Когнітивні характеристики числівників
Мова знаходиться у тісному зв’язку з мисленням та об’єктивною картиною світу. Через мислення мовні одиниці співвідносяться з предметами та явищами об’єктивного світу. Мова – це найвище знаряддя мислення, засіб категоризації когнітивних процесів.
Пізнання – це процес наближеного відображення об’єкта, в якому є небезпека огрубіння й омертвіння живої дійсності. Людина у своїй свідомості творить і перетворює навколишній світ. Багатоаспектність кількісної реальності детермінує характер когніції.
Сучасні англійські числівники, як і числівники інших мов, актуалізують абстрактне значення, яке вони отримали у процесі еволюції. Вихідні вектори цих слів асоціюють із конкретними предметами. Своєю появою вони завдячують потребі людини порахувати та виміряти предмети, які її оточують. Загальним процесом для числівників різних мов є їх поступовий розвиток від предметного до кількісного значення. На сучасному етапі англійські числівники виступають носіями абстрактного та лічильного значення. Змістові структури англійських числівників характеризуються динамікою, зміною обсягу, специфічною еволюцією від неозначеного до означеного та знову до неозначено-кількісного значення. Англійські числівники позначують не лише кількісні відношення, a також виконують функцію аналізу останніх. Числівники абстрагують і узагальнюють кількісні ознаки, виступають потужним знаряддям пізнання світу, засобом переробки інформації та об’єктивації знань про навколишній світ.
Кожний предмет об’єктивного світу має кількісні характеристики. Процеси, події, факти розглядаються у їх просторово-часових параметрах, оскільки з просторовими характеристиками нерозривно пов’язані й часові.
Кількісні характеристики світу пізнаються шляхом обчислення й вимірювання, що обумовлюється природою речей та явищ. Предмети можуть бути дискретними, такими, що піддаються лічбі. Обчислення може бути прямим (на позначення числових характеристик) та непрямим (на позначення величин у процесі вимірювання). Вимірювання виникло давно і мало велике значення у практичній діяльності людини – як необхідний наслідок впливу людини на навколишній світ. Д. І. Менделєєв відмічав, що будь-яка наука починається з виміру, а точні науки зовсім неможливі без вимірювання.
Одне з вагомих досягнень людства – число та вміння мислити числами. Число становить сукупність певної кількості чого-небудь. У свою чергу, кількість є філософською і логічною категорією, що характеризує зовнішній аспект предметів і явищ з погляду на їх вимірюваність маси, величини, об’єму.
“Поняття числа і фігури взято не звідкись, а тільки з дійсного світу, – писав Ф. Енгельс, – десять пальців, на яких люди вчилися лічити, тобто зробити першу арифметичну операцію, є все що завгодно, тільки не продукт вільної творчості розуму. Щоб лічити, потрібно мати не лише предмети, які піддаються лічбі, а й мати вже здібність абстрагуватися при розгляді цих предметів від усіх інших їхніх властивостей, крім числа, а ця здібність є результатом довгого історичного розвитку, що спирається на досвід”.
Назви чисел виникли давно і є на часі абстрактним показником кількості предметів, з одного боку, та позначенням їх лічби, з іншого. Числові позначення синкретично інтегрували з позначенням предметів, згодом – їхніх ознак. Без числа неможлива не лише будь-яка наука, а й будь-яке знання, будь-яке відношення до життя. Число дає не тільки міру речей, а й простий зв’язок явищ, і тут мова пов’язана із числом у розвитку людського мислення від дифузно-предметних спроб людини до сучасного розуміння числа та чисел у всьому математичному та філософському розмаїтті числових можливостей.
“Світ є число”, – стверджував Платон. Витоки поняття числа сягають давнини й пов’язані з когнітивною діяльністю людей, як таке, що виникло із лічби окремих предметів. Однією із форм ранньої лічби слугував простий перелік реальних об’єктів. Предметні витоки є віддаленими на часі, прихованими й імпліцитними, що як сплески предметності час від часу появляються на векторі функціонування.
Розуміння числа є основною проблемою квантифікації. Число відбиває кількісні аспекти світу в мові. Воно корелює з поняттям кількості, виступає засобом вираження широкого її поняття. За допомогою числа відбувається лічба предметів та явищ. У житті та свідомості людини число пов’язане й постійно корелює з предметним світом. Число корелює з поняттям кількості, яка має бути порахована або виміряна. Кількісні слова, що позначають абстрактні поняття чисел, сформувалися на базі назв конкретних предметів. Із часом у людській свідомості число абстрагувалося від означуваних предметів, перетворилося в абстрактні номінації.
