Загальні принципи інтерпретації кривих ВЕЗ

Інтерпретація результатів електричних зондувань. Розрізняють якісну і кількісну інтерпретацію даних електричних зондувань.

Якісна інтерпретація кривих ВЕЗ спрямована на визначення загальних закономірностей геологічної будови досліджуваного району та оцінки імовірних зон знаходження тих чи інших геологічних структур. Методи якісної інтерпретації засновані на зв’язку між особливостями будови геоелектричного розрізу і параметрами кривих електричних зондувань. Зазвичай на етапі якісної інтерпретації виконують побудову різних карт і графіків, а саме: а) карти типів кривих зондувань; б) карти ізоом; в) вертикальні розрізи ізоом; г) карти ізоліній сумарної поздовжньої провідності та ін.

Карти типів кривих зондувань представляють собою схематичні карти, що показують розподіл областей розповсюдження однотипових кривих ВЕЗ. Ці карти несуть інформацію про особливості загальної геологічної будови району досліджень.

Карти ізоом позірних опорів – карти ізоліній позірного опору, побудовані в горизонтальній площині за значеннями r_п для фіксованого розносу установки. Така карта (чи набір карт для різних розносів) якісно відображає зміну електричних властивостей розрізу в горизонтальному напрямку на приблизно однаковому глибинному рівні.

Вертикальний розріз ізоом – це карта ізоом, яка будується у вертикальній площині, що проходить вздовж профілю дослідження. Для її побудови на вертикальних осях кожної точки ВЕЗ, розташованої на профілі, виписують значення позірних опорів, що відповідають фіксованим глибинам, кількісно рівним АВ/2 (як правило ці глибини відкладають в логарифмічному масштабі). Потім проводять ізолінії рівних значень r_п. Отриманий вертикальний розріз якісно відображає особливості реального геоелектричного розрізу. Для більшої виразності він може бути розфарбованим з різною кольоровою тональністю у відповідності зі значеннями r_п. По такому розрізу встановлюються зони розповсюдження високоомних і провідних горизонтів, напрямок падіння верств розрізу, за наявністю вузьких високоградієнтних областей визначається присутність розломів і т. ін.

Карти ізоліній сумарної поздовжньої провідності S. Ці карти будуються при площових дослідженнях методом ВЕЗ за результатами визначення сумарної поздовжньої провідності по асимптотичним гілкам кривих зондувань (методика визначення розглянута вище). Карти S відображають зміну сумарної потужності Н надопорної провідної частини геоелектричного розрізу, тобто глибини до поверхні непровідної (r_n®¥) основи. При постійному (чи малозмінному) значенні середнього поздовжнього опору r_l на площі досліджень карти S можуть бути трансформовані в карти глибин по алгоритму H=Sr_l. Значення r_l визначають за результатами параметричних ВЕЗ на свердловинах: r_l=H₀/S₀, де H₀ – потужність надопорної частини розрізу, яка відома за даними буріння; S₀ – сумарна поздовжня провідність розрізу, визначена по параметричній кривій ВЕЗ.

На етапі якісної інтерпретації можуть виконуватися і інші побудови, наприклад карти ізоліній ординат і абсцис екстремальних точок кривих ВЕЗ ( _, , (AB/2)_min, (AB/2)_max), які дають якісну уяву про зміну потужності проміжного горизонту.

Рисунок 3.15 Типи тришарових кривих ВЕЗ

Оскільки принцип еквівалентності є практичною категорією (різниця між кривими ВЕЗ для еквівалентних розрізів завжди має місце, але вона незначна, наприклад до 5 %), то існують межі дії цього принципу. Зокрема, при значній потужності проміжного горизонту принцип еквівалентності практично не діє, а при малопотужному проміжному горизонті він має досить широкі межі своєї дії. Наявність еквівалентності призводить до неоднозначності в інтерпретаційному процесі. А тому для регуляризації процесу кількісної інтерпретації кривих ВЕЗ вельми бажано заздалегідь знати один із параметрів проміжних горизонтів – потужність чи питомий опір. Частіш за все закріплюють питомий опір. 36. Можливості аналітичної інтерпретації кривих ВЕЗ по рекурентних ядрах.