Основні вимоги до ведення запису на лекції.

МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ТА ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ З КУРСУ ФІЛОСОФІЇ

Спеціальність 5.05020101 «Обслуговування систем управління та автоматики»

м.Васильків

2016 р.

Шпеко М.К.

Навчально-методичний посібник з курсу філософії.

м. Васильків, 2016 р. – 59 с.

В навчально – методичному посібнику з філософії викладені методичні поради студентам під час роботи на лекції і підготовці до семінару, рекомендації з організації самостійної роботи, плани семінарських занять та методичні поради до них.

Автор посібника Шпеко М.К. – старший викладач.

Обговорено на засіданні циклової комісії

Протокол № від «___»__________2016р.

Схвалено на засіданні Методичної ради коледжу і рекомендовано до використання у навчальному процесі.

Протокол № від «___»__________2016р.

м. Васильків

2016 р.

Організація та методика самостійної роботи студентів з вивчення соціально-гуманітарних наук.

Велика роль в успішному виконанні постанов Уряду і наказу Міністра освіти України про вищу школу належить науковій організації навчально-виховного процесу у вищій школі, корінному поліпшенню організації і керівництва самостійною роботою студентів.

З метою допомоги студентам в оволодінні навиками самостійної роботи, цикл гуманітарної та соціально-економічної підготовки пропонує студентам методичні поради щодо слухання та конспектування лекцій і організації самостійної роботи.

І. Слухання та конспектування лекцій.

Для чого необхідні конспекти? Якими вони повинні бути за формою та змістом?

Основні вимоги до ведення запису на лекції.

Самостійна робота студентів по опануванню наукових знань – одна з вирішальних передумов високої успішності студентів.

Потрібно запровадити поступовість в оволодінні навичками самостійної роботи.

На першому курсі слід приділяти велику увагу навичкам правильного, раціонального конспектування лекцій, підручної та допоміжної літератури, умінню користуватися бібліографічними показниками тощо.

На старших курсах ускладнюються і використовуються всі інші види самостійної роботи – аж до елементарних навичок наукової роботи.

Істотне значення в активізації самостійної роботи студентів має систематична підготовка студентів до слухання лекцій. Складається вона із знайомства студента з програмою курсу, з структурою програми, взаємозалежності її окремих розділів і т.д.

Студент, готуючись слухати той чи інший лекційний курс, повинен ознайомитись з програмою курсу, якою студентів має забезпечити цикл, навчальна частина ВНЗ.

Він повинен твердо знати, з яких розділів складається програма, яка їх послідовність, як викладач розділив час на окремі розділи курсу, яка рекомендується основна і додаткова література.

Програма організовує роботу студента, допомагає йому глибоко, в певній науковій системі опанувати предмет, є керівним джерелом самоконтролю в процесі слухання лекцій, а особливо в підготовці до іспитів.

Дуже корисно готуватися до слухання лекцій, кожного разу відновлюючи в пам’яті зміст попередньої лекції викладача. На жаль, студенти ще рідко готуються до слухання лекцій, а це іноді призводить до того, що окремі з них байдуже ставляться до лекцій, неуважно слухають їх.

Найпоширенішою формою самостійної роботи студентів є конспектування лекцій.

У нас іноді ведуться дискусії – писати чи не писати студентові конспект лекцій, марна витрата часу. Писати конспект, навіть за наявності десяти підручників з того чи іншого предмету, дуже корисно студентові для глибокого і міцного засвоєння курсу. Але писати конспект потрібно творчо, не формально.

Зберігся зошит записів лекцій з стародавньої історії в Ельберфельдській гімназії, що їх провадив 15-річний Фрідріх Енгельс. Цей зошит дуже повчальний. У ньому залишені поля, заповнені малюнками, ієрогліфами, про які йшла мова на уроках. Майже на кожній сторінці є посилання на літературні джерела. На полях зошита також визначені сторінки із творів Геродота, Фукідіда та інших істориків стародавнього світу. Зошит свідчить, що Енгельс не тільки уважно слухав лекції вчителя історії, але й поповнював свої знання, вивчаючи ту літературу, до якої, як правило, звертаються лише спеціалісти.

На багатьох сторінках зошита, серед рядків запису, зроблені дописки, виправлення, вставки. Як видно, Енгельс не раз перечитував свої зошити, відтворюючи в пам’яті раніш вивчений

матеріал. Такі робочі зошити, таке конспектування уроків є чудовою формою самостійної роботи.

Як показали численні спостереження і експерименти студенти, що конспектують лекції, значно краще сприймають, глибше і міцніше запам’ятовують матеріал курсу. Це відбувається насамперед тому, що раціональне конспектування лекції мобілізує увагу студента. Великий педагог К.Д. Ушинський підкреслював, що увага – двері до знання.

Участь мускульно-моторних відчувань від руки під час письма і відповідних мозкових центрів сприяє кращому закріпленню матеріалу в пам’яті.

Проте ще далеко не всі студенти, а особливо першого курсу, уміють раціонально конспектувати лекції. Багато хто намагається стенографувати текст лекцій. Тоді вся увага студента переключається на техніку запису, для продумування змісту того матеріалу, що його подав викладач, часу не залишається.

