Культурна багатоманітність повинна бути збережена. ), аби він набув завершеного вигляду.

1. Знання – сила!

2. Буття було, є і буде.

3. Все, що здійснюється людиною, повинно здійснюватися вільно, розумно, якісно, гідно, солідарно й відповідально.

4. Людина людині – Бог.

5. Пізнавати – щоб могти.

73. Міжнародна неурядова громадська організація, що має за мету поглибити розуміння особливостей розвитку людства в добу НТР, метою якої є пошук варіантів конструктивного природо- й людиноохоронного напряму, -

1. ЮНЕСКО.

2. ООН.

3. Римський клуб.

4. ЄЕП.

5. НАТО.

74. В сучасних умовах і діяльність, і науковий розум стали планетною силою, сумірною з силами природи. Цей феномен і є сутністю:

1. Історичної місії робітничого класу.

2. Філософської антропології.

3. Любові.

4. Ноосфери.

5. Нової релігії.

75. Упорядкований і повторюваний спосіб дій, який веде до досягнення певної дослідницької мети у певній сфері явищ, іменується:

1. Дискурсом.

2. Методом.

3. Нормою.

4. Імлікацією.

5. Інтуїцією.

76. Думка про “здатність правильного судження та розрізнення істини та хиби, яку ми й називаємо здоровим глуздом або розумом, що є за природою своєю однаковою у всіх людей”, а відтак про метод, який повинен був дати можливість “правильно керувати розумом”, щоб досягти зазначених цілей, висловлена:

1. Бенедетто Кроче в “Сучасній літературній критиці”;

2. Вільгельмом Дільтеєм у “Переживані і розумінні”;

3. Рене Декартом в “Міркуваннях про метод”;

4. Анрі Бергсоном у “Вступі до метафізики”.

77. Так звані апріорні науки (математика, геометрія) у своїх дослідженнях спираються головним чином на:

1. Аксіоми чи дедукції;

2. Розуміння та інтерпретацію чужих висловлювань;

3. Досліди та експерименти;

4. Інтуїцію;

5. Віру.

78. Систематика відрізняє ці науки від інших тим, що вони спираються головним чином (але не виключно) на розуміння та інтерпретацію чужих висловлювань; їхньою безпосередньою, елементарною реальністю є текст. Йдеться про:

1. Природничі науки;

2. Гуманітарні науки;

3. Апріорні науки;

4. Міфологію.

79. Прибічники цієї концепції історико-освітнього процесу (Дж. Бернал, Р. Мертон, Дж. Холдейн та ін.) вважали, що вирішальними детермінантами розвитку освіти та науки були економічні умови, характер та тенденції культури – зовнішні щодо науки і освіти фактори. Йдеться про:

1. Критичний раціоналізм;

2. Екстерналізм;

3. Інтерналізм;

4. Антисцієнтизм;

5. “Епістемологічний анархізм”.

6. Континуїзм

7. Екзистенціалізм.

80. Природознавство (в широкому розумінні) у своїх дослідженнях спирається насамперед на:

1. Інтуїцію;

2. Досліди та експерименти;

3. Розуміння та інтерпретацію чужих висловлювань;

4. Аксіоми чи дедукції;

5 Віру.

81. Прибічники цієї позиції (О. Койре, А.Р. Холл, П. Россі) обстоюють позицію, за якою історичний розвиток освіти і науки зумовлюється внутрішніми (іманентними) чинниками: їх історія – це історія ідей, інтелектуального розвитку. Цей напрямок називається:

1. Сцієнтизмом;

2. Антисцієнтизмом;

3. Континуїзмом;

4. Дисконтинуїзмом;

5. Екстерналізмом;

6. Інтерналізмом;

7. Марксизмом.

82. З грецької назву цього напрямку і дослідницької школи виводять зі слів, що перекладаються як “висловлювання”, “виражання”, “вияснення прихованого”, “переклад” тощо. Йдеться про:

1. Позитивізм;

2. Інструменталізм;

3. Герменевтику;

4. Екзистенціалізм;

5. Психоаналіз.

83. Полем та сферою застосування цього методу є: а) практика розуміння текстів (написаних, вимовлених, культурних); б) сукупність правил їх інтерпретації; в) метод і теорія інтерпретації (в теології, філології, праві, історіографії, психології); г) теорія розуміння, яка проблематизує сам його феномен та механізми; д) напрям і дослідницька школа в літературі і філософії (зокрема, у філософії освіти). Йдеться про:

1. Герменевтику;

2. Структуралізм;

3. Патристику;

4. Ірраціоналізм;

5. Фідеїзм;

6. Номотетичний метод.

84. Першу теоретико-практичну концепцію інтерпретативної методології (прообразу герменевтики) запропонував:

1. Філон з Олександрії (бл. 13 р. до н.е. – бл. 54 р. н.е.);

2. Мартін Гайдеггер (1859-1938);

3. Фрідріх Ернст Даніель Шляєрмахер (1768-1834).

85. Утвердження герменевтики як науки про процедури інтерпретації (екзегези) та механізми розуміння пов’язане з особою:

1. Вільгельма Дільтея;

2. Бенедетто Кроче;

3. Анрі Бергсона;

4. Карла Маркса;

5. Фрідріха Шляєрмахера.

Інтерпретація та розуміння будь-якого тексту має дві сторони, які описуються за допомогою опозиційних категорій граматичного розуміння і психологічного (технічного) розуміння. При цьому граматична інтерпретація є об’єктивною (предметною) і визначає спосіб конструкції та форму делімітації значення. Яку функцію виконує психологічна (суб’єктивна, суб’єктна ) сторона розуміння?

1. Навіювання, “підсування” значення;

2. Пояснення станів речей, які існують незалежно від людини;

3. Об’єктивізованої експресії.

Наши рекомендации