток і поширення географічних ландшафтів;
вивчає будову Землі;
досліджує сукупність хімічних зв’язків у живій природі;
досліджує весь комплекс відносин та пануючі взаємозв’язки в біоценозі;
+вивчає природний баланс, що дає змогу пізнати функціональні взаємозв’язки в середині ландшафту, зрозуміти їх фізико-хімічну і біотичну зумовленість.
3. Хорологічна ландшафтна екологія вивчає:
+особливості територіальної розмірності геосистем;
природний баланс;
енерго-, волого- і речовинообіг, продукційні процеси в геосистемі;
поширення певних типів геосистем від впливу зовнішніх факторів;
зміну в часі значень окремих характеристик геосистем.
4. Природно-територіальний комплекс – це:
оболонка в складі Землі, яка є приблизно симетричною відносно її центру і складається з речовини в одному і тому ж фізичному стані;
сфера безпосереднього стикання, обміну і взаємопроникнення літосфери, гідросфери, атмосфери і біосфери;
агенти, що просторово і якісно формують земну поверхню;
синонім терміна "епігеосфера";
+закономірне поєднання природних компонентів, які перебувають у складній взаємодії та взаємозумовленості, утворюючи єдину нерозривну систему.
5. Виберіть морфологічні одиниці ландшафту:
ландшафтний район, ландшафтна область;
+місцевість, урочище, фація;
рід, вид ландшафту;
ландшафтна провінція, ландшафтна країна;
природні і антропогенні ландшафти.
6. У геосистемах розрізняють такі типи структур:
+топічну і горизонтальну;
горизонтальну і поліструктурну;
вертикальну і ярусну;
горизонтальну і ярусну;
горизонтальну і просторову.
7. Здатність геосистеми виявляти свої основні властивості за певний інтервал часу свідчить про її:
відкритість;
складність;
+динамічність;
емерджентність;
поліструктурність.
8. Просторовий масштаб 102-104 м2 притаманний геосистемам:
субтопічного рівня;
+топічного рівня;
хоричного рівня;
субглобального рівня;
регіонального рівня.
9. Рівні просторової розмірності геосистем, які досліджує ландшафтна екологія – це:
топічний, хоричний, регіональний;
субтопічний, топічний, хоричний, регіональний, субглобальний, глобальний;
хоричний, регіональний;
хоричний, регіональний, субглобальний, глобальний;
+субтопічний, топічний, хоричний, регіональний.
10. Якісно своєрідне тіло геосистеми, однорідне за фазовим станом і фізико-хімічними властивостями, має певну масу, специфічне призначення, швидкість змін у часі – це:
геокомпонент;
+геомаса;
геогоризонт;
епігеосфера;
геосфера.
11. Об’єм атмосфери, що входить до складу геосистеми, і в якому відбуваються процеси вологообігу, енергообміну, називають:
гіпергенез;
атмосфера;
+діяльний шар;
аеромаса;
геогоризонт.
12. Сума процесів переутворення твердої речовини земної кори на поверхні суші і перерозподілу елементів під впливом ландшафтно-геохімічних умов називається:
+гіпергенез;
діяльний шар;
емерджентність;
ецезис;
геогоризонт.
13. Радіаційним балансом геосистеми називають:
сумарну радіацію, що складається з прямої та розсіяної;
сумарну радіацію, що досягає геосистеми;
процеси надходження і використання компонентами геосистеми радіоактивних речовин;
+частину сумарної радіації, що безпосередньо йде на різні процеси в геосистемі;
процеси надходження і трансформації енергії в геосистемі.
14. Геосистеми арктичної зони за кількістю енергії, яку отримують, належать до:
мегатермних;
кріотермних;
мезотермних;
мікротермних;
+нанотермних.
15. Геосистеми лише з трав’яним покривом або позбавлені його за ступенем поглинання сонячної радіації належать до:
+геліоморфних;
субгеліоморфних;
світломорфних;
семігеліоморфних;
сціоморфних.
16. Кругообіг води в геосистемі, коли маса води на вході в геосистему дорівнює її масі на виході, є:
додатньо-декомпенсованим;
гідроморфним;
декомпенсованим;
компенсованим;
+збалансованим.
