Філософськатворчістькирилаєпископатуровського

>Однією ізнайяскравішихпостатейсереддіячів культуриКиївськоїРусі ХІІ ст.єКирилоєпископТуровський.Віннародився (1130 р.) узаможнійсім’ї вневеличкомумістіТурові, тампройшов йогожиттєвий шлях,якийзакінчився у 1182 р. З 1169 р.КирилостаєєпископомТуровським й був ним, очевидно, досамої смерти. У йоготворчомудоробкупоряд ізурочистими "Словами"виділяються ">Бесіди",посланнясучаснимйомуполітичним йцерковнимдіячам.ТворчістьКирилає нелишевисокимзразкомволодіння словом, але й інасиченаглибокимморальнимзмістом, що ізумовиловисокий авторитет його якєпископа.ТвориТуровськогонайповнішерепрезентуютьшироке коло комплексу тихийідей, котрірозроблялися уфілософськійдумціКиївськоїРусі. Навідміну відбагатьохсучасниківвін некомпілятор, аоригінальниймислитель.Зрозуміло, щовін немігвийти замежісередньовічного способумислення й томупостійновикористовуєтрадиційніавторитетнітексти,усталеніобрази ісюжети.ТворчістьКирилабезпосередньопов’язана ізгрецькоюкультурою,перш на ізвізантійською, а ще черезнеї - й ізантичноюспадщиною.

Увченні пробуття (>онтології)Туровськийвиходить із фундаментальногопротиставлення двохсвітів – земного й небесного, видимого і невидимого, що йєсуттюхристиянськогодуалізмувзагалі.Значнуувагувінприділяєаналізовіпротилежностей ">внутрішнього" й ">зовнішнього", їхньогоспіввідношенню як церковного йсвітського,християнського йпоганського. яквисновок –зовнішнєєтемрявою,внутрішнє –світлом. [4]

>Цяособливість урозумінні світувизначає іпідхідТуровського доцентральноїпроблемифілософіїКиївськоїРусі –проблемилюдини, щоєцілкомзакономірним,адже вприроділюдинипоєднаніобидвісторонихристиянськоїкартини світу.Розглядаючиспіввідношення “Бог – людина”,ТуровськийбезперечнийпріоритетнадаєБогові,якийєтворчою силою,творцемвсьогосутнього; людина жперебуває устаніпідкоренняБогові.Водночасмислительакцентуєувагу на бо весьзадумстворенняспрямований довищої мети,якоює людина. Богвідкриваєістинулюдині,вказуєїй шлях дообожнення, непозбавляючисвободиволілюдини увиборіміж добром й злом.

>КирилоТуровськийобґрунтовуєпозиціюхристиянськогоантропоцентризму, згідноякоїкожна людина, як праведник, то йгрішник,є предметомБожоїуваги.Виходячи ізтакоїпозиції,Кирилообґрунтовуєспіввідношеннятіла йдуші, котраєоднією із

центральних у творчостимислителя. При цьомувінвідходить від абсолютногопротиставленнятіла йдуші,прагнеподолати їхнісуперечливість –адже ізхристиянськоїпозиції душа неможе бути лишечистою, атіло – лишегрішним. Душа,хоча вона йвторинна запоходженням, діятися не зземлі,євитокомБожого Духу. Душа, заТуровським,єжиттєвим початкомлюдини, віднеївитікаютьдоброчиннівчинки.Якщо ж душапідкоряєтьсятілесному початку, тоцепризводитьлюдину догріха.

>Найбільшвідомими йзначнимитворамиКирилаТуровськогоє “>Повісті пробілоризця”, “Притча просліпця іхромця”, “Слово”.

>Розглядаючиісторіюдавньоруськоїфілософії, не можнаобійти йїїгносеологічніпроблеми.Серед нихзначнемісцезаймає проблемазначеннясерця впізнанні йжиттілюдини.Підкреслюючи рольрозуму,давньоруськімислителі незаперечували йзначенняпочуттів таволі впізнавальнійдіяльностілюдини,вищоюметоюякоїєдосягненняспілкування,злиття ізбожественноюістиною. У цьомупроцесіособливаувагаприділяється органу,завдякиякомустаєможливимзалученнялюдини довищої істини. Таким органом вважалосьсерце як та ланка, Яказводитьвоєдинорозум,почуття й волюлюдини.Серцеє центром,завдякиякому людинаприєднується довищого, сакрального світу.

