Особливості суспільної форми матеріального руху
Оскільки свідомість є суто суспільним явищем, то вона народжується виключно у суспільній формі матеріального руху. А суспільною формою матеріального руху є предметно-практична, матеріально-виробнича діяльність суспільства у цілому і людини як компонента продуктивних сил. Якщо кожна форма матеріального руху містить у собі всі інші у “знятому” вигляді: механічна форма руху є переміщенням макротіл, фізична – механікою молекул, хімічна – фізикою атомів, біологічна – фізикою клітин, то предметно-практична діяльність суспільства і людини характеризується тим, що вона є універсальною взаємодією з природою у цілому – в розумінні усіх її матеріальних форм руху, включаючи і саму себе як суспільну форму руху матерії. І якщо в попередніх формах матеріального руху перехід однієї форми в іншуздійснюється стихійно, то перехід одних речей в інші на рівні суспільної форми матеріального розвитку – практику – здійснюється:
а) свідомо – через усвідомлену людиною мету своєї діяльності;
б) опосередковано – через сукупність суспільних відносин.
ПРАЦЯ Е.ТОФЛЕРА «ФУТУРОШОК»
Автор звертає увагу на нечуваний темп, який характерний для сучасних культурних, політичних змін. Людство може загинути не через екологічну катастрофи, ядерної реакції чи виснаження ресурсів. Шок, який відчувають люди, призводить до психологічного оніміння, до самої реальної небезпеки, яка підстерігає людство. Це головна загроза. Треба усвідомити її і по можливості усунути. Автор сподівається, що запропоновані ним заходи зможуть допомогти людині вижити в новій реальності і запобігти шок майбутнього.
Концепція, висловлена Е. Тоффлером в «Футурошок», висловлювала його бачення суспільства, яке все більше і більше розривалося на частини передчасно наступаючим майбутнім. Е. Тоффлер доводив, що пов'язані з індустріальною цивілізацією інститути і системи цінностей ставали об'єктами впливу нездоланних, обумовлених збільшенням обсягу знань сил змін. Інформаційний вибух створив зовнішнє середовище, в якому майбутнє стає практично неможливим в сьогоденні. Швидкоплинність стала основною прикметою нашого життя і призвела до корінних змін всіх її сфер - від економічної до суто особистої. На думку Е. Тоффлера, уряд і представники бізнесу повинні були бути готовими до всього і не очікувати в майбутньому нічого схожого на те, що було в минулому.
У роботі «Шок майбутнього» приводяться докази того, що прискорення ходу історії само собою має наслідки, незалежно від напрямів трансформацій. Прискорення темпу подій, що відбуваються, і скорочення часу реакції на них викликають певні наслідки, не пов’язані з тим, як сприймаються ці зміни, – позитивно, або негативно. Е. Тоффлер у цій роботі передбачав, що дуже скоро кардинальні зміни можуть захлеснути людей, організації і навіть цілі країни, що веде до дезорієнтації і руйнує здатність ухвалювати розумні рішення, необхідні для адаптації. В книзі провіщалися трансформація сім’ї, виникнення марнотратного суспільства споживання, кардинальні зміни у сфері освіти, генетична революція. Після першої публікації в 1970 р. ця книга несподівано стала міжнародним бестселером і викликала безліч коментарів. За даними Інституту наукової інформації США вона стала однією з самих цитованих робіт в галузі соціології. Словосполучення «Шок майбутнього» або «Футурошок» увійшли до повсякденної лексики, з’явилися в багатьох словниках і на сторінках періодичних видань.