17. Рослини геосистеми витрачають воду:
на фізичне випаровування;
на площинний стік;
на фізичне випаровування і дихання;
на розмноження;
+на фотосинтез, транспірацію.
18. Геосистеми за типом водного режиму поділяють:
на пертрофні, евтрофні, оліготрофні;
+на промивного, періодично промивного, непромивного, аридного, випітного, водозастійного, паводкового режимів;
на збалансованого, додатньо-декомпенсованого, від’ємно-декомпенсованого режимів;
на гідроморфні, гігроморфні, мезоморфні, ксероморфні, гіперксероморфні;
на збалансовані, незбалансовані.
19. У геосистемах із непромивним водним режимом:
+ґрунтові геогоризонти промочуються, але вода не досягає рівня ґрунтових вод;
атмосферна вода сягає рівня ґрунтових вод лише в окремі багатоводні роки;
ґрунтовий профіль сухий протягом цілого року;
переважають висхідні потоки вологи з ґрунтових вод, капілярна кайма яких піднімається до поверхні ґрунту, і ґрунтові води випаровуються фізично;
низхідні потоки вологи переважають над висхідними.
20. У геосистемах з додатньо-декомпенсованим водним балансом:
у річному циклі водний баланс дорівнює нулю;
+прихідні статті водного балансу переважають над витратними, рівень ґрунтових вод піднімається;
витратні статті переважають над прихідними, рівень ґрунтових вод знижується;
атмосферна вода сягає рівня ґрунтових вод лише в окремі багатоводні роки;
ґрунтові геогоризонти промочуються, але вода не досягає рівня ґрунтових вод.
21. Резервний фонд геосистеми – це:
+нерозчинні речовини, а також легкодоступні речовини, які через надмірну кількість неохоплені кругообігом;
та кількість енергії, яка витрачається безпосередньо на процеси в геосистемі;
явище перехоплення атмосферних опадів фітогеогоризонтом геосистеми;
її природний потенціал;
потоки енергії, що містяться у відмерлій органічній масі геосистеми.
22. Міграція мінеральних речовин у геосистемі зумовлена:
тільки гідрогенезом;
тільки біогенезом;
+гідрогенезом і біогенезом;
енергією Сонця;
тектонічними рухами Землі.
23. За ступенем засоленості ґрунтів виділяють геосистеми:
оліготрофні, пертрофні, евтрофні;
+глікофітні, семігалофітні, галофітні, супергалофітні;
глікоморфні, галоморфні, семігаломорфні;
еугалофітні, криногалофітні, глікогалофітні;
кальцій-натрієві, хлоридно-натрієві, натрієві.
24. В основі продукційного процесу геосистеми лежить:
інтерцепція;
ецезис;
транспірація;
гіпергенез;
+фотосинтез.
25. За величиною продуктивності піщані пляжі належать до геосистем:
високопродуктивних;
середньопродуктивних;
слабопродуктивних;
+непродуктивних;
підвищеної продуктивності.
26. З ландшафтно-екологічної точки зору підвищити продуктивність агроценозів можна шляхом:
використання для побудови агрофітоценозів відповідних конкретним умовам екологічних груп рослин;
+заміни одновидових посівів на дво- і багатовидові з диференційованими екологічними нішами;
використання агрохімікатів;
запровадження інтенсивних технологій вирощування рослинницької продукції;
збільшення вторинної продукції.
27. Вказати геосистеми, що належать до регіонального рівня розмірності:
географічна оболонка;
географічний пояс, континент, фізико-географічна країна;
+фізико-географічна зона, фізико-географічна провінція;
геотоп;
екоїд.
28. Геотоп – це:
+об'єктивний природно однорідний підрозділ ландшафту, який сама природа наділила територіальною неподільністю;
сукупність взаємозв’язаних природних компонентів, які розвиваються як єдине ціле;
оболонка в складі Землі, яка є приблизно симетричною відносно її центру і складається з речовини в одному і тому ж фізичному стані;
територіальна ділянка навколо рослини, що відрізняються від прилеглих за комплексом ознак практично всіх геокомпонентів;
гомогенні елементарні частини, з яких складається фітоценоз.