Людство прийняло азбуку лічби, що базувалася на натуральному ряді чисел. Для фасцилізації прийняття кількісної інформації використовуються засоби невербаліки. Лічба та об’єкти лічби спочатку зливалися: об’єкти лічби були і засобом лічби. Згодом засоби лічби відокремилися від об’єкта лічби та отримали функцію еталонів лічби. Людина з її фізичною симетрією послужила прототипом числових еталонів. Соматична парність рук, ніг була основою для десятеричної та вігезимальної систем лічби й міри. Багато народів мало систему лічби, що була пов’язана з використанням частин тіла – пальців, рук, голів та ніг. Проте згодом на їх зміну прийшли цифри – візуальні засоби, які звільнилися від предметних асоціацій. Процес пізнання кількісних відношень передбачає послідовність розвитку від простого до складного, від конкретного до абстрактного.
Категорія кількості належить до універсальних категорій, в основі яких лежить реальна дійсність. Понятійний зміст кількості базується на об’єктивно існуючих кількісних відношеннях. Основні поняття знаходять своє вираження у мовних одиницях лінгвістичних систем. В англійській мові виокремлюється цілий комплекс мовних одиниць, засобів вираження кількісних ознак, що має назву лексико-семантичного поля кількості. Одиниці мовного поля кількості вступають у парадигматичні відношення позначення квантитативних протиставлень на базі загальної семантичної функції.
Приналежність одиниць до лексико-семантичного поля кількості визначається наявністю загальних, інваріантних або варіантних сем кількості. Обсяг лексико-семантичного поля кількості визначається наявністю елементів, що реалізують опорні або супутні семи кількості. Кількісні значення притаманні корпусу повнозначних слів і є інгерентними для багатьох частин мови. Це іменники, прикметники, дієслова, займенники. Службові слова, серед них – прийменники, сполучники – семантизують число дистантно.
Для вираження числових значень служать особливі слова – числівники. Етимологічні витоки цих номінацій тлумачаться історичною лінгвістикою шляхом реконструкції спільних коренів та установлення типів мови. Числівник як частина мови наділений категоріальним значенням, граматичним представленням та словотворчими потенціями. Перефразувавши Платона, можна сказати, що “мова є числівник”.
Сучасні англійські числівники, як і числівники інших мов, мають абстрактне значення, якого вони набули у процесі еволюції. Числівники розвивалися на базі конкретних денотатів, вони належать до найдавнішої лексики. Потреба у лічбі, необхідність порахувати предмети та виміряти оточуючі людину предмети генерували виникнення числівників.
На часі предметний етап числівників є ілюзорним і верифікується міждисциплінарними науками. Числівники етимологізуються в індоєвропейських коренях: латинських, ірландських, готських (згідно з етимологічним словником Вебстера). У старослов’янських словах инораъ, инокъ, иноходь афікс инъ втратив своє первісне числове значення і простежується у словах інший, інколи, інде (згідно з працями В. Г. Таранця). Лексема один корелює із одиницями на позначення саме той, тільки той. Пор.: рос. – картофелина, горошина (де суфікс -ин семантизує значення сингулярної одиниці). У багатьох народів, як уже зазначалося, знаряддям лічби слугувала рука людини. В основі десятеричної системи лежить лічба на пальцях рук. Наприклад, етимологія числа 10 вказує на зв’язок зі словами дві руки, а число 5 походить від древнього слова рука. Очевидно, що першими квантитативними реалізаціями множинності були показники простих чисел один та два. Найбільш уживаним є число два, оскільки в давнину воно показувало не лише дві речі, а й позначало також багато речей і навіть інколи одну річ, яка мислилась як єдине неподільне ціле.
У багатьох мовах позначення малих чисел тяжіють до антропометричних назв. На ранніх етапах пізнання множинності рука-длань та рука-п’ятерня використовувалися для позначення понять один-два, п’ять-десять. У деяких мовах назви чисел корелюють із позначеннями людина і плем’я, у клинописах для позначення одиниці використовується зображення людини.
Англійські числівники позначують не лише кількісні відношення, а й якісні. Числівники абстрагують і узагальнюють кількісні ознаки, є потужним знаряддям пізнання світу, засобом переробки інформації та об’єктивації знань про навколишній світ.