Напрямки в екзистенціалізмі

Релігійний (Марсель, Ясперс) закликає до руху від світу до Бога, до самозаглиблення, що зробить можливим досягнення трасцендального виміру буття. Самозаглиблення – розширення лише індивідуального «Я» (підривається егоїстична замкнутість і відкриваються горизонти зв’язку зі своєю епохою і вічністю). Атеїстичний (Сартр, Камю) є значно послідовнішим. Вчить, що навіть, коли Бога немає, то все ж є, принаймні, одне буття – людина. Сартр: людина спочатку існує, зустрічається, з’являється у світі, а потім вона визначається. Немає заданої людської природи, ніяка зовнішня сила, крім самого індивіда, не може зробити його людиною.

21.„Філософія життя”

Як філософський напрямок склалась у кінці 19 століття у Німеччині та Франції.

· Опозиція класичному раціоналізму

· Звертається до життя як первинної реальності цілісного органічного процесу. Поняття «життя» багатозначне: 1)в біологічному плані(Ніцше), 2)космологічному (Бергсон); 3)культурно-історичному (В.Дільтей, Г. Зіммель)

За концепцією Ніцше, основа життя – воля (не абстрактна, а конкретна – воля до вигоди). Якщо відсутня воля до вигоди, істота деградує. Вчення про надлюдину ґрунтується на: 1)цінність життя є єдиною, безумовною цінністю і збігається з рівнем «волі до влади»; 2) існує природна нерівність людей, обумовлена відмінністю їхніх життєвих сил та «волі до влади»; 3) сильна людина, природжений аристократ є абсолютно вільним і не зв’язує себе ніякими морально-правовими нормами.

Для Бергсона життя – це метафізичний політичний процес, могутній потік творчого формування: із послабленням напруги життя розпадається, перетворюючись на матерію, тобто бездушну масу. Людина – творча істота, здатність до творчості якої визначається ірраціональною інтуїцією, що як Божий дар дається лише обраним.

Для О. Шпенглера життя – це «доля», «душа» культури, яка обґрунтовує ідею катастроф, що регулярно повторюючись в історії, призводить до виникнення і смерті замкнутих «у собі» сцивілізацій. У праці «Присмерк Європи» висунув концепцію культури (визначається як єдність стилістики, втіленої у формах економ, політ, духовного, релігійного, практичного, художнього життя). Єдиної культури не існує. Виділяє 8: єгипетську, індійську, вавилонську, китайську, греко-римську, візантійсько-арабську, західноєвропейську і культуру майя. Кожному культурному утворенню наперед визначені часові рамки. Коли культура вимирає, вона перероджується в цивілізацію. Співіснування культур – свідчення не єдиного процесу світової історії, а єдності проявів життя у Всесвіті.

22. Філософські ідеї психоаналізу.

Психоаналітичний підхід є однією із найвидатніших теорій особистості.Її розробив австрійський психоаналітик Зігмунд Фройд(1856-1939) наприкінці19-на початку20 ст.:

а) спершу для лікування психічних захворювань,

б) а згодом застосував для поясненняролі несвідомого у житті людини.

У анатомії особистості він виділяв три взаємодіючі компоненти:

1. «Воно» - несвідомий компонент,який є успадкуванням людською організацією глибинним шаром, «киплячим котлом інстинктів», невгамовним потягів людини, які підкоряються принципу задоволення.

2. »Я» - свідомий компонент, Який є посередником між«Воно» і зовнішнім світом. «Я» виконує функцію впливу цього світу на несвідоме.

3. «Над-я»- це сукупність суспільних норм і стандартів поведінки», які виконують роль»цензора»

Аналізуючи«Воно», Фройд виділивдві основні природжені інстинктивні потреби, які визначають психічну діяльність людини:

1)лібідозну (інстинкт самозбереження, потяг до життя,л юбов, сексуальний потяг);

2)агресивну (потяг до руйнування,смерті,війни)

Задоволення цих потреб стикається яз перешкодами з боку навколишнього світу, суспільства. Тому вони витискуються і створюютьс феру«несвідомого» Однак інстинктивні потреби все ж такипрориваються, обходячи цензуру«свідомого» і виявляються у вигляді«символів»:

а) все, що виробляє людина(твори культури, мистецтва) - це символізація«витіснених у підпілля несвідомих потреб»

б) вони можуть проявлятися у різних формах повсякденного життя(обмовки, снобачення);.

в) міфи, народні звичаї- це також наслідок символізації витіснених біологічних потреб.

Взаємодія трьох компонентів:

«Я» звичайно перебуває у конфлікті, оскільки вимоги «Воно»і «Над –я»несумісні.Тому «Я» постійно звертається до механізмів психологічного захисту, роль яких виконують:а)сублімація; б) проекція; в) заміщення; г) витиснення. Це відбуваєтьсянесвідомо, однак мотиви, переживання, почуття, що переміщуються у сферу несвідомого, виявляють себе у виглядісимволів, у формі діяльності, найчастіше,
творчої.

Філософські ідеї психааналізу:

1Позитивні моменти: положення про складність та багатоплановість структури особистості; про свідоме та несвідоме; про внутрішні суперечності розвитку особистості.

2. Дискусійні моменти: мотивація людської поведінки пов»язується переважно з природженими, інстинктивними(сексуальними та руйнівними) потребами; визначається фатальний антагонізм між свідомим та несвідомим; між індивідом та суспільством. Далі виникла потреба у подоланні біологізаторських поглядів на особистість, у соціалізації фрейдистської теорії особистості, що і було здійснено неофрейдистами: К.Г.Юнг, А.Адлер, Е Фром та ін.

Один із його представників Е. Фром (1900-1980) – німецько-американський психолог, заперечив біологізм Фройда, переглянув символіку несвідомого, зміщуючи акценти з придушення сексуальності на конфліктні ситуації, зумовлені соціальними причинами, Він уві поняття«соціального характеру », трактуючи його як сполучну ланку між психологією індивіда й соціальною структурою суспільства.