29. Рівні внутрішньотопічної диференціації:
геосистема, геотоп, екоїд;
фація, урочище, місцевість;
+екоїд, клонова ділянка, поліекоїд, мікроценоз;
фітоценоз, зооценоз, мікроценоз;
фітомаса, зоомаса, педомаса, аеромаса.
30. Ландшафтна територіальна структура – це:
сукупність всіх структур у вертикальному розрізі геосистеми;
+сукупність ландшафтних територіальних одиниць, конфігураційно та ієрархічно впорядкованих просторовими відношеннями певного типу;
сукупність взаємозв’язаних природних компонентів, які розвиваються як єдине ціле;
набір геомас у межах конкретного ландшафту;
закономірно побудовані системи взаємопов'язаних компонентів природи , які утворюють на поверхні Землі певні територіальні одиниці.
31. Біоцентрично-сітьова ландшафтна територіальна структура – це:
об’єднання геотопів за спільністю походження (генезису) та еволюції;
зв'язок геотопів горизонтальними речовинно-енергетичними потоками;
об’єднання геотопів за гідрофункціонуванням та їх відношення до басейнів поверхневого стоку;
зв'язок між біоценозами ландшафту через трофічну марежу;
+зв’язок між геотопами через біотичні міграції організмів та окремих популяцій.
32. За функцією у ландшафтній територіальній структурі межі між геосистемами бувають:
абіогенні, біогенні;
+контактні, бар’єрні, мембранні;
літогенні, фітогенні, зоогенні;
топічні, хорологічні, регіональні;
мікроекотони, мезоекотони, макроекотони.
33. Регіональна ландшафтно-екологічна амплітуда геосистеми – це:
діапазон чинника, в межах якого на всій планеті трапляється певний тип геосистеми;
набір чинників, які необхідні для існування геосистеми;
+діапазон чинника, до якого пристосовані геосистеми в межах певного регіону;
діапазон впливу чинника, в якому може існувати певний вид;
набір чинників, які визначають існування геосистеми та ареал поширення на земній поверхні.
34. Геосистеми, що мають великі ландшафтно-екологічні ніші:
дуже вибагливі до умов зовнішнього середовища і загалом нестійкі у разі варіації цих умов;
+можуть існувати в широкому діапазоні дії зовнішніх чинників;
потребують особливої уваги та природоохоронного статусу;
характеризуються періодичністю виникнення;
часто є реліктовими або екзотичними для певного регіону, їх стійкість здебільшого невисока.
35. Об’єм ландшафтно-екологічних ніш необхідно враховувати:
у разі їх перекриття;
+у разі визначення природоохоронних пріоритетів;
у разі витіснення геосистем менш пристосованих до даних умов зовнішнього середовища більш пристосованими;
у разі визначення лімітуючих чинників;
у разі дослідження динаміки геосистем.
36. Зміну в часі значень окремих характеристик геосистеми, станів, набору та інтенсивності процесів, територіальних структур, яка не призводить до формування принципово нової геосистеми, називають:
еволюція геосистем;
емерджентність геосистем;
+динаміка геосистем;
складність геосистем;
розвиток геосистем.
37. Процес у геосистемі, що полягає в повторенні геосистемою станів близьких, але не ідентичних початковому, через деякі, не обов’язково близькі, проміжки часу, називають:
періодичним;
тренд;
+ритмічним;
спонтанним;
циклічним.
38. Сезонна динаміка геосистем пов’язана:
з обертанням Землі на своїй осі;
+з нахилом земної осі й положенням Землі відносно Сонця;
з тектонічним розвитком твердої поверхні Землі;
з біоритмами;
з сезонною ритмічністю, погодою та динамічною тенденцією зміни вертикальної структури геосистеми.
39. Правильне формулювання концепції ландшафтної сукцесії:
зміни геосистеми, що не мають чіткої спрямованості, проявляються як коливання станів навколо деякого середньорічного;
багаторічна динаміка геосистеми здійснюється під впливом не одного якогось зовнішнього чинника, а зумовлена комплексом чинників різної природи;
+для певних умов зовнішнього середовища існує такий варіант структури геосистеми, за якого вона максимально позбавлена впливу лімітуючих чинників;
зміна в часі значень окремих характеристик геосистеми, станів, набору та інтенсивності процесів, територіальних структур не призводить до формування принципово нової геосистеми;
циклічність процесів у геосистемі полягає в повторенні однакових значень характеристики через будь-який часовий інтервал.
