Класифікація сигналів електрозв’язку

Інформація. Повідомлення. Сигнали.

Наше життя неможливо уявити без постійного обміну інформацією. Люди обмінюються інформацією в усній, писемній та інших формах. Засоби масової інформації щоденно доносять до нас потоки різноманітних відомостей. Протягом багатьох століть люди винаходили умовні знаки та способи для передачі інформації. Що ж таке інформація? У загальному розумінні та найширшому значенні слова інформація – це сукупність відомостей про навколишній світ. Інформація може зберігатися та передаватися від одного об’єкта до іншого.

Для того, щоб інформацію можна було зберігати, обробляти, передавати і використовувати, вона повинна бути представлена у вигляді повідомлення. Повідомлення – це форма представлення (вираження) інформації, зручна для передавання на відстань. Повідомлення можуть мати найрізноманітнішу форму: оптичну (текст або послідовність числових символів на паперовому носії, фотографія, телевізійне зображення тощо), звукову (музика, мова) і т. д.

Для передавання різноманітних повідомлень на відстані використовують фізичні процеси, здатні долати з деякою швидкістю відстані між джерелом та одержувачем. Такими процесами можуть бути звукові або електромагнітні хвилі, електричний струм. Фізичний процес, що відображає повідомлення, називається сигналом. Відображення повідомлення забезпечується зміною якої-небудь фізичної величини, що характеризує процес. Ця величина є інформаційним параметром сигналу.

Класифікація сигналів електрозв’язку

Розрізняють чотири види сигналів: неперервний неперервного часу, неперервний дискретного часу, дискретний неперервного часу і дискретний дискретного часу.

Неперервні сигнали неперервного часу називають скорочено неперервними (аналоговими) сигналами. Вони можуть змінюватися в довільні моменти, приймаючи будь-які значення з неперервної множини можливих значень (рис. 4.1).

Рисунок 4.1 – Неперервний електричний сигнал

Неперервні сигнали дискретного часу можуть приймати довільні значення, але змінюються тільки в певні, наперед задані (дискретні) моменти (рис. 4.2).

Рисунок 4.2 – Неперервний сигнал дискретного часу

Дискретні сигнали неперервного часу відрізняються від попередніх тим, що вони можуть змінюватися в довільні моменти, але їх величини приймають тільки конкретні дозволені (дискретні) значення (рівні).

Дискретні сигнали дискретного часу, скорочено дискретні (рис. 4.3), в дискретні моменти можуть приймати тільки конкретні дозволені (дискретні) значення (рівні).

Рисунок 4.3 – Дискретний електричний сигнал

Сигнали двох останніх видів називають ще квантованими за рівнем.

Передавати за допомогою системи електрозв'язку дискретні сигнали, зображені на рис. 4.3, немає необхідності. Достатньо позначити цифрами всі дозволені рівні і передати дискретні сигнали, відповідні цим цифрам. Сформовані таким чином дискретні сигнали називають цифровими, а операцію встановлення відповідності між цифрами і значеннями дискретних сигналів — кодуванням.

Іноді в окремий клас виділяють імпульсні сигнали, які відмінні від нуля лише протягом кінцевого (порівняльно невеликого) інтервалу часу. Імпульсні сигнали на інтервалі свого існування можуть бути неперервними (наприклад, імпульси дзвонової форми) або дискретними (прямокутні).

Приведемо ще одну класифікацію сигналів. Всі сигнали (як неперервні, так і дискретні) можуть бути підрозділені на періодичні і неперіодичні. Періодичним називається сигнал, значення якого повторюються через певні рівні проміжки часу, що називаються періодом повторення сигналу, або просто періодом. Для неперіодичного сигналу ця умова не виконується.

Найпростішим періодичним неперервним сигналом є гармонічне коливання

(4.1)

де і - амплітуда, кутова частота і початкова фаза коливання.

Графік гармонічного коливання (4.1) приведений на рис. 4.4, а. На рис.4.4, ж показано графік дискретного періодичного сигналу.

3. Спектральний склад сигналів.

Дотепер ми мали справу з часовим представленням сигналів, тобто розглядали залежність зміни значення сигналу від часу. Існує інше представлення тих же сигналів — спектральне.

Нехай для спрощення міркувань початкова фаза в (4.1) , а частота приймає конкретне значення

. (4.2)

Коливання (4.2) заданої частоти , амплітуди і початкової фази можна представити у вигляді двох графіків: на одному з них на частоті зобразити лінію висотою, що дорівнює амплітуді сигналу , на іншому — лінію, що дорівнює по величині значенню фази (рис. 4.4,б).

Якщо розглянути сигнал, що складається з суми двох гармонічних коливань, наприклад першої і третьої гармонік (рис. 4.4, в)

то можливе його представлення у формі рис. 4.4, г,де відкладені амплітуди і фази цих гармонік. Підсумовуючи нескінченну кількість непарних гармонік

,

де , , а індекс приймає непарні значення, одержуємо сигнал (див. рис. 4.4, а, в, дтаж)у формі послідовності прямокутних імпульсів з амплітудою . Спектральне представлення послідовності прямокутних імпульсів показано на рис. 4.4, з.

