Семінар 4 Філософія у добу Еллінізму та Римський період

План

1. Загальна характеристика доби Еллінізму та Римського періоду.

2. Сократичні школи.

3. Античний скептицизм.

4. Епікур й епікуреїзм.

5. Філософська доктрина стоїків.

6. Античний неоплатонізм.

Література

Диоген Лаэртский. О Жизни, учениях и изречениях знаменитых философов. – М.: Мысль, 1986. – 576 с.

Філософія. Курс лекцій для студентів усіх напрямків підготовки усіх форм навчання. – Полтава, 2012. – С. 33-39.

Киричок О.Б. Філософія: підручник для студентів вищих навчальних закладів / Олександр Борисович Киричок.– Полтава: РВВ ПДАА, 2010.– C. 50-60.

Кривуля О.М. Філософія: Навчальний посібник. – Х.: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2010. – C. 91-110.

Рассел Р. Історія західної філософії. – Переклад з англійської Ю. Лісняка та П. Таращука. – К.: Основи, 1995. – 759 с. – С. 193-261.

Реале Дж., Антисери Д. Западная философия от истоков до наших дней. В четырех томах (Перевод с итал. С. Мальцевой). Т. І: Античность. – Санкт-Петербург: Петрополис, 1997. – 336 с. – С. 171-265.

Татаркевич В.Історія філософії. В трьох томах (Переклад з польської А. Шкраб’юка). T. 1: Антична і середньовічна філософія. – Львів: Свічадо, 1997. – 456 с. – С. 150-211.

Трубецкой С.Н. Курс истории древней философии. – М.: Гуманитарный изд. центр ВЛАДОС; Русский Двор, 1997. – 576 с.

Методичні рекомендації

Семінар присвячено вивченню філософії у добу Еллінізму та Римський період. Розгляд першого питання потрібно розпочати з загальної характеристики доби Еллінізму та Римського періоду, наголосивши на природі тих змін, що відбулися у античному світі, порівняно з раннім та класичним періодами.

Підчас розгляд другого питання, присвяченого сократичним школам – кініків, киренаїків, мегариків, тощо, потрібно наголосити на різниці у розумінні сократичного послання різними його послідовниками, а також на тому який відгук знаходили та, чи інша рецепція сократичної філософії у сучасників.

Підчас розгляду третього питання студенти мають здобути чітке уявлення про античний скептицизм – від Піррона до академіків – як важливий філософський феномен античного світу. Також потрібно зосередити увагу студентів на понятті «епохе» та методології античних скептиків, як вона подана у Секста Емпірика.

Розгляд четвертого питання має на меті ознайомлення студентів з доктриною Епікур та епікурейців. Розгляд питання доречно почати з зв’язку філософії Епікура з філософією ранньої Атомістичної школи. Особливий наголос має бути зроблений на розв’язанні проблеми смерті, як центральної для античного епікуреїзму, а також аналізі вчення епікурейців про досягнення стану спокою (атараксія).

Розглядаючи п’яте питання студенти мають здобути чітке уявлення про філософську доктрину школи стоїків. Розгляд питання доречно почати з розподілу філософського знання, як його бачили стоїки – на логіку, фізику та етику, й потім перейти до безпосереднього розгляду цих трьох складових філософського знання у контексті стоїчної доктрини. Підчас розгляду логіки варто наголосити на її фундаментальному характері для стоїчної філософії, а також її зв’язках з думками попередників (напр. – Геракліта, Анаксагора, тощо). Підчас розгляду фізики необхідно особливо зупинитися на розгляді поняття «природа», як воно розуміється стоїками. Підчас розгляду етики необхідно особливо зупинитися на стоїчному вченні про пристрасті та досягнення стану безпристрасності (апатії), як однієї з головних ознак стоїчного мудреця.

Розгляд шостого питання передбачає ознайомлення студентів з філософською доктриною неоплатонізму як потужного синтезу філософії античного світу. Підчас розгляду особливо потрібно зупинитися на відмінностях між платонізмом та неоплатонізмом, назвати головних представників неоплатонізму (Плотін, Порфирій, Ямвліх, Прокл) та їхні найголовніші твори, окреслити головні теми, що були покладені в основу їхнього філософського дискурсу.

Семінар 5 Патристика й візантійська філософія

План

1. Загальна характеристика періоду Середньовіччя.

2. Рання християнська писемність й феномен апологетів.

3. Грецька патристика.

4. Латинська патристика.

5. Візантійська філософія.

Література

Філософія. Курс лекцій для студентів усіх напрямків підготовки усіх форм навчання. – Полтава, 2012. – С. 44-54.

Киричок О.Б. Філософія: підручник для студентів вищих навчальних закладів / Олександр Борисович Киричок.– Полтава: РВВ ПДАА, 2010.– C. 61-70.

Кривуля О.М. Філософія: Навчальний посібник. – Х.: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2010. – C. 111-122.

Рассел Р. Історія західної філософії. – Переклад з англійської Ю. Лісняка та П. Таращука. – К.: Основи, 1995. – 759 с. – С. 262-330.

Реале Дж., Антисери Д. Западная философия от истоков до наших дней. В четырех томах (Перевод с итал. С. Мальцевой). Т. 2: Средневековье. – Санкт-Петербург: Петрополис, 1997. – 368 с.

Татаркевич В.Історія філософії. В трьох томах (Переклад з польської А. Шкраб’юка). T. 1: Антична і середньовічна філософія. – Львів: Свічадо, 1997. – 456 с. – С. 212-257.

Ueberweg F. Grundriss der Geschichte der Philosophie von Thales bis auf die Gegenwart. Zweite Theil: Die patristischen and scholastischen Zeit. – Berlin: Mittler & Sohn, 1866. – 239 S. – S. 4-102.

Методичні рекомендації

Семінар присвячено розгляду філософських доктрин пізньої Античності та раннього Середньовіччя.

Розглядаючи перше питання потрібно подати детальну характеристику доби європейського Середньовіччя, подати її детальну періодизацію, хронологію та географію.

Переходячи до розгляду другого питання, потрібно зосередити увагу студентів на існуванні двох зрізів ранньої християнської літератури – скерованої всередину Церкви й апологетичної, тобто такої, що мала своїми адресатами читачів-язичників.

Підчас розгляду третього питання потрібно дати визначення терміну «патристика», окреслити межі поняття «грецька патристика», звернути увагу на проблематику, характерну для грецьких отців Церкви та церковних письменників ІІ-VІІІ ст., зосередивши увагу на нових, порівняно з античністю, ідеях та концептах, котрі були вироблені у процесі становлення християнської думки, а також тих, розуміння яких змінилося, порівняно з античним вжитком.

Розглядаючи четверте питання, потрібно особливо наголосити на ролі Аврелія Августина та його психологічній концепції, поява якої знаменувало чітке розмежування думки латинського Заходу із думкою латинського Сходу. Також потрібно привернути увагу студентів до творчість таких представників латинської думки як Тертулліян, Амвросій з Медіолану, Ієронім з Стрідону, папа Григорій Великий.

Підчас розгляду п’ятого питання потрібно приділити увагу розвитку візантійської думки ІХ-ХІV ст., при цьому особливо зупинитися на філософських аспектах ісихастської суперечки, головними діячами якої були Григорій Палама й Варлаам Калабрійський, а також діяльності пізньовізантійського мислителя Георгія Гемиста Плетона.