40. Неіснуючий вид динаміки природних ландшафтів – це:
хорологічна;
циклічна;
+змінна;
структурна;
часова.
41. Те, що формування нових геосистем під час еволюції займає значний проміжок часу, говорить:
про прогресивність еволюції геосистем;
про незворотність еволюції геосистем;
про поступовість еволюції геосистем;
про спадкоємність еволюції геосистем;
+про довготривалість еволюції геосистем.
42. Ріст неукріпленого яру вгору до вододілу є прикладом:
структурної динаміки ландшафту;
ерозійної динаміки ландшафту;
періодичної динаміки ландшафту;
+хорологічної динаміки ландшафту;
хронологічної динаміки ландшафту.
43. Добова, місячно-добова і сезонна динаміка є різновидом такої динаміки ландшафтів:
періодична;
флуктарна;
+циклічна;
спонтанна;
генезисна.
44. Бальне оцінювання природного потенціалу геосистем зводять:
+до оцінювання характеристик геосистеми за шкалами, що переводять їх у числові значення сприятливості для виконання певної функції;
до оцінювання здатності геосистеми протистояти антропогенному впливу;
до визначення вартості продукції, яку можна отримати за рахунок використання ресурсу геосистеми за певний проміжок часу;
до використання натуральних показників потенціалу геосистем: бонітету ґрунту, рекреаційної ємності ландшафту, продуктивності лісу тощо;
до опису у балах параметрів, що безпосередньо характеризують ступінь антропогенного навантаження.
45. Стійкість геосистеми – це:
здатність геосистеми повертатися до первинного стану після виходу з нього під впливом зовнішнього чинника;
процеси самоочищення геосистеми;
+здатність геосистеми активно зберігати свою структуру і характер функціонування у просторі та часі за дії змінних умов зовнішнього середовища;
сукупність природних процесів знешкодження речовин, елементів і домішок, що потрапили у довкілля або живі організми;
здатність геосистеми до перетворення шкідливих сполук на нешкідливі.
46. За генетичною класифікацією всі ландшафтно-геохімічні бар’єри поділяють:
на радіальні, латеральні;
на макро-, мезо-, мікробар’єри;
на дифузійні, інфільтраційні;
на однобічні, двобічні;
+на природні, техногенні, техногенно-природні.
47. На кисневому ландшафтно-геохімічному бар’єрі:
осадження хімічних елементів відбувається в результаті зміни тиску і температури;
відбувається осадження хімічних елементів у відновних умовах за відсутності сірководню і кисню;
відбувається концентрація речовин за рахунок їх випаровування;
+відбувається осадження хімічних елементів в умовах наявності вільного кисню з вод різного складу, що надходять до бар’єра;
відбувається осадження хімічних елементів в умовах з сірководнем.
48. Буферна місткість геосистеми – це:
+її здатність протистояти забрудненню, що вимірюється за кількістю забруднювальних речовин, яку геосистема може поглинути без суттєвих негативних наслідків для себе;
кількісне вираження її резервного фонду;
її здатність зберігати кислотно-лужну реакцію середовища під впливом фіксованої найвищої кількості забруднювача;
сукупність механізмів геосистеми, що дозволяють знешкодити забруднення або вивести їх з кругообігу та з геосистеми взагалі;
її здатність відігравати роль буфера у міграційних потоках.
49. Самоочищення атмосфери відбувається:
завдяки діяльності рослин;
+за законами механічної повітряної міграції через перенесення на інші території та осідання на поверхні;
завдяки процесам фізико-хімічної водної та біогенної міграції;
завдяки процесам включення речовин у біохімічні кругообіги за участі біоти і чинників неживої природи, що надійшли у водний об’єкт;
за законами біогенної міграції.
50. Фізичні механізми самоочищення природних вод – це:
+сорбція, газообмін, осадження;
фотоліз, гідроліз;
електроліз, дисоціація;
трансформація речовин гідробіонтами;
сукупність процесів фізико-хімічної водної міграції.