Інколи студент не вміє виділяти головного в записі лекції. В такому випадку він може записати багато, але пропускаючи головне. Навіть кращі студенти у своїх конспектах лекцій провадять суцільний запис – без полів, без абзаців, без заголовків. Користуватися такими конспектами для відтворення записаного в пам’яті дуже важко. Трапляються й інші недоліки.

Такий стан пояснюється тим, що середня школа не озброїла учнів навичками і умінням самостійної роботи.

Велике значення у навчанні студентів має робота з різними словниками, енциклопедіями, іменними та предметними покажчиками й іншими видами додаткової літератури.

Тільки вміння користуватися цією літературою дає можливість глибоко і швидко розібратись в любому тексті.

Спеціальні дослідження і спостереження протягом багатьох років переконали нас у тому, що коли студент опрацьовує лекцію в день її слухання, то він в основному матеріал засвоює. Коли ж студент це зробить через день, то засвоює лише 50% прослуханого, через тиждень – два -25% прослуханого, а 75% матеріалу забувається.

Кожний студент зобов’язаний виховувати у себе акуратність, точність, організованість, наполегливість, уміння працювати над книгою, першоджерелами, самокритично і вимогливо ставитись до своєї роботи, уникати поспішності і поверховості в опрацюванні окремих питань, навчитися планувати свій час, пам’ятати , що тільки праця, помножена на прагнення до знань, забезпечить успіх у навчанні.

Серед різноманітних форм і методів навчальної роботи у ВНЗ важливе місце посідає лекція.

Тільки на лекції студент може дізнатися повне уявлення про сучасний стан даної науки, перспективи її розвитку, бо підручники, як би добре не були написані, відображають лише стан науки в той час, коли вони писалися.

Тільки викладач може відібрати у величезному потоці наукової інформації найпотрібніше, найголовніше, проаналізувати його, висловити гіпотези, дати власну інтерпретацію науковим теоріям, подіям, фактам, що висвітлюються в лекціях. Лекція дає можливість викладачеві порушити спірні питання науки, познайомитися з дискусійними питаннями, з новими концепціями, які ще не утвердилися в науці. Жоден підручник не в силі це зробити.

Лекція сприяє розвиткові логічного мислення студентів. Доводячи чи спростовуючи основи відповідних теорій, висуваючи гіпотези і роблячи узагальнення, говорячи не лише про висновки і результати досліджень, а й про методи, за допомогою яких вчені відкрили нові закони, закономірності, викладач тим самим вчить студентів логічному мисленню.

Лекції дають студентові міцний фундамент для наступного, більш поглибленого, самостійного вивчення дисципліни за підручником чи спеціальною літературою.

Лекції визначають напрямок, зміст і характер інших форм навчальної роботи: семінарські заняття, практичні роботи, інші види самостійної праці студентів.

Лекція має і велике значення тому, що є ефективним засобом впливу на переконання студентів.

Виховальний вплив має і сам зміст лекції, і форма її викладу, і сам процес сприймання, адже лекція є основним засобом, що забезпечує безпосереднє систематичне спілкування викладача з студентами.

Нарешті, по силі вираження лекція незрівнянна ні з якими іншими методами навчання, оскільки викладач користується такими додатковими засобами висловлення, як інтонація, міміка, жести, що надають мові більшої виразності.

Не можна також забувати і педагогічного значення лекції для студентів. Студент одержує зразок, як виступати перед аудиторією, а цей момент є важливим в педагогічній майстерності авіатора, соціального працівника і інших.

Ось чому так важливо навчатися не лише уважно слухати лекцію, але й записувати її зміст, тобто складати конспект.

Значна частина студентів першого курсу легше сприймає фактичний матеріал, детально його записує, але випускає з уваги основні ідеї, які розвиваються в лекції. Навіть у конспектах кращих студентів ми нерідко зустрічаємо перекручення і спотворення думок лектора. Спостереження за роботою студентів показує, що деякі з них пишуть лише тези, а інші крім плану нічого не пишуть. Велика різноманітність спостерігається і в оформленні конспекту.

Невміння конспектувати лекції часто попереджує в студентах невпевненість в своїх силах

Якими ж повинні бути записи і чому їх треба робити?

Записування лекції сприяє кращому її запам’ятанню, довше підтримує працездатність на лекції. За даними академіка

І.П. Павлова, запам’ятання буде тим краще, чим більше аналізаторів бере участь у ньому.

Конспектування лекцій є засобом розвитку розумових здібностей студента (активізує увагу, мислення), виробляє вміння у короткій і стислій формі викладати думки, розвиває навички літературного викладу, підвищує культуру мови.

Письменник І.О. Гончаров у своїх спогадах пригадує, яке велике значення мав саме такий запис і чому. «Ми зобов’язані були записувати усну мову професора і цей важливий процес приносив нам багато добра, - пригадує Гончаров. – Стенографування не було, ловити кожне слово і записувати неможна, отже потрібно було схоплювати загальний зміст кожного періоду і стисло викладати на папері. Легко зрозуміти, як така розумова гімнастика повинна була розвивати кмітливість, розв’язувати розум, перо. Хай для експерименту теперішній студент відкладе хоча б на годину в сторону літографування лекцій і сам приготує для себе вчене

блюдо: незабаром він побачить, як лекції непомітно врізатимуться в пам'ять і яку свободу він відчує в своїй письменній мові».

