Я не прошу нічого матеріального, не потрібно ніякої фінансової допомоги. Допоможіть мені вирішити морально-етичну проблему, яку я сам собі створив!!!

Звертаюсь в першу чергу до колишніх школярів, що ще мене пам’ятають по 5-тій, 2-ій, 10-тій, 8-ій, 9-тій школах. Ви добре знаєте мене і як я вмію працювати з дітьми. Я ніколи не зраджував Вас! Котрого Ви пам’ятаєте як Юрія Романовича.

Я релігійна людина, що легковажно дала Духовну Обітницю і вже місяць, як не можу її виконати. І тепер, пов’язаний нею, не можу виїхати (мав їхати в серпні) на волонтерську місію до якої готувався багато років і був співавтором проекту цієї Місії.

Я мушу виконати цю обітницю, бо якщо я зраджу будь-кого, хоча б якусь маленьку тваринку, то потім зможу зрадити людину, дитину чи будь-що, що мені довіриться.

Я з тих волонтерів, що посвятили себе безоплатному навчанню дітей, як не потрапити в сіті Зла.

Я є співавтором багаторівневої,волонтерської місії: «Через активну гуманізацію проти дегуманізації світу – поверніть нашим дітям радість і Ви будете мати іншу націю»; «Не будь серійним роботом! Ти народився неповторним, не вмри копією!»; «Всесвіт всередині нас, пізнай себе – пізнаєш Бога. «Хто ким покорений – той тому раб!» - Не будь рабом товару наркотичної дії!» та інше.

Наші теперішні невдачі в тому, що всі ми «інваліди зіпсутого дитинства». Потрібно творити людей впевнених в тому, що треба бути, а не виглядати. Що в кожній людині сховано щось дуже велике і потрібне тільки треба розкрити це в собі. Що бути таким «як усі», означає бути ніким. Тому кредо волонтерського проекту: «Кожна людина задумана творцем, як істота надзвичайна – зумій нею стати!».

Впроекті також підняття духу обездоленим дітям біженців з Донбасу.

А ще одна мета проекту, щоби діти різних національностей, віросповідань та поглядів разом граючись, танцюючи, спілкуючись… побачили один в одному досконале і неповторне творіння Боже! Людину як образ і подобу Божу! А потім, як підростуть вже ніколи не будуть стріляти і вбивати один одного в міжетнічних чи релігійних конфліктах. В основі волонтерського проекту «філософія серця» Григорія Сковороди. Від серця до серця легше знайти шлях, ніж від розуму до розуму та звернення Іоанна Павла ІІ, що мусимо давати світові красу, показувати розкривати її, щоб не притемнювалася вона тими темними силами, що володарюють нині світом «Зло-Добром перемагай» - наставляв він нас.

Я 40 років працював з дітьми і вмію це робити. В серпні я вже маю виїжджати на узгодження і тренінги бо Зло до якого звикають стає непереборним». Через якийсь час повернусь в Калуш і з такими як я, можливо вбережемо саме Вашу дитину від спокуси Зла. Мене не цікавлять ні політика, ні влада, ні слава. Я тільки прошу, як колись Т. Шевченко: «Господи! Допоможи мені зробити те маленьке, а велике зробиться само». Проте «Єдине, що потрібно для тріумфу Зла – це щоб хороші люди нічого не робили» (Едмунд Берк). І Зло тепер тріумфує на мені…

Суть проблеми

Щоби діти мені вірили на підсвідомому рівня, я маю бути перед дітьми цілковито чистим і чесним в усьому. Після того, як чужа кішка народила в мене 2-х кошенят (а я цілковито самотня людина) легковажно дав обітницю Богу, що не топитиму їх, а прилаштую між добрих людей, щоби не затьмарювати початок моєї волонтерської місії. По всіх ознаках Господь почув мої слова і тепер випробовує мене на стійкість. А Зло хоче, щоби підкинув тих кошенят…Але як я після такого буду, працюючи з дітьми і дивлячись їм в очі, переконувати, що «правда, добро, милосердя, краса – порятують світ», а «Бог – то любов».

Ці кошенята такі ніжні, грайливі, муркотливі і артистичні… Прибіжать, притуляться своїми голівками до моїх рук… дитинчата Землі, творіння Божі… І такими допитливими оченятами дивляться на мене ніби запитуючи: «А якою буде наша доля в світі людей?» А я прошу подумки людей: впустіть цю ніжність і красу в свою сім’ю у свій двір. Це буде Ваш живий «талісман» і охоронець дому та доброго настрою, лікар для душі і тіла. Той єдиний друг, який Вас ніколи не зрадить і не образить. Це не прості кошенята, їх повинно не повинно було бути, вони виграли лотерею життя, до цих тваринок, через мою обітницю «доторкнулось небо». Вони прийшли в цей світ, щоби Господь випробував мене перш ніж я буду просити у нього благословення на Успіх Місії. Вони принесуть благодать і затишок у Ваш дім, у Ваш двір. Розставлять «блок-пости» від гризунів, ще на підступах до Вашого обійстя. Кошеня навчить ваших дітей любові, піклуючись про тваринку дитина потім (щиро!!!) піклуватиметься про Вас.

