Самостійна науково-дослідна робота студента

Основні вимоги та критерії оцінки письмової роботи (есе)

Есе – це коротка наукова робота студента, в якій студент повинен розкрити одне вузьке проблемне питання. Відмінність есе від інших наукових робіт студентів – в його стислості, лаконічності викладу матеріалу на запропоновану тему. Есе дорівнюється до усних доповідей студентів з певного наукового питання на семінарах або докладом. В есе студент висловлює власну думку, обґрунтовувавши її посиланнями на нормативний матеріал, учбову і наукову літературу. Наявність авторської позиції, власного відношення до питання в есе є обов'язково. В есе не вимагається глибоко досліджувати наукову доктрину, порівнювати наукові концепції і погляди, в обов'язковому порядку використовувати порівняльно-правовій і історичний і інші наукові методи, якщо це тільки прямо не передбачено вибраною темою есе.

Есе виконується на окремих листах формату А4, що скріпляють між собою, шрифтом чорного кольору. Нескріплені між собою листи есе, а також есе, виконані від руки, надруковані кольоровим шрифтом (синимо, зеленим, червоним і т.д.) на перевірку не приймаються. Об'єм есе – до 10 сторінок друкарського тексту, включаючи титульний лист і список літератури.

Есе починається з титульного листа, що вважається першою сторінкою. На титульному листі номер сторінки не ставиться. План в есе не обов'язковий, оскільки структура плану припускає введення і висновок, а також розподіл основного питання на підпитання, що в есе зробити, як правило, важко. Об'їм есе не дозволяє писати докладні введення і висновок на декількох сторінках. На початку есе можна обмежитися однією або декількома фразами, що вводить читаючого в курс даного питання. Замість висновку достатньо сформулювати тезисні власні пропозиції, до яких прийшов автор в результаті міркувань. В есе обов'язково повинен бути список використаної літератури.

ТЕМИ ЕСЕ:

1. Наукова раціональність: поняття та зміст.

2. Марксистські уявлення про науку.

3. Критерії наукового знання.

4. Наукове та поза наукове знання.

5. Наука та суспільство.

6. Наука як соціальний інститут

7. Роль та функції науки у суспільстві.

8. Соціальні та гуманітарні науки.

9. Юриспруденція як наука.

10. Класифікація юридичних наук.

11. Завдання право ведення.

12. Функції Юридичної науки.

13. Юридична наука та релігія.

14. Виникнення юридичної науки та етапи її розвитку.

15. Цілі та засоби юридичного пізнання.

16. Стиль юридичного пізнання як елемент правової культури.

17. Методологія юридичної науки.

18. Метод, принци та методологія.

19. Класифікація методів юридичної науки.

20. Принципи правового пізнання.

21. Умови та критерії науковості пізнання.

22. Логіка в правових дослідженнях.

23. Наука та політика.

24. Науковий доказ.

25. Юридична наука та юридична практика.

26. Вимоги до написання наукових робіт.

27. Етапи здійснення наукового дослідження.

Критерії оцінки есе

10 балів– блискуча робота, яка відповідає всім вимогам, що пред'являються, а також відрізняється науковою новизною і є внеском в розвиток правової науки; пропозиції можуть використовуватись в навчальному процесі.

9 балів– есе відповідає всім вимогам, що пред'являються до такого роду робіт. Тема есе розкрита повністю, чітко виражена авторська позиція, є логічні і обґрунтовані власні пропозиції. Есе написано на основі рекомендованої основної і додаткової літератури, а також іншої літератури, ніж та, що запропонована в Програмі відповідної навчальної дисципліни. На високому рівні виконано оформлення роботи.

8 балів– ті ж вимоги, що і для оцінки «9 балів». Студентами не використана література, крім тієї, яка запропонована в Програмі учбової дисципліни.

7 балів– тема есе розкрита повністю; простежується авторська позиція, сформульовані необхідні обґрунтовані висновки-пропозиції; використана необхідна для розкриття питання основна і додаткова література. Грамотне оформлення.

6 балів– в цілому тема есе розкрита; висновки-пропозиції сформульовані, але недостатньо обґрунтовані; використана необхідна як основна, так і додаткова література; недостатньо чітко виявляється авторська позиція. Грамотне оформлення.

5 балів– тема розкривається на основі використовування декількох основних і додаткових джерел; слабо відображена власна позиція, висновки-пропозиції є, але вони не обґрунтовані; матеріал висловлений непослідовно, без відповідного аргументування, хоча посилання на літературні джерела зустрічаються. Є недоліки по оформленню.

4 бали– тема розкрита недостатньо повно; використовувалися тільки основні (більше двох) джерела; є посилання на літературні джерела, але не виражена авторська позиція; відсутні висновки. Є недоліки по оформленню.

3 бали– тема есе розкривається неповно на основі двох джерел; виклад матеріалу без власної оцінки і висновків-пропозицій; відсутні посилання на літературні джерела. Є недоліки по оформленню роботи.