( И.А. Гончаров. Соч., т. VII, с. 210).

Але педагогічна цінність записування лекцій цим не обмежується. Загальновідомо, що в лекції нерідко викладаються такі факти, приклади, нові

наукові дані, яких ще не має в підручниках. Ось чому так важливо записувати цей новий матеріал.

Нарешті, записування лекцій – це опора пам’яті, матеріал для підготовки до іспитів, а після закінчення ВНЗ – архів студента.

Слухання і конспектування лекцій обов’язково мусить супроводжуватися розумінням того матеріалу, який викладається.

Отже, необхідною умовою змістовної розумової роботи студента під час сприймання лекції є уважне слухання і раціональне записування.

Виходячи з аналізу методичної літератури та власного педагогічного досвіду, можна дати низку порад, як краще вести записи лекцій.

Техніка запису лекцій є важливим вмінням самостійної роботи студента.

Перш за все, необхідно записати назву теми, план лекції та рекомендовану літературу, яку більшість викладачів називають на початку лекції. Після цього приступати до запису змісту.

Конспект мусить відображати основний зміст матеріалу, що повідомляється на лекції, записаний своїми словами, коротко і разом повно. Дослівно варто записувати закони і визначення.

Звичайно, викладач інтонацією голосу та манерою викладу матеріалу виділяє найбільш істотне і цим допомагає студентам відрізняти головне від другорядного.

Важливо фіксувати в конспекті і те, що викладач пише на дошці (малюнки, схеми, графіки, виведення формул, законів, хід доказу теорем тощо). Доцільно також накреслити в конспекті схеми постановки тих дослідів, які демонструються під час лекції студентам.

Записи мають бути розчленовані: заголовки, підзаголовки, червоні рядки, широкі поля, на яких студент матиме можливість в процесі конспектування лекції записувати свої думки, запитання, міркування, що неясно в лекції тощо. Варто пам 'ятати слова Гьоте про те, що "незаписана думка — загублений скарб".

При конспектуванні доцільно вживати скорочення і умовні позначення найбільш поширених слів та понять.

Наприклад: "В.Н.Д." - вища нервова діяльність, ">" - більше, "<" -менше, "~" – приблизно и т.д.

Для кожної дисципліни можна виробити свою систему скорочень. Але не варто дуже захоплюватись скороченнями, бо потім буде важко в них розібратись.

Добре користуватись кольоровим олівцем для підкреслення розділів, висновків і основних положень, для зображення схем, малюнків тощо.

При записуванні лекції важливо зазначити джерела, на які посилається викладач, тому що ці відомості будуть потрібні курсанту під час самостійної роботи. Наведені викладачем цитати потрібно записувати коротко, якщо викладач їх не диктує.

Записи з кожного предмета потрібно вести в окремому зошиті, охайно, розбірливим почерком - все це полегшить подальше читання конспекту.

Досвід показав, що багато першокурсників відчувають труднощі у слуханні та конспектуванні лекцій саме тому, що регулярно не працюють над ними. Деякі студенти працюють над конспектами лекцій лише з тих дисциплін, з яких проводяться семінарські або практичні заняття.

Готуючись до наступної лекції, треба простудіювати зміст попередньої лекції (прочитати свої записи, ознайомитися з відповідними розділами підручників, знати програму курсу). Добре побудована лекція передбачає зв'язок того, що повідомляється, з тим, що було в минулому досвіді студентів.

Ще І.М. Сеченов писав, що певна думка може бути засвоєна чи усвідомлена тією людиною, у якої вона є частиною її особливого досвіду.

Ось чому так потрібно, щоб студент перед кожною новою лекцією опрацював за конспектом і підручником матеріал попередніх лекцій.

Велике значення має також і обробка записів лекції, яка мусить полягати не в переписуванні вдома конспектів, що іноді має місце, а в деякій його переробці: доповнення, виправлення, виділення головного, уточнення нових термінів та виразів тощо. Цю роботу студент проводить у процесі ознайомлення з підручниками та монографічною літературою.

Нарешті, обробка записів вимагає розібратись в малюнках, схемах, кресленнях, які під час лекції могли бути записані не лише недбало, а й

невірно. Нерідко студент механічно переписує те, що викладач пише на дошці, сподіваючись потім розібратись. Наслідком цього є те, що студент в кінці курсу виявляє повне незнання предмету. Ось чому ніколи не можна нагромаджувати труднощі та незнання.

Варто пам'ятати про те, що недоцільно відкладати обробку записів на тривалий час, бо як доведено експериментальними дослідженнями

психологів, забування особливо інтенсивно проходить одразу після сприймання і запам'ятання, а далі воно відбувається повільніше.

Таким чином, регулярна та систематична праця студента до лекції, під час і після неї забезпечить набуття міцних і тривалих знань.