Теоретичні проблеми, що узагальнюють історичний досвід філософського людинознавства

ТЕМА 8

Світ людського буття

Буття –категорія, що фіксує основу існування для світу в цілому та для окремої особистості. У структурі філософського знання виступає предметом онтології, в теорії пізнання розглядається як базис для будь-якої можливої картини світу і всіх інших категорій.

Реальність(з лат. realis — дійсний)–все, що існує у дійсності. Як філософська категорія «реальність» означає усе суще.Те, що існує насправді, поза свідомістю – об‘єктивна реальність, а у свідомості – суб‘єктивна реальність.

Світ –все суще, буття цього сущого виступає в певних областях (природі, культурі, мистецтві тощо); те, у чому звершується людське існування.

Субстанція(з лат. substantia — сутність)-філософське поняття для позначення об’єктивної реальності в аспекті внутрішньої єдності всіх форм її саморозвитку.Незмінна основа всього існуючого, протилежна всьому мінливому й випадковому; матерія, природа.

Дух -ідеальне начало (принцип) на противагу природі як матеріально­му началу. У людині розрізняють тіло (матеріальне), душу (сукупність психічних компонентів) і дух - настанова на всезагальне - моральні, релігійні та пра­вові цінності, естетичні ідеали, світоглядні істини.

Свідомість –одне з фундаментальних понять філософії, психології, соціології, яке протистоїть у контексті суб’єкт - об’єктної опозиції поняттю буття як суб’єктивне об’єктивному. Вищий рівень психічної активності людини як соціальної істоти; цілеспрямоване і творче відображення об‘єктивної дійсності у формі образів й понять.

Матерія(з лат. materia — речовина)–філософська категорія, яка у матеріалістичній традиції визначає субстанцію, яка має статус першооснови по відношенню до свідомості. Дане поняття вміщує у себе два основних значення: 1) категоріальний, який висловлює найбільш глибоку сутність світу; 2) не категоріальний, в межах якого матерія ототожнюється з розумним універсамом.

Монізм(з грец. monos — один) – тип організації філософського знання, який визначається наявністю у ньому одного основного принципу, згідно з яким здійснюється все змістовне наповнення філософської системи. Семантично монізм протистоїть дуалізму та плюралізму.

Дуалізм(з лат. dyаlіs —двоякий) — філософське вчення, яке вважає, на противагу монізму, матеріальну і духовну субстанції рівноправними початками.

Рух -спосіб існування матерії, невід‘ємна властивість будь-яких її утворень, що охоплює собою всі зміни та процеси, які відбуваються у сфері природи і духу.

Онтогенезис –історія розвитку індивіда.

Розвиток –поступальний рух, еволюція, перехід від одного стану до іншого. Розвиток протиставляється «творінню», появі з нічого, а також спонтанному формуванню із хаосу, який передбачає раптове одночасне заміщення об’єктів, які вже маються, кардинально новими.

Зміни –найбільш загальна форма буття всіх об’єктів та явищ, яка представляє всякий рух і взаємодію. Перехід із одного стану в інший.

Час -основна форма існування матерії. Філософію перш за все цікавить питання про відношення часу і простору до матерії, тобто чи є час і простір реальними, чи це чисті абстракції, які існують лише у свідомості.

Простір –одна з основних ознак матеріальності речей: форма існування матерії, що фіксує її протяжність і порядок розташування.

Діалектика (з грец. dialektike - мистецтво вести бесіду)-наука про загальні закони розвитку природи, суспільства і мислення, внутрішнім джерелом яких є єдність і боротьба протилежностей; складність і багатоманітність форм, суперечливість розвитку.

Метафізика(з грец. meta ta physika – після фізики: вислів, введений в обіг Андроніком Родоським)–1) в традиційній і класичній філософії – вчення про надчутливі (трансцендентні) основи та принципи буття; 2) в некласичній філософії - спекулятивно-філософький метод, який критикується і оцінюється у якості альтернативного емпіризму (в позитивізмі), специфічній діалектиці (в марксизмі), суб’єктивному моделюванню реальності (в феноменології0 тощо.

Природа –у широкому сенсі «велике ціле» (Гольбах), все суще, весь світ як нескінченне різноманіття його конкретних проявів.

Життя -особливий якісний стан світу, необхідна сходинка в розвитку Всесвіту. Суспільно-науковий підхід до сутності життя сконцентрований на проблемі її походження, її матеріальних носіях, на відмінності живого і неживого, на еволюції живих істот на землі тощо. Філософський підхід описує життя як специфічний феномен, абсолютну даність для людини і її сідомості.

Суспільство –найвища форма людської спільності, система всіх можливих зв’язків між собою.

Діяльність –один із найважливіших атрибутів буття людини, який пов’язаний з цілеспрямованою зміною зовнішнього світу, самої людини. Саме через діяльність розкривається сутність людини.

Свобода –сутнісна характеристика людини, що полягає в її здатності діяти відповідно до своїх інтересів і цілей і ґрунтується на виборі можливих способів, форм і напрямів діяльності. Універсалія культури суб’єктивного ряду,що фіксує можливість діяльності й поведінки в умовах зовнішнього, цілепокладання.

Культура- увесь, за винятком природи, мовно та символічно відтво­рений і репрезентований (штучний) світ, що охоплює різ­номанітність видів, засобів та результатів активної творчої діяльності люди­ни, спрямованої на освоєння, пізнання і зміну навколишньої реальності та самої себе.

Спілкування –поняття, що обґрунтовує взаємодію між людьми (суб’єкт - суб’єктні відносини) та характеризують базову потребу людини – бути залученою у соціум та культуру.

Суспільна свідомість –сукупність найпоширеніших у суспільстві узагальнень щодо різних сфер його духовного життя. Найчастіше виокремлюють міфологічну, релігійну, художню, моральну, правову, науково-філософську форми суспільної свідомості.

Архетип — первинні, вроджені психічні структури, первинні схеми об­разів фантазії, що містяться в так званому колективному несвідомому й ап­ріорно формують активність уяви; складають основу загальнолюдської сим­воліки, виявляються у міфах і віруваннях, снах, творах літератури тощо.

Взаємодія –процес взаємного впливу тіл одне на одного шляхом переносу матерії та руху, універсальна форма зміни стану тіл; визначає існування та структурну організацію всякої матеріальної системи, її властивості, її об’єднання разом з іншими тілами у систему вищого порядку.

Монада(з грец. monas - одиниця)–філософський термін, який означає структурну, субстанційну одиницю буття.

Небуття -поняття, що означає заперечення буття, його відсутність, тотожне поняттю “ніщо”.

Рушійні сили історії –фактори, які здатні суттєво впливати на розвиток історичних подій.

ТЕМА 9