Філософсько-світоглядний зміст поняття «смисл історії».

Статус історії як світоглядної кате­ горії визначається тим, що поза нею людина не може усвідомлювати на­ лежність до свого народу й людства за­ галом. Коли ж історія осягається я цілісний процес розвитку окремих на родів або людства, то неминуче постає питання про її смисл. Історія не тільки об'єктивний процес, наділений сутнісними характеристиками, вона розглядається також і як особливого ро^ цінність. Призначення філософії — спираючись на визначену не~ світоглядну позицію, на синтез історичного знання, зрозуміти історію як ціле, що має смисл. Цінності існують не лише в площин' сучасного, вони ніби живуть у динаміці часу, що передбачає також наявність минулого й майбутнього. У цьому й полягає специфічне буття історії як особливого роду ціннісної предметності. Те, що історія, її вивчення та осмислення має світоглядно-ви­ ховне значення, навряд чи викликає сумнів. Адже таке чи інше ро­зуміння смислу історичного процесу не може не відкривати певні горизонти бачення людиною сенсу власного буття. Ефективність виховання за допомогою історії значно зростає, якщо вихованець отримує змогу побачити в ній не лише взаємодію об'єктивних надособистісних сил, а й власну долю. Проте взаємозв'язок особистої долі та історії все ще залишається складною й актуальною історіософською проблемою. Прогресистські концепції, які, можливо, й не втратили свого значення, продемонстрували пев" невідповідність до реальних історичних перетворень, що породил цілу низку проблем. Вони пов'язані з питаннями про смисл історичного процесу, зокрема, про смисл історії взагалі, про трансфермацію світовідчуття в епоху радикальних перетворень, про співвід­ношення смислу історії та сенсу буття особи, про місце особистості в сплетенні факторів, що зумовлюють еволюцію суспільства, а це істотно впливає на формування світоглядних орієнтацій особис­тості. Існує також певний взаємозв'язок між наявними у філософії відповідями на смислоісторичні питання та особистісними мо­ дифікаціями їх. Смисл історії як компонент суспільного світогляду н е може бути чимось виключно зовнішнім щодо особистості, оскільки людина, інтегрована в суспільний процес, бере в ньому безпосередню участь. Вираз «мати сенс», «мати смисл» насамперед означає «супрово­ джуватися думкою» чи «існувати з думкою». Культура забезпечує смисли там, де раніше був присутній генетично закладений, «при­ родний» смисл. Як вдало висловився Еманюель Левінас, культура — «це смисл, що приходить до буття». Головне завдання культури — забезпечити людину системою смислів для орієнтації в навколишньому світі. Смисли не винахо­ дяться. Ми черпаємо їх із глибини своєї свідомості. Вони фіксують досвід всього історичного минулого. Однак смисли не даються нам у вигляді певної остаточної формули. Вони мають безперервно реінтерпретуватися в контексті проблем сьогодення. Це осмислення дійсності відбувається водночас у двох перехресних напрямках: наділенні смислом навколишнього світу й пошуку власного смислу. Сама людина осмислюватиметься по-різному різними культурними мовами. На раціональному рівні — через поняття й логіку; на худож­ ньому (чуттєвому) — через емоційно наснажені образи; на поведінко- вому й моральному — через зразки поведінки й ціннісні орієнтації, засвоєні некритично. Людина, як і світ, є багатовимірна істота, й спрощення її до однієї властивості завжди дає неповну картину. Смисл найчастіше визначають через значення. Смисл представ­ ляє не так об'єкт, як супутнє йому переживання й передбачувану поведінку. У загальному вигляді, смисл є відносини — відносини між одним об'єктом й іншим, де однією стороною виступає факт свідо­ мості, іншою — або матеріальний об'єкт, або об'єктивація свідо­ мості у формі явища культури. В основі системи світоосмислення лежать найглибинніші (архаїчні) шари людської психіки, що визна­ чають сприйняття людиною світу й розуміння нею свого місця в Ньому. Ці шари приховуються від усвідомлення в глибинах несвідо­ мого. Тут смисли ще не оформлені в мові, не структуровані в міфо-логії й ідеології. Людина, сформована відповідною культур0 і 0 приймає подібні «першосмисли» як щось саме собою зрозуміле, як єдино можливі презумпції (наприклад, сприйняття часу чи просто­ ру). Саме ця первинна система орієнтирів свідомості і є тим бази­ сом, фундаментом, на якому стоїть будь-яка будова культури. Розмова про смисл історії передбачає смисл у значенні задуму або мети. Без цього, без певного «для чого», історія людства була б зрештою, рухом без мети. Історична подія відсилає нас до чогось поза нею, оскільки дія, що її викликала, спрямована на щось, у чо­ му смисл реалізовується як мета. Оскільки історія є рух у часі — за­ дум мусить постати як мета, що лежить у майбутньому. Наповнен­ ня смислом — справа здійснення, спрямована на перспективу. «Відкриття» історичного світу й історичного існування, смисл яко­ го міститься в майбутньому, є результатом не лише філософської свідомості, а й сповненого сподівань очікування, яке спочатку пов'язували з настанням царства Божого, а потім прийдешнього царства людини. Якщо в суспільстві зникає «смисл», це сприяє появі нігілізму, анархії, які заперечують будь-які обов'язки перед суспільством, а також знищують залежність від усіх норм. Тоді виникає рево­ люційне прагнення зруйнувати світ, у взаємозв'язках якого не вид­ но вже жодного «смислу», щоб створити новий, в якому кожна дія знову отримує значущість. Спроби виявити «смисл історії» постають як своєрідне завер­ шальне завдання філософського осягнення історії. Зважитися на су­ дження про кінцевий смисл історичних діянь можна лише в тому разі, якщо означено майбутню мету їх. Людина постійно прагне зробити усвідомленим своє існування в природно-космічному універсумі та в історії. Охопити історію поглядом, зрозуміти її спря­ мованість і гуманістичний зміст — завдання, яке завжди хвилює лю­ дину. Воно не може бути розв'язане остаточно: пульсація подій су­ часного життя, можливості майбутнього постійно трансформують горизонт осягнення історичного минулого, створюючи щоразу 1 певні його інтерпретації. До того ж смисл історії видається завжди неоднозначним, він вимальовується через полемічний діалог 1 3 іншими людьми. Питання про смисл історичного буття людини постає ше в дофілософських світоглядних формах. Історично першими форма' ми систематизації смислів були релігія й міфологія.