Методологія досліджень емпіричного та теоретичного рівнів

Процес пізнання включає в себе накопичення фактів. Без систематизації, без логічного осмислення їх не може існувати наука. Хоча факти ще не наука. Факти стають складовою частиною наукових знань, якщо вони виступають в узагальненому систематизованому вигляді, як елементи логічної структури конкретної системи наукового знання.

Наукові факти, наукова проблема, гіпотеза і теорія є основ­ними формами становлення нового знання.

Наукове дослідження є логічним процесом формування системи знань на основі двох рівнів дослідження: емпірич­ному і теоретичному. На емпіричному рівні переважає живе споглядання (чуттєве пізнання), збір фактів, первин­не їх описування, узагальнення, систематизація.

Відрізняють факти дійсності і наукові факти. Факти дійсності – це події, явища, які проходять реально, їх різні властивості та взаємовідношення.

Наукові факти – це відображення в свідомості людини перевірених, продуманих реальних фактів та зафіксованих мовою науки у вигляді емпіричних суджень. Емпіричний рівень наукового дослідження проходить дві стадії:

Перша – процес добування, отримання фактів.Джере­лом їх є реальна дійсність: історичні події, діяльність на­роду, окремих осіб, подій у різних сферах суспільства, а також різні природні явища і процеси.

Але не завжди дослідник може мати справу з першо­джерелом фактів (наприклад, історик віддалений від подій десятиліттями і більше). Тому тут застосовують вторинні, третинні джерела фактів: свідки подій, документи, мемуа­ри, наукові праці інших дослідників. Використовуючи різні шляхи та прийоми, дослідник накопичує факти - емпі­ричну основу своєї майбутньої роботи. Відомий вчений В.Вернадський у зв'язку з цим зазначав: Точно науково встановлений факт по суті завжди дає більше, ніж створена на його ж основі теорія. Він достовірний і для майбутньої теорії, і в історичній зміні теорій він залишається незмінним.

Друга стадія емпіричного рівня дослідження передба­чає первинне опрацювання та оцінку фактів у їхньому взаємозв'язку.

Дослідник на цьому етапі емпіричного дослідження з'я­совує, що ж дійсно є фактом, а що домислом, думкою визначає зміст фактів, взаємовідношення між ними, про­водить групування їх за характером, важливістю, актуаль­ністю, спираючись на теоретичні положення науки, її закони та категорії.

На другій стадії емпіричного рівня наукового дослідження здійснюється:

• критична оцінка та перевірка кожного факту, звільнен­ня від несуттєвого та другорядного, випадкового;

• описування кожного факту мовою науки;

• відбір найбільш типових та характерних повторень, відповідно до тенденції розвитку;

• проведення класифікації за характерними ознаками і виявлення найбільш очевидних зв'язків між ними.

Отже, вже на емпіричному рівні можливе виявлення певних закономірностей розвитку досліджуваного явища і щільно підводиться база до більш високого рівня теоре­тичного дослідження, в результаті якого формуються нау­кові проблеми, гіпотези, теорії.

Теоретичний рівень наукового дослідження пов'язаний з аналізом наукових фактів, з пізнанням і формулюванням законів науки, тобто з поясненням предметів і процесів реальної дійсності.

Формування теоретичного знання - це процес сходжен­ня від конкретного до абстрактного, з тим, щоб на основі сформульованих наукових абстракцій знову повернутись до вивчення конкретного, але на більш високому рівні. Резуль­татом теоретичного дослідження є формулювання законів, теорій, наукових гіпотез та інших форм "розумових опера­цій". Живе споглядання при цьому є підпорядкованим аспектом пізнавального процесу. Теоретичне пізнання відображає «вища і процеси зі сторони їх внутрішніх зв'язків та законо-мрпостей, які виявляються в процесі опрацювання даних емпіричного знання.

Втім саме одне лише описування і класифікація фактів, що робить науку наукою. Вона стає такою лише тоді, коли на підставі аналізу фактів, прогнозує їх появу та спрямовує практичну діяльність людей.

У листі до молодих дослідників І.Павлов пропонував: "Вивчайте, зіставляйте, накопичуйте факти... Але, вивчаючи, експериментуючи, спостерігаючи, намагайтесь не залиша­тись на поверхні фактів. Не перетворюйтесь на архіваріусів фактів... Наполегливо шукайте закони, які ними управляють" [4, С. 35]. Тільки в тому випадку, коли факти будуть роз­глядатись у цілісній системі, у взаємозв'язку, вони стануть "впертою річчю", "повітрям вченого", "хлібом науки". При цьому не потрібно мати величезну кількість фактів, а, отри­мавши їх певну кількість, включити до концептуальної системи, надати певного змісту та значення, визначити відповідність їх меті дослідження.