51. За просторовим масштабом ландшафтно-екологічні прогнози поділяють:
на оперативні, короткострокові, середньострокові, довгострокові;
на територіальні, хорологічні, структурні;
на добові, сезонні, багаторічні;
+на субконтинентальні, регіональні, субрегіональні, локальні;
на топічні, хоричні, регіональні.
52. Ландшафтно-екологічні прогнози розрізняють:
+за просторовим і часовим масштабом прогнозування;
за локальним і глобальним масштабом прогнозування;
за значенням і функціями;
за цілеспрямованістю і значенням;
за генезисом і еволюцією.
53. Ділянку з природною рослинністю, яка виконує функцію збереження генофонду ландшафту, оптимізуючого впливу на прилеглі геотопи з культурною рослинністю або без неї, естетичної привабливості, називають:
біокоридор;
+біоцентр;
біоплоща;
біозона;
біосектор.
54. Антропогенний ландшафт – це ландшафт, в якому:
вплив людини внаслідок екстенсивного господарювання порівняно невеликий;
відсутні природні компоненти;
+під впливом людини докорінній зміні піддався хоча б один із компонентів, у т.ч. і рослинність;
зберігається однорідність геолого-геоморфологічних, гідрокліматичних, ґрунтових і біотичних умов;
людина як біологічний вид відіграє головну роль.
55. Підходи, що використовують для оцінювання природного потенціалу геосистеми – це:
+оцінювання в натуральних одиницях;
оцінювання екологічної безпеки;
+оцінювання потенціалу в балах;
оцінювання ступеня антропізації;
+оцінювання у грошових показниках.
56. До головних проблем ландшафтної екології належить:
+ландшафтно-екологічне районування;
+ландшафтно-екологічне прогнозування;
+визначення меж самоочищення й оновлення ландшафтів;
+класифікація природних і техногенних чинників формування ландшафтів;
таксономія морфологічних одиниць ландшафту.
57. До головних проблем ландшафтної екології належить:
вивчення особливостей формування, будови, властивостей, розвитку і поширення географічних ландшафтів;
+оцінювання стійкості геосистем до антропогенних навантажень;
+дослідження процесів міграції та обміну речовин у різних типах ландшафтів;
+визначення меж самоочищення й оновлення ландшафтів;
+ландшафтно-екологічне районування.
58. До методів дослідження ландшафтів належать:
+дистанційні методи;
спіритичні методи;
+комбіновані методи;
вербальні методи;
+наземні методи.
59. Метою ландшафтно-екологічних досліджень є:
+екологічний аудит ландшафтів;
+комплексне оцінювання обсягів і типів антропогенних перетворень ландшафтів;
+прогнозне оцінювання динаміки техногенних процесів та антропогенних змін ландшафтів;
+екологічне картування ландшафтів;
збереження заповідних територій.
60. Морфологічні одиниці ландшафту – це:
+фація;
ландшафтний район;
вид ландшафту;
+місцевість;
+урочище.
61. Індивідуальні (регіональні) класифікаційні одиниці ландшафту – це:
+ландшафтний район;
+ландшафтна область;
+ландшафтна провінція;
+ландшафтна зона;
+ландшафтна країна.
62. Типологічними класифікаційними одиницями ландшафту є:
+вид ландшафту;
ландшафтний район;
+клас ландшафту;
+рід ландшафту;
+тип ландшафту.
63. Україна розташована у межах фізико-географічних країн – це:
+Кримські гори;
Полісся;
+Українські Карпати;
Середньоєвропейська низовина;
+Східноєвропейська рівнина.
64. Рівні просторової розмірності геосистем, які досліджує ландшафтна екологія – це:
+топічний;
субглобальний;
+хоричний;
+субтропічний;
+регіональний.
65. Способи декомпозиції геосистем – це:
генетико-еволюційний;
+просторово-об’ємний;
+геокомпонентний;
циклічний;
+геомасовий.
66. Джерела енергії в геосистемі – це:
+енергія Сонця;
гідрогенез;
+енергія тектонічних рухів;
+теплова енергія з надр Землі;
біогенез.
67. Волога до геосистеми надходить:
+за рахунок конденсації водяної пари;
+із підземними водами;
за рахунок резервного фонду геосистеми;
за рахунок біотичної міграції;
+із поверхневим стоком.
