Пристосованість характерника.
Вміння адаптуватись. Вміння адаптуватись дуже важливе для еволюції людини. Якщо людина не може адаптуватись до якихось обставин свого життя, то на неї, як правило, чекають розчарування, страждання та смерть.
Здібність до пристосованості. Рівень пристосованості людини залежить від її мудрості. Характерництво можна назвати Шляхом мудрості. Але мудрість характерника проявляється не в тому, як він бореться зі злом в ім’я правди та справедливості, а в тому, що він може використати в цій боротьбі для свого прогресу. Чим складніші ситуації зустрічаються на шляху у характерника, тим більше мудрості він може почерпнути в них.
Розум. Розум характерника відзначається гнучкістю, чутливістю та постійною готовністю до дії. Для цього необхідно вміти розслабляти свій розум. А для того, щоб уникнути інертності мислення, занадто сильної мрійливості та прямолінійності, потрібно розвивати його швидкість та коефіцієнт корисної дії.
Вміння змінюватися. Характерник має великі можливості тому, що вміє змінювати себе разом зі змінами, які відбуваються в навколишньому світі. Це означає, що він може вчасно позбавлятися того, що вже не має великого сенсу або ваги, в нових умовах існування. Також це означає, що він завжди відкритий для нових знань, не зважаючи на те, звідки та через кого вони до нього приходять. Бо для характерника увесь Всесвіт – його вчитель.
Гнучкість. Життя характерник - це гнучке, але сильне дерево. Зверніть увагу на дуб. Це сильне та могутнє дерево, але воно легко ламається під сильними поривами вітру або від великої ваги снігу. А тепер подивіться на вербу. Її гілки більш гнучкіші, їм не страшні ні вітер, ні сніг. Сила та гнучкість – це сильні сторони характеру справжнього козака.
Текучість. Зверніть увагу на воду. В неї немає постійної застиглої форми. Вода легко проникає у любі шпаринки, тече через любі перепони, але у той же час вщент розбиває скелі та перемелює каміння на пісок. В неї немає постійного обличчя, але вона присутня скрізь. Так само чином проявляється майстерність справжнього характерника. Він може проявити себе практично у всіх сферах життя людства, його знання мають широкий спектр. Бо характерництво – це не вміння махати шаблею чи влучно стріляти з гвинтівки, а наука вдосконалення себе та всього, що зустрічається на шляху у людини.
Філософія характерника.
Завжди вчися. Характерник повинен вивчати філософію постійно. Він повинен постійно читати книжки різної тематики, розглядати різні системи світогляду, аналізувати та систематизувати накопичені знання. Зупинитися на цьому шляху неможливо.
Користь філософії. Якщо характерник вивчає філософію правильно, він завжди знайде відповіді на важливі питання свого або чужого життя. Правильна філософія дає правильні відповіді. Тільки вона може відповісти на головне питання: для чого живе людина.
Хибна філософія. Якщо людина займається філософію тільки заради теоретичного розширення світогляду – це хибний шлях. Істинна філософія не може бути сугубо теоретичною. Справжній характерник не може думати про одне, а робити в житті зовсім інше. Філософія та практика характерництва – це дві сторони однієї медалі. Всі вчинки характерника базуються на його внутрішній філософії, а внутрішня філософія є наслідком його вчинків.
Мудрість філософії. Філософія сама по собі, без прикладної діяльності у житті, – це хвороба розуму. Це теж саме, коли лікар лікує хворого шляхом написання назв ліків на папері, не даючи цих ліків самому хворому. Мудра філософія – це коли людина живе в тій мудрості, яку вона сповідує.
Життєвість філософії. Справжня філософія повинна допомагати вирішувати складні ситуації та виробляти чітку стратегію поведінки людини. Філософія повинна не заплутувати свідомість людини складними теоретичними формулами, а давати максимально впевнені варіанти дій. Тільки тоді, коли людина буде знати, що її минуле, теперішнє та майбутнє є наслідком її думок, бажань та дій, вона стане капітаном свого життя.