Як я тепер, цілковито самотній, зможу виїхати на ту волонтерську Місію, покинувши їх одних на голод, розпач і загибель. Як я йдучи в Ім’я Боже служити доброті, радості і милосердю полишу їх самотніх, як жертву злу, щоби зло тріумфувало наді мною і над моїм сумлінням. Змилосердіться над тваринками, яким небо подарувало життя тож і Господь змилується над вами! А я буду молитись за Вас в усіх храмах де перебуватиму в Україні. Візьміть кошеня, хто зрозуміє, або довідайтесь в інших: сусідів, знайомих, хто має приватний будинок і зможе їх взяти. Але спершу розкажіть про мою особисту трагедію, а потім вже про кошенят. Про волонтера, що не може виїхати на волонтерське служіння, через те, що чужа кішка народила в нього 2-х кошенят, а він дав Обітницю, що подарує їм життя в посвяті успіху благодійної місії і не має на кого їх полишити, так як самотній. Бо за пророками:коли зі світу почне зникати доброта,милосердя і щира любов - це буде ознака «останніх часів».

До цієї проблеми я щодня промовляв: «Господи! Я найщасливіша людина у світі». Проста і ефективна програма позитивного впливу на дітей, вже майже готова. Я відшукаю так як я і буду працювати для дітей, які підростуть і відновлять гідність, славу і велич України… Бо Україна це особлива Земля…Згідно відомої притчі (а притчі це напоумлення Божі!) вона є часткою Божого Царства. Бо коли Бог наділяв народам Землі, українці, як завжди, заклопотані своїми хатніми справами запізнилися, коли прийшли, всі землі уже були роздані. «Де ж ви були, - спитав Господь – як я роздавав землі?» А українці: «Ах Боже! Присадибних клопотів так повно, що нема коли довкола себе глянути». Тоді мовить Господь: «Та хіба не знаєте, що не хлібом єдиним живе людина, а також Словом Божим». Та українці так почали щиро плакати і просити Бога, щоб не залишав їх одних в світі без власної Землі, що Бог змилувався над ними: «Хоч немає в мене більше землі, всю вже роздав, та уділю Вам зі свого Божого Царства, - сказав Володар Всесвіту Світів – бережіть її, плекайте, шануйте і любіть, бо такої більше немає ні в кого».

Так ми одержали благословенну Божественну Землю і спочатку дбали про неї. Як описував славетний мандрівник Павло Халепський, це була найродючіша у світі нездоланна для ворогів Земля. З освіченим, дружнім, щасливим народом. А королі сусідніх земель мріяли породичатися з нашими князями… А потім люди за своїми господарськими клопотами та родинними інтересами забули Божі настанови, огрубіли душею, ослабли духовно. І тоді на зраджену Святу Землю одержала доступ і полізла всяка нечисть та почала спокушати людей… І почалась смута… І пішов брат на брата… І прийшли чужинці на сотні літ знущатись і принижувати нас. «Криваві Землі» назвав Україну 1933-1945 р.р. Тоді жертвами жнив смерті стало понад 14 мільйонів беззбройних чоловіків, жінок та дітей… А коли народ байдужий історія любить повторюватись в ще гіршій формі.

Проте «це ще не вечір» - інший автор назвав Україну «Країною дрімаючих Янголів» - в нас ще є шанси все відновити потрібно тільки розбудити тих Янголів, що дрімають в кожній дитині, в кожному з нас. В більшості люди є добрі, просто вони тільки забули про це! Поможіть мені з моєю проблемою, щоби з такими як я, почав будити тих Янголів хоч в дітях.

Думаю, що все те про що я Вам щиро розповів вартує того щоби з вашою допомогою «історія 2-х кошенят» і заблокованого ними волонтера закінчилась щасливо. Вірю, що в Калуші, або в селах знайдуться ті, що бачать, чують і розуміють.

В Євангелії від Матея є страшні для більшості з нас слова: «Вони, дивлячись не бачать і слухаючи не чують і не розуміють, бо серце в цього народу за товстіло. Ваші ж очі щасливі, бо бачать, та й ваші вуха бо – чують» (МТ. 13, 13-16). Тож будьмо серед тих щасливих, що вміють бачити чути і проходити Божі випробування. «…Я той, хто випробовує почуття і думки і віддам кожному з Вас по ділах ваших» - говорить Господь в Одкровенні (од. 2, 23)