68. Речовини до геосистеми надходять:
+із пилом;
із розсіяною радіацією;
+за рахунок вивітрювання мінералів гірських порід;
+за рахунок розчинення солей осадових порід;
+із дощем.
69. До чинників міграції та обміну мінеральних речовин у геосистемі належать:
+потоки води;
+життєдіяльність рослин;
+життєдіяльність консументів;
земне тяжіння;
потоки радіації.
70. До чинників міграції та обміну мінеральних речовин у геосистемі не належать:
+життєдіяльність фітофагів;
+життєдіяльність редуцентів;
+життєдіяльність продуцентів;
+водні потоки;
радіаційні потоки.
71. Геосистеми виділяють за елементами, які мають високий вміст у геосистемі та енергійно мігрують і накопичуються в ній, – це:
оліготрофні;
+кислі;
глікофітні;
+кислі глейові;
+кальцієві.
72. За багатством ґрунту елементами живлення виділяють геосистеми:
+пертрофні;
+евтрофні;
+мезотрофні;
+оліготрофні;
кальцій-натрієві.
73. За ступенем засоленості ґрунтів виділяють геосистеми:
+глікофітні;
+семігалофітні;
+галофітні;
+супергалофітні;
глікоморфні.
74. Типологія геосистем за речовинними потоками передбачає класифікацію геосистем:
+за типоморфними елементами;
+за ступенем засоленості ґрунтів;
за надходженням сонячної енергії;
за ступенем забезпеченості рослинних угруповань вологою;
+за багатством ґрунту елементами живлення.
75. До продукційного процесу геосистеми належить:
+утворення гумусу;
інтерцепція;
+наростання рослинної маси;
нагромадження речовин на ландшафтно-геохімічних бар’єрах;
+утворення вторинної продукції.
76. До продукційного процесу геосистеми належить:
+продукування мікробної маси;
+ріст рослин;
+фотосинтез;
нагромадження речовин на ландшафтно-геохімічних бар’єрах;
транспірація.
77. Геосистеми, що належать до субглобального рівня розмірності:
географічна оболонка;
+географічний пояс,
+континент,
+фізико-географічна країна;
геотоп.
78. Геосистеми, що належать до регіонального рівня розмірності:
географічний пояс;
континент;
+фізико-географічна зона;
+фізико-географічна провінція;
геотоп.
79. Типи ландшафтно-територіальних структур – це:
+позиційно-динамічна ландшафтна територіальна структура;
+біоцентрично-сітьова ландшафтна територіальна структура;
+генетико-морфологічна ландшафтна територіальна структура;
+басейнова ландшафтна територіальна структура;
генетико-еволюційна ландшафтна територіальна структура.
80. Рівні внутрішньотопічної диференціації – це:
+поліекоїд,
геотоп;
+екоїд,
+клонова ділянка,
+мікроценоз.
81. Типи динамічних процесів у геосистемі – це:
+періодичний процес;
+тренд;
спонтанний процес;
+ритмічний процес;
+циклічний процес.
82. Генезисні види динаміки ландшафту – це:
+спонтанна,
+кліматогенна,
+тектогенна,
+геоморфологічна,
+біогенна.
83. За загальним характером зміни структури геосистеми виділяють антропогенні впливи:
+компенсаційні,
+редукційні,
+деструктивні,
+доповнювальні;
довготривалі.
84. За тривалістю дії антропогенного чинника на геосистему виділяють антропогенні впливи:
добові;
сезонні;
+довготривалі,
+багаторічні,
+короткочасні.
85. Оцінювання екологічного ризику включає складові:
доповнювальні;
+антропоцентричні;
+природно-ландшафтні;
+соціоекономічні;
+естетичні.
86. Типи міграції хімічних елементів у геосистемі – це:
а) збалансований тип міграції;
+переміщення елементів зі зміною форм їх існування;
+зміна форми елементів без їх суттєвого переміщення;
+переміщення елементів без зміни форм їх існування;
збереження форми елементів без їх суттєвого переміщення.
87. Залежно від орієнтації в просторі міграційних потоків розрізняють ландшафтно-геохімічні бар’єри:
однобічні;
+латеральні;
+радіальні;
дифузійні;
мікробар’єри.