Періодичний сигнал будь-якої форми може бути представлений у вигляді суми (в загальному випадку нескінченної) гармонічних коливань; в цю суму можуть входити як парні, так і непарні гармоніки, а амплітуди і початкові фази приймають конкретні значення залежно від форми сигналу:

. (4.3)

Значення і (включаючи ) обчислюються за формулою

, (4.4)

де - період коливань. Зображені на рис. 4.4, д ,г, е, з діаграми розподілу по частоті амплітуд і фаз гармонічних складових називаються спектральними діаграмами сигналу, а лінії, відповідні амплітудам і фазам гармонік, — спектральними лініями. Закон розподілу амплітуд складових періодичного сигналу по частоті називається спектром амплітуд цього сигналу, а закон розподілу фаз — спектром фаз.

Якщо нас цікавлять не значення амплітуд і початкових фаз гармонік, що входять до складу складного коливання, а тільки частоти, то говорять про спектр частот сигналу.

Спектр періодичного сигналу складається з окремих спектральних ліній. Такий спектр називається лінійчатим, або дискретним.

Вираз (4.3) називається рядом Фур’є. Якщо використовувати відому формулу Ейлера

,

то після нескладних перетворень ряд Фур’є можна записати в комплексній формі

, (4.5)

де обчислюється за (4.4).

Формули (4.4) і (4.5) називають парою перетворень Фур’є. Перша з них дозволяє знайти спектр сигналу, тобто сукупність спектральних складових, які створюють в сумі сигнал,а друга — обчислити у формі (4.5) або (4.3) сам сигнал , якщо задані спектральні складові.

Рис. 4.5 – До визначення спектра неперіодичного сигналу

Щоб ввести поняття спектру неперіодичного сигналу, звернемося до послідовності прямокутних імпульсів (рис. 4.5), в якій збільшуватимемо період аж до . Домовимось в подальшому на спектральних діаграмах відкладати не амплітуди спектральних складових, а їх відносні значення, що визначаються як відношення амплітуди відповідної складової до постійної складової або до амплітуди першої гармоніки, якщо постійна складова відсутня.

Рис. 4.6 – Спектральні діаграми до рис. 4.5

На рис. 4.6, а—в зображені спектральні діаграми для різних періодів повторення імпульсів, зображених на рис. 4.5 (а—в).При збільшенні періоду сигналу з'являються нові спектральні складові (спектральні лінії стають густішими), а амплітуди всіх гармонік зменшуються. Зображення відносних значень амплітуд спектральних складових дозволяє зберегти масштаб по осі ординат однаковим для всіх змін періоду повторення імпульсів. Форма огинаючої спектру (рис. 4.6, г) зберігається незмінною і тоді, коли період проходження імпульсів прямує до нескінченності, тобто у разі неперіодичного сигналу — одиночного імпульсу (див. рис. 4.5, г).

Отже, неперіодичне коливання у вигляді імпульсу можна розглядати як суму нескінченно великої кількості нескінченно малих за амплітудою гармонічних коливань, частоти яких розташовуються нескінченно близько одна до одної і заповнюють в загальному випадку всю шкалу частот. Іншими словами, в будь-якій нескінченно вузькій смузі частот є гармонічне коливання нескінченно малої амплітуди. Таким чином, спектр неперіодичного коливання є неперервним, або суцільним. Оскільки йдеться про нескінченно малі амплітуди, поняття спектру амплітуд для неперіодичного коливання позбавлено значення і замінюється поняттям спектральної щільності амплітуд (крива на рис. 4.6, г), яка вказує, по суті, на питому вагу нескінченно малої амплітуди коливання в будь-якій нескінченно вузькій смузі частот.

Проводячи граничний перехід при в (4.5) і (4.3), можна одержати пару перетворень Фур’є для неперіодичного сигналу:

; ,

де — комплексна спектральна щільність сигналу.

Модуль комплексної спектральної щільності носить назву спектральної щільності амплітуд, аргумент — спектральної щільності фаз.

Сигнали електрозв'язку, що використовуються для передачі інформації, є неперіодичними. Періодичні сигнали для цих цілей використані бути не можуть, оскільки якщо сигнал періодичний, то інформація, закладена в одному його періоді, повторюється, а для передачі чергової «порції» інформації необхідна зміна форми сигналу. Але тоді сигнал стає неперіодичним.

Теоретично всі сигнали електрозв'язку мають нескінченно широкий спектр частот, і, щоб форма сигналу в пункті прийому точно співпадала з формою сигналу в пункті передачі, необхідно за допомогою системи електрозв'язку передати весь цей нескінченно широкий спектр. Проте зробити це в реальних умовах неможливо, та в цьому і немає практичної необхідності. Спектральна щільність сигналів розподілена за шкалою частот нерівномірно. Основна частина спектру зосереджена в кінцевому інтервалі частот. Тому на практиці спектр сигналу обмежують до такого ступеня, при якому ще можливе відновлення початкового повідомлення в пункті прийому (наприклад, при телефонному зв'язку вимагається виконати дві умови — розбірливість мови і впізнанність абонентів; при передачі телевізійного зображення необхідно зберегти необхідну чіткість зображення).