ПРАЦЯ САРТРА «ЕКЗИСТЕНЦІАЛІЗМ – ЦЕ ГУМАНІЗМ»
У своїй праці «Екзистенціалізм – це гуманізм» Ж. П. Сартр розкриває проблему поняття «екзистенціалізм». Сартр вважає його виключно строгим вченням, але водночас лек до дає йому визначення. Перш за все автор виділяє два різновиди екзистенціалістів: 1) християнські екзистенціалісти, які сповідують католицизм. 2) екзистенціалісти – атеїсти, до яких належить й сам філософ. Ці дві групи людей об’єднує думка, що існування передує сутності, тобто суб’єктивне переважає над об’єктивним. Характеристики для екзистенціалізму є поняття «існування передує сутності». Це означає що людина спочатку існує, нічого собою не являє. І лише згодом вона стає Людиною. Таким чином очевидним є факт заперечення існування Бога – немає Бога, який створив людину, вона просто собі існує. Але, дивлячись у майбутнє, людина сама себе «творить» такою, якою прагне стати. Якщо існування передує сутності, то людина відповідальна за своє існування. Але відповідальність має проявлятися не лише за свою індивідуальність, а й за всіх людей.. Екзистенціаліст стверджує, що людина – це тривога. Все життя тривога супроводжує людину, особливо коли вона бере на себе якусь відповідальність. Хоча екзистенціалісти відкидають існування Бога, вони занепокоєні цим, бо разом з Богом зникає можливість знайти цінності в світі. Оскільки не існує Бога (вважали представники екзистенціалізму), то все дозволено, людина не має обмежень. І тут висувається гасло, що людина – це свобода. Людина вільна, приречена бути вільною. Підсумовуючи все бачимо що не має іншого світу крім людського. І є у ньому те, що називаємо екзистенціалістським гуманізмом. Гуманізмом тому, що людина сама творить свою долю, щоб досягнути цілі – стати Людиною варто робити це по-людськи – не заглиблюватись в себе, а оглянутись на все що є зовні.
ІСТОРИЧНІ ТИПИ СВІТОГЛЯДУ
Міфологічний світогляд – це такий вид світогляду, що існував вже в первісному суспільстві, за якого світ розглядається як єдиний живийорганізм, а земні, природні сили наділяються душею, здобуваючи нерідко надприродний характер. Міф пов’язаний з фантастичним описом дійсності і тому близький до казок, легенд, переказів тощо.Міф є певним узагальненням тих чи інших явищ природи і суспільства. Однак усі узагальнення в міфі не виходять за рамки чуттєвих уявлень. Релігійний світогляд виникає як своєрідне явище витіснення міфів, їх “удосконалення”, уніфікація.Релігія – такий вид світогляду, в якому дійсність зображена у фантастичних образах, шляхом уведення надприродних властивостей і сутностей. На відміну від повсякденного досвіду, релігія є ієрархічною системою. Ієрархічним центром монотеїстичних релігій є Бог. У логічному і понятійному відношенні релігія є більш розвинутою системою, ніж міф: вона включає нетільки різноманітні чуттєві образи, але й абстракції досить високого рівня розвитку. На відміну від науки, релігія основана не на знанні, а на вірі; у суспільстві релігія функціонує за посередництвом церкви та інших об’єднань віруючих. У порівнянні з релігійним і міфологічним світоглядом особливе місце займає науковий світогляд, що являє собою специфічне (наукове) знання про світ і місце в ньому людини. Це знання, яке, крім систем- ності, характеризується об’єктивною істинністю, предметною визначеністю, наявністю особливих форм своєї організації й особливих методів одержання такого знання. Цей вид світогляду сформувався порівняно недавно, пізніше ніж міфологія та релігія. Можна також говорити і про інші види світогляду (художній, політичний та ін.), але серед усіх видів нас насамперед буде цікавити філософський світогляд, розкриттю змісту якого у всьому різноманітті його аспектів і буде присвячений наступний виклад. Філософський світогляд. Важливо зрозуміти, що в процесі відокремлення духовного виробництва від матеріального, перед людьми постали завдання духовного осмислення дійсності. Філософія стає тією особливою формою суспільної свідомості, яка теоретично розробляє цілісне світорозуміння, світоглядний тип знання, в якому взаємопов’язані функція пояснення світу і функція діяльності людини у світі, істина й оцінка.