88. Залежно від способу надходження хімічних елементів на ландшафтно-геохімічний бар’єр розрізняють види:
двобічні;
+інфільтраційні;
латеральні;
радіальні;
+дифузійні.
89. Класи природних ландшафтно-геохімічних бар’єрів:
+фізико-хімічні,
+механічні,
+біогеохімічні,
+комплексні;
дифузійні.
90. Класи техногенних ландшафтно-геохімічних бар’єрів:
+фізико-хімічні;
+соціальні;
+комплексні;
+механічні;
+біогеохімічні.
91. Підкласи соціальних ландшафтно-геохімічних бар’єрів:
фізико-хімічні;
+побутові;
+промислові;
+будівельні;
+змішані.
92. Хімічні механізми самоочищення природних вод – це:
+фотоліз;
сорбція;
газообмін;
осадження;
+гідроліз.
93. Методи ландшафтно-екологічного прогнозування – це:
+метод логічних розумових висновків;
+метод ландшафтно-екологічних аналогів;
+прогнозування за матрицями Маркова;
+прогнозування за схемами ландшафтної сукцесії;
прогнозування за схемою формування вертикальної структури геосистем.
94. Оптимальна організація ландшафту включає завдання:
+спланувати оптимальну біоцентрично-сітьову ландшафтно-територіальну структуру;
спрогнозувати зміни геосистем сукцесійного характеру;
+виявити оптимальне відсоткове співвідношення природних та господарських угідь;
+визначити мінімально необхідну площу окремого біоцентру;
визначити генетико-еволюційні зв’язки.
95. Антропогенні ландшафти класифікують:
+за ступенем господарської цінності;
+за цілеспрямованістю виникнення;
+за глибиною дії;
+за тривалістю існування;
за подібністю до природних ландшафтів.
96. Антропогенні ландшафти класифікують:
+за тривалістю існування;
за подібністю до природних ландшафтів;
+за змістом антропогенної діяльності;
за періодом виникнення;
+за ступенем господарської цінності.
97. До типів агроландшафтів належать:
+польовий;
+садовий;
рисовий;
сільськогосподарський;
+лучно-пасовищний.
98. Агроландшафти, що відповідають польовому типу – це:
яблуневий сад;
+картопляне поле;
пасовище ВРХ;
+посіви жита;
+посів соняшника.
99. Сільськогосподарські неоландшафти – це:
+оазиси;
вторинні солончаки;
+польдери;
рисові поля;
насадження чайного куща.
100. В основі виділення типів міського ландшафту є показники:
+частка твердого покриття;
архітектура;
+ступінь озеленення;
водний баланс;
+багатоповерховість забудови.
101. Типи міського ландшафту – це:
+заводський;
+малоповерховий;
рекреаційний;
+багатоповерховий;
+садово-парковий.
102. Типи, що належать до промислових ландшафтів:
+териконовий;
заводський;
+кар’єрно-відвальний;
+звалища;
+промисловий карст.
103. До типів місцевості кар’єрно-відвальних комплексів належать:
промисловий карст;
канали;
+каменоломний бедленд;
+оголений тип місцевості;
+кар’єрно-відвальні пустища.
104. Водойми, що належать до штучних:
+водосховища;
+ставки;
+канали;
озера;
+озера в кар’єрно-відвальному типі місцевості.
105. Типи водосховищ – це:
+з обслуговування водопостачання;
з перенесення водних мас упродовж цілого року;
створювані для руху води в напрямі схилу;
+створювані для захисту від повені;
+створювані для рибного господарства.
106. Типологічні ландшафтні одиниці на водосховищах – це:
+мілководний тип ландшафту;
ставки схилового типу місцевості;
улоговинні типи;
+глибоководний тип ландшафту;
плакорний тип місцевості.
107. Водні антропогенні ландшафти – це:
низинні болота;
+водосховища;
+ставки;
+супутні водні комплекси;
озера.
108. Підкласи лісових антропогенних ландшафтів:
дендропарки;
+лісокультурні;
+лісові первинно-похідні натуралізовані;
ботанічні сади;
лісокультурні натуралізовані.
109.“Природна система” – це моноцентричне утворення згідно з……. підходом:
ландшафтним;
+екологічним;
методичним;
науковим.
оболонку називають епігеосферою.
+географічну;
водну;
повітряну;
земну.