Філософська концепція людини.
План
I. Духовність і проблема сенсу життя.
II. Діалектика взаємодії людини і суспільства: проблема свободи і необхідності.
III. Філософська концепція людини – основа наук про людину.
І.
Завдяки своїй соціально – біологічній природі людина народжується двічі: спочатку як біологічна істота, а згодом як соціальна особливість.
Народження внутрішнього – духовного світу – це є “третє народження” людини. Духовність об’єднує дві інші сфери людини, вони в ній відображаються і усвідомлюються, піддаються розумінню.
Розуміння людської цілісності як єдність трьох сфер, дозволяє відповісти на запитання “що означає жити по людськи”. Наприклад В. Курбатов до цієї проблеми говорив так:
“Не просто сито, не просто відповідально, не просто духовно – а так, щоб фізична досконалість, соціальна зрілість і внутрішня духовність постійно взаємодоповнювали одна одну і створювали умови саморозвитку людської цивілізації. А далі? Крок вперед, вперед у створенні нової людини нового світу через відтворення старого світу”.
ІІ.
Проблема взаємодії, співвідношення людини і суспільства дуже давні. У філософії до неї зверталися Демокріт, Сократ, Епікур (заклав основи особистої свободи людини), стоїки, іоббс, Спіноза, Лейбніц (немає свободи без вибору), Кант, Кєркегор та інші.
Якщо в природі необхідності протистоїть випадковість то у суспільстві необхідність протистоїть свободі. Тут слід розуміти, що не закони – ворог свободи, а беззаконня, хаос, соціальна ентропія.
· Необхідність відбиває інваріантне, стале, те, що зберігається і впорядковане.
· Свобода – розвиток, виникнення нового, різноманітного, нових можливостей, але на грунті необхідності і водночас з розумінням того, що немає творчості без свободи.
· Необхідність відбиває наявне, показує яким є світ наразі.
· Свобода – майбутнє, те яким повинен і може стати світ.
Висновок: Розвиток людини і суспільства – це постійний процес переходу необхідності в свободу, і навпаки.
ІІІ.
У світоглядному плані філософія обґрунтовує певні концепції, які характеризують місце людини у світі, її призначення, природу й сутність.
Розуміють такі основні філософські напрями щодо тлумачення місця людини у світі:
· суб’єктивний ідеалізм – зводить життя людини до довільного впорядкування комплексу відчуттів;
· матеріалізм – вбачає призначення людини в пізнанні й насамперед перетворення реальної дійсності з метою пристосування її для задоволення людських потреб;
· об’єктивний ідеалізм – розглядає як особливе, головне творіння Бога, її призначення в поверненні в його лоно віддалений від нього і по грузлий в гріхах та чварах матеріальний світ.
· Дуалізм – постулює подвійність душі і тіла людини, їх паралельне існування, і розглядається як дві ознаки людської сутності.
Звідси погляд на людину як на істоту природну називається натуралізмом; як на істоту соціальну – соціологізмом; як на істоту духовну – спирітуалізмом. У поєднанні з різними рішеннями щодо призначення людини утворюється різноманітні варіанти філософської концепції людини: психологізм, конвенціоналізм, суб’єктивний антропологізм, натуралізм, соціалізм,
антропологічний матеріалізм, волюнтаризм, релігійний антропологізм, спіритуалістичний дуалізм.
Сучасна концепція людини – людина постає як цілісна єдність, в якій усі сторони та моменти взаємодіють і виступають як необхідні прояви тих чи інших моментів…
Тема№13
Філософія про природу та особливості релігійного світосприйняття.
План
I. Природа релігійного сприйняття світу. Релігія як соціально-історичний феномен.
II. Провідні релігії сучасного суспільства.
III. Особливості релігійної ситуації в Україні.
І.
Релігія – це цілісна система вірувань і обрядів, які відносяться до священних речей, які об’єднують в одну моральну общину, яка називається церквою всіх, хто їх дотримується.
В системі соціально-гуманітарних наук вивчають філософію релігії, і соціологію релігії та Богослов’я. Слід зазначити, що сучасні природничі науки також роблять свій внесок у розвиток релігії, наприклад дослідження феномену “Ноєвого ковчега”, який знайшли археологи на вершині гори Великий Арарат, дослідили фізики, хіміки, математики, інші представники наук і зробили висновок, що ймовірніше це і є Біблейський Ноєв Ковчег.
Панівне місце у вивченні особливостей релігійного світосприйняття посідає філософія релігії.
Її завдання:
1. збирає сторони та прояви релігії, намагається знайти їм спільний єдиний корінь, або ж виявити той наскрізний зв'язок, який численні елементи релігії поєднує в одне ціле;
2. всі аспекти релігії так чи інакше концентрує навколо людини, її становища в світі та її самоутвердження, само осмислення, самоусвідомлення.
Найважливіші особливості релігійного світосприйняття окреслюються рисами релігії:
- релігія, постає явищем виключно духовним, тобто притаманним лише людині;
- релігія виражає та позначає певні фундаментальні особливості людини та її відношення до дійсності;
- релігія передбачає, що дійсність для людини розпадається на видиму, проте неосновну, та другу, невидиму, але найбільш основну за суттю. Видима – це фізична, а невидима – священна, надзвичайна дійсність;
- в релігії природа людини, її сутність виражається цілісно тому часто стверджується, що осереддям релігійного почуття в людині постає серце.
Релігійне світосприйняття проявляється в системі релігійних обрядів, свят, церемоній та дій – релігійному культі.
Основні завдання релігійного культу:
· сприяє відродження віруючих в контакти із священними силами чи істотами;
· вводить віруючих у певний психологічний та емоційний стан;
· вводить релігійну людину за межі повсякденності продукує в ній відчуття перебування в особливому вимірі дійсності;
· з’єднує віруючих у єдину спільноту, громаду;
· певним чином організовує життя віруючих;
· засвідчує приналежність певної людини до якоїсь релігії.
Основні складові розвинених релігій:
- Сукупність ідей, знань, уявлень (догматика);
- Сукупність релігійних почуттів, етапів, переживань, емоцій.
- Сукупність ритуалів, обрядів, свят, церемоній (культів).
- Сукупність органів, організацій, закладів.
- Певний спосіб життя, його впорядкування та унормування.
Вихідні засади світових релігій.
Релігія | Християнство | Іслам | Буддизм | ||
Священне джерело | Біблія | Коран | Тіпітака | ||
Уявлення про Бога | Бог – абсолютний дух у 3-х особах. | Бог-Аллах, невиразимий єдинак, поза світність | Бог-Будда людина, що змогла здолати жагу життя. | ||
Учення що світ | Створений Богом з нічого | Створений Аллахом | Світ видимий-марево | ||
Життєве завдання людини | Спасіння душі | Бути відданою Богові | Досягнення нірвани | ||
Учення про хід історії | Історія йде до свого кінця, Страшного Судного дня | Історія йде до останнього Суду | Історія відносна, оскільки просвітлення можна здобути будь-коли. | ||
ІІІ.
Сучасні соціологічні дослідження даною таку приблизно картину стану релігійної ситуації в Україні. (на другу половину90-х. рр. ХХ ст.).
60% віруючих – православні, серед яких 70% належать до УПЦ, московського патріарху інші 8% УАККЦ; 20% УПЦ Київського патріарху.
7% віруючих відносять себе до греко-католицької церкви;
2% - католики;
1% - ісламісти;
1% - протестанти;
1% - іудеї.
Тема№14