Елітарні верстви та народні маси

Коли розглядаємо проблему суспільного розвитку, законо­мірно постає питання, хто є суб'єктом цього розвитку? Філосо­фія вчить, що суспільство розвивається під впливом об’єктивних чинників (тих, що не залежать від волі та свідомості лю­дей) і суб'єктивних.

Суб'єктивні чинники - це свідома цілеспрямована діяльність народних мас, класів, політичних партій, окремих особистостей, спрямована на збереження, розвиток, зміну об’єктивних умов суспільного розвитку.

Хто ж насправді є суб’єктом історичного розвитку? Це складна проблема хоча б тому, що у філософських пошуках нема єдиної думки з цього приводу. Найбільш полярними є теорія еліти та теорія вирішальної ролі народних мас.

Теорії еліти стверджують, що вирішальну роль в існуванні, функціонуванні та розвитку суспільства відіграють елітарні вер­стви суспільства.

Еліта (від фр. еlitе – кращий, добірний) - поняття в філо­софії, яке означає провідні групи суспільства, що вироб­ляють і здійснюють державну, соціально - економічну й культурну політику та є необхідними елементами будь-якого суспільства.

Зародження теорії еліт належить до часів Платона, який запропонував ідею правлячого класу, що складався б із філософів-професіоналів. Відтак ці ідеї відстоювали Т. Карлейль (протиставляв"героїв" і "натовп") та Ф Ніцше (розвивав ідеал надлюдини). Як система поглядів, теорія еліти сформувалася у XX ст. Її оформлення пов'язують з іменем В. Парето(1848-1923) італійським соціологом. За його твердженням кожна людина у своїй сфері діяльності може досягти певних успіхів, а тих, хто отримує найвищу оцінку він запропонував назвати елітою. Згідно з його теорією, історія людства - це постійна зміна еліт, а інша частина суспільства пристосовується до прав­лячих еліт .Він відстоював можливість усіх людей (залежно від діяльності, уміння володіти настроями людей ) підніматися до найвищих ешелонів еліт і припускав занепад еліт, тобто відстоював принцип мобільності.

Ідеї Парето розвинув американський соціолог Міллез (1916-1962), який відстоював теорію владної еліти та високо оцінював роль інтелігенції у суспільстві, доводив, що тільки інтелектуали здатні відродити "велику американську суспільність". Він відводив особливу роль ідеям,поглядам і думкам у розвитку суспіль­ства, вистоював їх переважний уплив.

Іспанський філософ Хосе Ортега-і-Гасет (1833—1956) під елі­тою розумів людей, які мають велику інтелектуальну або мораль­ну перевагу над масами, надвисоке почуття відповідальності людей, які мають харизму (надзвичайно великі здібності).

Представники теорії еліт відстоюють думку, що вся історія - це не історія боротьби класів (Маркс), а історія бороть­би еліт. Демократія - це конкуренти еліт у боротьбі за владу. Владу в кожній країні де-факто здійснює нечисленна еліта.

На противагу вказаним ученим, марксизм не визнавав теорії еліт, вважаючи визначальною у розвитку суспільства роль народу. Поняття "народ" у марксизмі (деякі вчені в Украї­ні сьогодні його дотримується) викликає великий сумнів через те, що:

по-перше, до нього відносили тільки тих, хто був задіяний у матеріальному виробництві;

по-друге, до нього зараховували лише тих, хто сприяв роз­виткові соціалізму (прогресу);

по-третє , видатні особистості та народ протиставлялись одне одному.

Термін "народ" неможливо використовувати в етнічному або класовому розумінні. Згідно з новими поглядами вітчизня­них вчених для народу характерні:

1) загальна історична доля (загальна територія держави. Слід мати на увазі, що доля не означає прописки .Скільки укра­їнців живе за межами країни, але поділяють її долю);

2) єдина загальнонародна ідея ("Погано, якщо у людини нема чогось такого, за що вона готова померти" Л. Толстой);

З) загальна історична перспектива ("світло в кінці тунелю") .

Народ - це така соціальна цілісність, яка характери­зується загальною історичною долею та ЇЇ відтворювальною історичною пам'яттю, єдиною ідеєю і загаль­ною історичною перспективою.

Виходячи з цього визначення, та не зменшуючи значення видатних особистостей, можна сказати, що рушійною силою суспільного розвитку є народ, тому що:

• народ - головний виробник матеріальних цінностей, без яких неможливе саме існування суспільства;

• народ відіграє винятково важливу роль у сфері суспільно-політичного життя;

• народу належить першочергова роль у сфері духовного життя:

а) народ - творець і охоронець мови - першооснови духовної культури;

б)народне мистецтво – це джерело натхнення культури сус­пільства;

в) усі великі творці культури та науки нерозривно пов'язані з народом.

Джерелом, рушійною силою розвитку є народні маси в нерозривній єдності зсуспільною елітою та видатними особистостями, діяльність яких

збігається з інтересами суспільства.