2 бали– тема есе не розкрита; матеріал висловлений без власної оцінки та висновків; відсутні посилання на літературні джерела. Є недоліки щодо оформлення роботи.

1 бал– текстуальний збіг всього есе з яким-небудь джерелом, тобто плагіат.

СКЛАСТИ СТРУКТУРНО-ЛОГІЧНІ СХЕМИ:

Ø співвідношення науки із іншими формами знання

Ø соціально-історичні умови виникнення науки

Ø основні риси виникнення науки

Ø процес наукового пізнання

Ø основні форми наукового пізнання

Ø система юридичної науки

Ø функції юридичної науки

Ø взаємозв’язок предмету та методу юридичних наук

Ø основні методи пізнання юридичних наук (з прикладами)

Таким чином, за написання есе студент може отримати від 1 до 10 балів та за складання структурно-логічних схем – від 1 до 9 балів.

Методи навчання

Метод навчання – взаємопов'язана діяльність викладача та студентів, спрямована на засвоєння студентами системи знань, набуття умінь і навичок, їх виховання і загальний розвиток.

У вузькому значенні метод навчання є способом керівництва пізнавальною діяльністю студентів, що має виконувати три функції: навчаючу, виховну і розвиваючу. Він є складним педагогічним явищем, в якому поєднані гносеологічний, логіко-змістовий, психологічний, педагогічний аспекти.

Основним методом навчання студентів при вивченні дисципліни «Основи методології правових досліджень» є науково-дослідницький метод, який передбачає активну самостійну роботу студентів при засвоєнні матеріалу: аналіз норм, формулювання проблеми, висунення і перевірка гіпотез, самостійне формулювання висновків тощо.

Під час викладання дисципліни застосовуються методи:

- пояснювально-ілюстративни: викладач організує сприймання та усвідомлення студентами інформації, а студенти здійснюють сприймання, осмислення і запам'ятовування її;

- репродуктивний: викладач дає завдання, у процесі виконання якого студенти здобувають уміння застосовувати знання за зразком;

- проблемного виконання: викладач формулює проблему і вирішує її, студенти стежать за ходом пошуку рішення;

- частково-пошуковий: викладач формулює проблему, поетапне вирішення якої здійснюють студенти під його керівництвом

- дослідницький: викладач ставить перед студентами задачу (проблему), і ті вирішують її самостійно, використовуючи нормативні акти тощо.

Методи організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності:

1. Бесіда – діалогічний метод навчання, за якого викладач із допомогою вдало поставлених питань спонукає учнів відтворювати раніше набуті знання, робити самостійні висновки-узагальнення на основі засвоєного фактичного матеріалу.

2. Пояснення – словесне тлумачення понять, термінів, категорія, принципів дій, прикладів тощо.

3. Лекція – інформативно-доказовий виклад великого за обсягом, складного за логічною побудовою навчального матеріалу.

4. Інструктаж – короткі, лаконічні, чіткі вказівки (рекомендації) щодо виконання дії.

5. Робота з підручниками та нормативними актами, яка полягає в самостійному опрацюванні студентами наукових точок зору та законодавчого врегулювання питання, що дає їм змогу глибоко осмислити навчальний матеріал, закріпити його, виявити самостійність у навчанні.

6. Науково-дослідна робота – пошукові завдання, проекти, що передбачають індивідуалізацію навчання, розширення обсягу знань студентів.

7. Диспут (від лат. disputo – досліджую, сперечаюсь) – публічна суперечка на наукову тему та навчальна дискусія (від лат. discussio – розгляд, дослідження) – суперечка, обговорення певного питання. Базується на обміні думками між студентами, викладачем та студентами, що вчить їх мислити самостійно, сприяє розвитку аналітичних навичок.

8. Метод усного опитування. Є найпоширенішим і найбільш ефективним. Полягає у з'ясуванні рівня знань студента завдяки прямому контакту з ним під час перевірочної бесіди. Усне опитування передбачає постановку викладачем питань (завдань), підготовку студентів до відповіді та демонстрування своїх знань, корекцію і самоконтроль викладених знань у процесі відповіді, аналіз та оцінювання її.

Перевірочні питання і завдання викладача бувають репродуктивними (відтворення вивченого), реконструктивними (застосування знань і вмінь у змінених ситуаціях), творчими (застосування знань і вмінь у нестандартних умовах). Такі питання бувають основними (передбачають самостійну розгорнуту відповідь), додатковими (уточнення по ходу відповіді), допоміжними (навідними, допомагають виправити неточності у відповіді).

9. Письмовий контроль. Особливістю письмової контрольної роботи, порівняно з усною перевіркою, є глибина відповідей на запитання і виконання практичних дій, більша тривалість її проведення і підбиття підсумків. її проводять у формі письмових відповідей на запитання, письмового розв'язання задач тощо.

10. Тестові методи навчання.Вони становлять систему завдань для оцінювання знань студента за допомогою кількісних норм та передбачають вибір особою, яка проходить тестування, однієї з кількох запропонованих відповідей.