Семінар 6 Західноєвропейська схоластика

План

1. Схоластика й схоластична філософія. Латинська школа.

2. Схоластична філософія у ХІІ-ХІІІ ст.

3. Фома Аквінський й філософія томізму.

4. Філософія Йоана Дунса Скота та його послідовники.

5. Вільям Оккам й оккамізм XIV-XV ст.

Література

Філософія. Курс лекцій для студентів усіх напрямків підготовки усіх форм навчання. – Полтава, 2012. – С. 54-64.

Киричок О.Б. Філософія: підручник для студентів вищих навчальних закладів / Олександр Борисович Киричок.– Полтава: РВВ ПДАА, 2010.– C. 70-78.

Кривуля О.М. Філософія: Навчальний посібник. – Х.: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2010. – C. 123-132.

Рассел Р. Історія західної філософії. – Переклад з англійської Ю. Лісняка та П. Таращука. – К.: Основи, 1995. – 759 с. – С. 331-413.

Реале Дж., Антисери Д. Западная философия от истоков до наших дней. В четырех томах (Перевод с итал. С. Мальцевой). Т. 2: Средневековье. – Санкт-Петербург: Петрополис, 1997. – 368 с.

Татаркевич В.Історія філософії. В трьох томах (Переклад з польської А. Шкраб’юка). T. 1: Антична і середньовічна філософія. – Львів: Свічадо, 1997. – 456 с. – С. 258-384.

Ueberweg F. Grundriss der Geschichte der Philosophie von Thales bis auf die Gegenwart. Zweite Theil: Die patristischen and scholastischen Zeit. – Berlin: Mittler & Sohn, 1866. – 239 S. – S. 103-236.

Методичні рекомендації

Семінар присвячено розгляду схоластики, як феномену західноєвропейської культури та безпосередньо схоластичній філософії.

При розгляді першого питання потрібно окреслити періодизацію та головні хронологічні межі схоластики та схоластичної філософії. При цьому особливу увагу слід приділити розрізненню між поняттями «схоластика» – феномен західноєвропейської культури, у центрі якого стоїть формування західноєвропейської освітньої традицій (в основі якої лежало викладання семи вільних мистецтв), вінцем якої стала поява університетів, та «схоластична філософія».

При розгляді другого питання особливу увагу потрібно приділити процесу становлення схоластичної філософії та її діячам – Ансельму Кентерберійському, П. Абеляру, представникам абатства св. Віктора у Парижі, Шартрській школі, Аллану з Ліля, Бонавентура, тощо.

Розгляд третього питання доречно почати з інформації про розповсюдження у середньовічній Європі творів Аристотеля й становлення Аверроїстського руху, а також діяльність Альберта Великого. Говорячи про Фому Аквінського потрібно зазначити, що його філософська концепція не є сліпим копіюванням Аристотеля, а радше творчим синтезом у якому знайшли своє чільне місце як здобутки попередньої християнської думки, так само як і концепції видатних мислителів арабського світу, у світлі чого й стало можливим нове (томістське) прочитання Аристотелевих текстів.

Підчас розгляду четвертого питання потрібно наголосити, що філософсько-теологічна концепція представника францисканського чернечого ордену Йоана Дунст Скота та його послідовників стала певною альтернативою як старій Августинівській школі (яскравий представник – Бонавентура), так і філософсько-теологічній концепції томізму. Оригінальна концепція Йоана Дунса Скота відкрила нові горизонти розвитку (наприклад у теорії пізнання був стверджений принцип унівокації, введене поняття «реальність», тощо).

При розгляді п’ятого питання потрібно наголосити, що філософська діяльність Вільяма Оккама призвела до виникнення третьої (нової) течії у середньовічній схоластиці (поруч з томізмом та скотизмом) – оккамізму. Необхідно розглянути головні риси та особливості оккамізму. Також студенти мають ознайомитися з таким відомим критичним принципом «лезо Оккама», з уточненням, що насправді, цей принцип може бути знайдений вже у творах Йоана Дунст Скота.

Семінар 7 Філософія доби Відродження

План

1. Загальна характеристика доби Відродження.

2. Гуманістичний напрямок у філософії доби Відродження.

3. Флорентійська Платонівська академія.

4. Натурфілософський напрямок у філософії доби Відродження.

5. Мистецтво доби Відродження.

Література

Філософія. Курс лекцій для студентів усіх напрямків підготовки усіх форм навчання. – Полтава, 2012. – С. 65-72.

Киричок О.Б. Філософія: підручник для студентів вищих навчальних закладів / Олександр Борисович Киричок.– Полтава: РВВ ПДАА, 2010.– C. 79-89.

Кривуля О.М. Філософія: Навчальний посібник. – Х.: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2010. – C. 133-146.

Рассел Р. Історія західної філософії. – Переклад з англійської Ю. Лісняка та П. Таращука. – К.: Основи, 1995. – 759 с. – С. 414-562.

Реале Дж., Антисери Д. Западная философия от истоков до наших дней. Т. 3: От Возрождения до Канта / В переводе и под редакцией С. А. Мальцевой. – СПб.: Пневма, 2002. – 880 с.

Татаркевич В.Історія філософії. В трьох томах (Переклад з польської А. Шкраб’юка). T. 2: Філософія Нового Часу до 1830 року. – Львів: Свічадо, 1999. – 352 с. – С. 5-48.

Методичні рекомендації

Семінар присвячений розгляду філософії у добу великого європейського Відродження наук та мистецтв.

Розглядаючи перше питання потрібно зупинитися на передумовах виникнення та загальній характеристиці доби Відродження, окреслити головні етапи доби Відродження. Особливо потрібно наголосити, що в основі гуманістичної думки доби відродження лежать, з одного боку, наново прочитані тексти Аврелія Августина, з іншого ж – діяльність св. Франциска з Асижу та заснована ним традиція францисканської духовності.

Звертаючись до другого питання, розглядаючи творчість гуманістів, потрібно особливо розглянути творчість Данте та Ф. Петрарки, а також Л. Валли, Миколи Кузанського, М. Монтеня, Еразма з Роттердаму, Т. Мора, Т. Кампанелла та ін.).

Підчас розгляду третього питання потрібно звернути увагу на візантійський вплив у формуванні культурної й філософської традиції доми Відродження взагалі, й Флорентійської Платонівської академії, зокрема.

Звертаючись до розгляду четвертого питання студенти мають ознайомитися з творчістю натурфілософів доби Відродження - П. Помпонацці, Парацельс, Б. Телезіо, М. Копернік, Дж. Бруно, Г. Галілей, Й. Кеплер та ін. У контексті цього розгляду, особливо потрібно зупинитися на проблемних пунктах тогочасної натурфілософської думки, окреслити її зв'язок з алхімією, виділити головні проблеми (напр. – боротьба гео- та геліоцентричних картин світу) та аргументацію як представників нової думки, так і їх опонентів.

Звертаючись до розгляду п’ятого питання – ознайомлення з концептуальними засадами мистецтва доби Відродження – потрібно особливо зупинитися на фігурах Леонардо да Вінчі, Рафаеля, Мікеланджело та ін., приділяючи особливу увагу тим філософським засадам, на яких постає мистецтво доби Відродження.