Що нового вніс Френсіс Бекон в філософію?

Стисло охарактеризуємо кожний тип раціоналізму.

а) філософсько-світоглядний раціоналізм грунтується на переконанні в тому, що в світі є встановлена Богом блага закономірність;

=цю закономірність людина здатна розкрити та використовувати заради удосконалення оточуючої дійсності;

=розкрити цю благу закономірність людина може за допомогою свого розуму, який підсилюється науковим методом;

=універсу раціоналістична онтологія розглядає як упорядковану сукупність стійких, відновлюємих(репродуктивних) компонентів та зв’язків між ними;

=Бог – Абсолют, позаприродний Вищий початок. Однак, сама идея Бога змінюється. В філософських колах поширюється деїзм двох видів: етичний та метафізичний.

За етичним деїзмом, Бог – Вища істота, гарант справедливості, шанування якого та виконання морального закону удосконалює особистість та дає надію на спасіння.

За метафізичним деїзмом, Бог виступає в якості розумного уопрядника Всесвіту. Він майстер, який зконструював механізм Всесвіту згідно певним принципам та законам, привів цей механізм в дію.

=філософи схиляються до механіцизму в розумінні світу;

=Бог не втручається в земні справи, він віддаляється від образу люблячого, страждаючого, рятуючого (спасаючого) Христа. Особисте спілкування через молитві з Богом не можливе. Людина опинилася в ситуації «тет-а-тет» (наодинці) із світом.

=людина може пізнати цей світ та удосконалити його;

=ідеал людини наближується за образом до науковця-дослідника, теоретика та практика, який пізнає світ та технічно, раціонально його удосконалює за допомогою методично загостреного розуму;

=раціоналізм XVII ст. щільно поєднується з індивідуалізмом;

=образ людини характеризується рисами: відповідальність, освітченість, працелюбність, прагматичність, цілеспрямованість, керується здоровим глуздом.

____________

б) гносеологічний раціоналізм діє відповідно гаслам: «Знання - сила» (Ф. Бекон) та «Над природою панують, підкоряючись їй»;

=порядок та зв’язок ідей такі самі, як порядок та зв’язок речей, тобто існує Божествений порядок, який виявляється в істині;

=істина здається абсолютною, вічною, універсальною, загальнозначимою, відкривається індивідуальній свідомості, яка звільнилася відзабобонів натовпу;

=індивід, який пізнає він бачить наодинці із світом та Богом;

=розум цінується тому, що має інтегруючу (рос. созидательную) властивість, навідміну від умоглядної в античності; цінується здатність розуму конструювати, давати послідовний приріст знання;

=віра в те, що люди можуть удосконалютися, спираючись на розум, що сам розвивається, називається раціоналістичний оптимізм;

=суспільство пояснюється, виходячи із людини, людської природи, носієм якої виступає індивід;

=поширюються концепції суспільного договору, суспільного стану;

=формуються ідеї лібералізму, відповідно до яких діяльність людини, істоти вільної та розумної, що має свої приватні інтереси, приводить до збільшення індивідуального блага та спільної користі;

=основне призначення держави – забезпечити за допомогою закону права громадян на життя, свободу, приватну власність;

=головне завдання філософії – це розробка та обгрунтування методів правильного, плідного мислення, поширення його на різні ділянки знання.;

=художньо-практична парадигма культури змінюється на науково-практичну (механіко-математичну).

Що нового вніс Френсіс Бекон в філософію?

=Ф. Бекон (1561-1626) - англійський філософ, письменник, політик, лорд-канцлер Англії в 1618-1621 рр.;

=основні праці: «Новий органон, або Істинні вказіки для тлумачення природи», «Про переваги та примноження наук», «Нова Атлалнтида», в якій представлена технократична утопія;

=розроблює методологію емпіризму;

Емпіризм - направлення в гносеології, відповідно до якого чуттєвий досвід є основою пізнання, його головним джерелом та критерієм достовірності. Фундамент пізнання вбирає в себе досвід, навички, вміння, знання, які формуються на грунті чуттєвих даних в результаті діяльності свідомості в цілому та практики.

Сенсуалізм – зводить весь зміст знання до відчуттів. Керується гаслом: «Немає нічого в розумі, чого б не було в чуттях».

=вбачає в науці – панацію від проблем, тому що наука, яка має міцну дослідно-еспериментальну базу, формує систему істинного знання про світ, виступає засобом підкорення природи інтересам людини та суспільства;

=висунув проект «великого відновлення (рос. восстановления) наук», тобто реформування засобу існування знання у відповідності до його ідеалу;

=центральне місце в класифікації видів знання займає натуральна філософія;

=керуючись принципом: «Бог с початку просвітив, а потім створив світ», Поділяє знання на світлоносне та плодоносне, тобто розмежовує науки теоретичні та практичні в області природознавства;

=в методології виділяє шлях мурашки (рос. муравьи собирают в кучу разрозненніе факти), павуки достають знання із книжок, використовуючи схоластичні методи; шлях бджоли, яка збирає нектар емпіричних знань про природу та перероблює його в мед теоретичної науки;

= розробив вчення про ідоли (ідол роду, ідол печери, ідол ринку, ідол театру);

=запропонував свій індуктивний метод як метод істинно наукового пізнання природи. Науковець повинен виводити положення (аксіоми) з відчутів та окремих адних, поступово підніяючись до загальних аксіом, які і є істинними; наукова індукція передбачає дослід, на основі якого робляться умовиводи.

=для встановлення закономірності зв’язку одного явища з іншим пропонує складати списки: 1) присутності – випадків, коли два явища присутні; 2) відсутності – випадків, коли одне явище є, а іншого немає; 3) зміни – випадків, коли ступінь присутності одного явища змінюється із зміною ступеня присутності іншого. Використовує метд елімінації (виключеності, рос. исключения).

= представники емпіричного напрямку: Т. Гоббс, Дж. Локк, Дж. Берклі, Д. Юм.