Gt;Висновки

Наосновіпроведеногодослідження,опрацюваннязначноїкількостілітературнихджерел,наукових статей можназробитинаступнівисновки:

Філософія якособливийнапрямінтелектуальноїдіяльностіз’явилася на територї України вчасиКиївськоїРусі.

>Аналізстановленняфілософіїнемислимий беззалученнярізнихджерел культуриКиївськоїРусі. Одним ізнайглибшихджерелфілософськихідейє народна культураслов’ян. Другаджерело –вченняранньогохристиянства, що не вніс уКиївську Русьісторіософськіпроблеми йнадалокультуріновизни.Третімджереломфілософськогомисленняєписемніпам’ятки, щосягаютьпершоїполовини Х ст.Четвертимджереломфілософськихідейєтворіння архітектури ймистецтва,створені ізпозиційпевногосвітогляду.

>Логікарозвиткусуспільно-філософської думирозпочинається ізміфу йзавершуєтьсястановленням ">Логосу".Становлення йформуванняфілософської думивідбувалося в ">котлі", десплавлювалисявоєдинозагальноцивілізаційні таспецифічніознаки татенденції.Специфічним для цогопроцесу було б і ті, щовінпроходив уситуаціїтворчогодіалогукиєво-руськоїміфології таепосу ізвізантійськимхристиянством,котре ширококультивувало ідеїгрецькогофілософськогоплатонізму танеоплатонізму.

>Особливорішучізміни вжиттісуспільства йкультурі,світогляді тамисленнівідбулися ізприйняттямхристиянства в 988році.Інтенсивніконтакти ізВізантією,Болгарієюдаютьможливістьвикористовувати якджерелофілософської думиздобуткиантичної івізантійськоїфілософії.Творивізантійської таболгарськоїлітературипереважали взагальномуфондіпам'ятоксвітової культури того години, котрізасвоювалися впроцесістановлення йрозвиткуфілософської думиКиївськоїРусі.

Усуспільно-філософськійдумціКиївськоїРусівідповідно із російськоюдуховноютрадицієюсклавсясвоєрідний типмислення, типфілософствування,позбавлений абстрактного,відірваного від життятеоретизування.Логічнафілософськаосвіченість,вишуканийгносеологізм,категоріальнасистемотворчість відмовлялисяхарактерними дляфілософствування в Україні.

Установленні йрозвиткуфілософської думиКиївськоїРусіосновноюпроблемоює проблемабуттялюдини,їїбатьківщини уконтекстібуття всіхіншихнародів й світу.Боротьбапротируйнівних силлюдськогобуттяспирається наморально-божественну основу йздобуваєформиконфліктуміж Добром й Злом.Досвідморальності, практичногофілософствування,надбаний вумовахКиївськоїРусі, ставши фундаментомдальшогорозвиткуфілософської думи.

>Звертаючись доджерелфілософської думиКиївськоїРусі, миповиннізгадати: “>Повістьминулихліт”; “Слово про закон та благодать”; “>Шестидень”; “>Посланні Никифора,метрополитаКиївського, князюВолодимируВсеволодичу (Мономаху)” таінші.

Отже,філософська думкачасівКиївськоїРусі бувпереважносвітлою,оптимістичною,спрямованою наетичні,культурні тасоціальноісторичні запитання.

Gt;Перелікпосилань

1. Антологія світової філософії. в 3 т. — Москва, 1969, т. l, з. 622.

2.БичкоІ.В. Філософія: курслекцій.К.1991

3.ВолинкаГ.І,ГусєвВ.І.Вступ дофілософії. До. 1999

4.ГорлачМ.І. Філософія. -readbookz.com

5.Горський П.С. Історія українськоїфілософії.Навчальнийпосібник. До. 2001

6.ІванНечуй-Левицький, „>Світоглядукраїнського народу” (>уривки).lavra.com.ua

7.Іларіон Київський, „Слово про закон й благодать” (>уривки).Давняукраїнськалітература:хрестоматія. До. 1992

8.НагорнийФ.І. Філософія. – До., 2000.

9.НадольнийІ.Ф. Філософія: курслекцій. До. 2000

10.Охридски Климент.Събранисъчинения. — Софія, 1979. — 4.3, з. 91.